ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/738/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінвік», м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 року, суддя першої інстанції Петров В.С., повний текст складено та підписано 12.05.2025 року
у справі № 916/738/25
за позовом: Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Вінниця
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінвік», м. Одеса
про стягнення пені у розмірі 226 861 грн 20 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
24.02.2025 Виконавчий комітет Вінницької міської ради, м. Винниця звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса про стягнення пені у розмірі 226 861 грн 20 коп.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч умовам договору поставки, постачальником порушено термін поставки товару у встановлені договором строки, у зв'язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції у вигляді пені за період з 30.10.2024 по 22.11.2024 у розмірі 226 961 грн 20 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 позовну заяву Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Винниця прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/738/25 за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 року у справі №916/738/25 позов Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Винниця до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса про стягнення пені у розмірі 226861 грн 20 коп. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Вінниця пеню в розмірі 226 861 грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3402 грн 91 коп.
Рішення мотивовано тим, що уклавши договір поставки від 30.08.2024 №187/08-24 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 24.09.2024), відповідач зобов'язався відповідно до п. 5.1 договору поставити обумовлений договором товар у строк до 30.10.2024 року. Разом з тим, в порушення умов договору № 187/08-24 від 30.08.2024 відповідачем товар поставлено не 30.10.2024, а з порушенням строку, визначеного договором, тому відповідно до п. 7.2 договору позивачем нарахована відповідачу пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за кожен день прострочення у розмірі 226861 грн 20 коп., є обґрунтованим.
В оскаржуваному рішенні господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачу сертифікату Одеської регіональної торгово-промислової палати №5100-25-0046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 №2003-14/34, а лист відповідача від 30.10.2024 за вих. №156-30/10/2024 не може вважатися повідомленням про форс-мажорні обставини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Мінвік», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 у справі №916/738/25, яким позовні вимоги Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Винниця були задоволені у повному обсязі та ухвалити нове рішення у справі №916/738/25, яким у задоволенні позовних вимог Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Винниця до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса відмовити у повному обсязі, вирішити питання про відшкодування судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник, зазначив, що відповідач неналежно виконав умови договору від 30.08.2024 через наявність форс-мажорних обставин, а саме, через обстріл, здійснений російською федерацією.
Апелянт зауважує, що наявність форс-мажорних обставин у справі №916/738/25 була підтверджена сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 №5100-25-0046, виданим Одеською регіональною торгово-промисловою палатою (уповноваженим на те органом).
Скаржник стверджує, що Господарським судом Одеської області у рішенні від 05.05.2025 у справі №916/738/25 не надано жодного оцінки тому факту, що відповідач виконував умови договору від 30.08.2024 з існуванням форс-мажорних обставин.
Господарським судом Одеської області у своєму рішенні від 05.05.2025 у справі №916/738/25 не надано оцінки тому, що умовами договору від 30.08.2024 не визначено, що особа, яка несвоєчасно повідомила іншу сторону про настання форс-мажорних обставин, позбавляється права посилатись на форс-мажорні обставини.
Окрім цього, господарським судом не враховано, що фактично відповідач повідомив позивача про несвоєчасність поставки.
Апелянт також вважає, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки тому факту, що відповідач є виробником товарів оборонного призначення та повідомлення про власні потужності ставить під високий ризик його подальшу діяльність.
За таких умов, з урахуванням приписів господарського законодавства, скаржник вважає, що невиконання договору від 30.08.2024 сталось не з його вини, а тому, застосування санкцій до нього є необґрунтованим та суперечить нормам матеріального права.
Крім іншого, відповідач посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 та від 16.05.2024 у справі №913/308/23.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінвік», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 року у справі №916/738/25, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
27.06.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від Виконавчого комітету Вінницької міської ради, м. Вінниця надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 року по справі №916738/25, рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2025 року залишити без змін.
Позивач стверджує, що сертифікат № 510-25-0046 від 14.01.2025 року про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на адресу позивача не надходив.
Між тим, позивач зауважує, що відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік» від 07.10.2024 року №24-од працівникам товариства, а саме, менеджеру з постачання ОСОБА_1 наказано: провести оцінку завданих пошкоджень внаслідок незаконних дій, які вчинені збройними силами російської федерації із застосуванням декількох БПЛА типу «Shahed136/Герань-2». У строк до 15.10.2024 року надати інформацію про пошкодження матеріальних цінностей ( у разі наявності), що належать товариству та знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 8, складське приміщення №3; у строк до 15.10.2024 року надати інформацію про затримки поставки товарів за укладеними Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік» договорами з державними замовниками ( у разі наявності).
Позивач зазначає, що відповідно до службової записки від 15.10.2024 року, на виконання наказу від 07.10.2024 року №24-од, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік», проведено огляд пошкоджень товару, що знаходився за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 8, складське приміщення №3. За результатами проведеного огляду виявлені пошкодження та з урахуванням договорів, які укладені товариством, зокрема, буде існувати затримка поставки за договором від 30.08.2024 року №187/08-24, укладеним з Виконавчим комітетом Вінницької міської ради.
Тобто, позивач вважає, що ще 15.10.2024 року відповідачу було відомо про неможливість виконання договору від 30.08.2024 року №187/08-24, укладеного з Виконавчим комітетом Вінницької міської ради в строки, обумовлені ним.
Відповідно до умов договору (п.9.2) сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, тобто, до 21.10.2024 року.
З додатку до службової записка від 25.10.2024 року вбачається, що нові строки поставки, з урахуванням обстрілу по договору поставки, укладеному з Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, встановлені до 20.11.2024 року.
Відтак, з огляду на вказані положення пунктів 9.2 та 9.3 договору від 30.08.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінвік» зобов'язане було повідомити позивача про обставини непереборної сили не пізніше, ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення (тобто не пізніше 11.10.2024 року, враховуючи виникнення обставин 06.10.2024 року).
Проте, відповідачем доказів направлення такого повідомлення у визначені договором строки не надано.
Крім іншого, позивач посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, а саме, пункти 46, 47, 50.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 3028 грн.).
В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову. Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 916/738/25 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 226 861 грн.20 коп.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінвік», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 року у справі №916/738/25 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 року у справі №916/738/25 не потребує скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
07.08.2024 року Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, м. Винниця на веб-порталі Уповноваженого органу у системі публічних закупівель веб-сайту Рrozorro (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення про проведення закупівлі UA-2024-08-07-003321-a згідно з кодом ДК 021:2015:34711200-6 безпілотних літальних апаратів (безпілотні літальні апарати FPV для потреб ЗСУ та інших військових формувань), у кількості 2000 шт. по ДК 021:2015:34710000-7: вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном.
Згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2024-08-07-003321-a від 15.08.2024 р. (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-08-07-003321-a) Виконавчим комітетом Вінницької міської ради за результатами детального розгляду документів, які подані на авторизований Уповноваженим органом електронний майданчик, та аналізу розгляду тендерної пропозиції відповідності учасника вимогам документації, зробленим ініціюючим закупівлю підрозділом, встановлено, що пропозиція учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік» відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації; відсутні підстави для відмови, встановлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».
Так, 21.08.2024 року замовником - Виконавчим комітетом Вінницької міської ради в електронній системі закупівель оприлюднено повідомлення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем процедури відкритих торгів UA-2024-08-07-003321-a Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік».
30 серпня 2024 року між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік» (постачальник) укладено договір №187/08-24, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника безпілотні літальні апарати FPV для потреб ЗСУ та інших військових формувань код ДК 021:2015-34710000-7: вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном, відповідний код ДК 021:2015-34711200-6 безпілотні літальні апарати, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, а замовник зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, що визначено цим договором.
Згідно з п. 2.1, 2.2 договору постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого відповідає якісним та кількісним характеристикам товару. Товар повинен бути новим, та таким, що не перебував в експлуатації, умови його зберігання та транспортування були не порушені, не мати дефектів, пов'язаних з матеріалами, якістю виготовлення.
Положеннями п. 3.1 договору визначено, що ціна на товар встановлюється в національній валюті України гривні.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що ціна договору становить 18444000 грн без ПДВ (згідно пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України (із змінами).
Відповідно до п. 3.3 ціна цього договору включає: ціну товару, всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, витрати, пов'язані з передпродажною підготовкою та реалізацією товару замовнику, всі витрати постачальника, враховуючи вартість транспортних послуг на доставку товару до місця поставки, визначеного цим договором, здійснення вантажно-розвантажувальних послуг при поставці товару.
Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди (п. 3.4 договору).
В п. 4.1 договору визначено, що оплата за товар здійснюється на підставі видаткової накладної шляхом перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Відповідно до п. 4.2 договору оплата товару здійснюються протягом 30 (тридцяти) календарних днів по факту отримання товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника після підписання видаткової накладної в межах бюджетних призначень при наявності фінансування.
Згідно з п. 4.3 договору усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі шляхом банківських переказів у національній валюті України.
Положеннями п. 5.1 договору визначено місце поставки товару: м.Вінниця, вул. Соборна, 59. Строк поставки товару: до 01.10.2024 року.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що товар повинен бути переданий постачальником замовнику згідно з видатковою накладною.
Умовами п. 6.1 договору визначено, що замовник зобов'язаний приймати поставлений товар згідно з видатковою накладної (пп. 6.1.1); своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за поставлений товар (пп. 6.1.2).
Відповідно до п. 6.3 договору постачальник зобов'язаний поставити товар у строк, встановлений цим договором (пп. 6.3.1); забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 цього договору (пп. 6.3.2); проводити заміну невідповідного асортименту, заміну неякісного товару, усунути виявлені дефекти, у строки до 10 календарних днів (пп. 6.3.3).
Постачальник має право своєчасно і в повному обсязі отримувати плату за товар (п. 6.4 договору).
Відповідно до п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Згідно з п. 7.2 договору за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором до постачальника застосовуються штрафні санкції у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості товару постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару; - за порушення строків поставки товару, порушення строків заміни товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Положеннями п. 7.3 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором замовник несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості, за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка їх сплатила, від виконання зобов'язань за цим договором.
Умовами п. 8.1 договору передбачено, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони вирішують їх шляхом переговорів та консультацій.
У разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів, він передається на розгляд до суду у порядку, визначеному чинним законодавством України (п. 8.2 договору).
В п. 9.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Відповідно до п. 9.2 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Згідно з п. 9.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органами, уповноваженими видавати такі документи.
Положеннями п. 10.1 договору визначено, що останній набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Пунктом 10.2 договору передбачено, що закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Умовами п. 10.7 договору передбачено, що зміни та доповнення у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформляються додатковою угодою до цього договору.
Зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які додаються до тексту договору, як невід'ємні його частини. Одностороння зміна умов цього договору не допускається, якщо інше не передбачено умовами цього договору (п. 11.1 договору).
Відповідно до п. 13.1 договору невід'ємною частиною цього договору є додаток № 1 -Специфікація.
Додатком № 1 до договору № 187/08-24 від 30.08.2024 є Специфікація, в якій сторонами погоджено товар Безпілотний літальний апарат FPV дронВее 7 750 МГц / 3 W / 5.8 ІТц / 8000 mAh у кількості 2000 штук, ціна за одиницю 9222,00 грн, загальна сума 18444000,00 грн без ПДВ.
Між тим, 18.09.2024 листом за вих. № 31-18/09/2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінвік» звернулося до Виконавчого комітету Вінницької міської ради з проханням продовжити строк виконання зобов'язань до 30.10.2024 року шляхом укладення додаткової угоди до договору задля добросовісного виконання зобов'язань.
24 вересня 2024 року між Виконавчим комітетом Вінницької міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік» (постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору №187/08-24 від 30.08.2024, відповідно до п. 1 якої замовник і постачальник на підставі листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік» від 18.09.2024 року № 32-18/09/2024, керуючись пп. 4 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників», передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, у зв'язку із виникненням документально підтверджених об'єктивних обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язань в строки, передбачені договором, погодилися змінити умови договору, виклавши у новій редакції пункт 5.1 договору: 5.1 Місце поставки товару: м. Вінниця, вул. Соборна,59. Строк поставки товару: до 30.10.2024 року.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік» поставлено позивачу безпілотні літальні апарати в кількості 500 шт. 31.10.2024 року (видаткова накладна № 333 від 31.10.2024 року); безпілотні літальні апарати в кількості 500 шт. поставлено 11.11.2024 року (видаткова накладна № 340 від 11.11.2024 року); безпілотні літальні апарати в кількості 500 шт. поставлено 18.11.2024 року (видаткова накладна № 350 від 18.11.2024 року); безпілотні літальні апарати в кількості 200 шт. поставлено 20.11.2024 року (видаткова накладна № 352 від 20.11.2024 року); безпілотні літальні апарати в кількості 300 шт. поставлено 22.11.2024 року (видаткова накладна № 354 від 22.11.2024 року).
З врахуванням порушення постачальником терміну поставки товару на адресу останнього направлено претензію про досудове врегулювання спору за вих. № 01/04/011/179095 від 04.12.2024, однак станом на дату звернення з позовом до суду претензія залишена без відповіді зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю « Мінвік», м. Одеса.
Інших належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суму нарахованої штрафної санкції у вигляді пені внаслідок неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань в частині строку поставки товару.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов'язань відповідно до норм ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В свою чергу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
За ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Положеннями п. 5.1 договору від 30.08.2024 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 24.09.2024) визначено місце поставки товару: м. Вінниця, вул. Соборна, 59 та строк поставки товару: до 30.10.2024 року.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 187/08-24 від 30.08.2024 відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік» здійснено поставку обумовленого договором та специфікацією товару на адресу позивача на загальну суму 18444000 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 333 від 31.10.2024 року на суму 4611000 грн (в т.ч. ПДВ 0 грн); № 340 від 11.11.2024 року на суму 4611000 грн (в т. ч. ПДВ 0 грн); № 350 від 18.11.2024 року на суму 4611000 грн (в т. ч. ПДВ 0 грн); № 352 від 20.11.2024 року на суму 1844400 грн (в т.ч. ПДВ 0 грн); № 354 від 22.11.2024 року на суму 2766600 грн (в т.ч. ПДВ 0 грн).
При цьому, відповідач, уклавши спірний договір від 30.08.2024 №187/08-24 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 24.09.2024), зобов'язався відповідно до п. 5.1 договору поставити обумовлений договором товар у строк до 30.10.2024 року.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, в порушення умов договору № 187/08-24 від 30.08.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік» відповідно до видаткових накладних товар поставлено не 30.10.2024, а поставлено з порушенням строку, визначеного договором, а саме: безпілотні літальні апарати в кількості 500 шт. поставлено 31.10.2024 року (видаткова накладна № 333 від 31.10.2024 року); безпілотні літальні апарати в кількості 500 шт. поставлено 11.11.2024 року (видаткова накладна № 340 від 11.11.2024 року); безпілотні літальні апарати в кількості 500 шт. поставлено 18.11.2024 року (видаткова накладна № 350 від 18.11.2024 року); безпілотні літальні апарати в кількості 200 шт. поставлено 20.11.2024 року (видаткова накладна № 352 від 20.11.2024 року); безпілотні літальні апарати в кількості 300 шт. поставлено 22.11.2024 року (видаткова накладна № 354 від 22.11.2024 року).
Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що вірним є висновок суду першої інстанції про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса поставлено Виконавчому комітету Вінницької міської ради товар на загальну суму 18444000 грн з порушенням обумовленого сторонами в добровільному порядку, без заперечень та зауважень, строку.
Виконавчий комітет Вінницької міської ради звертався до Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса із претензію про досудове врегулювання спору за вих. № 01/04/011/179095 від 04.12.2024, в якій позивач просив відповідача протягом 30 календарних днів з моменту отримання претензії сплатити пеню, передбачену п. 7.2 договору, на загальну суму 271128 грн на відповідні реквізити. Разом з тим, доказів реагування відповідача на вказану претензію матеріали справи не містять.
В свою чергу, як стверджує скаржник, неналежне виконання умов договору № 187/08-24 від 30.08.2024 року сталося не з його вини, а через настання форс-мажорних обставин, засвідчення яких підтверджуються сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 року № 5100-25-0046, виданим Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.
Апелянт зауважує, що 30.10.2024 року листом за вих. № 156-30/10/2024 останнім повідомлено Виконавчий комітет про те, що за договором від 30.08.2024 року сталась істотна зміна обставин та відповідачем готується пакет документів, необхідний для засвідчення відповідних фактів.
Судова колегія в контексті доводів апеляційної скарги, зазначає, зокрема, таке.
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Статтею 617 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина друга статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, а також від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі).
У постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 Верховний Суд зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 Верховний Суд виснував, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто, неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Судова колегія вважає за необхідне також зазначити, що у пунктах 75-77 постанови від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала таке:
"Тобто, сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
Аналогічні за змістом висновки щодо оцінки судом сертифіката торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, містяться також у постановах Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №910/9226/23 (пункт 8.80)., від 25.06.2024 у справі № 904/4103/23.
Отже, судова колегія зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду, зокрема, щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню, у тому числі, й щодо спірних правовідносин.
Так, у даній справі місцевий господарський суд вірно зазначив про те, що відповідач, на підтвердження обставини неможливості виконання зобов'язань зі своєчасної поставки товару за договором № 187/08-24 від 30.08.2024 року, послався на лист від 30.10.2024 за вих. № 156-30/10/2024 та на сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 року № 5100-25-0046.
Так, із наявної в матеріалах справи копії Сертифікату Одеської регіональної торгово-промислової палати № 5100-25-0046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 № 2003-14/34 вбачається, що Одеська регіональна торгово-промислова палата на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) із змінами та доповненнями, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): обстріл, здійснений збройними силами російської федерації із застосуванням БпЛА типу/Герань-2 та однієї невстановленої ракети, внаслідок чого відбулось влучання в газову трубу та складське приміщення № 3, що розташоване за адресою: місто Одеса, вул. Аеропортівська, 8, в результаті якого був пошкоджений товар, що зберігався в зазначеному складському приміщенні на підставі договору про надання складських послуг № 01/24-МН від 02.09.2024 року, укладеного з ТОВ «Бізнес-Град». Вказані форс-мажорні обставини засвідчені Товариству з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: поставити та передати у власність замовника Безпілотні літальні апарати FРV для потреб ЗСУ та інших військових формувань код ДК 021:2015-34710000-7: Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном, відповідний код ДК 021:2015-34711200-6-Безпілотні літальні апарати (далі - товар), визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток 1 до договору), у термін: до 30.10.2024 року за договором № 187/08-24 від 30.08.2024 року, укладеним з Виконавчим комітетом Вінницької міської ради, які унеможливили його виконання у зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання: 06.10.2024, дата закінчення: 20.11.2024.
Отже, з огляду на вказаний Сертифікат № 5100-25-0046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 № 2003-14/34, Одеська регіональна торгово-промислова палата стосовно спірного договору № 187/08-24 від 30.08.2024 року засвідчила Товариству з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса конкретні форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме: обстріл, здійснений збройними силами російської федерації із застосуванням БпЛА типу/Герань-2 та однієї невстановленої ракети, внаслідок чого відбулось влучання в газову трубу та складське приміщення №3, що розташоване за адресою: місто Одеса, вул. Аеропортівська, 8, в результаті якого був пошкоджений товар, що зберігався в зазначеному складському приміщенні на підставі договору про надання складських послуг № 01/24-МН від 02.09.2024 року, укладеного з ТОВ «Бізнес-Град».
При цьому, з наявної в матеріалах справи копії листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса від 30.10.2024 за вих. №156-30/10/2024, адресованого Виконавчому комітету Вінницької міської ради, на який відповідач посилається як на доказ повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин, вбачається зазначення товариством наступної інформації, а саме: постачальник являється виробником товару та близько 80% складових для виробництва якого (матеріали, вузли, агрегати, устаткування та комплектувальні виробів) закуповує за межами України у третіх країнах, зокрема, у компанії, з якою постачальник уклав контракт на постачання складових для БпЛА. Також, у вказаному листі Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса зазначило, що за інформацією, отриманою постачальником від компанії, остання здійснила попередню оплату за складові для БпЛА, проте у зв'язку з введеними урядом КНР (Наказ № 31 від 2024 року від 31.07.2024, Департаменту розробки обладнання Центральної Військової комісії Міністерства торгівлі та Головного митного управління щодо оптимізації і коректуванню заходів експертного контролю БпЛА) суттєвими обмеженнями їх експорту, що діють із 01.09.2024 року, виробники здійснюють відвантаження складових для БпЛА відповідно до вимог цього наказу, що суттєво збільшує час такої доставки, та при цьому - досить обережно та у незначних недостатніх (не задекларованих) кількостях, через що виникли несприятливі обставини, які не залежать від компанії та призводять до порушення строків постачання складових для БпЛА, передбачених контрактом. При цьому товариство вказало, що усі складові для БпЛА проходять відповідно до вимог наказу процедуру додаткового детального огляду митними органами КНР. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса інформувало про те, що постачальник у ситуації, що склалася, скористався положеннями статті 652 Цивільного кодексу України, за якими зміна обставин істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали його на інших умовах, звернувся до територіального органу Торгово-промислової палати України з метою отримання висновку про підтвердження істотної зміни обставин, що можуть бути підставою для внесення змін до діючого договору за згодою сторін, та який невдовзі отримає і зобов'язується надати покупцю. Зважаючи на наведене вище, беручи до уваги обставини, які склалися та не залежать від постачальника, з метою добросовісного виконання зобов'язань за договором, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса просило продовжити строк їх виконання до 20.11.2024 шляхом укладання додаткової угоди до договору.
Наразі, з вказаного листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік» від 30.10.2024 за вих. № 156-30/10/2024 вбачається, що товариство просило виконавчий комітет продовжити строк виконання зобов'язань за договором № 187/08-24 від 30.08.2024 року стосовно поставки передбаченого таким договором товару до 20.11.2024 року (шляхом укладання додаткової угоди до договору) виключно через порушення виробниками складових для БпЛА строків постачання таких складових з КНР до України.
Отже, як вірно зауважено судом першої інстанції, посилань Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік» у вказаному листі на будь-які інші обставини (форс-мажорні обставини) взагалі немає.
З огляду на викладене, обставини, засвідчені Одеською регіональною торгово-промисловою палатою у Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 № 2003-14/34, не співпадають із тими обставинами, які були зазначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік» у листі від 30.10.2024 за вих. № 156-30/10/2024 на адресу позивача.
Крім того, з наявної в матеріалах справи копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.10.2024 року, вбачається, що в період часу з 23:27 год 05.06.2024 по 03:02 год. 06.10.2024 збройними силами рф здійснено обстріл по території міста Одеса та Одеської області, внаслідок чого відбулось влучання, зокрема, за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 8, та пошкоджено газову трубу.
Також, листом від 07.10.2024 року за вих. №029/24 Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-град» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінвік» про те, що внаслідок влучання у складські приміщення, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 8, є пошкодження покрівлі складських приміщень, які здаються в оренду.
З наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік» від 07.10.2024 року № 24-од вбачається, що менеджеру з поставки ОСОБА_1 доручено провести оцінку завданих пошкоджень внаслідок незаконних дій, які вчинені збройними силами рф із застосуванням декількох БпЛА типу/Герань-2, а також у строк до 15.10.2024 надати інформацію про пошкодження матеріальних цінностей (у разі наявності), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Мінвік», що знаходились за адресою: м. Одеса, вул. Аеропортівська, 8, складське приміщення № 3.
Відповідно до службової записки від 11.10.2024, на виконання наказу від 07.10.2024 року №24-од, повідомлено про проведення огляду пошкоджень товару, за результатом якого встановлено, що буде існувати затримка поставки по укладеним договорам, зокрема, й по договору №187/08-24 від 30.08.2024, укладеному з Виконавчим комітетом Вінницької міської ради.
Отже, надані Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік» докази свідчать про існування обставин щодо обстрілу, здійсненого в ніч на 06.10.2024 року збройними силами російської федерації із застосуванням БпЛА типу/Герань-2, внаслідок чого відбулось влучання в газову трубу та складське приміщення № 3, що розташоване за адресою: місто Одеса, вул. Аеропортівська, 8.
В свою чергу, судовою колегією встановлено, що в пунктах 9.2, 9.3 договору від 30.08.2024 сторони погодили, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органами, уповноваженими видавати такі документи.
Відтак, з огляду на вказані положення пунктів 9.2 та 9.3 договору від 30.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мінвік» , м. Одеса зобов'язане було повідомити Виконавчий комітет Вінницької міської ради про обставини непереборної сили не пізніше, ніж протягом п'яти днів з моменту їх виникнення (тобто не пізніше 11.10.2024 року, враховуючи виникнення обставин 06.10.2024 року), а саме про обставини, підтверджені як форс-мажорні Одеською регіональною торгово-промисловою палатою у сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 № 2003-14/34 (обстріл, здійснений збройними силами російської федерації із застосуванням БпЛА типу/Герань-2 та однієї невстановленої ракети, внаслідок чого відбулось влучання в газову трубу та складське приміщення № 3, що розташоване за адресою: місто Одеса, вул. Аеропортівська, 8, в результаті якого був пошкоджений товар, що зберігався в зазначеному складському приміщенні на підставі договору про надання складських послуг № 01/24-МН від 02.09.2024 року, укладеного з ТОВ Бізнес-Град), чого відповідачем зроблено не було, оскільки у листі від 30.10.2024 за вих. № 156-30/10/2024 на адресу позивача останній посилається в якості причини невиконання договірних зобов'язань у строк, обумовлений сторонами вже у додатковій угоді до договору, тільки на затримку поставки виробниками складових для БпЛА , зокрема, строків постачання таких складових з КНР до України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зауважує, що висновок господарського суду про відсутність у матеріалах даної господарської справи доказів звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса на адресу Виконавчого комітету Вінницької міської ради в порядку п. 9.2 договору № 187/08-24 від 30.08.2024 року з повідомленням про наявність обставин, що унеможливлюють виконання зобов'язань за договором від 30.08.2024 до 30.10.2024, а саме, повідомлення тих конкретних форс-мажорних обставин, які підтверджені Одеською регіональною торгово-промисловою палатою у сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 № 2003-14/34, є обґрунтованим.
Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Мінвік» відповідного сертифікату Одеської регіональної торгово-промислової палати № 5100-25-0046 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.01.2025 № 2003-14/34 після його отримання на адресу замовника товару - Виконавчого комітету Вінницької міської ради, з огляду на що останній взагалі не знав про його існування до подання відповідачем відзиву на позов, тобто, до 19.03.2025 року, незважаючи на направлення позивачем відповідачеві претензії, яка взагалі залишена без відповіді..
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 (п. 46, 47, 50) суд звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).
Крім того, посилання відповідача на направлення останнім листа від 30.10.2024 за вих. №156-30/10/2024 на електронну адресу уповноваженої особи позивача Заяц Н.Є. є безпідставними, оскільки, у спірному договорі №187/08-24 від 30.08.2024 року виконавчим комітетом не зазначено офіційну електронну адресу уповноваженої особи та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Заяц Наталія Євгенівна є уповноваженою особою саме за договором № 187/08-24 від 30.08.2024 року, оскільки вказана особа є контактною особою з організаційних питань при проведенні тендерних закупівель, що підтверджується доказами, наданими товариством.
Враховуючи вищевказані обставини, судова колегія дійшла висновку, що у листуванні з позивачем скаржник зазначав про істотну зміну обставин, і з урахуванням цього просив позивача продовжити строк виконання зобов'язань до 20.11.2024 шляхом укладання додаткової угоди до договору, натомість не повідомляв позивача саме про форс-мажорні обставини, не посилався на них.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на той факт, що форс-мажор (стаття 617 Цивільного кодексу України) та істотна зміна обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України) є різними правовими інститутами.
На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Подібна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.
Істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
У рекомендаціях Міжнародної торгової палати щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах міжнародних комерційних контрактів (УНІДРУА) та Принципах Європейського договірного права.
Отже, судова колегія погоджується, що лист скаржника від 30.10.2024 за вих. №156-30/10/2024 не може вважатися належним та допустимим доказом його повідомленням позивачу про форс-мажорні обставини.
Інших належних доказів такого повідомлення чи неможливості його здійснення з незалежних від скаржника причин останнім не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.
Згідно з п. 7.2 договору від 30.08.2024 за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором до постачальника застосовуються штрафні санкції у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості товару постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісного товару; - за порушення строків поставки товару, порушення строків заміни товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Так, з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення своєчасної поставки обумовленого договором товару позивачем відповідно до п. 7.2 договору нараховано відповідачу штрафну санкцію у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за кожен день прострочення у розмірі 226861 грн 20 коп., розрахунок якої наведено в позові (а.с. 23).
Крім того, здійснений позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасну поставку обумовленого договором товару відповідачем не оспорено. Відтак, господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 226 861 грн 20 коп.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Як вже зазначалося раніше за текстом постанови, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження існування обставин для стягнення з відповідача пені у вищезазначеному розміру є такими, що відповідають таким стандартам, тоді як документи, надані скаржником, не відповідають вищезазначеним стандартам і останній не довів суду наявність виключних обставин для звільнення його від штрафної договірної відповідальності за прострочку виконання ним договірного зобов'язання з своєчасної поставки товару. При цьому, будь-яких клопотань відповідача про зменшення розміру пені з поважних підстав матеріали справи не містять.
Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв'язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Мінвік», м. Одеса викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінвік», м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 року у справі №916/738/25 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Мінвік», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 року у справі №916/738/25 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 року у справі №916/738/25 залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 04 вересня 2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
Я.Ф. Савицький