вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Справа№ 910/15694/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Гаврилюка О.М.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 28.08.2025:
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025
у справі №910/15694/24 (суддя - Ващенко Т.М.)
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд"
про зобов'язання вчинити дії,
Короткий зміст заявлених вимог
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - позивач, Управління) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" (далі - відповідач, ТОВ "МС-Білд", скаржник) про зобов'язання повернути майно, яке передане на підставі договору відповідального зберігання майна № б/н від 22.12.2023.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/15694/24 позов задоволено повністю. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" повернути Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві обладнання, передане на зберігання за Договором відповідального зберігання майна, від 22.12.2023, укладеного між ТОВ "МС-БІЛД" (Зберігач) та Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (Поклажодавець), а саме:
1. Дизель-генераторна установка 105 кВт, зовнішнього встановлення в кожусі, 380В 3 фази - 1 ( одна ) одиниця;
2. Тірас-ІбП - Прилад приймально-контрольний пожежний, ТОВ "ТІРАС- 12", м. Вінниця - 1 ( одна ) одиниця;
3. МРЛ-2,1, модуль релейних ліній - 1 (одна ) одиниця;
4. МЦА-ОЗМ Комунікатор - 1 ( одна ) одиниця;
5. Акумулятор 12Vl8Ar - 1 ( одна ) одиниця;
6. Світильник світлодіодний REL-500LED - 1 ( одна) одиниця;
7. PTL.-BS - Сповіщувач пожежний тепловий , ПП "Артон" (с запасом 10%) - 30 ( тридцять) одиниць;
8. СПД-3 (24В. 2-х пр.) сповіщувач пожежний (с запасом 10%) - 29 (двадцять дев'ять) одиниць;
9. Сповіщувач пожежний ручний SPR-1 (с запасом 10%) - 12 (дванадцять) одиниць;
10. ОСЗ "Джміль" - 12В для внутрішнього і зовнішнього використання - 1 (одна) одиниця;
11. ОСЗ "ОС-Г - Світловий оповіщувач (Вихід), ТОВ "ТІРАС-12" - 11 (одинадцять) одиниць;
12. Відеокамера цифрова QNO-7012R (4МР) - 8 (вісім) одиниць;
13. Комутаційний бокс SBO-100B1 для QNO-7012R - 8 (вісім) одиниць;
14. Відеокамера цифрова QNO-7012R (4МР) - 8 (вісім) одиниць;
15. Відеореєстратор Wisenet QRN-1630S - 1 ( одна) одиниця;
16. Жорсткий накопичувач Seagate ST6000VX001 - 4 (чотири) одиниці;
17. Маршрутизатор Mikro Тік RB952UT-5AC2ND МІКГОТІК - 1 (одна) одиниця;
18. Комутатор керований 2-го рівня Aruba 2530-48G-POE - 2 ( дві) одиниці;
19. Цифрова IP АТС з функцією оповіщення АС0Н-ЕМ/2*150Вт - 1 (одна) одиниця;
20. Гучномовець настінного монтажу вуличного виконання рупорний ЮВт- 10 (десять) одиниць;
21. Гучномовець настінного монтажу вуличного виконання рупорний 6Вт- 20 (двадцять) одиниць;
22. Гучномовець настінного монтажу вуличного виконання рупорний ЗВт- 14 (чотирнадцять) одиниць;
23. Пульт мікрофонний настільного виконання - 1 (одна) одиниця;
24. Контролер доступу NDC FI 8ІР (U-Prox 1Р400) - 3 (три) одиниці;
25. Зчитувач U-Prox SL steel - 5 (п'ять) одиниць;
26. Кнопка виходу п'єзоелектрична PBS-820B(LED) з LED- підсвічуванням- 1 (одна) одиниця;
27. Кнопка виходу PBK-817C-AB2(G) - 4 ( чотири) одиниці;
28. Пристрій захисту від перенапруги AXIS Т8061- 8 (вісім) одиниць;
29. Ригельний замок YB-200 (LED) врізний для системи контролю доступу- 7 (сім) одиниць;
30. Електрозащіпка YS-622-S - 1 (одна) одиниця;
31. Дотягувач Geze TS-3000 VBC зі слайдовою тягою Н.О. (срібло) 7 (сім) одиниць;
32. Дотягувач вуличний гідравлічний TIGER та петля Пума - 1 (одна) одиниця;
33. ІР-відеодомофон 7" Bas-TP AQ-07LL Blасk - 1 (одна) одиниця;
34. Панель виклику BAS-IP AV-03D silver для IP- домофонів - 3 (три) одиниці;
35. Монітор Dell SE2222H (210-AZKU) - 1 (одна) одиниця;
36. Телевізор Romsat 43FSQ1220T2 - 2 (дві) одиниці;
37. Світлодіодне інформаційне табло на 7 сток з програмним забезпеченням - 1 (одна) одиниця;
38. ДБЖ з правильною синусоїдою 24V LPE-W-PSW- 36Q0VA+ (2500 Вт) 1-50А 1 (одна) одиниця;
39. Акумулятор LP LiFeP04 24V (25,6V) - 140 Ah) (3584Wh) - 1 (одна) одиниця;
40. Антена ефірна DVB-T/T2 Funke ODSC 100-345Т - 1 (одна) одиниця;
41. Антенний сплітер Eurosky 1/2 -1 (одна) одиниця;
42. Точка доступу Ubiquiti UniFi U6 PRO - 2 (дві) одиниці;
43. Шафа 19" 33U, 610x1055 мм (Ш*Г), чорна, перфоровані двері (66%)UA-MGSE33610MPB -1 (одна) одиниця;
44. Фотоелемент - 2 (дві) одиниці;
45. GSM - модуль - 2 (дві) одиниці;
46. Електропривід ICARO VELOCE SMART АС А1000 HIGH-SPEED (з механічними кінцевими вимикачами, приймач вбудований 2-х канальний, Пульт 2-х канальний (2шт.)) - 2 (дві) одиниці;
47. Сигнальна лампа - 2 (дві) одиниці;
48. Зубчаста рейка -14 (чотирнадцять) одиниць;
49. Тірас-8П - Прилад приймально-контрольний пожежний, ТОВ "ТІРАС- 12", м. Вінниця - 1 (одна) одиниця;
50. МРЛ-2.1, модуль релейних ліній - 1 (одна) одиниця;
51. МЦА-GSM Комунікатор - 1 (одна) одиниця;
52. Акумулятор 12V18Ar- 1 (одна) одиниця;
53. Світильник світодіодний REL-500LED - 1 (одна) одиниця;
54. ТПТ-3 - Сповіщувач пожежний тепловий , ПП "Артон" (с запасом 10%)- 3 (три) одиниці;
55. СПД-3 (24В. 2-х пр.) сповіщувач пожежний (с запасом 10%) - 12 (дванадцять) одиниць;
56. Сповіщувач пожежний ручний SPR-I (с запасом 10%) - 3 (три) одиниці;
57. ОСЗ "Джміль" - 12В для внутрішнього і зовнішнього використання - 1 (одна) одиниця;
58. ОСЗ "ОС-1" - Світловий оповіщувач (Вихід), ТОВ "ТІРАС-12" - 3 ( три) одиниці;
59. Модуль ДБЖ Ritar RT-1KL-LCD RECVA 36V - 1 (одна) одиниця;
60. Акумулятор 12V. 9An CSB12V - 250 (двісті п'ятдесят) одиниць;
61. Шафа серверна 22UEslap EVL 70122Г6060 - 1 (одна) одиниця;
62. Відеокамера цифрова QNO-7012R (4МР) - 3 (три) одиниці;
63. Комутаційний бокс SBO-100B1 для QNO-7012R - 3 (три) одиниці;
64. Відеокамера цифрова QNO-7012R (4МР) - 4 (чотири) одиниці;
65. Відеореєстратор UNV NVR301-08S3 5МП 8 каналів -1 (одна) одиниця;
66. Жорсткий накопичувач Seagate ST6000VX001 - 1 (одна) одиниця;
67. Маршрутизатор МікrоТік RB952U1-5AC2NO МікrоТік - 1 (одна) одиниця;
68. Коммутатор керований 2-го рівня Aruba 2530-48G- POE - 1 (одна) одиниця;
69. ДБЖ з правильного синусоїдою 24V LPE-W-PSW- 3600VA+ (2500Ве) 1-50А - 1 (одна) одиниця;
70. Точка доступу Ubiquiti UniFi U6 PRO - 2 (дві) одиниці;
71. Пристрій захисту від перенапруги AXIS Т8061 - 8 (вісім) одиниць;
72. Цифрова IP АТС з функцією оповіщення ACOH-Eht - 1 (одна) одиниця;
73. Пульт мікрофонній настільного виконання - 1 (одна) одиниця;
74. Контролер доступу NDC F181P (U-Ргох ІР400) - 1 (одна) одиниця;
75. Зчитувач однобічний ОЗ-КЛ-ДБ-1- 2 (дві) одиниці;
76. Кнопка виходу п'єзоелектрична PBS-820B(LED) з LED- підсвічуванням- 2 (дві) одиниці;
77. Ригельний замок YB-200 (LED) врізний для системи контролю доступу- 2 (дві) одиниці;
78. Дотягувач Geze TS-3000 VBC зі слайдовою тягою Н.О. (срібло) - 2 (дві) одиниці;
79. Шафа 19" 121U, 600x600 мм (Ш Г), чорна - 1 (одна) одиниця. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" на користь Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві 52 689 грн 75 коп. судового збору.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався відсутністю будь-яких доказів повернення відповідачем прийнятого на зберігання за Договором майна.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/15694/24 повністю. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" про зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням ст. 236 ГПК України, судом першої інстанції здійснено формальний підхід до розгляду справи, ухвалено рішення на підставі не повно і не всебічно з'ясованих обставин, не дослідження в судовому засіданні обставин на які посилався скаржник, без врахування обставин, які акцентовані та аргументовані скаржником; не наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зокрема скаржник зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції лише констатував наявність укладеного Договору та обмежився чисельним цитуванням норм процесуального та матеріального права без практичного застосування до спірних відносин, узагальнивши таке цитування висновком про те, що позовні вимоги є обгрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення учасників апеляційного провадження, клопотання та їх розгляд
10.06.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції дотримано норми чинного законодавства, всебічно, неупереджено і повно зясовано обставини справи, які мають значення для справи, а рішення суду є законним та обгрунтованим.
30.07.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового письмового доказу, яке залишено колегією суддів без розгляду, як таке, що подано із пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 03.06.2025, а також з порушенням ст. 269 ГПК України.
26.08.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшли письмові пояснення, які залишені колегією суддів без розгляду, як такі, що подано із пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 03.06.2025.
28.08.2025 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення з додатками, які залишено колегією суддів без розгляду, як таке, що подано із пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 03.06.2025.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченко Б.О., суддів - Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/15694/24 залишено без руху. Роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "МС-Білд", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази, які підтверджують доплату судового збору за подання апеляційної скарги.
15.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" надійшла заява про усунення недоліків до якої долучено докази доплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/15694/24. Призначено до розгляду 31.07.2025.
31.07.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 28.08.2025.
Позиції учасників справи, явка представників сторін у судове засідання
Представники позивача та відповідача з'явилися у судове засідання 28.08.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 22.12.2023 між Головним управлінням ДСНС України у Києві (далі також - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" (далі також - зберігач) було укладено договір відповідального зберігання майна (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігай приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору майно згідно з Додатками.
Відповідальне зберігання за цим Договором є безоплатним. Майно не може використовуватися в діяльності Зберігача. Майно не може бути передане Зберігачем в оренду, заставу, відчужене будь-яким способом. Право власності на майно до Зберігача не переходить (п. п. 1.2. - 1.5. Договору).
За умовами п. п. 2.1.5., 2.1.6. Договору Зберігач зобов'язаний повернути майно Поклажодавцю повністю за першою вимогою останнього не пізніше 5 днів з дня одержання такої вимоги. Зберігач несе повну матеріальну відповідальність за майно Поклажодавця.
Згідно з п. 3.2. Договору 3.2. Поклажодавець має право у будь-який час вимагати у Зберігача повернення частини майна, яке знаходиться на зберіганні, або всього майна з розірванням договору.
Відповідно до п. п. 7.1. - 7.3. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2024. Дія договору припиняється за згодою сторін або у разі: повернення всього майна Зберігачем на вимогу Поклажодавця; розірвання договору в односторонньому порядку. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
На виконання умов договору позивачем було передано на відповідальне зберігання відповідачу майно по акту приймання-передачі обладнання на зберігання (додаток №1 до Договору).
Листами від 07.11.2024 №7102-9154/7118 та від 13.12.2024 №7102-10278/7118 позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення майна, які відповідачем залишено без відповіді та задоволення.
Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Згідно зі ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
Відповідно до ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.
За приписами ст. 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України).
Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайно не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів відсутність будь-яких доказів повернення відповідачем/скаржником прийнятого на зберігання за Договором майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частини першої та другої ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Дослідивши матеріал справи, колегія суддів констатує, що Договір підписаний уповноваженими особами Сторін та скріплений відповідними відбитками печаток Сторін.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем
Відповідно до пункту 1.1 Договору: "У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього Договору майно згідно з Додатками".
Згідно пункту 9.1. Договору: "Додатком до цього Договору є:
- Додаток № 1 - Акт приймання-передачі обладнання на зберігання.
Додаток № 1 до Договору містить перелік, найменування, кількість обладнання переданого на зберігання. Він підписаний уповноваженими особами Сторін та скріплений відповідними відбитками печаток Сторін.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає доведеним факт передачі відповідачу на зберігання майно за Договором відповідального зберігання майна від 22.12.2023.
Водночас, посилання скаржника на наказ Міністерства фінансів Украйни від 17.06.2015 № 572 "Про затвердження типових форм для відображення бюджетними установами результатів інвентаризації" є помилковим.
Даним наказом лише затверджено такі, що додаються, типові форми для відображення бюджетними установами результатів інвентаризації, а тому вказаний наказ не може бути застосований в даному випадку.
Стосовно твердження скаржника, що Договір від 22.12.2023 є удаваним, колегія суддів зазначає таке.
Згідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, пю правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно п. 25 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правовиків недійсними» за удаваним правочином (ст. 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
У контексті вищевикладеного колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, а скаржником не надано відомостей щодо того, що на даний момент подано будь-який позов (звернення) від ТОВ «МС-БІЛД» стосовно визнання недійсним Договору від 22.12.2023.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що, як зазначалось вище, Головне управління неодноразово зверталось до ТОВ «МС-БІЛД» з вимогою повернути майно в повному обсязі та скласти відповідний акт прийому-передачі обладнання, проте, скаржник, стверджуючи наразі про удаваність такого договору, ні разу не відповів позивачу на вимогу із зазначенням про відутінсть Договору за яким позивач просить повернути майно.
Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних рішень в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених у апеляційній скарзі обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скаргзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/15694/24, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Білд" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/15694/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2025 у справі №910/15694/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "МС-Білд".
4. Матеріали справи №910/15694/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено та підписано 04.09.2025.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді О.М. Гаврилюк
В.В. Сулім