СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/9361/25
пр. № 2-а/759/193/25
04 вересня 2025 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА №4580363 від 25.04.2025 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 25.04.2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в м.Києві ДПП Михальчуком О.О. винесена постанова стосовно нього ЕНА №4580363 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України. Згідно постанови 25.04.2025 року о 13:06 год. в м.Києві по просп. Ак. Палладіна він, керуючи транспортним засобом в межах населеного пункту здійснив рух зі швидкістю 100 км/ч, при дозволених 50 км/ч, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/ч. Швидкість вимірювалась приладом TRUCAM ТС 008426Бк473840, а також водій керував транспортним засобом з державним номерним знаком, що не належить цьому засобу, чим порушив п. 2.9.в. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України.
Крім цього було складено два протоколи огляду та вилучення, якими було вилучено недійсні номерні знаки НОМЕР_1 у кількості двох штук та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на транспортний засіб «Suzuki SX4» державний номерний знак НОМЕР_1 , належність ОСОБА_2 , проживає АДРЕСА_1 .
Поліцейським було йому повідомлено, що власником транспортного засобу є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Транспортний засіб «Suzuki SX4» державний номерний знак НОМЕР_1 був ним придбаний у 2018 році, проте оформлений зазначений транспортний засіб був на ОСОБА_2 , з якою з 18.05.2002 по 15.01.2020 перебував у шлюбі.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2022 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна та витребувано із його володіння транспортний засіб марки «Suzukі», 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , державний номерний знак та оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (справа №761/22837/21, провадження №2/761/4690/2022).
Постановою Київського апеляційного суду від 10.04.2024 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2022 року скасоване та ухвалене нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Таким чином, транспортний засіб автомобіль марки «Suzukі», 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , є спільною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , будь яких дозволі на продажу або передачу у власність чи користування третім особам не здійснював, а тому номерні знаки НОМЕР_1 експлуатувались законно.
Отже, вважає, що в його діях не має порушення, оскаржена постанова є незаконною та необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновку інспектора фактичним обставинам справи.
Процесуальні дії
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та справу передано судді (а.с.25-26).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.05.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 28-30).
Ухвалою судді Святошинського районного суду м.Києва від 13.05.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 43-44).
03.06.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказують, що твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Відповідно до оскаржуваної постанови позивач, керуючи транспортним засобом в межах населеного пункту здійснив рух зі швидкістю 100 км/ч, при дозволених 50 км/ч, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/ч. Швидкість вимірювалась приладом TRUCAM ТС 008426Бк473840, а також поліцейським було встановлено, що водій керував транспортним засобом з державним номерним знаком, що не належить цьому засобу, чим порушив п. 2.9.в. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України. Порушення процедури розгляду справи інспектором не впливає на суть вчиненого правопорушення та не є підставою для задоволення позовних вимог (рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2027 у справі№761/4629/17). Позивачем не надано доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень (а.с.48-54).
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
На момент розгляду справи по суті клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило. Зважаючи на викладене, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 25.04.2025 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП в м.Києві ДПП Михальчуком О.О. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №4580363 у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП, у виді штрафу розміром 1190 грн
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що 25.04.2025 року о 13:06 год. в м. Києві по просп. Ак. Палладіна позивач, керуючи транспортним засобом в межах населеного пункту здійснив рух зі швидкістю 100 км/ч, при дозволених 50 км/ч, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/ч. Швидкість вимірювалась приладом TRUCAM ТС 008426Бк473840, а також водій керував транспортним засобом з державним номерним знаком, що не належить цьому засобу, чим порушив п. 2.9.в. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п. 1ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч.1 ст.121-3 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знаку, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знаку з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знаку.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п.п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Водночас, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач повинен був з'ясувати, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладається тягар доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У відповідності до ч.1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли маються підстави для звільнення від доказування.
Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно ч.1ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 24 своєї Постанови № 14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У постанові, яка оскаржується, інспектором не наведено посилання на докази, якими обґрунтовується рішення, винесене останнім про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення.
Будь яких доказів, що транспортний засіб «Suzuki SX4», 2017 року випуску, номер шасі НОМЕР_3 , не належить ОСОБА_2 , зареєстрований за іншим державним номерним знаком ніж НОМЕР_1 , або, що власником вказаного автомобіля є інша особа матеріали справи не містять.
Натомість позивачем на підтвердження позовних вимог надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на транспортний засіб «Suzuki SX4» державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.7), копію рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.06.2022 року (а.с.35-38), копію постанови Київського апеляційного суду від 10.04.2024 (справа №761/22837/21, провадження №2/761/4690/2022) (а.с.13-19).
Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2019, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Оскільки відповідач не надав суду жодних належних доказів, які достовірно підтверджують обставини порушення позивачем вимог ПДР України постанова підлягає скасуванню.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, у тому числі, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже суд вважає, що рішення суб'єкта владних повноважень під час накладення адміністративного стягнення щодо позивача прийнято з порушенням вимог ст. 2 КАС України, посадовою особою не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що в свою чергу є підставою для скасування оскарженої постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі ч.1 ст.139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 134,139,241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягненнязадовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4580363 від 25.04.2025 року, якою відносно ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок понесених судових витрат.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса: м.Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Текст рішення виготовлено 04.09.2025 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб