03.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3482/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2024 (суддя - Крижний О.М.)
у справі № 904/3482/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Єврохім", м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Дніпро
про стягнення 268 490,02 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Єврохім" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість за договором поставки №328-1600-01 від 05.05.2022 у розмірі 208 682,91 грн, інфляційні втрати в розмірі 45 994,61 грн. та 3% річних у розмірі 13812,50 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Єврохім" основний борг у розмірі 208682,91 грн (двісті вісім тисяч шістсот вісімдесят дві грн 91 коп), 3% річних у розмірі 13729,95 грн (тринадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять грн 95 коп), інфляційні втрати у розмірі 45994,61 грн (сорок п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири грн 61 коп) та судовий збір у розмірі 4026,11 грн (чотири тисячі двадцять шість грн 11 коп). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 208682,91 грн. є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем, тому вимогу про стягнення основної суми боргу у розмірі 208682,91грн. було задоволено. В іншій частині позову про стягнення 3 % річних судом здійснено перерахунок, у зв'язку з чим задоволено їх у розмірі 13729,95 грн. Розрахунок інфляційних втрат суд визнав правильним, тому вимогу про стягнення втрат від інфляції задовольнив у повному обсязі.
Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, та часткове задоволення позовних вимог, суд стягнув з відповідача 4026,11 грн. на користь позивача витрат на сплату судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" подано апеляційну скаргу, згідно якої останній просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2024 у справі № 904/3482/24 в частині стягнення 45 994,61 грн. втрат від інфляції, прийняти нове рішення в цій частині та відмовити в задоволенні стягнення 45 994,61 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано й не перевірено усіх обставин справи, що є порушенням вимог статті 236 ГПК України щодо ухвалення судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що судом першої інстанції не були з'ясовані обставини зміни (перерахунку) вартості отриманих ресурсів на суму 278 968,46 грн. у зв'язку із зміною курсу української гривні до долара США у відповідності із умовами договору, що має значення для справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2024 були витребувані матеріали справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 апеляційна скарга була залишена без руху. Після усунень апелянтом недоліків (сплати судового збору у розмірі, визначеному законом), Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що спір у справі № 904/3482/24 з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є малозначним, з огляду на відсутність виняткових обставин справи, Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.06.2025 було призначено розгляд справи № 904/3482/24 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
05.05.2022 між Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Єврохім" (постачальник) укладений договір №328-1600-01, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти й оплатити матеріали та обладнання (надалі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначається у специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною частиною.
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачання ресурсів здійснюється видами транспорту, які зазначені у специфікації. Постачальник зобов'язується здійснити постачання ресурсів на умовах постачання, зазначених у специфікаціях, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року (п.3.2 договору).
У відповідності з п. 3.3 договору терміни постачання ресурсів зазначаються у специфікаціях.
Відповідно до п. 4.1 договору постачання ресурсів здійснюється за цінами, що визначені відповідно до умов постачання, зазначені у специфікаціях і включають усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати постачальника, пов'язані з постачанням ресурсів.
Оплата за поставлені ресурси здійснюється у строк, зазначений у специфікації , який розраховується з моменту постачання ресурсів і надання документів, зазначених у п. 6.3 договору (п. 5.2 договору).
Пунктом 6.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний надати покупцеві до початку приймання ресурсів оригінали наведених нижче документів:
- рахунок на оплату ресурсів;
- видаткова накладна;
- транспортні та супровідні документи;
- пакувальні документи (у разі пакування Ресурсів);
- сертифікат або паспорт якості постачальника чи виробника (у разі якщо постачальник не є виробником);
- сертифікат висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи та сертифікат радіологічної безпеки (у випадках, передбачених законом);
- акт приймання-передачі та/або видаткова накладна Ресурсів (у 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання, але не виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладення керівними органами сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог). Цей договір дійсний до 02.05.2024. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором (п.п. 10.4, 10.5 договору).
Сторонами підписано специфікацію №1 до договору про поставку товару на загальну суму 2509098,71 грн. Пунктом 2 Специфікації передбачено, що ресурси поставляються на умовах поставки: DDP - склад покупця, м. Кривий Ріг, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року.
Термін поставки: протягом 7 календарних днів з дати заявки покупця (п.3 специфікації).
Згідно з п. 5 специфікації умови оплати: 100% оплата по факту готовності до відвантаження. Умовні ціни: вартість ТМЦ вказана в гривневому еквіваленті USD по курсу МБ (продаж ASK) UAN/USD на день попереднього дня оплати ТМЦ зміниться відносно курсу 26,2600 грн за 1 USD більш ніж на +/- 1%, вартість ТМЦ що поставляється підлягають перерахунку пропорційно такій зміні курсу. При цьому сторони в якості єдиного джерела інформації використовують сайт https://bank.gov.ua (п. 6 специфікації).
Матеріалами справи підтверджується, що 11.05.2022 відповідач здійснив попередню оплату на користь позивача у сумі 1 947 917,00 грн. за лист г/к 1500х8 12х18Н10Т по рахунку №505002 від 05.05.2022.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань в частині поставки товару позивачем надано видаткову накладну №516001 від 16.05.2022 на суму 2 226 885,46 грн. та товарно-транспортну накладну №516001 від 16.05.2022.
Сторони не заперечили, що в подальшому, відповідач додатково частково розрахувався за поставлені ресурси з позивачем, а саме 19.01.2023 в сумі 19527,79 грн., 17.02.2023 в сумі 18160,85 грн., 24.03.2023 в сумі 16889,59 грн., 19.06.2023 в сумі 15707,32 грн.
Доказів оплати решти вартості товару у розмірі 208 682,91 грн. матеріали справи не містять.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні також питання щодо нарахування індексу інфляції на суму заборгованості та трьох відсотків річних.
Враховуючи, що згідно умов договору (п.5 специфікації), строк оплати товару є таким, що настав ще 16.05.2022, колегія суддів ЦАГС погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК України.
Правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 Цивільного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18, на який посилається апелянт, не приймається судом тому як правовідносини не є подібними правовідносинам у цій справі, оскільки виникли з договору поставки товару та стосуються стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованих окремо на заборгованість з оплати товару та на заборгованість за коригуючими рахунками.
Матеріали справи № 904/3482/24 не містять коригуючих рахунків.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора, що визначено законом, у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
В той же час, оскільки розмір зобов'язання визначено в Договорі в гривні, а позивач нараховує інфляційні втрати за той період, коли фактично не застосовував механізму динамічного коригування ціни товару залежно від зміни курсу долара США, це не призводить до подвійного стягнення. Відтак інфляційні втрати компенсують знецінення гривні у період прострочення, коли фактична вартість зобов'язання в гривнях не була скоригована відповідно до змін курсу валют.
Суд враховує, що курсова різниця входить до частини основної суми зобов'язання, сформованої відповідно до умов договору, а інфляційні втрати - це компенсація постачальнику за знецінення грошових коштів що він повинен був би вчасно отримати від покупця за період, коли коригування ціни не проводилося.
Зважаючи на викладене, господарський суд правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором інфляційних втрат у розмірі 45994,61 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2024 у справі № 904/3482/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.11.2024 у справі № 904/3482/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя О.Г.Іванов