вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" липня 2025 р. Справа№ 910/4554/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Вольвач Є. А.(електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
від відповідача: Луковка В.П.
за апеляційною скаргою Маріупольського державного університету
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 (повний текст рішення складено 16.10.2024)
у справі № 910/4554/24 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги»
до Маріупольського державного університету
про стягнення 89 440,73 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» звернулося до суду з позовом до Маріупольського державного університету про стягнення 89 440,73 грн, з яких 68 426,40 грн за спожиту у лютому 2022 року електричну енергію, 4 205,42 грн 3% річних, 16 808,91 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 292У про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2022 в частині оплати поставленого товару у встановлений строк.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 року позовні вимоги задоволено. Присуджено до стягнення з Маріупольського державного університету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» у розмірі 89440,73 грн, з яких: - сума основного боргу - 68426,40 грн; - сума 3% річних - 4205,42 грн; - сума інфляційних втрат - 16808,91 грн. та суми судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення мотивоване тим, що обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку відповідача у відповідності до договору про надання послуг з розподілу укладеного між відповідачем (споживачем) та ОСР. Таким чином, при здійсненні спірних нарахувань за лютий 2022 року позивачем використовувалась надана ОСР інформація про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії. Виходячи з наведеного та беручи до уваги особливості визначення обсягів споживання, передбачених Положенням та умови Договору, кількість спожитої електричної енергії в загальному обсязі 40730 кВт*год є підтвердженою даними оператора системи розподілу (передачі) електричної енергії. Доказів звернення відповідача до ОСР із запереченнями щодо визначеного ним обсягу споживання споживачем електричної енергії у спірний період суду не надано. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 68426,40 грн боргу за спожиту електричну енергію суд визнає обґрунтованими. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних за період з 15.03.2022 по 01.04.2024 складає 4211,02 грн, у зв'язку з чим, враховуючи положення частини другої ст.237 ГПК України, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі у сумі 4205,42 грн. Розрахунок інфляційних втрат проведено позивачем правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 16808,91 грн також підлягають задоволенню.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись із прийнятим рішенням, Маріупольський державний університет звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач споживав електричну енергію за вищевказаним договором протягом лютого 2022 року на суму, яку позивач нарахував до сплати. При цьому судом першої інстанції не взято до уваги заперечення Університету щодо факту отримання та фактичного споживання відповідачем електроенергії з 24.02.2022 - початку активних бойових дій в Маріуполі, коли внаслідок постійних артилерійських обстрілів діяльність Університету було повністю зупинено, а тому відповідач не міг спожити виставлений позивачем об'єм електричної енергії. Факт блокади міста Маріуполя, руйнування будівель, повна відсутність світла, тепла, води, зв'язку в Маріуполі з 24.02.2022 - першого дня повномасштабного вторгнення є загально відомими обставини, які відображені у багатьох документальних фільмах, у тому числі « 20 днів у Маріуполі».
Також скаржник вважає, що судом першої інстанції не враховано факт руйнування та знищення з 25.02.2022 матеріально-технічної бази Університету (юридична адреса: м. Маріуполь, проспект Будівельників, 129-а), що підтверджується наданим відповідачем витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 22022240000000149). Також це підтверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, згідно з яким датою виникнення активних бойових дій в Маріуполі встановлено 24.02.2022.
Скаржник звертає увагу на те, що розділом 5 комерційної пропозиції (додаток 2 до Договору №292У від 18.01.2022) встановлено, що Колективний побутовий споживач - гуртожиток здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії не рідше, як один раз на місяць за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим. При цьому, Сторонами не заперечувалося, що, починаючи з 24.02.2022 по теперішній час, вони не мали доступу до гуртожитку Університету (зазначений у додатку до Заяви-приєднання до Договору №292У від 18.01.2022). Отже, у них відсутня можливість передати будь-які відомості щодо фактичних обсягів (на підставі приладів обліку) споживання електричної енергії відповідачем за лютий 2022 року. Суд першої інстанції, обмежившись самим лише посиланням на наявність розрахунку, наданого позивачем, належним чином не перевірив та не встановив, на підставі якого пункту договору та яких даних позивач сформував акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії), тоді як під час проведення бойових дій в Маріуполі неможливо було отримати данні про обсяги спожитої електроенергії через постійні артилерійські та авіаційні обстріли, проведення бойових дій З огляду на встановлені конкретні обставини у цій справі, будь-яких доказів щодо фактичних обсягів споживання електричної енергії саме відповідачем з 24.02.2022, початку активних бойових дій в м. Маріуполь, в об'ємі, наданому позивачем, в суді першої інстанції не доведено.
Скаржник вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми законодавства, які регулюють питання щодо способів визначення об'ємів електроенергії розрахунковим шляхом, зокрема положень п.п. 8.6.9 - 8.6.11 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (ККОЕЕ), п. 9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».
Скаржник вважає, що з огляду на встановлений судом першої інстанції факт відсутності надання Університетом позивачу або Оператору розподілу системи у спірний період лютого 2022 року показників лічильників за вказаний розрахунковий місяць, суд зобов'язаний самостійно перевірити обґрунтованість та правомірність визначеного обсягу спожитої електричної енергії у спірному періоді на об'єктах з урахуванням вимог п.п. 8.6.9 і 8.6.11. розділу VІІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу фактичного споживання в аналогічному періоді 2021 року.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що в позовній заяві, відповіді на відзив та рішенні суду першої інстанції не зазначався Наказ Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022 і норми наказу не застосовувались при вирішенні даного спору.
Позивач зазначає про те, що при здійсненні нарахувань позивач використовує інформацію про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає ОСР, дані від якого є пріоритетними згідно галузевого законодавства, а саме - п. 8.6.15 ККОЕЕ встановлено, що дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж виміряні дані з контрольних лічильників або дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО. Виходячи з вищевикладеного, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок комерційного обліку (далі - ТКО) відповідача, на що позивач жодним чином не може впливати. позивач здійснює нарахування на увесь обсяг електричної енергії, який йому передав ОСР. Відповідно до галузевого законодавства та договірних умов, позивач не впливає на визначення переліку ТКО споживача та на визначення обсягів спожитої електричної енергії. Позивач не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги споживання споживачами в силу покладених на нього функцій, а ОСР АТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» листом 67/2107-вих від 14.02.2023 та у додатку №1 до нього підтвердив фактичний обсяг спожитої електричної енергії відповідачем за Договором 292У у лютому 2022 року, який склав 40730 кВт*год. Таким чином, позивачем надано докази споживання електричної енергії відповідачем у лютому 2022 року.
Також позивач вказує на те, що Кодексом комерційного обліку електричної енергії, встановлено порядок розрахунку обсягів споживання у разі ненадання обсягів споживання Споживачем, зокрема, п.8.6.9 та п.8.6.11. Отже, позивач надав до суду першої інстанції належні докази щодо кількості використаної електричної енергії, наявності договірних відносин, а нарахування за спожиту електричну енергію, які були здійснені відповідачеві, є належними та законними, оскільки вони здійснені на підставі даних, отриманих від оператора системи розподілу, АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», як адміністратора комерційного обліку, іншого варіанту нарахування діючим законодавством не передбачено.
Щодо блокади міста Маріуполя та руйнування матеріально-технічної бази, позивач зазначає, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 вся територія Маріупольського району за винятком с. Заїченко, с. Пікузи окупована з 05.03.2022, тобто після спірного розрахункового періоду «лютий 2022». Отже, доводи відповідача про відсутність споживання електричної енергії у лютому 2022 року є безпідставними та такими що відповідають дійсності. Таким чином, відповідачем не надано доказів відсутності заборгованості або доказів щодо не відповідності нарахувань за спожиту електричну енергію. Позивач вважає рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24 обґрунтованим та таким що винесено відповідно до чинного законодавства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1, судді Скрипка І.М., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Маріупольського державного університету на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24.
У зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, справа № 910/4554/24 була передана на повторний автоматизований розподіл.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025, справу № 910/4554/24 передано колегії суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2025 прийнято справу № 910/4554/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О. Розгляд апеляційної скарги Маріупольського державного університету на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24 призначено на 15.04.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 15.04.2025 оголошено перерву до 27.05.2025 о 10:20 в режимі відеоконференції.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченка Б.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 27.05.2025 о 10 год. 20 хв. не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Маріупольського державного університету на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24 на 29.07.2025.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/4554/24 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 29.07.2025 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні 29.07.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 18.01.2022 між позивачем та відповідачем, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, через Заяву-приєднання від 18.01.2022 укладено Договір № 292У про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).
Відповідно до п.2.1 Договору позивач, за договором постачальник, зобов'язався поставити відповідачу, за договором споживачу у терміни та на умовах визначених Договором електричну енергію CPV за ДК 021:2015 - 09310000-5 - Електрична енергія в обсягах та порядку, передбачених цим Договором для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач сплачує позивачу за використану електричну енергію у розмірі, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Датою початку постачання електричної енергії відповідачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього Договору (п.3.1 Договору).
Умовами Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, яка є Додатком 1 до Договору (далі - Заява-приєднання), визначено початок постачання з 18 січня 2022 року.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що строк дії цього Договору зазначено у розділі 13 Договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п.13.1 Договору).
Згідно з п.5.1 Договору, загальна ціна Договору становить 545 040,00 грн, в т.ч. ПДВ 90 840,00 грн. Очікуваний обсяг постачання електричної енергії для потреб гуртожитку на період по 31 грудня 2022 року становить 324428,5714 кВт*год. Ціна за одиницю товару - 1 кВт*год. електричної енергії складає 1,68 грн. Ціна за одиницю товару включає в себе вартість послуг оператора системи передачі щодо надання послуг з передачі електричної енергії, які необхідні для виконання Договору. Ціна електричної енергії включає вартість послуг з розподілу електричної енергії (п.5.2 Договору).
Умовами п.5.3 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний при виставленні Акта приймання-передачі товарної продукції (далі - Акт) за електричну енергію відповідачу окремо вказувати тариф та суму вартості оплачуваної послуги з передачі електричної енергії у складі оплати вартості електричної енергії.
Місячна вартість електричної енергії визначається як добуток ціни, що визначено у п.5.2 Договору, на кількість електричної енергії, реалізованої у відповідному місяці. Загальна вартість електричної енергії за Договором визначається, як сума місячних вартостей електричної енергії (п.5.8 Договору).
Відповідно до п.5.9 Договору моментом оплати вважається день надходження грошових коштів на рахунок позивача. Ціна електричної енергії має зазначатися позивачем в Актах за Договором, у тому числі у разі її зміни.
Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії відповідач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформленого Акту за розрахунковий період, отриманого не пізніше 25 числа поточного місяця (п.5.10 Договору).
Згідно із п.5.12 Договору оплата Акта позивача за Договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений в Акті, який не може бути меншим 7 (семи) робочих днів з моменту отримання його відповідачем. Всі платіжні документи, що виставляються позивачем відповідачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами Договору.
Умовами пп.1) та 2) п.6.2 Договору передбачено, що відповідач зобов'язується: забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору; мати діючий договір відповідача про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднання електроустановка відповідача, позивач, в свою чергу, має право отримувати від відповідача оплату за поставлену електричну енергію та зобов'язується нараховувати і виставляти рахунки відповідачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та Договором (пп.1) п.7.1 та пп.2) п.7.2 Договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та законодавством України (п.9.1 Договору).
Відповідно до п.12.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставити, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору (п.12.2 Договору).
Пунктом п.12.3 Договору передбачено, що строк виконання зобов'язань за цим Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства (п.12.4 Договору).
Умовами п.12.5 Договору передбачено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови відповідача від сплати позивачу за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
Усі повідомлення за Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача (п.13.7 Договору).
Відповідно до п.9 Заяви-приєднання, найменування Оператора, з яким відповідач уклав (укладає) договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії - Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі».
У Додатку до заяви приєднання до Договору сторони погодили Перелік об'єктів та точок комерційного обліку споживача, зокрема: найменування об'єкта (тип об'єкта) - гуртожиток; адреса об'єкта - пр.Будівельників, 52; ЕІС-код(и) точки комерційного обліку - 62Z6517068409497 та 62Z7722398548791.
Згідно з умовами п.2 Комерційної пропозиції «Колективна побутова» постачальника ТОВ «Донецькі енергетичні послуг», яка є Додатком 2 до Договору (далі - Комерційна пропозиція), місячний обсяг споживання - фіксована ціна на електричну енергію в гривнях за 1 кВт*год для гуртожитків на весь обсяг споживання становить 1,4 грн без ПДВ, ПДВ - 0,28 грн, 1,68 грн з ПДВ.
Сторони узгодили, що погоджений Акт приймання-передачі, з зазначенням обсягу електричної енергії та загальної суми до сплати, є належним доказом для підтвердження обсягу фактичного споживання електричної енергії у відповідному періоді (п.4 Комерційної пропозиції).
Умовами п.5 Комерційної пропозиції передбачено, що колективний побутовий споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії не рідше, як один раз на місяць, за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим. Оплата колективним побутовим споживачем за спожиту електричну енергію має бути здійснена у строк не пізніше 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду не залежно від дати отримання рахунку.
Колективний побутовий споживач на період до дати початку дії нового ринку електричної енергії, у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», надає звіти про покази засобу обліку за формою, яка є зразком до даного договору або формою, узгодженою з оператором системи, за розрахунковий період та у дати, встановлені договором про постачання електричної енергії, що діяв станом на 30 листопада 2021 року, до отримання окремого повідомлення від Постачальника про зміну відповідної дати чи періоду.
Рахунок за фактично відпущену електричну енергію формується колективним побутовим споживачем самостійно в сервісі «Особовий кабінет» з моменту реєстрації Споживача в сервісі не пізніше 24 годин після закінчення розрахункового періоду.
Рахунок за фактично відпущену електричну енергію, надається Постачальником споживачу не пізніше трьох робочих днів з дати завершення розрахункового періоду у відповідному центрі обслуговування, якщо клієнт не є користувачем сервісу «Особовий кабінет».
У разі неотримання рахунку колективним побутовим споживачем в центрі обслуговування або в сервісі «Особовий кабінет», Постачальник не пізніше ніж на четвертий робочий день після закінчення розрахункового періоду направляє рахунок клієнту на ел. адресу Споживача, зазначену в заяві-приєднанні (в такому випадку датою отримання рахунку вважається дата направлення Постачальником ел. листа). У разі відсутності інформації про ел. адресу Споживача, постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом, поштою (в такому випадку датою отримання рахунку Споживачем вважається третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач).
Умовами п.12 Комерційної пропозиції передбачено, що Постачальник може інформувати, попереджати, повідомляти споживача, з яким укладено Договір, про закінчення терміну дії, розірвання або припинення дії Договору, зміну тарифів, суми до сплати по рахунках, виставлених згідно з умовами Договору, строки їх оплати, про відключення за несплачену заборгованість, надавати рахунки на оплату та іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин Сторін або може бути корисною для Споживача, шляхом направлення відповідної інформації будь-яким із наступних способів: через особистий кабінет; на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет; засобами електронного зв'язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору або заяві-приєднання до умов Додатку «Умови електронного обміну інформацією» до договору про постачання електричної енергії або зазначену у будь-якому іншому додатку до укладеного між сторонами Договору, вказану у листуванні між сторонами, як інформація для здійснення зв'язку або зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; СМС-повідомленням на номер, зазначений у заяви-приєднання до умов договору, та чат програми; в центрах обслуговування споживачів. тощо.
У разі направлення повідомлень за цим Договором засобами поштового зв'язку, датою отримання таких повідомлень буде вважатись п'ятий календарний день від дати отримання поштового відправлення відділенням поштового зв'язку (кур'єром) від Постачальника.
При наявності розбіжностей в частині визначення обсягу спожитої електричної енергії вони підлягають врегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи.
У разі суперечностей (невідповідності) будь-якої з умов Договору умовам, викладеним в цій комерційній пропозиції, застосовуються умови цієї комерційної пропозиції. По всім питанням, не врегульованим Договором або цією комерційною пропозицією, Сторони керуються чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
Споживач зобов'язується у місячний строк повідомити Постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього Договору.
За умовами цієї комерційної пропозиції Сторони погоджуються із можливістю застосування Постачальником факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису Директора Постачальника, зразок якого відображено у підписі цієї комерційної пропозиції.
У Додатку №3 до Договору сторонами погоджено прогнозовані обсяги постачання електричної енергії Споживачу на 2022 рік, тис. кВт*год, а саме: січень - 35, лютий - 35, березень, - 30, квітень - 30, травень - 25, червень - 20, липень - 18, серпень - 18, вересень - 20, жовтень - 23, листопад - 30, грудень - 40428,5714; всього, рік - 325428,5714.
20.06.2022 відповідач звернувся до АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з листом № 01-34/257 та до позивача з листом № 01-34/258, в яких повідомив про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які викликані військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану на території України 24.02.2022, та які засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, та просило врахувати, що вказані обставини об'єктивно призвели до неможливості виконання своїх зобов'язань за чинними договорами, зокрема, за Договором № 292У про постачання електричної енергії споживачу від 18.01.2022 та повідомило про намір його розірвання.
На вказаний лист АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» надано відповідь № 64/9118-вих від 11.07.2022.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було здійснено поставку електричної енергії відповідачу у лютому 2022 року, що підтверджується актом прийняття - передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2022 року в загальному обсязі 40730 кВт*год на суму 68 426,40 грн з ПДВ, з яких: по ЕІС-коду точки комерційного обліку - 62Z6517068409497 в обсязі 37217 кВт*год та по ЕІС-коду точки комерційного обліку - 62Z7722398548791 в обсязі 3513 кВт*год, який підписаний представником позивача та скріплений печаткою з боку підприємства позивача.
Одночасно позивачем виставлено відповідачу рахунок за спожиту електроенергію № 292У за лютий 2022 року на суму 68 426,40 грн з ПДВ. Акт та рахунок за лютий 2022 року підписані представником позивача та скріплені печаткою з боку підприємства позивача.
Вказані акт та рахунок формувались відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавалися оператором системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» у відповідності до вимог п.п.4.3, 4.12, п.п.31. п.5.1.2 ПРРЕЕ, главою 9.14. Розділу ІХ, главою 12.4. Розділу II Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 та ст.53 Закону України «Про ринок електричної енергії». Відповідна інформація підтверджена у листі АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №67/2107-вих від 14.02.2023 з інформацією щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів які приєднанні до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» за лютий 2022 року щодо Маріупольського державного університету.
В підтвердження направлення відповідачу вказаних рахунка та акту позивачем були надані чек АТ «Укрпошта» від 23.09.2022 та список № 22.09.2022 ЦПОКК згрупованих відправлень «рекомендований лист» (ф.103 Рекомендовані листи) від 23.09.2022.
Оскільки відповідачем не було здійснено оплату за електричну енергію, поставлену ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» у лютому 2022 року, останній звернувся до МДУ з претензією (вимогою про сплату) від 09.02.2023 №24/727, в якій позивач повідомив відповідача про обов'язок сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію за період лютий 2022 року в сумі 68 426,40 грн.
В підтвердження направлення претензії відповідачу на електронну поштову скриньку - info@mdu.in.ua, відомості щодо якої внесені до Договору та Заяви-приєднання до Договору, позивачем надано скріншот з поштової скриньки за 15.02.2023 зі звітом про доставку.
