СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(додаткове)
ун. № 759/15755/24
пр. № 2-др/759/144/25
02 вересня 2025 року Святошинський районний суд міста Києва у складі
головуючого судді Журибеда О.М.
за участі секретаря судових засідань Шило М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18.07.2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення грошових коштів - задоволено.
22.07.2025 року позивач подав до суду заяву про винесення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 52000, 00 грн.
14.08.2025 року на адресу суду від сторони відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому представник відповідача зазначає, зокрема, що заявлений розмір витрат є неспівмірним складності справи та цінам на ринку адвокатських послуг, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
До суду з'явився позивач ОСОБА_1 , однак перед судовим засіданням на території міста Києва та Київської області оголошено повітряну тривогу з 09 год 20 хв. по 13 год. 00 хв. 02.09.2025 року, у зв'язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву до канцелярії суду, в якій просив відкласти судове засідання, оскільки останнє не відбулось не з його вини.
Однак, при вирішенні питання про розгляд без участі осіб, судом враховано, що відповідно до ст. 270 ЦПК України виклик (повідомлення) учасників справи в судове засідання, у якому розглядається заява про ухвалення додаткового рішення, не є обов'язковим, а їх неявка незалежно від їх повідомлення не перешкоджає розгляду відповідної заяви (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 345/1537/21).
Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, оглянувши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення або/чи не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В даному випадку позивач виконав свій процесуальний обов'язок передбачений у ч.1 ст.134 ЦПК України, навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який відповідає розміру судових витрат, вказаний ним у заяві про ухвалення додаткового рішення, із заявою про ухвалення додаткового рішення звернувся у визначений законом строк.
Отже, позиачем дотримано процесуальний порядок вирішення питання про відшкодування понесених судових витрат.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такі правові висновок сформовано у постановах Верховного Суду від 03.05.2018 року (справа № 372/1010/16-ц) , від 27 липня 2021 року (справа № 671/1957/20).
Заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 52000, 00 грн. підтверджується наступними доказами:
- договором №7 про надання правової допомоги від 06.06.2924 року;
- актом виконаних робіт від 20.07.2024 року, відповідно до якого клієном прийняті та оплачені послуги в сумі 12000, 00 грн.;
- угодою від 15.10.2024 року про внесення змін до договору №7 про надання правової допомоги;
-актом виконаних робіт від 15.10.2024 року;
- копією платіжної інструкції Р24А2820507620D2706, відповідно до якої сума сплачених послуг становить 4120, 60 грн.;
- копією платіжної інструкції Р24А3015409123D9193, відповідно до якої сума сплачених послуг становить 8040,20 грн.;
- копією платіжної інструкції Р24А3387876259D0697, відповідно до якої сума сплачених послуг становить 3015, 08 грн.;
- угодою від 17.10.2024 року про внесення зімн до договору ;7 про надання правової допомоги;
-актом виконаних робіт від 22.10.2024 року;
- копією платіжної інструкції Р24А3397142931D7834, відповідно до якої сума сплачених послуг становить 5025, 13 грн.;
- актом виконаних робіт від 10.07.2025 року;
- копією платіжної інструкції Р24А3290140137D5562, відповідно до якої сума сплачених послуг становить 1005,03 грн.;
- копією платіжної інструкції Р24А3729771145D6813, відповідно до якої сума сплачених послуг становить 4522, 61 грн.;
- копією платіжної інструкції Р24А4207724215D4487, відповідно до якої сума сплачених послуг становить 3015, 08 грн.;
- копією платіжної інструкції Р24А4215872789D6525, відповідно до якої сума сплачених послуг становить 2010, 05 грн.;
- копією платіжної інструкції ІСКТР07090VEXC.1, відповідно до якої сума сплачених послуг становить 21550, 12 грн..
У Постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року в справі № 757/36628/16ц (провадження № 61-19062св21) вказано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної робот, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи, суд бере до уваги обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, цінами на ринку адвокатських послуг щодо справ розглядуваної категорії, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, їх фінансовий стан та можливості.
З огляду на наведене, зважаючи на принцип розумності та справедливості, а також положення ч.2 ст. 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог сторони відповідача та стягнення з позивача на його користь витрат з надання професійної правничої допомоги у розмірі 26000, 00 грн.
Керуючись ст.ст.133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення грошових коштів- задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського 1д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну допомогу у розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду
Суддя О.М. Журибеда