вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
"04" вересня 2025 р. Cправа № 902/1109/25
Суддя Господарського суду Вінницької області Яремчук Ю.О., розглянувши без виклику представників сторін матеріали заяви (вх. № канц. 01-48/37/25 від 03.09.2025) ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до:Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області (Хмельницьке шосе, буд. 7, м. Вінниця, Вінницька обл.)
про визнання незаконним та скасування акта
11.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області про:
визнання незаконним та скасування Акту №111 від 29.07.2025 про дискваліфікацію переможця електронного аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 у зв'язку з поданням неправдивих відомостей, складений комісією органу приватизації, утвореної наказом органу приватизації - управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області від 29.12.2023 р. №190 “Про покладання обов'язків у роботі по приватизації та створення комісії органу приватизації», та затвердженого начальником управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області Кушніром С.І.; визнання недійсним результатів електронного аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 в частині визначення переможця електронного аукціону ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “МЕД ПОДІЛЛЯ» з подальшими діями щодо оформлення права власності на об'єкт аукціону; зобов'язання Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області затвердити результати аукціону №SPE001-UA-20250622- 93003 з переможцем ОСОБА_1 та укласти з переможцем електронного аукціону ОСОБА_1 договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації на умовах, визначених у протоколі про результати електронного аукціону №SPE001-UA-20250622-93003, який підписано ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українське енергетична біржа».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 11.08.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 18.08.2025 відкрито провадження у справі 902/1109/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.09.2025.
03.09.3035 від ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № канц. 01 48/37/25 від 03.09.2025) про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Мед Поділля» вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, переходу речових прав, реконструкції, капітального ремонту, будівлі гаражу (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв.м., місцезнаходження якого: АДРЕСА_2 ; заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим суб'єктам, які уповноважені вчиняти реєстраційні дії, включаючи реєстрацію дозвільних або декларативних документів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо будівлі гаражу (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв.м., місцезнаходження якого: АДРЕСА_2 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 03.09.2025 заяву передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Заява мотивована наступним: заявником вказується що до подання позовної заяви до суду ОСОБА_1 звертався до Господарського суду Вінницької області з проханням вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви. Проте, ухвалою суду від 04.08.2025 р. по справі №902/1071/25, з посиланням на ч. 12 ст. 137 ГПК України, якою встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру, відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому, у вищезгаданій ухвалі посилаючись на заборону згідно ч.12 ст.137 ГПК України, акцентовано на тому, що виходячи із визначення поняття електронного аукціону (спосіб продажу об'єкту приватизації з визначенням переможця), положень статтей 1, 10 Закону про приватизацію, Порядку проведення аукціону, останній завершується укладенням договору купівлі-продажу та його опублікуванням. Так, заявником вказується, що відповідно до опублікованого на електронному аукціоні договору купівлі-продажу від 29.08.2025, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., між Управлінням спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області та ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “Мед Поділля» укладено правочин, яким фактично завершено процедуру аукціону. Також укладено між згаданими сторонами акт приймання- передачі та вчинено реєстраційні дії щодо переходу права власності предмету аукціону до наступного після ОСОБА_1 за списком переможця. Ці події підтверджуються опублікованими документами, які додаються до цієї заяви. Після виникнення права власності на об'єкт аукціону у наступного після ОСОБА_1 переможця аукціону, попри наявність судового спору, до вирішення судової справи за позовом ОСОБА_1 до замовника аукціону - Управління спільної комунальної власності територіальних громад Вінницької області, об'єкт аукціону вже змінив форму власності, в подальшому цей об'єкт може видозмінитись, що без вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду. В результаті документального оформлення результатів аукціону за новим власником, останній може вільно розпорядитись цим майном на користь третіх осіб (передати в оренду, в іпотеку, здійснити продаж, здійснити реконструкцію внаслідок якої зміняться параметри об'єкта, тощо), а тому ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, буде неможливим без порушення додаткових судових справ. Крім того, без вжиття заходів забезпечення позову, вже після завершення аукціону з підписанням з іншим учасником документів, може фактично унеможливитись подальше реальне виконання позовних вимог позивача ОСОБА_1 зобов'язального характеру.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. (ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Н. проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Подана в даній справі заява про вжиття заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Заявником не додано докази, які підтверджують вчинення ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" будь-яких умисних дій, спрямованих на не виконання рішення суду та й не зазначено про вчинення останнім будь-яких конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення у даній справі.
Вивчивши доводи заявника, суд зазначає, що підстави викладені заявником у заяві про забезпечення позову не надають суду жодного підтвердження неможливості або утруднення виконання рішення суду.
Суд відзначає, що забезпечення позову покликане убезпечити заявника від недобросовісних дій товариства, проте, заявник не надав суду жодних доказів в підтвердження вчинення саме останнім дій, з метою уникнення виконання рішення в даній справі, за умови задоволення позовних вимог.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/48318, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 21.01.2021 у справі № 924/881/16.
Суд наголошує, що стала судова практика Верховного Суду передбачає саме обов'язок заявника довести обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а не перекладає тягар доказування на боржника. Вказана позиція, крім зазначених вище постанов, також викладена і в постанові Великої Палати Верховного суду від 18.05.2021 № 914/1570/20, в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 № 915/577/22, від 13.02.2023 № 922/1737/22.
Згідно зі ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Аналогічна права позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/7511/19, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, від 23.12.2020 у справі № 911/949/20.
У той же час заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Мед Поділля" будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову).
Таким чином, заява про забезпечення позову є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки заявником не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття визначених у заяві заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Оскільки, заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття, визначених ним заходів, забезпечення позову порушить права позивача та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх. № канц. 01-48/37/25 від 03.09.2025) про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Мед Поділля» вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження, переходу речових прав, реконструкції, капітального ремонту, будівлі гаражу (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв.м., місцезнаходження якого: АДРЕСА_2 та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та іншим суб'єктам, які уповноважені вчиняти реєстраційні дії, включаючи реєстрацію дозвільних або декларативних документів, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо будівлі гаражу (літ. Ч), загальною площею 343,4 кв.м., місцезнаходження якого: АДРЕСА_2 - відмовити повністю.
2. Згідно зі ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
3. За приписами ч.8 ст.140, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
5. Копію ухвали надіслати на електронну адресу позивача - vedmedik.auto75@gmail.com; відповідача - uskv@ukr.net, та до Електронного кабінету ЄСІТС.
Дата складання повного тексту ухвали 04.09.2025.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи