79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" вересня 2025 р. Справа № 914/452/25
Головуючий (суддя-доповідач) Західного апеляційного господарського суду - Якімець Г.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “У.Г.У.» від 28 серпня 2025 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 24 липня 2025 року (повний текст підписано 08.08.2025), суддя Петрашко М.М.
у справі №914/452/25
за позовом Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м. Львів
в інтересах держави в особі:
позивача Міністерства оборони України, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “У.Г.У.», с. Малехів, Львівська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства Міністерства оборони України “Західвійськбуд», с. Малехів, Львівська область
про витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна
встановив:
29 серпня 2025 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “У.Г.У.» на рішення Господарського суду Львівської області від 24 липня 2025 року у справі №914/452/25.
Документ сформовано в системі “Електронний суд» - 28.08.2025.
Відповідно до ч.3 ст.258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Разом з тим, апелянт до апеляційної скарги не долучив доказів сплати судового збору та просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення постанови за результатами перегляду судового рішення, посилаючись на те, що згідно Довідки №143 від 28.08.2025р. залишок по рахунку апелянта станом на 28.08.2025р. становить 17 522,21 грн. Також апелянт посилається на відсутність доходів (наявності збитків в розмірі 854400 грн.), поряд з цим, розмір судового збору (73 193,40 грн.) значно перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік, враховуючи, що згідно Фінансової звітності мікропідприємства (ТОВ “У.Г.У.») за 2024р. (рядок 1010) у вартість основних засобів товариства входить лише вартість належного товариству нерухомого майна, яке є предметом даного судового спору та на яке згідно ухвали суду вжито заходів забезпечення позову, то відповідач позбавлений фізичної можливості сплатити суму судового збору з причин, що не залежать від нього. При цьому апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/263/23 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Розглянувши клопотання скаржника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення скаржнику сплати судового збору, з огляду на наступне:
Частиною 2 ст.123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно з ст.8 ЗУ “Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Слід зазначити, що відстрочення, розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати можливе лише у випадках та за наявності умов, передбачених ст.8 ЗУ “Про судовий збір». Наведений перелік підстав для вчинення судом вказаних дій є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 зазначено, що Законом України “Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України “Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію “суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово “або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
У п.45 вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду останній дійшов висновку, що із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є витребування з чужого незаконного володіння у власність держави нерухомого майна, тобто, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, відтак, підстави для звільнення апелянта (юридичної особи) від сплати судового збору в цьому випадку відсутні.
При цьому посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі № 990/263/23 судом не беруться до уваги з огляду на наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 зробила відповідні висновки, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату; крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, з урахуванням положень частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як було зазначено вище, частина 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Аналогічне положення закріплено в частині 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частина 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Отже, вказана норма права без відсилки до статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає можливість зменшення розміру судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат. У той же час Господарський процесуальний кодекс України не містить подібних положень до тих, які закріплені у частині 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказане свідчить про відмінність правового регулювання та, відповідно, нетотожність випадків, за яких юридичній особі може бути відстрочено сплату судового збору в адміністративному та господарському процесах.
Крім того, у справі, на яку послався апелянт, Верховний Суд виснував про неможливість заявником сплати судового збору через відмову банків провести платіжну операцію, пов'язану з накладенням санкцій на заявника, який тим більше оскаржував запровадження до нього санкцій, відтак, неможливість доступу до суду.
Зважаючи на наведене, подаючи апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 24 липня 2025 року у справі №914/452/25, скаржник повинен сплатити судовий збір у порядку та розмірі, що встановлені Законом України Про судовий збір.
Згідно з ч.1 ст.4 ЗУ “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви від розміру оспорюваної суми (пп.6 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ “Про судовий збір»).
Відтак, за подання в електронній формі апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 24 липня 2025 року у справі №914/452/25, апелянт повинен сплатити судовий збір в сумі 73 193,40 грн (150% від 60 994,50 грн (1,5% від 4 066 300,00 грн) * 0,8).
Частиною 2 ст.260 ГПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху та роз'яснення апелянту, що протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали, останній має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 73 193,40 грн.
Слід зазначити, що у випадку не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається апелянту в порядку ч.4 ст.174 ГПК України.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -
постановив:
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “У.Г.У.» на рішення Господарського суду Львівської області від 24 липня 2025 року у справі №914/452/25 залишити без руху.
2.Роз'яснити апелянту, що протягом 10-ти днів з дня вручення цієї ухвали він має право усунути недоліки апеляційної скарги та подати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 73 193,40 грн.
3.Копію ухвали суду надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.