03.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/821/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 (суддя Васильєв О.Ю.)
у справі № 904/821/24
за позовом Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль», м. Кривий Ріг
до Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни, м. Кривий Ріг
про стягнення 81 715,32 грн,-
Акціонерне товариство “Криворізька теплоцентраль» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни 81 715,32 грн. (в т.ч. 64 220,72грн. - основна заборгованості, 130,50 грн. - плата за абонентське обслуговування, 10 967,10 грн. - інфляційні втрати, 3 511,32 грн. - пеня та 2 885,50 грн. - 3% річних). Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення оплати за спожиту теплову енергію.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни на користь позивача - Акціонерного товариства “Криворізька теплоцентраль» 64 220,72 грн. - заборгованості, 130,50 грн. - плати за абонентське обслуговування, 0,26 грн. - пені, 10 967,10 грн. - інфляційних втрат, 2 885,50 грн. - 3% річних та 2 897,90 грн. - витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.11.21. по 31.03.23. У спірний період відповідач фактично споживала житлово-комунальні послуги й не здійснювала оплату відповідно до умов договору , внаслідок чого відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання. З огляду на викладене, судом було здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені з урахуванням норм законодавства та встановлено, що правильним періодом нарахуванням пені в межах заявлених позивачем позовних вимог є період з 31.07.23. по 31.10.23. та розмір пені складає 0,26 грн. Розрахунки 3% річних та інфляційних втрат здійснені арифметично правильно.
Не погодившись з вказаним рішенням Фізичною особою-підприємцем Бухтіяровою Антоніною Михайлівною подано апеляційну скаргу, згідно якої остання просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі № 904/821/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник вважає, що в оскаржуваному судовому рішенні суд 1-ї інстанції невірно застосував постанови Верховного Суду України від 20.04.2016. у справі № 221/515/15-а та постанови КЦС ВС від 09.06.2021. у справі № 303/7554/16-ц щодо припинення нарахувань з оплати з послугу опалення та положення ч.1 ст. 901 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України, Закону України «Про теплопостачання» та Правила користування тепловою енергією.
Скаржник вказує на те, що у 2011 році у належному йому нежитловому приміщенні за адресою: м.Кривий Ріг, пр.Південний, 26/26, було здійснено відключення від мережі централізованого теплопостачання діючим на той час виконавцем, тобто надавачем цієї послуги КПТС “Криворіжтепломережа». Відключення від мережі централізованого опалення здійснювалось шляхом демонтажу радіаторів опалення та теплоізоляції опалювальних стояків системи з метою унеможливлення опалення приміщення через них. Всі дозвільні документи щодо правомірності та технічної можливості для такого відключення були належним чином оформлені споживачем.
Скаржник зауважує, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2011. у справі № 8/5005/12234/2011 раніше укладений договір №5894 від 01.09.2008. на відпуск теплової енергії до вищевказаного належного йому нежитлового приміщення з КПТМ “Криворіжтепломережа» було розірвано.
Таким чином, Скаржник наполягає на тому, що в належному йому приміщенні було відсутнє централізоване опалення, а тому Позивач технічно не міг надавати йому цю послугу. Ці обставини, на думку Скаржника, були Позивачу достеменно відомі, оскільки 18.11.2020. та 08.12.2020. його представниками було складено відповідні акти. Крім того, Скаржник звертає увагу на те, що про відсутність на об'єкті централізованого опалення вона неодноразово повідомляла Позивача листами від 01.05.2023., 26.05.2023., 12.07.2023.
Крім того, Скаржник вважає, що судом невірно застосовано Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018р. №315, оскільки, як зазначено в її назві, ця Методика стосується лише споживачів комунальних послуг, до яких він не відноситься, у зв'язку з відсутністю у нього системи централізованого опалення внаслідок чого отримання цієї послуги є технічно неможливим.
Скаржник також вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що відсутність у Скаржника документів на підтвердження відключення опалення є підставою вважати його опалювальним також не відповідає дійсності, оскільки односторонні акти представників Позивача від 18.11.2020. та від 08.12.2020. є прямим і неспростованим доказом відсутності у Відповідача в приміщенні централізованого опалення, тобто відсутності об'єкту нарахування послуг як підстави для їх надання та оплати.
Скаржник звертає увагу на те, що позивач не звертався до суду з позовом про спонукання відповідача вчинити певні дії, тобто укласти договір постачання цієї комунальної послуги, чого в дійсності не відбулось. Разом з тим, на думку Скаржника, фактичні обставини свідчать про те, що відключення належного йому нежитлового приміщення відбулося ще у 2011 році, коли постачальником цієї послуги був не Позивач, а інше комунальне підприємство - КПТМ “Криворіжтепломережа», тобто відсутні, як факт надання послуги, так і факт укладення відповідного договору з Позивачем, що виключає його обов'язок щодо її оплати.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024. відкрито апеляційне провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що спір у справі № 904/821/24 з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є малозначним, з огляду на відсутність виняткових обставин справи, Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024 було призначено розгляд справи № 904/821/24 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
16.03.17. ДП “Криворізька теплоцентраль» перетворено у ПАТ “Криворізька теплоцентраль» , яке стало його правонаступником, про що внесено відомості до ЄДРПОУ. У зв'язку з проведенням державної реєстрації змінено тип товариства з ПАТ “Криворізька теплоцентраль» на АТ “Криворізька теплоцентраль», про що внесено відомості до ЄДРПОУ від 14.05.2018.
АТ “Криворізька теплоцентраль» є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України “Про теплопостачання» як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Відповідно до інформаційної довідки №335749895 від 15.06.23. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - власником нежитлового приміщення № 26 за адресою: проспект Південний, буд. 26 в місті Кривий Ріг є Бухтіярова А.М.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.11р. “Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від КПТМ “Криворіжтепломережа» до ДП “Криворізька теплоцентраль», передано позивачу об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, виконавцем послуги з постачання теплової енергії для будинку за адресою: проспект Південний, буд. 26 в м. Кривий Ріг є позивач - АТ “Криворізька теплоцентраль».
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Скаржника про те, що Відповідач не є споживачем послуги з постачання теплової енергії, оскільки з нею не укладено договір та про недоведення факту надання цієї послуги саме до її приміщення, а не на будинок в цілому, оскільки вони суперечать приписам чинного законодавства.
АТ “Криворізька теплоцентраль» як виконавцем послуг 01.10.21. на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання. За його умовами цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (п. 1). Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця АТ “Криворізька теплоцентраль» https://tec.dp.ua/ (п. 2). Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуг (п. 4).
Оскільки протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору на адресу позивача не надходило документів про рішення власників багатоквартирного будинку №26 пр. Південний про обрання моделі договірних відносин, послуга з теплопостачання споживалась відповідачем, та з 01.11.21. ФОП Бухтіярова А.М. вважається такою, що приєдналася до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії.
У позивача даний Типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №4002/жб від 01.11.21.
Таким чином, з 01.11.21. між АТ “Криворізька теплоцентраль» (виконавець) та ФОП Бухтіяровою А.М. (споживач) укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії За умовами пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором. Пунктом 17 договору встановлено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця. Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022), та Методики розрахунку, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://tec.dp.ua/plata-za-abonentske-obslugovuvannya/. Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п. 31). Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно. Згідно з пунктом 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. В пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (п. 41). У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу (п. 45). Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 47). Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51). Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52). Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (п. 53). Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (п. 55).
Факт надання послуг з теплопостачання АТ “Криворізька теплоцентраль» у будинку №26 по проспекту Південний у м. Кривому Розі у період з 01.11.21. по 31.03.23. підтверджується актами подачі теплоносія та припинення подачі теплоносія за адресою: м. Кривий Ріг, проспект Південний, буд. 26: акт №6 від 26.10.21. про надання теплоносія; акт №8 від 01.04.22. про припинення подачі теплоносія; акт №73 від 09.11.22. про надання теплоносія; акт №81 від 23.03.23. про припинення подачі теплоносія.
На виконання умов договору позивач у період з 01.11.21. по 31.03.23. поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 64 220,72грн., що підтверджується актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг): №6659 від 30.11.21. за лютий 2021р. - на суму 4 846,63грн.; №10064 від 31.12.21. за грудень 2021р. - на суму 14 143,37грн.; №728 від 31.01.22. за січень 2022р. - на суму 5 907,42грн.; №4150 від 28.02.22. за лютий 2022р. - на суму 2 860,92грн.; №10496 від 31.03.22. за березень 2022р. - на суму 4 946,66грн.; №26046 від 30.11.22. за листопад 2022р. - на суму 3 687,54грн; №31065 від 31.12.22. за грудень 2022р. - на суму 9 726,55грн.; №716 від 31.01.23. за січень 2023р. - на суму 6840,65грн.; №4372 від 28.02.23. за лютий 2023р. - на суму 7 000,98грн.;№7633 від 31.03.23. за березень 2023р. - на суму 3 260,00грн.
Зазначені акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) містять посилання на договір №4002/жб від 01.11.21.
Крім того, позивачем надано відповідачу послуги з абонентського обслуговування на загальну суму 130,50грн, за актами: №6659 від 30.11.21. за лютий 2021р. - на суму 7,02грн.; №10064 від 31.12.21. за грудень 2021р. - на суму 7,02грн.; №728 від 31.01.22. за січень 2022р. - на суму 7,02грн.; №4150 від 28.02.22. за лютий 2022р. - на суму 7,27грн.; №10496 від 31.03.22. за березень 2022р. - на суму 7,27грн.; №13670 від 30.04.22. за квітень 2022р.- на суму 7,28грн.; №15542 від 31.05.22. за травень 2022р. - на суму 7,28грн.; №17182 від 30.06.22. за червень 2022р. - на суму 8,00грн.; №18874 від 31.07.22. за липень 2022р. - на суму 8,00грн.; №20484 від 31.08.22. за серпень 2022р. - на суму 8,00грн.; №22126 від 30.09.22. за вересень 2022р. - на суму 8,00грн.; №24661 від 31.10.22. за жовтень 2022р. - на суму 8,00грн.; №26046 від 30.11.22. за листопад 2022р.- на суму 8,00грн.; №31065 від 31.12.22. за грудень 2022р. - на суму 8,00грн.; №716 від 31.01.23. за січень 2023р. - на суму 8,00грн.; №4372 від 28.02.23. за лютий 2023р. - на суму 8,00грн.; №7633 від 31.03.23. за березень 2023р. - на суму 8,34грн.
Однак, відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо оплати за поставлену теплову енергію, що стало підставою для виникнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії - у розмірі 64 220,72 грн. та послуги з абонентського обслуговування - у розмірі 130,50 грн.
Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, Скаржник зазначив, що фактично теплопостачання у приміщення відповідача не здійснюється, через відсутність централізованого теплопостачання у приміщення 26 по проспекту Південний, 26 у м. Кривому Розі, а отже, відсутні підстави для задоволення позову.
Проте, апеляційний господарський суд такі посилання Скаржника відхиляє, як необґрунтовані, з огляду на наступне.
На підтвердження відсутності теплопостачання відповідачем надані копії актів від 18.11.20. та від 08.12.20. , складених за участю працівників АТ “Криворізька теплоцентраль» та ФОП Бухтіярової А.М.
Однак ці обставини вже були предметом дослідження під час розгляду господарським судом Дніпропетровської області спору у справі № 904/107/24 за участю тих же сторін про стягнення з ФОП Бухтіярової А.М. на користь АТ “Криворізька теплоцентраль» заборгованості за послуги з теплопостачання за попередній період часу. Господарський суд дійшов до висновку про безпідставність заперечень відповідача стосовно неможливості отримання ним послуг теплопостачання та частково задовольнив позовні вимоги АТ “Криворізька теплоцентраль» . ЦАГС погодився з такими висновками господарського суду та своєю постановою від 02.07.24 р. залишив без змін рішення господарського суду .
В період 2005 - 2019 років процедура відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води регламентувалась Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачанню (надалі - Порядок), затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005. №4.
Згідно Порядку виконкомом Криворізької міської ради було ухвалено рішення віз 08.02.2006. №90 "Про створення комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води", яким створено комісій для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення гарячого водопостачання (надалі - Комісія).
До створення Комісії дозволи на відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води надавалися управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради у вигляді листів.
Відповідно до вимог Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств і організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012. №578/5, листування з заявником зберігається і більше 3 років.
Взаємовідносини між теплопостачальною організацію та споживачем теплової енергії, в тому числі з питань відключення від мереж постачання гарячої води та опломбування запірних вентилів, регламентувалися Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005. № 630.
Згідно з п. 25 Правил від 21.07.2005 № 630, відключення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - ЦО і ПГВ) житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг проводиться відповідно до Порядку № 4 від 22.11.2005 та передбачає виконання певних обов'язкових процедур.
Порядком від 22.11.2005. № 4 встановлено, для вирішення питання відключення від мережі централізованого опалення, власник (власники) житлового будинку повинен звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання з письмовою заявою.
Комісія після вивчення наданих власником документів приймає відповідне рішення, яке оформляються протоколом. У разі незгоди заявника з відмовою спір вирішується в судовому порядку. При позитивному рішенні заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення.
Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мережі централізованого опалення виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкової мережі централізованого опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект.
По закінченні робіт складається акт про відключення від мережі централізованого опалення і подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
До того ж, внесені у Порядок від 22.11.2005. № 4 зміни наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06.11.2007. унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення окремих приміщень у житлових будинках.
Таким чином, при відключенні від мереж централізованого опалення у споживача має бути законодавчо визначений пакет документів, а саме: 1) Рішення постійнодіючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади про надання дозволу на відключення, яке оформлене протоколом. 2) Погоджений з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж, проект індивідуального опалення. 3) Затверджений постійнодіючою міжвідомчою комісією, створеною органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади акт про відключення від мереж централізованого опалення.
До матеріалів справи відповідач не додав пакет документів, передбачений нормативними актами для відключення об'єкту відповідача від мереж централізованого опалення.
З переліку переданих споживачів від КТПМ “Криворіжтепломережа» до Позивача вбачається, що даний перелік споживачів містить адреси житлових/нежитлових приміщень, до яких здійснюється постачання теплової енергії.
Так, у вказаному переліку переданих споживачів наявне нежитлове приміщення №26 в буд. 26 по просп. Південний, з тепловим навантаженням 0,0051 Гкал/год, що свідчить про наявність у нежитловому приміщенні Відповідача опалювальних приладів та підтверджує факт споживання теплової енергії.
На підтвердження відсутності теплопостачання відповідачем надано копії актів від 18.11.2020. та від 08.12.2020., складених за участю працівників Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" та Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції в даних актах зафіксовано самовільне втручання в діючу систему теплопостачання, яке призводить до порушення теплового балансу житлового будинку та пропонується відновити систему центрального опалення згідно проекту теплового будинку.
Будь-яких документів, які б підтверджували законність такого втручання в систему централізованого опалення матеріали справи не містять, а надані Відповідачем документи жодним чином не підтверджують її позицію та відсутність системи централізованого постачання теплової енергії в нежитловому приміщенні.
Отже, Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту відключення від мереж централізованого опалення, а також законність такого відключення згідно наведеної вище процедури.
Водночас, єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань є акт про відключення, який після закінчення робіт подається відповідній комісії для затвердження.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 19 вересня 2019 року у справі №629/367/17, від 25.03.2019 у справі №576/2554/14-ц, від 25.07.2019 у справі №361/5676/15-ц про те, що самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.
Самовільне відключення споживачів від мережі централізованого опалення з порушенням установленого законодавством порядку не припиняє статусу такого суб'єкта як споживача відповідних комунальних послуг, не звільняє його від необхідності укладення договору на постачання таких послуг та обов'язку щодо оплати відповідних послуг, і така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 16.10.2019. у справі № 703/69/16-ц; від 11.09.2019. у справі № 456/2222/16-ц; від 19.09.2019. у справі № 629/367/17; від 25.09.2019. у справі № 522/401/15-ц, від 14.04.2020. у справі № 908/1349/19. Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.
Відповідно до п. п. 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005. № 630 (на час події), споживач мав право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Отже, припинення теплопостачання споживача поза межами дозвільної процедури, не припиняє нарахування оплати спожитих послуг, абонентної плати або інших послуг, надання яких пов'язане з функціонуванням системи теплопостачання та опосередковано впливає на процес надання послуг з теплопостачання окремому споживачу.
В матеріалах справи відсутні докази дотримання дозвільних процедур на вчинення відповідних дій, акт про від'єднання від мережі теплопостачання тощо. Отже, колегія суддів вважає правомірним нарахування позивачем плати за приєднане теплове навантаження.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.
Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018. № 315 (далі Методика) встановлюється порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахункового у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлі та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.
Нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною будинку.
Враховуючи знаходження належного відповідачу приміщення в будівлі з внутрішньобудинковою системою теплопостачання, відсутність документів на підтвердження відключення від мережі опалення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне приміщення є опалювальними.
Об'єктом теплопостачання є будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку: нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу III Методики.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у п. 2 р. II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
З огляду на те, що у спірний період відповідач фактично споживав житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиті послуги.
У цьому зв'язку колегія суддів підтримує висновок господарського суду, що докази на підтвердження правомірності вимог позивача щодо стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.
Посилання Скаржника на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2011. у справі №8/5005/12234/2011 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки з тексту вказаного судового рішення вбачається, що позовна заява була подана Бухтіяровим Олександром Володимировичем до Комунального підприємства теплових мереж “Криворіжтепломережа», про розірвання договору № 5894 від 01.09.2008., на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання і пара.
Зокрема, в описовій частині судового рішення зазначається: “... 08.06.2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою від 07.06.2011р. згідно до п. 6.1. договору про розірвання договору № 5894 від 01.09.2008р. та відповідно припинити та відключити приміщення магазину по проспекту Південний, 26/26 від системи центрального постачання, поки не має опалювального сезону. На що отримав відповідь від відповідача, що на підставі нормативних документів: “Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. за № 630 та наказу Мінбуду України від 22.11.2005р. № 4 “Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» прохання про відключення нежитлового приміщення та розірвання договору відхилено.
Позивач повторно звернувся у листопаді 2011 року з листом до відповідача про розірвання договору з тих підстав, що строк договору оренди на підставі якого він знаходився у приміщенні магазину скінчився 01.11.2011 року. Відповідач на лист позивача відповіді не надав.
Також підставами для розірвання договору, позивач зазначає, що нежитлове приміщення магазину вже не орендується, а належить іншому суб'єкту господарювання, хоча вони й знаходяться у родинних стосунках, але позивач вже не являється споживачем теплової енергії та бажає врегулювати це питання. Позивач вважає, що посилання в відповідача у своєму листі на нормативні документи, що регламентують порядок відключення від системи центрального опалення, не забороняють розірвання договору між двома сторонами, тому є безпідставною відмова в розірванні договору № 5894 зі сторони відповідача, при тому що позивач не є вже фактичним споживачем послуг з надання теплової енергії...»
Приймаючи рішення по справі №8/5005/12234/2011 суд зазначив наступне: “. Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що позивач вже не користується приміщенням за адресою: АДРЕСА_1, заборгованості перед відповідачем за отриману теплову енергію за договором не має, у матеріалах справи міститься заява позивача про розірвання договору, яка отримана відповідачем, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.».
Отже, з вказаного рішення вбачається, що договірні відносини між ОСОБА_1 та КПТМ “Криворіжтепломережа» були припинені у 2011 році у зв'язку з тим, що вказана особа не була ні власником, ні користувачем нежитлового приміщення. І ОСОБА_1 в своїх позовних вимогах просив суд розірвати договір саме на цій підставі.
Більш того, з тексту вказаного судового рішення вбачається, що КПТМ “Криворіжтепломережа» відмовило споживачеві у розірванні договору на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання і пара та у відповіді посилалося наказу Мінбуду України від 22.11.2005р. № 4 “Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання».
Отже, твердження Скаржника про те, що КПТМ “Криворіжтепломережа» здійснено відключення приміщення №26 по просп. Південному, буд. 26 від мережі централізованого опалення спростовується фактичними обставинами справи, в тому числі фактами, зазначеними в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2011 у справі № 8/5005/12234/2011.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Вказаною статтею встановлено презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана позиція є усталеною та викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019. у справі № 922/4239/16, Верховного Суду від 09.06.2021. у справі №3037554/16-ц, від 21.08.2019. у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019. у справі № 522/401/15-ц, від 10.12.2018. у справі № 638/11034/15-ц та від 26.04.2018. у справі № 904/6293/17.
Отже, Скаржник має зобов'язання перед позивачем по оплаті послуг за централізоване опалення, як власник приміщення.
Інші доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бухтіярової Антоніни Михайлівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі № 904/821/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2024 у справі № 904/821/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя О.Г.Іванов