Оскільки претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та належного виконання, нездійснення відповідачем оплати за спожиту електричну енергію у лютому 2022 року, і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частинами 2, 4 та 9 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Оператор системи передачі та оператори систем розподілу забезпечують приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у порядку, встановленому статтею 21 цього Закону. Відносини між учасниками роздрібного ринку регулюються правилами роздрібного ринку та договорами між його учасниками. Правила роздрібного ринку оприлюднюються на офіційних веб-сайтах Регулятора та електропостачальників. Споживач сплачує за поставлену йому електричну енергію та надані послуги згідно з умовами договорів, укладених відповідно до правил роздрібного ринку.
Згідно із ч. 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Умовами п. 5.10 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць. Оплату вартості використання електричної енергії відповідач здійснює на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформленого Акту за розрахунковий період, отриманого не пізніше 25 числа поточного місяця (п.4 Комерційної пропозиції).
Згідно із п.5.12 Договору, оплата Акта позивача за Договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений в Акті, який не може бути меншим 7 (семи) робочих днів з моменту отримання його відповідачем. Всі платіжні документи, що виставляються позивачем відповідачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами Договору.
Відповідно до п.4 Комерційної пропозиції, Сторони узгодили, що погоджений Акт приймання-передачі, з зазначенням обсягу електричної енергії та загальної суми до сплати, є належним доказом для підтвердження обсягу фактичного споживання електричної енергії у відповідному періоді.
Умовами п.12 Комерційної пропозиції передбачено, що у разі суперечностей (невідповідності) будь-якої з умов Договору умовам, викладеним в цій комерційній пропозиції, застосовуються умови цієї комерційної пропозиції. При наявності розбіжностей в частині визначення обсягу спожитої електричної енергії вони підлягають врегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи.
По всім питанням, не врегульованим Договором або цією комерційною пропозицією, Сторони керуються чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (п.12 Комерційної пропозиції).
Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ) затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - постанова НКРЕКП від 14.03.2018 № 312).
Згідно з п.2.3.11 ПРРЕЕ, комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Кодексу комерційного обліку та цих Правил.
Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку (п.2.3.14 ПРРЕЕ).
Функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі (ч.1 ст.53 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з п.10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (в редакції, що діяла у спірний період), до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР (оператор системи розподілу).
Відповідно до п.9 Заяви-приєднання, найменування Оператора, з яким Споживач уклав (укладає) договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії - Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі».
Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, електроустановки відповідача приєднані до мереж АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», який виконує функції оператора системи розподілу та адміністратора комерційного обліку для відповідача як споживача, у зв'язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позивач не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги спожитої електричної енергії споживачами.
Пункт 4.3 ПРРЕЕ передбачено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Умовами п.4.12 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п.4.13 ПРРЕЕ).
Кодекс комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ), затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №311 (у редакції постанови НКРЕКП від 20.03.2020 №716).
Пунктом 8.6.1 ККОЕЕ передбачено, що зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Зчитування показів (збір даних) з лічильників у непобутових та колективних побутових споживачів у разі відсутності можливості їх автоматизованого дистанційного зчитування провадиться споживачем щомісяця на перше число місяця, наступного за розрахунковим. При обладнанні вузлів обліку засобами дистанційної передачі даних інформація про покази лічильників за розрахунковий місяць формується відповідним ППКО через канали дистанційного зв'язку (п.8.6.7 ККОЕЕ).
Відповідно до п.8.6.8 ККОЕЕ непобутові та колективні побутові споживачі зобов'язані протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати оператору системи звіт про покази лічильників за розрахунковий місяць. Наведені у звіті останні фактичні покази лічильників вважаються показами на початок першої доби календарного місяця.
Згідно із п.9.1.1 ККОЕЕ обмін даними комерційного обліку електричної енергії між адміністратором комерційного обліку (АКО), постачальником послуг комерційного обліку електричної енергії (ППКО) та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів. АКО має передавати адміністратору рахунків (АР) та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам (п.9.14.1 ККОЕЕ).
Відповідно до п.12.4.4 ККОЕЕ (в редакції, що діяла у спірний період), до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб: функції АКО з ведення реєстрів ТКО, агрегації даних комерційного обліку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії; оператори системи забезпечують приймання даних комерційного обліку від ППКО (у ролі ОЗД та ОДКО), учасників ринку та/або споживачів, їх обробку, формування, профілювання, валідацію та передачу для розрахунків на ринку за рахунок коштів, передбачених у тарифі на розподіл/передачу електричної енергії. Зазначені функції виконуються операторами систем до дати початку їх виконання АКО з урахуванням поетапного запуску функціонування центральної інформаційно-телекомунікаційної платформи Датахаб.
Згідно з п.4.21 ПРРЕЕ передбачено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору) (п.4.29 ПРРЕЕ).
Згідно з п.1.1.2 ПРРЕЕ колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Умовами п.5 Комерційної пропозиції передбачено, що колективний побутовий споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії не рідше, як один раз на місяць, за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим. Оплата колективним побутовим споживачем за спожиту електричну енергію має бути здійснена у строк не пізніше 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду не залежно від дати отримання рахунку.
Оскільки відповідач приєднався до умов Договору саме на умовах Комерційної пропозиції, суд для визначення строку оплати застосовує умови, визначені саме в Комерційній пропозиції.
Тобто, враховуючи погоджені сторонами умови, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію повинен бути здійснений відповідачем протягом 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, а саме: за лютий 2022 року - не пізніше 14.03.2022 (включно).
З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження направлення відповідачу (03037, м.Київ, пр.Повітрофлотський, буд.31) Акту прийняття - передавання товарної продукції (електроенергії) за лютий 2022 року в загальному обсязі 40730 кВт*год на суму 68426,40 грн з ПДВ, з яких: по ЕІС-коду точки комерційного обліку - 62Z6517068409497 в обсязі 32217 кВт*год та по ЕІС-коду точки комерційного обліку - 62Z7722398548791 в обсязі 3513 кВт*год, та рахунку за спожиту електроенергію №292У за лютий 2022 року на суму 68426,40 грн з ПДВ були надані чек АТ «Укрпошта» від 23.09.2022 та список №22.09.2022 ЦПОКК згрупованих відправлень «рекомендований лист» (ф. 103 Рекомендовані листи) від 23.09.2022.
Умовами п.12 Комерційної пропозиції передбачено, що Постачальник може інформувати, попереджати, повідомляти споживача, з яким укладено Договір, зокрема, про суми до сплати по рахунках, виставлених згідно з умовами Договору, строки їх оплати, надавати рахунки на оплату та іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин Сторін шляхом направлення відповідної інформації будь-яким із способів, визначених цим пунктом. У разі направлення повідомлень за цим Договором засобами поштового зв'язку, датою отримання таких повідомлень буде вважатись п'ятий календарний день від дати отримання поштового відправлення відділенням поштового зв'язку (кур'єром) від Постачальника.
Водночас, неотримання рахунку не є підставою для звільнення від обов'язку оплати за фактично поставлену електричну енергію, оскільки, в такому випадку, оплата здійснюється колективним побутовим споживачем у строк не пізніше 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду не залежно від дати отримання рахунку.
Крім того, про обов'язок сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію за період лютий 2022 року в сумі 68 426,40 грн позивач повідомив відповідача у претензії (вимозі про сплату) від 09.02.2023 № 24/727, яку було направлено відповідачу на електронну поштову скриньку - info@mdu.in.ua, відомості щодо якої внесені до Договору та Заяви-приєднання до Договору, про що позивачем надано скріншот з поштової скриньки за 15.02.2023 зі звітом про доставку.
В свою чергу відповідач вказує на те, що нарахування заборгованості за електричну енергію у спірний період (лютий 2022 року) позивачем здійснено на підставі розрахунку АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» розрахованого відповідно до положень п.п.8.6.7-8.6.9 ККОЕЕ та п.9 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України №148 від 13.04.2022, а не за показниками приладів обліку відповідача або за показниками в автоматизованій системі комерційного обліку, при цьому, доступу до приладів обліку електричної енергії позивача не було з 24.02.2022 і немає на теперішній час, а отже, відсутня можливість передати будь-які відомості щодо фактичних обсягів (на підставі приладів обліку) споживання електричної енергії відповідачем за спірний період через розміщення об'єктів відповідача в межах Маріупольської територіальної громади, яка входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Водночас позивач зазначає, що акт та рахунок за лютий 2022 року формувались відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які розраховувались та надавались оператором системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» відповідно до вимог п.п.4.3, 4.12, пп.31. п.5.1.2 ПРРЕЕ, главою 9.14, главою 12.4 ККОЕЕ та ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану (далі - Положення №148, було чинним з 06.05.2022 до 05.12.2023).
Пунктом 9 вказаного Положення №148 передбачалось, що обсяги споживання електричної енергії визначаються з урахуванням таких особливостей:
1) обсяги споживання електричної енергії на об'єктах споживачів визначаються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №311 (у редакції постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 20 березня 2020 року №716) (далі - Кодекс комерційного обліку електричної енергії), крім об'єктів споживачів, розташованих на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях;
2) обсяги споживання електричної енергії на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях визначаються: з урахуванням фактичних показів лічильника(ів) у разі отримання таких показів за допомогою засобів дистанційної передачі даних (АСКОЕ) або переданих споживачем чи персоналом оператора системи, або постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або постачальником електричної енергії (для населення); приймаються рівними нулю за період(и) відсутності електропостачання тривалістю більше ніж 24 години в розрахунковому періоді для споживачів, об'єкти яких заживлені від певного вузла/району/області електричних мереж оператора системи, з яких був відсутній відпуск електричної енергії споживачам; приймаються рівними нулю - з дня пошкодження/руйнування електроустановки споживача до непридатного для споживання стану відповідно до підтвердженої оператором системи або Держенергонаглядом заяви споживача; у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку електричної енергії, для кожної категорії споживачів (побутові, малі непобутові, інші непобутові) за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання електричної енергії, розрахованого для відповідного періоду та території ліцензованої діяльності оператора системи, що здійснюють розподіл електричної енергії відповідному споживачу. Коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми, як співвідношення величин обсягу відпуску електричної енергії споживачам у розрахунковому місяці за наявними у оператора системи фактичними даними станом на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, до величини обсягу відпуску електричної енергії споживачам в аналогічному розрахунковому місяці попереднього року у відповідному вузлі/районі/області електричних мереж оператора системи;
3) оператор системи з урахуванням підстав, зазначених в абзацах третьому та четвертому підпункту 2 цього пункту, має перерахувати обсяги електричної енергії на підставі заяви споживача із дати підтвердженого виникнення підстав.
Відповідно до п.8.6.9 ККОЕЕ, у разі ненадання споживачем (крім індивідуальних побутових споживачів) звіту про покази лічильників за розрахунковий місяць протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця та за відсутності переданої (зчитаної) з них інформації засобами дистанційного зчитування та передачі даних, а також за відсутності контрольного огляду ЗКО протягом розрахункового місяця обсяг спожитої (розподіленої) електричної енергії за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.
Згідно із п. 8.6.11 ККОЕЕ (в редакції, чинній з 01.01.2022) середньодобовий обсяг споживання електричної енергії електроустановками споживача для цілей розрахунків визначається у кВт•год з округленням до чотирьох цифр після коми на основі фактичного споживання в аналогічному періоді попереднього року, розрахованого з урахуванням знятих фактичних або (у разі їх відсутності) оціночних показів лічильника та коефіцієнта приросту/зниження споживання (для індивідуальних побутових споживачів). У разі відсутності відповідних історичних даних середньодобовий обсяг споживання розраховується на основі зафіксованих двох останніх послідовно зчитаних показів, кількості днів між цими зчитуваннями при умові, що між датами зчитування цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Для непрацюючих лічильників визначення середньодобового обсягу споживання електричної енергії проводиться після відновлення роботи вузла обліку на основі двох найближчих до періоду розрахунку зчитаних та переданих фактичних показів лічильника при умові, що між датами зняття цих показів не менше ніж 28 днів (без урахування днів, коли електроустановки споживача були відключені оператором системи). Коефіцієнт приросту/зниження споживання розраховується у відносних одиницях з точністю до чотирьох цифр після коми як співвідношення приросту/зниження величини усередненого середньодобового обсягу споживання всіх індивідуальних побутових споживачів, для яких в ОСР (оператора системи розподілу) наявні фактичні (отримані з лічильників) дані на перше число календарного місяця, наступного за розрахунковим, щодо їх споживання у розрахунковому місяці, у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У разі сумніву споживача у правильності розрахунку величини середньодобового обсягу споживання електричної енергії він може звернутися до оператора системи або відповідного ППКО для здійснення контрольного зчитування та звірки показів або надання детальних пояснень щодо здійсненого розрахунку та/або ініціювати розгляд та вирішення суперечки згідно з цим Кодексом.
При цьому, згідно із висновками Верховного суду у постанові від 20.02.2024 у справі № 905/644/22, норми пп.1, 2 п.9 Положення №148, на відміну від п.8.6.11 ККОЕЕ, зобов'язують електропостачальника застосовувати коефіцієнт приросту/зниження споживання електричної енергії для всіх категорій споживачів, а не лише для індивідуальних побутових споживачів. При цьому визначення обсягів споживання електричної енергії на об'єктах таких споживачів із застосуванням відповідного коефіцієнта має відбуватися саме за даними (показниками) їх середньодобового, а не середньомісячного споживання в аналогічному періоді попереднього року, що об'єктивно може бути зумовлено непостійністю електропостачання в звітний період з причин знеструмлення або відключення електроустановок споживачів у зв'язку з пошкодженням чи руйнуванням об'єктів енергетичної інфраструктури (електричні станції, трансформаторні підстанції, лінії та вузли електромереж тощо) внаслідок ведення бойових дій під час воєнного стану.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначав, що чинне в спірний період (лютий, квітень, травень 2022 року) законодавство в сфері електроенергетики стосовно будь-яких споживачів електричної енергії, чиї заживлені об'єкти розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях, дозволяло визначення обсягів споживання електричної енергії на об'єктах таких споживачів за їх середньодобовим споживанням в аналогічному періоді попереднього року виключно із застосуванням коефіцієнта приросту/зниження споживання.
Тобто відносини щодо визначення обсягу електроспоживання таких об'єктів під час дії в Україні воєнного стану є предметом окремого правового регулювання згідно з Положенням №148, яке було чинним у період з 06.05.2022 до 05.12.2023.
В даному випадку, спірним періодом електроспоживання є лютий 2022 року. Воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022. Наказ про тимчасове переміщення Маріупольського державного університету та його відокремленого структурного підрозділу №336 був виданий Міністерством освіти і науки України 14.04.2022. Маріупольська міська територіальна громада є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 05.03.2022 відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75.
В підтвердження фактичного обсягу споживання електричної енергії за лютий 2022 року по точках комерційного обліку відповідача - позивачем долучено лист АТ «ДТЕК Донецькі електричні мережі» №67/2107-вих від 14.02.2023 разом з Інформацією щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу за лютий 2022 року, в якій зазначено, що споживачем спожито електричну енергію в загальному обсязі 40730 кВт*год, з яких: по ЕІС-коду точки комерційного обліку - 62Z6517068409497 в обсязі 37217 кВт*год (37080 кВт*год - кількість спожитої електричної енергії за приладом обліку та 137 кВт*год - втрати в ТП) та по ЕІС-коду точки комерційного обліку - 62Z7722398548791 в обсязі 3513 кВт*год (3500 кВт*год - кількість спожитої електричної енергії за приладом обліку та 13 кВт*год - втрати в ТП).
Також позивачем надано підтвердження фактичного обсягу споживання електричної енергії за лютий 2021 року по точках комерційного обліку відповідача, а саме: лист АТ «ДТЕК Донецькі електричні мережі» №67/7236-вих від 20.05.2024 разом з Інформацією щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу за лютий 2021 року, в якій зазначено, що споживачем спожито електричну енергію в загальному обсязі 40730 кВт*год, з яких: по ЕІС-коду точки комерційного обліку - 62Z6517068409497 в обсязі 37217 кВт*год (37080 кВт*год - кількість спожитої електричної енергії за приладом обліку та 137 кВт*год - втрати в ТП) та по ЕІС-коду точки комерційного обліку - 62Z7722398548791 в обсязі 3513 кВт*год (3500 кВт*год - кількість спожитої електричної енергії за приладом обліку та 13 кВт*год - втрати в ТП).
Таким чином, обсяги спожитої електричної енергії визначає виключно ОСР на підставі власного переліку точок обліку відповідача у відповідності до договору про надання послуг з розподілу укладеного між відповідачем (споживачем) та ОСР, а при здійсненні спірних нарахувань за лютий 2022 року позивачем використовувалась надана ОСР інформація про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії.
Враховуючи викладене, беручи до уваги особливості визначення обсягів споживання, передбачених Положенням та умови Договору, кількість спожитої електричної енергії в загальному обсязі 40730 кВт*год є підтвердженою даними оператора системи розподілу (передачі) електричної енергії, у зв'язку із чим, твердження відповідача щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження обсягів споживання електричної енергії на об'єктах споживання відповідача за лютий 2022 року та за попередній розрахунковий період у 2021 році, оцінюються колегією суддів критично, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Доказів звернення відповідача до ОСР із запереченнями щодо визначеного ним обсягу споживання споживачем електричної енергії у спірний період в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 68 426,40 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.
Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.03.2022 по 01.04.2024 у розмірі 4 205,42 грн та інфляційних втрат за період з 01.04.2022 по 29.02.2024 у розмірі 16 808,91 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірах 16 808,91 грн та 4 205,42 грн, відповідно, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач вказує про неможливість виконання своїх зобов'язань за Договором та відсутність підстав для покладання відповідальності за порушення грошового зобов'язання через проведення військових дій та введення воєнного стану на території України.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Іншими словами, невиконання зобов'язання має знаходитись у прямому причинно-наслідковому зв'язку з дією обставин непоборної дії.
Наведене зумовлює висновок, що настання надзвичайних і невідворотних обставин звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання, а не від виконання зобов'язання в цілому.
Відповідач вказує на те, що форс-мажорні обставини підтверджені відповідним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Однак, зазначений лист носить загальний характер щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією РФ проти України, і не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим). Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього випадку виконання конкретного господарського зобов'язання.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 за № 40 (3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 Регламенту).
Отже, у Законі та Регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті ТПП України.
Лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
При цьому, умовами укладеного сторонами п.12.5. Договору передбачено, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови відповідача від сплати позивачу за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення.
Також колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 виснувала, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 68 426,40 грн суми боргу за спожиту електричну енергію, 3% річних у розмірі 4 205,42 грн та 16 808,91 грн інфляційних втрат, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Колегія суддів враховує те, що позивач не здійснює функції з обліку електричної енергії та не визначає обсяги споживання споживачами в силу покладених на нього функцій, а ОСР АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» листом 67/2107-вих від 14.02.2023 та у додатку №1 до нього підтвердив фактичний обсяг спожитої електричної енергії відповідачем за Договором 292У у лютому 2022 року, який склав 40730 кВт*год. Таким чином, позивачем надано докази споживання електричної енергії відповідачем у лютому 2022 року.
При цьому, Кодексом комерційного обліку електричної енергії, встановлено порядок розрахунку обсягів споживання у разі ненадання обсягів споживання Споживачем, зокрема, у п.8.6.9 та п.8.6.11.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Маріупольського державного університету на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Маріупольського державного університету на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/4554/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 910/4554/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 03.09.2025, зокрема, у зв'язку із перебуванням колегії суддів у відпустці.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко