вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" липня 2025 р. Справа№ 910/12981/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Тихоненко І.С.
від відповідача: не з'явились
за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025, повний текст рішення складено 12.03.2025
у справі № 910/12981/24 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс"
про стягнення 31787,00 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс"
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 83 650,00 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс" 31 787,00 грн, з яких 15 057,00 грн пені та 16 730,00 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №179/ВОЗ-2024 від 28.06.2024 в частині поставки товару у встановлений цим правочином строк.
У строк, який встановлений судом для подання відзиву на позов, до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кермакс" до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 83650,00 грн, яка мотивована наявністю підстав для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Кермакс" забезпечувального платежу за договором №179/ВОЗ-2024 від 28.06.2024 у вищенаведеному розмірі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 в первісному позові відмовлено повністю. Витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору залишено за позивачем за первісним позовом. В зустрічному позові відмовлено повністю. Витрати позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору залишено за позивачем за зустрічним позовом.
Рішення мотивоване тим, що постачальник прострочив поставку товару за договором (понад 30 календарних днів) та частину товару не поставив взагалі, то суд дійшов висновку, що відповідач за первісним позовом порушив умови укладеного між сторонами договору в частині поставки товару у встановлений цим правочином строк. Зазначене в силу положень п.13.11 договору є підставою для неповернення постачальнику сплаченого ним забезпечення виконання умов договору та, відповідно, одержання замовником задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього договору за рахунок грошових коштів, переданих постачальником у забезпечення виконання договору. Внесений відповідачем забезпечувальний платіж повністю компенсує розмір неустойки, нарахованої позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, і додаткове стягнення з постачальника коштів суперечило б умовам договору. У зв'язку з цим заявлені первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають. Щодо зустрічних позовних вимог, то з огляду на наведені вище положення договору та встановлений судом факт прострочення поставки товару на понад 30 календарних днів, сплачене постачальником забезпечення виконання договору поверненню не підлягає, а тому зустрічні позовні вимоги також не підлягають задоволенню. За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що як у первісному, так і зустрічному позові слід відмовити.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 та постановити ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Розгляд справи № 910/12981/24 в суді апеляційної інстанції здійснювати за участі позивача. За результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі 910/12981/24 в частині відмови в задоволені позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 НГУ і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 НГУ задовольнити повністю, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Судові витрати позивача зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
Скаржник вказує на те, що станом на 24.09.2024 з 60 000 кг Товару визначених заявками Позивача № 78/16-3014 від 16.07.2024, № 78/16-3273 від 30.07.2024 та № 78/16-3877 від 30.09.2024. Відповідач здійснив лише поставку в розмірі 20 000 кг., що передбачена заявкою № 78/16-3014 від 16.07.2024 про причини порушення зобов'язання не повідомив, тому відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України та пункту 8.3. розділу 8 Договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 15 057,00 грн та штраф у розмірі 16 730,00 грн., за порушення строків поставки Товару, визначеного заявками позивача № 78/16-3014 від 16.07.2024, № 78/16-3273 від 30.07.2024 та № 78/16-3877 від 30.09.2024 на підставі проведеного розрахунку.
Скаржник вказує на те, що п. 13.11 договору передбачено, що за порушення умов договору передбачених розділом 2 (щодо якості та безпечності) або розділом 6 (прострочення поставки понад 30 календарних днів) договору, замовник не повертає забезпечення виконання умов договору, внесеного постачальник та залишає за собою право одержати задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього договору за рахунок грошових коштів, переданих постачальником у забезпечення виконання договору.
Однак скаржник наголошує, що дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 1840/2970/18).
На думку скаржника, враховуючи, що позивачем обрано спосіб задоволення вимог шляхом звернення до суду за стягненням даної неустойки з відповідача, а не шляхом задоволення даної неустойки із забезпечення виконання договору, відмова у задоволені позовних вимог з даного приводу є по суті втручанням в дискреційні повноваження позивача щодо вибору способу задоволення вимог зі сплати неустойки, що є незаконним, та таким, що обмежує права позивача.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Відповідачем за первісним позовом не надано відзиву на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Узагальнені доводи письмових пояснень
Позивач за первісним позовом у письмових поясненнях, поданих до суду 15.05.2025, фактично дублював доводи апеляційної скарги та навів перелік рішень господарського суду першої інстанції, якими задоволені первісні позовні вимоги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/12981/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24. Призначено справу № 910/12981/24 до розгляду у судовому засіданні 06.05.2025.
У судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи № 910/12981/24 за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 до 10.06.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, розгляд справи призначений на 10.06.2025 о 10 год. 00 хв. не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 призначено розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 на 29.07.2025.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/12981/24 розглядалась протягом розумного строку.
Явка учасників справи та позиції учасників справи
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 29.07.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 29.07.2025 не з'явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, 28.06.2024 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №179/ВОЗ-2024 (договір), відповідно до п. 1.1 якого, відповідач за первісним позовом, за договором постачальник, зобов'язався поставити позивачу за первісним позовом, за договором замовникові, якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1), а позивач - прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку №1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15610000-7 Продукція борошномельно-круп'яної промисловості.
Згідно п.4.1 договору визначено, що ціна договору складає 2390000,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 398333,33 грн.
Погоджена сторонами ціна товару після укладення договору може змінюватись лише в меншу сторону, враховуючи коливання цін на ринку продовольчих товарів, зміни курсу іноземних валют, сезонності вирощування продовольства (п.4.2 договору).
Дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, яка вручається під особистий підпис відповідачу (представнику відповідача). Не пізніше 5 (п'ятого) числа кожного місяця або в інші дні за викликом позивача по телефону відповідач (представник відповідача) прибуває до позивача для отримання письмової заявки. У разі неприбуття вищезазначених осіб вона надсилається відповідачу рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладення, направленим на адресу відповідача, зазначену в розділі 15 цього договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв'язку вона вважається врученою відповідачу з дня отримання позивачем фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації, яка зазначена у заявці, позивач має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається недійсним (п.6.1 договору).
За змістом п.7.2.1 договору у випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості/якості/термінів/строків/маркування/тари/упаковки, при зміні відповідачем в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору, відмови відповідача від зміни істотних умов договору на обґрунтовану вимогу позивача у випадках передбачених ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", позивач в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього договору у повному обсязі або частково. Про односторонню відмову від договору у повному обсязі або частково позивач повідомляє відповідача рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладення, направленим на адресу відповідача, зазначену в цьому договорі за 5 (п'ять) календарних днів до дати розірвання цього договору. У таких випадках договір вважається відповідно зміненим або розірваним згідно з умовами викладеними в письмовому повідомлені позивача, надісланому на адресу відповідача.
Пунктом 8.3 договору визначено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів позивач має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.
Згідно із п.12.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого переліченими указами Президента України, а в частині оплати за надані послуги/роботи - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2024.
Також, підпунктом 2 п.13.6 договору сторони узгодили між собою, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції за результатами аукціону (в т.ч. за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни на ринку, що відбулося з моменту укладання договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Пунктом 13.7 договору сторони погодили, що дострокове розірвання цього договору (відмова від цього договору) може бути здійснене у таких випадках: за згодою сторін, оформленою шляхом підписання угоди між сторонами; в односторонньому порядку з ініціативи замовника, у випадках передбачених цим договором. Договір вважається розірваним на вимогу позивача на умовах, передбачених цим договором, з дати розірвання, зазначеної позивачем у повідомленні про розірвання договору; у інших випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством. У разі дострокового розірвання цього договору (відмови від цього договору) сторони протягом 14 календарних днів з дня розірвання цього договору (відмови від цього договору) мають погодити усі документи та розрахунки для здійснення остаточного розрахунку за договором.
Згідно із п.13.8 договору у разі неможливості виконання зобов'язань щодо поставки за даним договором, відповідач зобов'язаний письмово повідомити позивача про обставини, що заважають належному виконанню його обов'язків в строк до 3 календарних днів з дати виникнення таких обставин.
Відповідно до п.13.9 договору не пізніше дати укладання договору відповідач, перераховує на розрахунковий рахунок позивача, забезпечення виконання договору, грошові кошти в розмірі 5% ціни, вказаної в п.4.1 договору.
Пунктом 13.11 договору визначено, що за порушення умов договору передбачених розділом 2 (щодо якості та безпечності) або розділом 6 (прострочення поставки понад 30 календарних днів) договору, позивач не повертає забезпечення виконання умов договору, внесеного відповідачем та залишає за собою право одержати задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього договору за рахунок грошових коштів, переданих відповідачем у забезпечення виконання договору.
