вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"26" серпня 2025 р. Cправа № 902/477/25
за позовом: Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" (вул. Брацлавська, буд. 2, м. Вінниця, Вінницька обл., 21001)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" (вул. Олексія Терьохіна, буд. 8а, м. Київ, 04080)
про стягнення 19 903,46 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників сторін:
позивача: Грицуляк Т.П.
відповідача: Перетятько В.Є.
15.04.2025 Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№1) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" про стягнення 19 903,46 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.04.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 17.04.2025 відкрито провадження у справі 902/477/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.05.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 17.04.2025.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого засідання та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 15.05.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 26.06.2025.
За результатами проведеного судового засідання 26.06.2025 суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 12.08.2025, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
На визначену дату судом 12.08.2025 в судове засідання уповноважені представники не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 15.05.2025.
При цьому суд зазначає, що 12.08.2025 від представника позивача Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" надійшло клопотання (вх. № канц. 01-34/8426/25 від 12.08.2025) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням уповноваженого представника Грицуляка Т.П. у щорічній відпустці.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача та відкладення розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 12.08.2025 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 26.08.2025.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач в обґрунтування обставин позовної заяви посилається на наступне:13.01.2022 між Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№1)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" було укладено договір № 1к про постачання електроенергії споживачу. З урахуванням умов додаткової угоди № 6 від 31.01.2022 між сторонами було погоджено, що загальний обсяг постачання електроенергії становить 50 852 кВт/год на загальну суму 219 785,00 грн. Позивачем не заперечує факт постачання електроенергії, а зазначається про те, що з огляду на середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» за спірний період визначений в позові, ціна на електроенергію була дещо нижчою ніж погоджена умовами договору, що і призвело до того, що відповідачем безпідставно отримано кошти на суму 19 903,49 грн.
Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де позиція зводиться до того, що позивачем не надано жодного документа, посилання чи правового обґрунтування, що таке та як формується «середньозважена ціна на добу за період що зазначено позивачем». Позивач посилається на факт сплати грошових коштів відповідачу, але матеріали справи не містять жодного підтвердження оплати грошових коштів від позивача на користь відповідача. Вважає позовні вимоги не обґрунтовані та не підтверджуються матеріалами справи.
Із наявних матеріалів судом встановлено наступне: між Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№1)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" було укладено договір № 1к про постачання електроенергії споживачу від 13.01.2022.
За цим Договором Постачальник продає електричну енергію «код ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник» - 09310000-5 - електрична енергія (Електрична енергія)» Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. (п.2.1 договору).
Обов'язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п.2.2. договору).
Розділом 5 договору між сторонами погоджено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору. Загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 489 900 (чотириста вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот грн 00 коп.) грн 00 коп. з ПДВ*. З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання Споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2022 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом, а за наявності інших джерел фінансування, що не встановлюються кошторисом - в межах фактичного надходження відповідних коштів Споживачу. Реєстрація бюджетного зобов'язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2. наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» (у випадку, якщо даний Договір підлягає реєстрації в органах Державної казначейської служби України).
Спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спецрахунок). Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника та у безготівковому порядку.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому Договорі, та в цілому до « 31» грудня 2022 року, а в частині взятих на себе зобов'язань Сторонами - до їх повного виконання (п. 13.1 договору).
Зміни до істотних умов цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (п. 13.6 договору).
Внесення змін у цей Договір здійснюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Пропозицію щодо внесення змін до Договору може зробити кожна із Сторін. Сторона Договору, яка вважає за необхідне внести зміни у цей Договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій Стороні. Сторона Договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у цей Договір або розірвання його, у двадцяти денний строк повідомляє другу Сторону про своє рішення. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір Сторони, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь Сторони, якій адресована пропозиція щодо змін до договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною, та надається у двадцяти денний строк. В той же час, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін у разі істотного порушення Договору другою Стороною та в інших випадках, встановлених Договором або законом (п. 13.2 договору).
Між сторонами було погоджено комерційну пропозицію № 1 від 13.01.2022 якою з поміж іншого визначено ціну електричної енергії за 1 кВт* год становить 4,26 грн з ПДВ у тому числі: Тариф на передачу становить 0,352716 грн за 1 кВт*год. з ПДВ.
25.01.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду № 2, якою Сторони дійшли взаємної згоди змінити ціну за одиницю товару, яка складатиме 4,322052 грн/кВт*год з ПДВ, та внести відповідні зміни у договір, а саме пункт договору 3.4. викласти в наступній редакції: « 3.4. Місце поставки та обсяг постачання електричної енергії Споживач: м. Вінниця, вул. Брацлавська 2, (межа балансової належності електроустановок замовника), 113 348,937 кВт*год.». Ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить - 4,322052 грн з ПДВ, у тому числі: Тариф на передачу становить 0,414768 грн. за 1 кВт*год з ПДВ.
31.01.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду № 6, якою Сторони дійшли згоди зменшити суму Договору за рахунок бюджетних коштів па 2022, ув'язку із фактичним надходженням кошторисних призначень, у зв'язку з чим пункт 3.4 та 5.1. договору викласти у наступній редакції: «Місце поставки та обсяг постачання електричної енергії Споживачу: м. Вінниця, вул. Брацлавська 2. (межа балансової належності електроустановок замовника), 50852 кВт*год»; «Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього Договору. Загальна вартість цього Договору на момент його укладення становить 219785,04 грн. (двісті дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять грн. 04 коп.), у т.ч. ПДВ (20%)/грн, з них по загальному фонду - 152084,96 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі вісімдесят чотири грн. 96 коп.) та по спеціальному фонду - 67700,08 грн (шістдесят сім тисяч сімсот гри. 08 коп.). З урахуванням ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання Споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2022 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом, а за наявності інших джерел фінансування, що не встановлюються кошторисом - в межах фактичного надходження відповідних коштів Споживачу. Реєстрація бюджетного зобов'язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2. наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 «Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України» (у випадку, якщо даний Договір підлягає реєстрації в органах Державної казначейської служби України)». Всі інші мови Договору станом па момент укладення цієї Додаткової угоди залишаються без змін.
Позивачем стверджується, що виходячи з умов укладеного договору №1-К від 13.01.2022 та додаткової угоди від 31.01.2022, з урахуванням проведених на протязі часу з 01.01.2022 до 01.12.2022 розрахунків випливає що ТОВ «ГАЗ.УА» було безпідставно отримано від Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» кошти на суму 19903,49 грн з огляду на середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.02.2022 по 28.02.2022; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.03.2022 по 31.03.2022 року; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.04.2022р по 30.04.2022; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.05.2022 по 31.05.2022 року; середньозважену ціни на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.06.2022р по 30.06.2022; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.08.2022 по 31.08.2022 року; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.09.2022р по 30.09.2022; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.10.2022 по 31.10.2022 року; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.10.2022 по 31.10.2022, що і стало підставою позову.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Приписами статті 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки електричної енергії (енергопостачання).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом положення містяться у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Пунктом 3.1.9 глави 3.1 розділу ІІІ Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" передбачено, що споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивачем вказується, що з огляду на середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.02.2022 по 28.02.2022; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.03.2022 по 31.03.2022 року; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.04.2022р по 30.04.2022; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.05.2022 по 31.05.2022 року; середньозважену ціни на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.06.2022р по 30.06.2022; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.08.2022 по 31.08.2022 року; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.09.2022р по 30.09.2022; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.10.2022 по 31.10.2022 року; середньозважену ціну на добу згідно офіційного веб сайту ДП «Оператор ринку» з 01.10.2022 по 31.10.2022 - відповідачем безпідставно отримано кошти на суму 19 903,49 грн, оскільки погоджена ціна в договорі є значно більшою.
За доводами суду правова позиція позивача викладена у позовній заяві зводиться до можливості використання інформації, роздруківок (Web-скріншотів) з офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку" у якості документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, що в свою чергу надає можливість позивачу здійснити перерахунок вартості поставленої електроенергії, та як наслідок звернутись до суду про стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Тобто, позивач фактично стверджує, що з огляду на дані з офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку" щодо коливання цін електричної енергії на ринку в останнього наявна можливість щодо зміни ціни на електроенергію, яка постачається в даному випадку згідно договору від 13.01.2022 укладеного між Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№1)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" № 1к про постачання електроенергії споживачу.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору від 13.01.2022 укладеного між Державною установою "Вінницька установа виконання покарань (№1)" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ.УА" № 1к про постачання електроенергії споживачу сторонами було погоджено всі істотні умови договору та безпосередньо ціни з рахуванням додаткових угод.
При цьому, пунктами 13.6, 13.7 договору - зміни до істотних умов цього Договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Внесення змін у цей Договір здійснюється шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Пропозицію щодо внесення змін до Договору може зробити кожна із Сторін. Сторона Договору, яка вважає за необхідне внести зміни у цей Договір чи розірвати його, повинна надіслати відповідну пропозицію другій Стороні. Сторона Договору, яка одержала пропозицію про внесення змін у цей Договір або розірвання його, у двадцятиденний строк повідомляє другу Сторону про своє рішення. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обгрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір Сторони, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь Сторони, якій адресована пропозиція щодо змін до договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною, та надається у двадцятиденний строк. В той же час, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін у разі істотного порушення Договору другою Стороною та в інших випадках, встановлених Договором або законом.
Частиною четвертою статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктами 1 - 8 частини четвертої статті 36.
Поряд з цим, внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим в кожному окремому випадку (Лист Мінекономрозвитку від 27.10.2016 р. № 3302-06/34307-06) у Листі Мінекономрозвитку від 14.08.2019 р. N 3304-04/33869-06 «Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії» зазначено, що згідно із частиною шостою статті 67 Закону № 2019 відповідно до правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку за результатами торгів оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники, що можуть використовуватися як орієнтир (індикатор) для укладення правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії на ринку електричної енергії. Оприлюднення результатів торгів на ринку "на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку відповідно до Закону № 2019 забезпечує ДП "Оператор ринку" на своєму вебсайті (https://www.oree.com.ua).
Водночас на Інформаційному ресурсі Уповноваженого органу з питань закупівель, розміщено лист від 14.08.2019 № 3304-04/33869-06 “Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії», в якому зазначено про можливість використання інформації з офіційного веб-сайту для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку.
Так, згідно з пунктом 8 частини третьої статті 51 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор ринку надає учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку електричної енергії, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Поряд з цим істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених у частині четвертій статті 36 Закону.
Отже з врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку, сторони можуть використовувати інформацію з вищезазначеного сайту.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що у сторін є можливість внести зміни до договору, в тому рахунку і щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії, лише шляхом укладення додаткових угод, які відсутні станом на день розгляду справи в суді, іншого матеріали справи не містять.
Натомість матеріалами справи стверджується, що між сторонами не існує спору щодо обсягів поставленої електроенергії.
Як уже вказувалось судом, позивач звернувся до суду про стягнення коштів в порядку ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримані.
Так, випадки набуття майна або його збереження без достатньої правової підстави врегульовані статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 р. у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18.
Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Така правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №915/940/18.
Позивач не надав суду доказів того, що сторони погоджували між собою іншу, ніж погоджену у договорі на постачання електроенергії ціну на електричну енергію спожиту у заявленому розрахунковому періоді.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена сума не може бути стягнута з відповідача на користь позивача як така, що без належної правової підстави утримується відповідачем у якості плати за отриману електричну енергію.
В даному контексті суд також враховує, що виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація позивачем спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Отже, суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін та, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 06.11.2019 у справі № 905/2419/18, від 13.02.2020 у справі № 921/109/19.
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Оскільки в позові відмовлено повністю, то витрати позивача на сплату судового збору покладаються на останнього.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.
3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.
Повне рішення складено 04 вересня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи