Справа № 170/318/24 Провадження №11-кп/802/630/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
01 вересня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження № 62024000000000225 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Шацького районного суду Волинської області від 13 серпня 2025 року щодо ОСОБА_7 ,
В провадженні Шацького районного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні подав письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 13 серпня 2025 року клопотання прокурора задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 11 жовтня 2025 року, без визначення розміру застави.
Своє рішення суд мотивував тим, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України. Заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати, що виправдовує тримання нього під вартою.
В апеляційній скарзі захисник вважає ухвалу суду незаконною. Посилається на те, що ОСОБА_7 підданий надмірному тривалому утриманню під вартою, основним обґрунтуванням тримання його під вартою слугує лише тяжкість пред'явленого обвинувачення. Вказує на те, що прокурором не надано доказів на підтвердження наявності ризиків, визначених ст.177 КПК України. Також зазначає, що ОСОБА_7 має сталі соціальні зв'язки, постійне місце проживання та реєстрації, одружений, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Просить ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні клопотання прокурора.
Заслухавши доповідача, який виклав суть судового рішення та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Приписами ст.197 КПК України регламентовано, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно положень ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Вимогами ст.177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції відповідно до положень кримінального процесуального законодавства, а також майнового і сімейного стану ОСОБА_7 , міцності його соціальних зв'язків, інших даних про його особу, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, підставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з визначенням розміру застави.
Матеріалами провадження стверджується, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України. Обґрунтованість пред'явленого обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, стверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Судом першої інстанції у достатній мірі встановлені підстави для продовження виняткового запобіжного заходу, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин в особливо великих розмірах, вчинених повторно за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про його високу суспільну небезпечність.
Також судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_7 не працює, не має офіційного джерела доходу, протипоказань щодо його утримання в умовах слідчого ізолятора не встановлено.
З врахуванням вказаних обставин місцевий суд прийшов до правильного висновку, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 може переховуватися від суду; незаконно впливати на інших обвинувачених, експертів у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачуються.
Тому, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором ризики продовжують існувати.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422-1 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Шацького районного суду Волинської області від 13 серпня 2025 рок у щодо ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді: