03 вересня 2025 року м. Харків Справа № 917/1931/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В.,
без виклику учасників справи,
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (вх. №309 П/2),
на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 (повний текст складено 27.01.2025) у справі № 917/1931/24 (суддя Тимощенко О.М.),
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", м. Київ,
до Приватного підприємства "Мас-Транс", м.Полтава,
про стягнення 20258,40грн матеріальної шкоди,
У листопаді 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Приватного підприємства "Мас-Транс" (далі - ПП "Мас-Транс") про стягнення відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 20258,40грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №17908136-01-00-00 від 30.09.2021 ним було виплачено потерпілій особі (страхувальнику) суму страхового відшкодування в розмірі 180726,00грн за шкоду, спричинену внаслідок ДТП працівником відповідача (ПП "Мас-Транс"), у зв'язку із чим в силу положень ст. 1194 ЦК України та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (відповідача) в розмірі суми 20568,40грн, що є різницею між фактичними витратами позивача та виплаченою ПрАТ "СК "Євроінс Україна" (страховиком відповідача) сумою страхового відшкодування в розмірі 136403,60грн на підставі полісу АР 6226156 та сумою коштів 20726,00грн, які були добровільно відшкодовані відповідачем.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 у справі №917/1931/24 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 20258,40грн страхового відшкодування за шкоду, спричинену страхувальнику позивача внаслідок ДТП, що сталося 13.12.2023 у м. Львів з вини працівника відповідача, оскільки заявлена позивачем сума страхового відшкодування в розмірі 20258,40грн не перевищує встановлений полісом відповідача АР 6226156 ліміт майнової відповідальності (160000,00грн), а ПрАТ "СК "Євроінс Україна" ДТП від 13.12.2023 було визнано страховим випадком та здійснено страхове відшкодування позивачу в регресному порядку.
Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач - ПрАТ "СК "ВУСО" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 у
справі №917/1931/24 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;
- стягнути з ПП "Мас-Транс" на користь ПрАТ "СК "ВУСО" суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 23596,40грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542,00грн.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що у ПрАТ "СК "Євроінс Україна", яке є страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача (ПП "Мас-Транс") відповідно до Полісу АР 6226156, виник обов'язок з виплати страхового відшкодування у відповідності до спеціальних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (з урахуванням особливостей здійснення страхового відшкодування за Полісом, визначених ст. 29 Закону) саме в межах розміру оціненої шкоди, яку і було сплачено на користь позивача.
Разом з цим, апелянт наголошує, що оскільки сума понесених збитків в повному обсязі не була сплачена ПрАТ "СК "Євроінс Україна", то з огляду на приписи ст. 1194 Цивільного кодексу України різниця між сумою страхового відшкодування за Полісом та фактично завданих збитків, а саме 23596,40грн (180726,00грн (фактичний розмір шкоди) - 136403,60грн (виплата від ПрАТ "СК "Євроінс Україна") - 20726,00грн (сума коштів відшкодована відповідачем в добровільному порядку) = 23596,40грн) підлягає стягненню з відповідача.
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 14.02.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2025 апеляційну скаргу ПрАТ "СК "ВУСО" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 у справі №917/1931/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду належні докази сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн.
У строк, визначений судом, скаржник надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків (вх. №2391 від 24.02.2025), до якої додано платіжну інструкцію АТ "Правекс банк" №11905 від 21.02.2025 на суму 3633,60 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "СК "ВУСО" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 у справі № 917/1931/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ПрАТ "СК "ВУСО" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 у справі № 917/1931/24 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомленняучасників справи.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 21.04.2025, у зв'язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.06.2025, у зв'язку з відпустками суддів Крестьянінова О.О. та Лакізи В.В. для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В.
Копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 про відкриття апеляційного провадження вручена позивачу та відповідачу у справі у підсистемі "Електронний суд", користувачами якої вони є.
До початку розгляду апеляційної скарги відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
За приписами ч. 13 ст. 8 та ч. 8 ст. 252 ГПК України, у разі здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами, досліджує докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що ціна позову у даній справі (20258,40грн) є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд апеляційної інстанції розглядає дану справу за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
На час ухвалення цієї постанови клопотання будь-якого із учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до Східного апеляційного господарського суду не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2021 між ПрАТ "СК "ВУСО" (страховик) та ТОВ "УЛФ-Фінанс" (страхувальник) було укладено генеральний договір добровільного страхування наземного транспорту №17908136-01-00-00, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , згідно зі страховим сертифікатом №542 від 09.11.2023.
Відповідний страховий випадок настав 13.12.2023 року на перехресті вул. Архипенка та вул. Тарнавського у м. Львів за участю застрахованого транспортного засобу Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , та автомобіля Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Як встановлено судом, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 з напівпричепом SCHWARZMUELLER, ВІ3408ХF, не був уважним, не вибрав безпечного бокового інтервалу під час маневру та допустив зіткнення з транспортним засобом Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 .
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 .
Вказані обставини, як і вина в скоєнні ДТП ОСОБА_2 , встановлені постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.02.2024 у справі №554/1588/24, яка набрала законної сили 11.03.2024.
Також, відповідно до вищезазначеної постанови суду ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 , на момент скоєння ДТП працював водієм ПП "МАС-ТРАНС".
Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Матеріалами справи підтверджується, що внаслідок вказаної ДТП, застрахованому транспортному засобу Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , було завдано механічних ушкоджень.
14.12.2023 власником транспортного засобу Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 було подано до ПрАТ "СК "ВУСО" акт (протокол) огляду ТЗ-Заяву на виплату.
Відповідно до рахунку-фактури № 11 від 12.01.2024, складеного СПД - ФО ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту автомобіля Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 склала 180726,00 грн.
На підставі складеного позивачем страхового акту від 19.01.2024 №2335757-1 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та вирішено виплатити на користь СПД - ФО ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 180726,00грн.
Дана виплата підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 4561 від 19.01.2024.
Відповідно до акту виконаних робіт від 29.03.2024 вартість робіт з відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 склала 180726,00грн.
Згідно зі Звітом про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу №38221 від 05.04.2024, складеного оцінювачем ТОВ "Експертна Компанія "Фаворит-Ассистанс" Гармідаровою Ю.П., коефіцієнт фізичного зносу автомобіля Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , станом на 13.12.2023 дорівнював 0,34.
Згідно з полісом серії АР № 6226156 станом на 13.12.2023 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ "СК "Євроінс Україна" із встановленим розміром франшизи - 0,00грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну - 160000,00грн.
З урахуванням обставин, встановлених рішенням Господарського суд у міста Києва від 01.07.2024 по справі №910/4417/24 за позовом ПрАТ "СК "ВУСО" до ПрАТ "СК "Євроінс Україна" про стягнення грошових коштів у розмірі 37277,93грн, сума страхового відшкодування в розмірі 180726,00грн, виплата якого позивачем на користь СПД - ФО ОСОБА_3 підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №4561 від 19.01.2024, повторному доказуванню не підлягає.
Із змісту судового рішення у справі №910/4417/24 вбачається, що згідно з полісом серії АР №6226156, станом на 13.12.2023, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 , була застрахована у відповідача у справі, ПрАТ "СК "Євроінс Україна", зі встановленим розміром франшизи - 0,00грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну - 160000,00грн.
07.02.2024 страховик відповідача - ПрАТ "СК "Євроінс Україна" частково сплатило суму страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 99125,67грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою-підтвердження надходження коштів №1598/2024/вих від 08.04.2024.
Також матеріалами справи підтверджується, що 03.04.2024 відповідачем у позасудовому порядку було частково відшкодовано завдану шкоду у розмірі 20726,00грн, що підтверджується довідкою-підтвердження надходження коштів на рахунок ПрАТ "СК "ВУСО" (вих. №5274/2024/вих від 06.11.2024).
Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4417/24 за позовом ПрАТ "СК "ВУСО" до ПрАТ "СК "Євроінс Україна" стягнуто грошові кошти у розмірі 37277,93грн в якості страхового відшкодування.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, а саме:
- часткової сплати суми страхового відшкодування у розмірі 99125,67грн страховиком відповідача - ПрАТ "СК "Євроінс Україна";
- добровільної сплати частини відшкодованої шкоди у розмірі 20726,00грн роботодавцем винуватця ДТП, - ПП "Мас-Транс";
- рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 року у справі №910/4417/24 про стягнення грошових коштів у розмірі 37277,93грн в якості страхового відшкодування з ПрАТ "СК "Євроінс Україна";
за підрахунками суду, загальна сума відшкодувань у судовому та позасудовому порядку з відповідача та користь страховика відповідача, станом на момент розгляду справи, склала 157129,63грн.
Тому, враховуючи вартість відновлювального ремонту автомобіля Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , невиплачена сума такого ремонту склала 23596,40грн (180726,00грн - 157129,63грн).
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що сума фактичного залишку невиплаченої вартості відновлювального ремонту у розмірі 23596,40грн та ціна позову про стягнення 20258,40грн матеріальної шкоди, у задоволенні якого було відмовлено судом першої інстанції, відрізняється на 3338,00грн (23596,40грн- 20258,40грн).
В апеляційній скарзі апелянт просить стягнути з відповідача саме суму матеріальної шкоди у розмірі 23596,40грн, що відповідає встановленій матеріалами справи залишковій вартості відновлювального ремонту автомобіля Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , однак не відповідає ціні позову, самостійно визначеній позивем при звернення до суду.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно якої суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судова колегія розглядає позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.
Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
За положеннями ст. 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Відповідно до п. 69 ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
Як визначає ст. 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Статтею 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров'я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.
Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію щодо застосування принципу "jura novit curia", пояснивши, що вказаний принцип зобов'язує суд самостійно перевірити доводи сторін під час розгляду справи. З'ясувавши ж, що сторона чи інший учасник процесу, обґрунтовуючи свої вимоги або заперечення, послалась не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц).
Саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини за своїм змістом є позадоговірними та стосуються регресних вимог про стягнення сплаченого відшкодування до відповідача як особи, працівник якого спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
За приписами ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що 13.12.2023 на перехресті вул. Архипенка та вул. Тарнавського у м. Львів працівник відповідача - ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 , не був уважним, не вибрав безпечного бокового інтервалу під час маневру та допустив зіткнення з транспортним засобом Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
Як встановлено судом, внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено, зокрема, автомобіль Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 .
У зв'язку з наведеним, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.02.2024 у справі №554/1588/24, яка набрала законної сили 11.03.2024, визнано винним працівника відповідача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на вказану особу адміністративне стягнення.
При цьому, транспортний засіб Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , який належав ТОВ "УЛФ-Фінанс" застраховано згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №17908136-01-00-00 від 30.09.2021.
Вказаний вище договір укладений ПрАТ "СК "ВУСО" (страховик/позивач) та ТОВ "УЛФ-Фінанс" (страхувальник).
Позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування для відновлення пошкодженого транспортного засобу загальною вартістю 180726,00грн.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 108 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов'язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).
Вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, необхідно виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи, у тому числі матеріалів правоохоронних органів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.12.2018 у справі цивільної юрисдикції №426/16825/16-ц зазначила, що аналіз норм ст.ст. 1187 та 1172 ЦК України дає змогу стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
За усталеною судовою практикою Верховного Суду для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (див. постанову Верховного Суду у справі №923/43/19 від 13.03.2020).
Деліктне зобов'язання - це різновид цивільно-правових зобов'язань, і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують будь-яке зобов'язання.
Кредитором у такому зобов'язанні виступає потерпілий, а боржником, за загальним правилом, є особа, яка завдала шкоди (деліквент). Змістом зобов'язання з відшкодування шкоди є право потерпілого (кредитора) вимагати поновлення його майнових і особистих немайнових прав, що були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) заподіювача шкоди до того стану, в якому вони знаходились до правопорушення, і обов'язок заподіювача шкоди чи інших зобов'язаних осіб (боржника) виконати такі вимоги. Предметом зобов'язання з відшкодування шкоди є дії боржника, що забезпечують найбільш повне поновлення майнових та особистих немайнових благ кредитора, яким завдана шкода.
Деліктна відповідальність є недоговірною відповідальністю. Вона настає у разі делікту - протиправного завдання шкоди будь-кому, коли правопорушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілим.
Водночас необхідно враховувати, що вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння. Відповідальність без вини можлива тільки в окремих, передбачених законом випадках в цивільному праві (наприклад, при заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки).
Цивільним кодексом України закріплено легальну цивільно-правову дефініцію вини (ст. 614 ЦК України), визначаючи її через обставини, які свідчать про її відсутність. Так, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 2 ст. 614 ЦК України). Отже, вина у цивільному праві це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання або для запобігання заподіянню шкоди. Дане визначення вини позбавлене суб'єктивної характеристики, воно ґрунтується на зовнішніх, об'єктивних критеріях визначення. Вживання всіх залежних від особи заходів є формою поведінки особи, а не її психічного ставлення.
Як вбачається з матеріалів справи, працівника відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєне ДТП.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає про наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями працівника відповідача ОСОБА_2 - водія автомобіля Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 та збитками, які поніс страховик (позивач) внаслідок ДТП.
Підставою виплати страхового відшкодування є ДТП, внаслідок якої відбулося пошкодження майна. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела. Покласти відповідальність на особу, яка заподіяла шкоду внаслідок користування джерелом підвищеної небезпеки підприємства, з яким перебувала у трудових відносинах на підставі трудового договору (договору підряду), можливо лише в тому разі, якщо буде доведено, що ця особа заволоділа транспортним засобом неправомірно (ч.ч. 3 та 4 ст. 1187 ЦК України). Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018у справі №910/20622/17.
Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 у справі №914/820/17 дійшов висновку, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків (п.28). Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника (п.29).
Згідно з положеннями ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За таких обставин, визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля (див. постанову Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №917/500/18).
У цьому випадку колегія суддів враховує, що відновлювальний ремонт (або ремонт) це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092).
У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17 зроблено висновок, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Також, Верховний Суд зазначив, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Якщо відновлювальний ремонт транспортного засобу не проводився, то розмір шкоди визначається виходячи з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи.
Як встановлено апеляційним господарським судом, відновлювальний ремонт транспортного засобу Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , здійснювався на станції технічного обслуговування СПД - ФО ОСОБА_3 , підтвердження чого є рахунок-фактура № 11 від 12.01.2024 та акт виконаних робіт від 29.03.2024, якими визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становитьзагальну 180 726,00 грн.
Таким чином документи, що підтверджують вартість відновлення справності та роботоздатності пошкодженого у ДТП транспортного засобу здійснених станцією технічного обслуговування є належними доказами на підтвердження реальної суми заподіяної шкоди, і відповідачем зазанчені докази в ході судового розгляду справи будь-яким чином не спростовано.
Колегія суддів, проаналізувавши надані докази та встановлені обставини справи, дійшла висновку про наявність у даному випадку усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника.
Так, протиправна поведінка полягає в тому, що згідно із встановленими судовим рішенням (постанові Октябрського районного суду м. Полтави від 28.02.2024 у справі №554/1588/24) обставинами, водій автомобіля Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 , порушив правила дорожнього руху - п. 2.3.6 та п. 13.1 ПДР.
Збитки, зокрема їх розмір на суму 180726,00грн, доведені вартістю робіт та матеріалів, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу, що підтверджені відповідними документами станції технічного обслуговування - СПД - ФО ОСОБА_3 , на якій проводився ремонт автомобіля.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками полягає в тому, що водій відповідача, який керував транспортним засобом (належить ПП "Мас-Транс") порушивши правила дорожнього руху, допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, спричинивши його пошкодження. Наслідковий характер збитків простежується у тому, що саме поведінка водія автомобіля Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 стала причиною їх завдання.
Вина водія, який керував транспортним засобом встановлена за наслідками розгляду Октябрським районним судом м. Полтави справи №554/1588/24 та полягає в тому, що саме у зв'язку з діями водія транспортного засобу, який належить відповідачу, була завдана шкода.
Судова колегія вважає встановленою вину водія автомобіля Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 саме у її цивільно-правовому розумінні.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, що з урахуванням проведення часткової оплати суми страхового відшкодування у розмірі 99125,67грн страховиком відповідача, добровільної сплати частини відшкодованої шкоди у розмірі 20726,00грн роботодавцем винуватця ДТП - ПП "Мас-Транс", стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №910/4417/24 грошових коштів у розмірі 37277,93грн страхового відшкодування з ПрАТ "СК "Євроінс Україна", сума фактичного залишку невиплаченої вартості відновлювального ремонту становить 23596,40грн.
Як вже вказувалося раніше, в апеляційній скарзі позивач просить стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди саме у розмірі 23596,40грн, що відповідає встановленій матеріалами справи залишковій вартості відновлювального ремонту автомобіля Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 . Тоді як до суду першої інстанції позивачем подано позов про стягнення 20258,40грн матеріальної шкоди.
Проте відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Відтак, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог ПрАТ "СК "ВУСО" до ПП "Мас-Транс", колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги саме про стягнення 20258,40грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та доведеними.
За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на вищенаведене, враховуючи наявні у матеріалах справи докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ПрАТ "СК "ВУСО" до ПП "Мас-Транс" та стягнення з відповідача на користь позивача 20258,40грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Що стосується висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача залишкової суми різниці між фактичними витратами та виплаченої сумою, оскільки відповідальним за таке відшкодування є його страховик - ПрАТ "СК "Євроінс Україна", колегія суддів зазначає таке.
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Дійсно, у такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц).
Водночас судова колегія враховує, що у спірних правовідносинах діє принцип повного відшкодування шкоди, який закріплений у ст. 1166 ЦК України, та реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Відповідно до зазначених норм особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Встановивши, що вартість майнового збитку, завданого власнику автомобіля Tesla Model 3, д.р.н. НОМЕР_1 , пошкодженням його транспортного засобу внаслідок ДТП, яка сталася з вини водія Renault Magnum 520DXI, д.р.н. НОМЕР_2 , що перебував на момент ДТП у трудових відносинах з ПП "Мас-Транс", перевищує виплачений на користь позивача розмір страхового відшкодування, судом першої інстанції не було враховано того, що страховик відповідача - ПрАТ "СК "Євроінс Україна" здійснив виплату страхового відшкодування позивачу саме у розмірі оціненої шкоди, тобто страхова компанія виплатила ту суму, яка була нею оцінена (у т.ч. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу як це передбачено за договором ОСЦПВ), однак, у неї не виникало зобов'язання відшкодувати позивачу повний розмір страхового відшкодування саме в межах визначеного договором ліміту (160 тис.грн).
В свою чергу, відповідач у ході розгляду справи в суді першої інстанції будь-яким чином не доводив та не підтверджував того, що у його страховика ПрАТ "СК "Євроінс Україна" виник обов'язок з відшкодування позивачу страхового відшкодування у розмірі більшому, аніж 136403,60грн, та саме в межах ліміту за страховим полісом.
Відповідач також не скористався своїм правом подати до суду першої інстанції відзив на позов з відображенням своєї правової позиції та обґрунтованим клопотанням про призначення у справі експертизи щодо визначення вартості матеріалів та відновлювальних робіт, а визначення судом належного розміру шкоди у даному випадку є можливим на підстав інших доказів (документів СТО).
Крім того, в процесі судового розгляду справи відповідач, який повідомлявся належним чином та отримував ухвали суду, не надав жодних заперечень ані щодо суті заявлених позовних вимог, ані щодо розміру здійсненого позивачем страхового відшкодування.
Таким чином, відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, в силу положень ст. 1187, 1194 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову та стягнення з відповідача на користь позивача 20258,40грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський не суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, а також не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ "СК "ВУСО" слід задовольнити, оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 у справі №917/1931/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" на рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 у справі №917/1931/24 - задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 27.01.2025 у справі №917/1931/24 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Мас-Транс" (36008, м. Полтава, пров. Луганський, буд. 5; код ЄДРПОУ 35440161) на користь Приватного акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Каземира Малевича, буд. 31; код ЄДРПОУ 31650052) страхове відшкодування в сумі 20258,40грн
Стягнути з Приватного підприємства "Мас-Транс" (36008, м. Полтава, пров. Луганський, буд. 5; код ЄДРПОУ 35440161) на користь Приватного акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (03150, м. Київ, вул. Каземира Малевича, буд. 31; код ЄДРПОУ 31650052) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 3028,00грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.В. Плахов