Справа № 761/25187/25
Провадження № 1-кс/761/16841/2025
08 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
за участі:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника власника майна, адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2021 року у кримінальному провадженні № 12024100000001419 від 13.12.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
представник власник майна ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.12.2024 у кримінальному провадженні № 12024100000001419 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.12.2024,, на майно, яке було вилучено 12.12.2024 під час огляду дорожньо- транспортної пригоди, а саме на автомобіль марки «Ford Edge», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із тим, що відпала необхідність у вказаному заході забезпечення кримінального провадження, оскільки арешт накладався для забезпечення збереження речового доказу для забезпечення проведення необхідних експертиз з даним транспортним засобом.
У судове засідання представник власника майна не з'явився, однак подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду клопотання був повідомлений завчасно та належним чином.
Разом з тим, неявка сторін в силу положень ч. 2 ст. 174 КПК України не є перешкодою для розгляду клопотання про скасування арешту майна.
Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100000001419 від 13 грудня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
20 грудня 2024 рокуухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва по справі 761/47350/24 накладено арешт на автомобіль марки «Ford Edge», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення їх зберігання як речових доказів у кримінальному провадженні №12024100000001419 від 13 грудня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасований ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантовано право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Тлумачення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справі ««EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України»:
«…1. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series AN 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, п. п. 49 - 62 від 10 травня 2007 року).
2. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п. п. 69 і 73, Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series AN 98)…».
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що арешт на зазначений автомобіль було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, зі змісту ухвали вбачається, що слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, відповідно до ст. 170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що при ухваленні рішення слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва були належним чином враховані як фактичні обставини кримінального провадження, так і вимоги КПК України, у зв'язку з чим слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що автомобіль марки «Ford Edge», р.н. НОМЕР_1 , відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та наклав арешт на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Водночас, на даний час підстави, які слугували накладенню арешту на майно, перестали існувати, оскільки всі необхідні слідчі дії пов'язані з цим автомобілем проведені.
Крім того, прокурор та сілдчий у судове засідання не прибули та не довели необхідність подальшого збереження такого заходу забезпечення, як арешт цього автомобіля.
Таким чином, наведене вище дає підстави для висновку, що в кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт на вищезазначене майно, порушено справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
А тому, необхідно частково скасувати арешт, накладений на автомобіль марки марки «Ford Edge», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в частині заборони користування та володіння транспортним засобом оскільки потреба у подальшому застосуванні саме в такому розумінні заходу забезпечення кримінального провадження відпала.
Водночас досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024100000001419 на даний час триває, зазначене майно є речовим доказом, а тому в частині скасування арешту майна щодо заборони відчуження зазначеного транспортного засобу слід відмовити.
На підставі наведеного, клопотання власника майна про скасування арешту майнаслід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 170-173, 174, 309 КПК України, суд
Клопотання - задовольнити частково.
Скасувати арешт на майно, що належить «Ford Edge», р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року по справі 761/47350/24, в межах кримінального провадження № 12024100000001419 в частині заборони вчиняти дії щодо користування та володіння.
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1