ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
04 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4249/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.
перевіривши матеріали апеляційної скарги та клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 18 червня 2025 року (повний текст складено 01.07.2025)
у справі № 916/4249/24
за позовом: Акціонерного товариства “РАЙФФАЙЗЕН БАНК»
до відповідачів: 1) Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ»;
2) Приватного акціонерного товариства “РАДУЖНЕ»;
3) ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: ОСОБА_2
про: солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором від 27.07.2022 № 010/Д2-КБ/З/68 в розмірі 12 798 387,21 грн., з якої 12 610 000,00 грн. - сума основного боргу, 188 387,21 грн. - відсотки
Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ», Приватного акціонерного товариства “РАДУЖНЕ», ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства “РАЙФФАЙЗЕН БАНК» 12 610 000,00 грн. - суми основного боргу, 188 387,21 грн. - відсотків та витрати на сплату судового збору в розмірі 153 580,65 грн. Відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/4249/24 (вх. № 19266/25 від 18.06.2025).
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 21.07.2025 Приватне підприємство “ЕКОФРЕШ» через систему “Електронний суд» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 в частині відмови у задоволенні заяви Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/4249/24 (вх. № 19266/25 від 18.06.2025) та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити клопотання Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 до червня 2026 року.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 21.07.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Богацької Н.С., Принцевської Н.М.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.07.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ» було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/4249/24 до суду апеляційної інстанції.
29.07.2025 матеріали справи №916/4249/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Однак, з 28.07.2025 по 01.09.2025 (включно) головуючий суддя Савицький Я.Ф. перебував у щорічній плановій відпустці, що зумовило розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ» після закінчення відпускної компанії судової колегії.
Ознайомившись з поданими матеріалами, колегія суддів зазначає, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Положенням ч. 2 п. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.
Розмір та порядок оплати судового збору за подання апеляційної скарги визначено Законом України "Про судовий збір".
За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної вимоги майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, розмір судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржник не просить скасувати рішення по суті, а просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 в частині відмови у задоволенні заяви Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області.
Враховуючи вищевикладене, оскаржуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні заяви Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ» про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області, апелянт повинен був сплатити судовий збір, як за немайнову вимогу у розмірі 4542,00 грн. ((3028,00 грн. * 150%).
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що частиною 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Колегія суддів враховує, що апеляційна скарга подана представником апелянта через систему “Електронний суд», а відтак слід застосувати коефіцієнт 0,8.
Отже, звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 сплаті підлягає судовий збір у розмірі 3633,60 грн. (4542,00 грн. * 0,8).
Проте, апелянтом не надано до суду жодного доказу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Разом з цим, як зазначалось вище, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, яке обгрунтовано тяжким фінансовим станом у зв'язку з фактичним зупиненням ведення господарської діяльності, оскільки підприємство перебуває на окупованій території.
Розглянувши вказане клопотання апелянта, судова колегія зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Таким законом є Закон України “Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ст. 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовані ст. 8 Закону України “Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Зокрема, ст. 8 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст.8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторони. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що на підтвердження тяжкого фінансового стану, апелянтом не надано жодного доказу.
Отже, існують умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити заявнику сплату судового збору і даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
При цьому, вказані умови диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово “або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, а саме: лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18 та Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі №912/2829/21.
У даному випадку предметом спору у справі №916/4249/24 є вимога Акціонерного товариства “РАЙФФАЙЗЕН БАНК» до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором від 27.07.2022 № 010/Д2-КБ/З/68 в розмірі 12 798 387,21 грн., з якої 12 610 000,00 грн. - сума основного боргу, 188 387,21 грн. - відсотки.
Відтак, предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір".
Приймаючи до уваги що апелянт, згідно з положеннями статті 8 Закону України “Про судовий збір» не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю та те, що апелянтом не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує своє клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що підстави задоволення клопотання про відстрочення апелянту сплати судового збору відсутні.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
За таких обставин, оскільки за суб'єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів ст. 8 Закону України “Про судовий збір» відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Крім того, відповідно до п.3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно положень ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Таким чином, відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України належним доказом надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї документів, є опис вкладення.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначено Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270 (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля.
Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта» від 12.05.2006 № 211 затверджено Порядок пересилання поштових відправлень, в п. 3.2.1 якого наведено зразок оформлення Опису вкладення за формою 107.
Так, за формою 107 відправник складає опис вкладення поштового відправлення у двох примірниках із зазначенням у ньому найменування одержувача та його адреси, поіменного переліку предметів, загальної вартості вкладення і підписує його.
Однак, скаржником не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги на адресу ОСОБА_2 .
Таким чином, не повідомлення Кумарі Ручіка про звернення скаржника до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 суперечить нормам Господарського процесуального кодексу України.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідно до положень ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку апелянту для усунення вказаних недоліків.
При цьому суд вважає необхідним роз'яснити заявникові, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
1. У задоволенні клопотання Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ» про відстрочення сплати судового збору відмовити.
2. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ» на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 залишити без руху.
3. Встановити Приватному підприємству “ЕКОФРЕШ» строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі та належних доказів надсилання копії апеляційної скарги з додатками на адресу Кумарі Ручіка, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Роз'яснити Приватному підприємству “ЕКОФРЕШ», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький