вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" вересня 2025 р. Справа №910/2724/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Євсікова О.О.
Барсук М.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фірма "Апекс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025
у справі №910/2724/25 (суддя Гумега О.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Фірма "Апекс"
про стягнення 232 272,40 грн
Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Фірма "Апекс" (далі - ПрАТ "Фірма "Апекс") заборгованості у розмірі 232 272,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він набув статус кредитора за зобов'язаннями, що виникли з договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.2021 №1 та має право вимагати від відповідача оплати послуг з оренди у сумі 232 272,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 відкрито провадження у справі №910/2724/25 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Після відкриття провадження у справі, місцевим господарським судом встановлено, що 23.03.2025 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням, з огляду на що суд визначив вірне найменування позивача - ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/2724/25 позов задоволено.
Стягнуто з ПрАТ "Фірма "Апекс" на користь ОСОБА_1 232 272,40 грн основного боргу, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 3 484,09 грн судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, оцінивши подані докази в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ "Фірма "Апекс" про стягнення 232 272,40 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ "Фірма "Апекс" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/2724/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Так, скаржник зазначає, що оскільки він виконав зобов'язання за договором оренди в повному обсязі та належним чином, що підтверджується доказами долученими до апеляційної скарги, а також враховуючи, що ОСОБА_1., ні як ФОП, ні як фізична особа не набув прав кредитора за договором оренди, правові підстави для задоволення позовних вимог у цій справі відсутні.
Також, апелянт не погоджується зі стягненням з нього витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу. У випадку відхилення судом по суті спору доводів апеляційної скарги, а також доводів про відсутність у справі доказів реального надання правової допомоги, скаржник просить зменшити присуджені судом першої інстанції до стягнення з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу з 10 000,00 грн до 2 000,00 грн, у зв'язку з неспівмірністю витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, ціною позову та ринковими цінами аналогічних адвокатських послуг.
Крім того, до апеляційної скарги долучено ряд нових доказів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 апеляційну скаргу ПрАТ "Фірма "Апекс" у справі №910/2724/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Фірма "Апекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/2724/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2724/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 18.07.2025.
23.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2724/25.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач, у порядку статті 263 ГПК України, своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення
Стосовно наданих скаржником до суду апеляційної інстанції, разом з апеляційною скаргою, нових доказів колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У силу статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, з метою забезпечення своєчасного розгляду справ і правової визначеності, унеможливлення зловживання процесуальними правами та підвищення ефективності судочинства в цілому, чинним ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки вчинення процесуальних дій, визначено стадії судового процесу, запроваджено розумні обмеження, у тому числі щодо подання доказів.
Так, з аналізу наведених вище норм слідує, що суд апеляційної інстанції може прийняти до розгляду докази, які не були подані стороною до суду першої інстанції, лише у виняткових випадках за умови, якщо учасник справи доведе, що з об'єктивних, незалежних від нього причин не мав можливості подати їх до суду першої інстанції.
Разом з тим, подаючи одночасно з апеляційною скаргою перелічені вище додаткові докази, скаржником взагалі не заявлено клопотання про прийняття їх до розгляду судом апеляційної інстанції.
Відсутність вказаного клопотання сторони само по собі виключає можливість вирішення питання та прийняття судом апеляційної інстанції до розгляду додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.
Єдиною поважною, на думку скаржника, причиною подання доказів лише до суду апеляційної інстанції є те, що він не знав про відкриття провадження у справі №910/2724/25, а тому був позбавлений права на подання доказів, які спростовують доводи позивача до суду першої інстанції.
У той же час, колегією суддів встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 про відкриття провадження у справі №910/2724/25 доставлено до електронного кабінету відповідача 12.03.2025 о 18 год 05 хв, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Разом із тим, відповідачем взагалі не подано відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції.
Слід зазначити, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до місцевого господарського суду з відзивом, оформленим згідно з вимогами чинного законодавства України у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене та виходячи з положень статей 80, 269 ГПК України, у колегії суддів відсутні підстави для прийняття до розгляду подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Укрмонтажспецкомплект" (орендодавець) та ПрАТ "Фірма "Апекс" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 (далі - договір оренди), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування об'єкт нерухомого майна (далі - об'єкт оренди):
Офісні приміщення:
- за адресою: м. Київ, вул. М.Стельмаха, 10-А, площею 234,8 кв.м;
- за адресою: м. Київ, пров. Гната Хоткевича, 8, площею 433,0 кв.м.
Складські приміщення:
опалювальні склади:
- за адресою: м. Київ, пров. Гната Хоткевича, 8, площею 906,2 кв.м.
неопалювальні склади:
- за адресою: м. Київ, пров. Гната Хоткевича, 8, площею 1034,0 кв.м.
Відповідно до пункту 2.1 договору оренди орендодавець зобов'язаний передати орендарю, а орендар - прийняти від орендодавця об'єкт оренди за актом приймання-передачі не пізніше 01.01.2022. Орендар вступає в строкове платне користування об'єктом оренди з моменту підписання акта приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (додаток №1). В акті приймання-передачі сторонами вказується стан об'єкта оренди.
Пунктом 3.1 договору оренди встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує на користь орендодавця орендну плату в розмірі та в строки, визначені цим розділом договору.
Згідно з пунктом 3.2 договору оренди розмір орендної плати за користування об'єктом оренди за один календарний місяць складає 275 190,00 грн, крім того ПДВ 20% - 55 038,00 грн. Всього разом з ПДВ - 330 228,00 грн.
Відповідно до акта приймання-передачі приміщень №1 до договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежитлові приміщення загальною площею 2608,0 кв.м.
За період липень-жовтень 2022 року відповідачу надавались послуги з оренди, що підтверджується актами надання послуг:
- від 31.07.2022 №696 на суму 110 300,40 грн;
- від 31.08.2022 №809 на суму 74 728,20 грн;
- від 30.09.2022 №858 на суму 74 728,20 грн;
- від 31.10.2022 №949 на суму 67 252,20 грн.
Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати орендної плати виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим у ПрАТ "Фірма "Апекс" за період липень-жовтень 2022 року перед ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" утворилась заборгованість у розмірі 372 009,00 грн.
Також, позивач зазначає, що ПрАТ "Фірма "Апекс" частково сплачено заборгованість з орендної плати, в результаті чого розмір заборгованості ПрАТ "Фірма "Апекс" перед ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" становить 232 272,40 грн.
18.11.2022 між ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай Лайф Компані" укладено договір відступлення права вимоги №2/18-11/22 (далі - договір відступлення №2/18-11/22).
Згідно з пунктом 1.1 договору відступлення №2/18-11/22 ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" передає належне йому право грошової вимоги, що виникло на підставі договору оренди, укладеного між ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" та ПрАТ "Фірма "Апекс", а ТОВ "Скай Лайф Компані" приймає таке право та зобов'язується сплатити за нього визначену пунктом 2.2 цього договору грошову суму.
Відповідно до пункту 1.2 договору відступлення №2/18-11/22 загальний розмір грошових вимог ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" до ПрАТ "Фірма "Апекс" за договором оренди складає 232 272,40 грн.
За умовами пункту 1.3 договору відступлення №2/18-11/22 право грошової вимоги за договором оренди в загальному розмірі 232 272,40 грн до ПрАТ "Фірма "Апекс", підтверджується актом про надання послуг від 31.07.2022 №696 на суму 15 563,80 грн, актом про надання послуг від 31.08.2022 №809 на суму 74 728,20 грн, актом про надання послуг від 30.09.2022 №858 на суму 74 728,20 грн, актом про надання послуг від 31.10.2022 №949 на суму 67 252,20 грн, підписаних між ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" та ПрАТ "Фірма "Апекс".
У пункті 1.4 договору відступлення №2/18-11/22 встановлено, що за цим договором ТОВ "Скай Лайф Компані" в межах суми відступлення набуває всіх прав ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" за договором оренди та отримує право вжити всіх, передбачених чинним законодавством України, дій з метою погашення заборгованості з боку ПрАТ "Фірма "Апекс", в тому числі, але не виключно, вимагати виконання ПрАТ "Фірма "Апекс" зобов'язань за основним договором, в тому числі сплати ПрАТ "Фірма "Апекс" основного боргу у розмірі 232 272,40 грн, здійснювати процесуальне правонаступництво, тощо.
Право вимоги за договором оренди переходить від ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" до ТОВ "Скай Лайф Компані" в момент підписання сторонами цього договору (пункт 3.1 договору відступлення №2/18-11/22).
З урахуванням наведеного, починаючи з 18.11.2022 до ТОВ "Скай Лайф Компані" перейшло право вимагати від ПрАТ "Фірма "Апекс" оплату заборгованості за договором оренди у розмірі 232 272,40 грн.
19.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профітстар Компані" (попередня назва - ТОВ "Скай Лайф Компані") (первинний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги №2 (далі - договір про відступлення №2).
Згідно з пунктом 1.1 договору про відступлення №2, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первинний кредитор відступив (передав) новому кредитору належне первинному кредитору право вимоги, визначене в акті приймання-передачі права вимоги, в обсязі, що визначається в цьому договорі.
Відповідно до пункту 1.2 договору про відступлення №2, права вимоги вважаються відступленими первинним кредитором на користь нового кредитора в день підписання цього договору та акта приймання-передачі права вимоги. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до ПрАТ "Фірма "Апекс" та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін, та/або підписання будь-яких документів.
У пункті 1.3 договору про відступлення №2 сторони засвідчують, що первинний кредитор передав, а новий кредитор отримав всі права вимоги, що виникають з основного договору, а також те, що первинний кредитор не залишив у себе жодних інших прав вимоги до ПрАТ "Фірма "Апекс".
На виконання умов договору про відступлення №2 сторони підписали акт приймання-передачі права вимоги від 19.02.2025, відповідно до якого первинний кредитор передав, а новий кредитор прийняв права вимоги до ПрАТ "Фірма "Апекс".
24.02.2025 позивач направив на адресу ПрАТ "Фірма "Апекс" повідомлення про відступлення права вимоги, у якому проінформував відповідача, що всі права вимоги щодо заборгованості за договором оренди, укладеним між ПрАТ "Укрмонтажспецкомплект" та ПрАТ "Фірма "Апекс" відступлені на користь ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення №2 та повідомив відповідача про необхідність погашення заборгованості за основним договором у розмір 232 272,40 грн на користь нового кредитора.
Відповідач відповіді на вказаний лист не надав та заборгованість не сплатив.
З огляду на наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 ЦК України встановлено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті орендної плати за період з липня 2022 року до жовтня 2022 року за договором оренди.
Частиною 1 статті 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 232 272,40 грн.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Враховуючи викладене, судова колегія вважає вірними висновки місцевого господарського суду, що заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 40 000,00 грн.
Так, оскаржуваним рішенням суду першої інстанції стягнуто з ПрАТ "Фірма "Апекс" на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом з тим, частиною 5 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №775/9215/15ц від 19.02.2020.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2025 між ФОП ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським бюро "Федоришин, Покотило та Партнери" (бюро) укладено договір про надання правової (правничої допомоги) допомоги.
Згідно з пунктом 4.1 договору вартість послуг бюро і порядок розрахунків щодо кожного окремого задання клієнта вказується в додаткових угодах до договору.
У додатковій угоді №1 від 24.02.2025 до договору сторони домовилися врегулювати умови їх взаємодії, що виникають та пов'язані з представництвом інтересів клієнта у суді першої інстанції під час розгляду справи за позовом клієнта до ПрАТ "Фірма "Апекс" про стягнення заборгованості у сумі 232 272,40 грн.
Зобов'язання бюро включають у себе дії з юридичного супроводу справи в суді першої інстанції, в тому числі підготовка процесуальних документів та участь у судових засіданнях (пункт 2 додаткової угоди №1).
Згідно з пунктом 3 додаткової угоди №1 клієнт сплачує бюро вартість послуг у розмірі 40 000,00 грн протягом 5 календарних днів з дати ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.
За приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, колегія суддів зазначає, що в суді першої інстанції відповідач жодних заперечень щодо витрат на правничу допомогу позивача не надав.
Таким чином, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи документам, врахувавши ступінь складності справи, обсяг опрацьованих матеріалів та ціну позову, суд, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, а також реальності (необхідності) цих витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена до відшкодування сума за надання правничої допомоги позивачу підлягає задоволенню у розмірі 10 000,00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/2724/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПрАТ "Фірма "Апекс" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/2724/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ПрАТ "Фірма "Апекс".
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Фірма "Апекс" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/2724/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2025 у справі №910/2724/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Фірма "Апекс".
4. Матеріали справи №910/2724/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді О.О. Євсіков
М.А. Барсук