Згідно п.13.13 договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного зв'язку на адреси, вказані у розділі 15 цього договору). У будь-якому разі позивач вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а відповідач після проставляння на копії документа позивача будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання відповідачем (уповноваженим представником) або в день направлення позивачем відповідного листа на електронну пошту відповідача, вказану у розділі 15 цього договору чи передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку.
У додатку №1 до договору (специфікація) сторонами погоджено поставку борошна пшеничного 1 сорту у кількості 20000 кг у строк до 20.08.2024, 60000 кг у строк до 20.09.2024, 60000 кг у строк до 20.10.2024 та 60000 кг у строк до 30.11.2024.
Згідно із платіжної інструкції №311 від 25.06.2024 відповідачем перераховано позивачу 119 500,00 грн на виконання п.13.9 договору.
17.07.2024 позивачем направлено на адресу відповідача заявку (відкориговану) від 16.07.2024 №78/16-3014 на поставку товару - борошно пшеничне 1 сорту у кількості 20000 кг у строк до 20.08.2024.
Згідно із видатковою накладною від 22.08.2024 № 53/3022 відповідачем поставлено позивачу зазначений товар на суму 239000,00 грн.
01.08.2024 позивачем направлено на адресу відповідача заявку від 30.07.2024 №78/16-3273 на поставку товару - борошно пшеничне 1 сорту у кількості 20000 кг (10000 кг у строк до 15.08.2024, 10000 кг у строк до 14.08.2024).
13.08.2024 відповідач звернувся до позивача з листом від 09.08.2024 №505 з пропозицією про внесення змін до договору в частині ціни товару з посиланням на цінову довідку Торгово-промислової палати України від 09.08.2024 №1970/08.0-7.3.
02.09.2024 відповідач звернувся до позивача з листом від 02.09.2024 №554 з пропозицією про внесення змін до договору в частині ціни товару з посиланням на цінову довідку Торгово-промислової палати України від 09.08.2024 №1970/08.0-7.3.
03.09.2024 відповідачем отримано на руки заявку позивача від 30.08.2024 №78/16-3877 на поставку товару - борошно пшеничне 1 сорту у кількості 20000 кг у строк до 11.09.2024.
17.09.2024 відповідач звернувся до позивача з листом від 13.09.2024 №557 з пропозицією про внесення змін до договору в частині ціни товару з посиланням на цінову довідку Торгово-промислової палати України від 09.08.2024 №1970/08.0-7.3.
19.09.2024 відповідач звернувся до позивача з пропозицією про розірвання договору від 19.09.2024 №560, у зв'язку з істотною зміною обставин та коливанням ціни на ринку України на борошно пшеничне 1 ґатунку в бік збільшення.
27.09.2024 позивачем направлено на адресу постачальника повідомлення про односторонню відмову від договору від 25.09.2024 №78/11-4150.
02.10.2024 позивачем направлено відповідачу претензію про сплату штрафних санкцій за договором від 01.10.2024 №78/11-4223.
Листами від 11.10.2024 № 623 та від 14.10.2024 №653 відповідач просив повернути суму сплаченого на виконання умов договору забезпечення.
Листом від 16.10.2024 №78/1/5-4486 позивач відмовив відповідачу у поверненні забезпечувального платежу з посиланням на п.13.11 договору.
Як стверджує позивач за первісним позовом у позовній заяві, відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору №179/ВОЗ-2024 від 28.06.2024 в частині поставки товару у встановлений цим правочином строк, з огляду на що просив стягнути 15 057,00 грн пені та 16 730,00 грн штрафу.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для повернення забезпечувального платежу за договором за вирахуванням частини штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як вже зазначалось, відповідно до умов укладеного між сторонами договору, дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача за первісним позовом, яка вручається під особистий підпис відповідачу за первісним позовом (представнику відповідача за первісним позовом) або направляється засобами поштового зв'язку, а у додатку № 1 до договору (специфікація) сторонами погоджено поставку борошна пшеничного 1 сорту у кількості 20000 кг у строк до 20.08.2024, 60000 кг у строк до 20.09.2024, 60000 кг у строк до 20.10.2024 та 60000 кг у строк до 30.11.2024.
17.07.2024 позивачем направлено на адресу відповідача заявку (відкориговану) від 16.07.2024 №78/16-3014 на поставку товару - борошно пшеничне 1 сорту у кількості 20000 кг у строк до 20.08.2024, яке було поставлено відповідачем згідно із видатковою накладною від 22.08.2024 № 53/3022 на суму 239 000,00 грн.
01.08.2024 позивачем направлено на адресу відповідача заявку від 30.07.2024 №78/16-3273 на поставку товару - борошно пшеничне 1 сорту у кількості 20000 кг (10000 кг у строк до 15.08.2024, 10000 кг у строк до 14.08.2024), а 03.09.2024 відповідачем отримано на руки заявку позивача від 30.08.2024 №78/16-3877 на поставку товару - борошно пшеничне 1 сорту у кількості 20000 кг у строк до 11.09.2024.
Однак, відповідач товар, який вказаний у заявках позивача від 30.07.2024 №78/16-3273 та від 30.08.2024 №78/16-3877, у визначений строк не поставив.
Причиною такої непоставки відповідач вказує подорожчання товару, що поставляється на ринку, а саме вартість 1 кг борошна пшеничного 1 сорту з дати укладення договору до запропонованої дати поставки товару зросла на 12.22% (з 11,95 грн до 13,41 грн) та обґрунтовує такий висновок ціновою довідкою Торгово-промислової палати України від 09.08.2024 №1970/08.0-7.3.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача, враховуючи те, що у вказаній ціновій довідці йдеться про середній рівень оптових цін на борошно пшеничне 1 ґатунку на ринку України, які залежать від вартості зерна, попиту та пропозиції, якісних характеристик, пакування тощо, тобто ціна на борошно 1 ґатунку може бути вищою або нижчою за середню, тобто, зазначений документ не є підставою для зміни вартості товару в укладеному між сторонами договорі та не є підтвердженням істотної зміни обставин.
Таким чином, із матеріалів справи вбачається, що відповідачем за первісним позовом прострочено поставку товару позивачу за первісним позовом та не поставлено товар за двома заявками позивача.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 1 ст. 548 ЦК України унормовано, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Пунктом 8.3 договору визначено, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів позивач має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.
Враховуючи те, що відповідач прострочив поставку товару за договором (понад 30 календарних днів) та частину товару не поставив взагалі, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем за первісним позовом порушено умови укладеного між сторонами договору в частині поставки товару у встановлений цим правочином строк, що, відповідно до положень п. 13.11 договору, є підставою для неповернення відповідачу сплаченого ним забезпечення виконання умов договору та, відповідно, одержання позивачем задоволення своїх грошових вимог, передбачених умовами цього договору за рахунок грошових коштів, переданих відповідачем у забезпечення виконання договору. Внесений відповідачем забезпечувальний платіж повністю компенсує розмір неустойки, нарахованої позивачем за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, і додаткове стягнення з постачальника коштів суперечило б умовам договору.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на те, що пеню та штраф позивач має право задовольнити за рахунок забезпечувального платежу, що відповідає умовам договору, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення первісного позову, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 в оскаржуваній частині, відсутні.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вже зазначалось, скаржник просив скасувати Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 в частині відмови в задоволені позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 НГУ і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 НГУ задовольнити повністю, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Тобто, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 не оскаржувалось.
Колегія суддів апеляційного господарського суду під час розгляду справи № 910/12981/24 не встановила порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції незаконно втрутився у дискреційні повноваження замовника щодо вибору способу задоволення вимог зі сплати неустойки, і обмежив його права на стягнення неустойки за рахунок іншого майна постачальника, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки суперечать умовам укладеного між сторонами спору договору і визначеному ними призначенню забезпечувального платежу.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує те, що саме позивач у листі від 16.10.2024 за № 78/1/5-4486 з посиланням на п. 13.11 договору, зазначив, що оскільки ТОВ «Кермакс» (відповідач за первісним позовом) було допущено порушення строків поставки товару понад 30 календарних днів замовник (позивач за первісним позовом) користується правом і відмовляє у поверненні забезпечення виконання умов договору від 28.06.2024 № 179/ВОЗ-2024.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 в оскаржуваній частині, відсутні.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 у справі № 910/12981/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 910/12981/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 03.09.2025, зокрема, у зв'язку із перебуванням колегії суддів у відпустці.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич