Подільський районний суд міста Києва
Справа № 753/9114/25
провадження №
04 вересня 2025 року Подільський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника адвоката ОСОБА_7
розглянувши у залі суду у м. Києві під час підготовчого судового засідання кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000504 від 23.04.2025 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України,
до Подільського районного суду міста Києва з Київського апеляційного суду за визначеною підсудністю надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, крім того звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. У поданому клопотанні прокурор в обґрунтування продовження існування ризиків, передбачених п.1, 4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України посилався на те, що ризики, визначені ухвалою суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, наразі є дійсними та триваючими.
Також, з огляду на тяжкість висунутого ОСОБА_6 обвинувачення та покарання, що передбачене за вчинення злочинів, він може переховуватись від суду.
Крім цього, прокурором наведено обґрунтовування про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 під час підготовчого судового засідання заперечували проти продовження запобіжного заходу та призначення обвинувального акту до судового розгляду, адвокат ОСОБА_7 просив суд повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту з додатками, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду виходячи з наступних підстав.
Підстави для повернення обвинувального акту прокурору визначені в п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акту вимогам закону. Інші недоліки, допущені органом досудового розслідування та прокурором під час досудового розслідування, не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
На думку суду, вказана вимога КПК України була дотримана стороною обвинувачення повністю. Оцінка ж якості сформульованого обвинувачення є предметом судового розгляду і на стадії підготовчого судового засідання не здійснюється. Суд наголошує, що відповідно до частини третьої статті 314 КПК України повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України є правом суду, а не обов'язком.
Обвинувальний акт з долученим до нього реєстром матеріалів досудового розслідування в даному випадку відповідає вимогам ст. ст. 109, 291 КПК України. У ньому повно та послідовно викладені фактичні обставини інкримінованого діяння щодо обвинуваченого, які прокурор вважає встановленими, а також зазначена правова кваліфікація цього діяння.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Згідно ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є у тому числі забезпечення повного розслідування.
Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті, власне фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, або неповнота досудового розслідування не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин чи досліджувати обставини кримінального провадження або докази на їх підтвердження чи спростування. Також, судом враховується висновок Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, який міститься у постанові від 03.07.2019 у справі 273/1053/17 (провадження № 51-8914км18), відповідно до якого кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора. В постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № 686/18210/15-к зазначено, що для забезпечення права на ефективний захист в формулюванні обвинувачення мають бути зазначені ті обставини і з такою деталізацією, які необхідні й достатні для того, аби дозволити обвинуваченому ефективно захищатися від нього. Це не означає, що при формулюванні кожного обвинувачення мають бути зазначені всі без виключення обставини, наведені у переліку статті 91 КПК України.
Так, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року по справі № 428/430/22 вказав, що системний аналіз статей 314, 315, 342-368 КПК України свідчить про те, що суд встановлює обставини, які викладені в обвинувальному акті, та винуватість особи у вказаних діях тільки після дослідження та оцінки доказів в ході судового розгляду. Повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд. Рішення про повернення обвинувального акту прокурору суд приймає у тому випадку, якщо без усунення виявлених недоліків кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду.
З урахуванням такої стадії судового розгляду, як підготовче судове засідання, будь-яка оцінка пред'явленого обвинувачення щодо його фактичного змісту є втручанням в оцінку доказів, що є процесуально неприпустимим. До того ж, процесуальна оцінка зазначених вище обставин, згідно вимог чинного КПК України, можлива лише при ухваленні остаточного судового рішення, передбаченого ст.373 КПК України, тобто за наслідками лише судового розгляду кримінального провадження з дотриманням вимог, передбачених ст. 318-380 КПК України. Якщо під час судового розгляду будуть встановлені нові фактичні обставини, то питання зміни обвинувачення можливо вирішити шляхом застосування вимог ст. 337-339 КПК України. На даній стадії судового провадження суд позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку по суті повноті досудового розслідування, оскільки об'єктивне з'ясування всіх обставин справи здійснюється судом на стадії судового розгляду кримінального провадження. Також Верховний Суд у постанові від 15.04.2024 у справі № 753/25892/21 дійшов висновку, що повернення обвинувального акта прокурору у зв'язку з тим, що він не відповідає вимогам КПК України, не відновлює досудове розслідування.
В ухвалі про повернення обвинувального акта прокурору суд першої інстанції не вправі зазначати про неповноту чи неправильність досудового розслідування, неправильність кримінально-правової оцінки діяння та про необхідність проведення органом досудового розслідування слідчих (розшукових) дій та/або негласних слідчих (розшукових) дій.
Сторона обвинувачення після постановлення судом ухвали про повернення прокурору обвинувального акта і до звернення до суду з обвинувальним актом, який приведено у відповідність до вимог КПК України, має право виконати лише ту сукупність процесуальних дій, які є необхідними для приведення цього акта чи клопотання у відповідність до вимог КПК України та забезпечення виконання ухвали суду. Суд, маючи повноваження лише щодо вирішення обвинувачення по суті і лише в межах висунутого обвинувачення, не має права втручатися у дискреційні повноваження прокурора, вказуючи на факти та обставини, що потрібно встановити чи спростувати, змінювати у будь-якій спосіб зміст та обсяг обвинувачення, правової кваліфікації. Отже, встановлення та виклад фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та здійснення правової кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладаються в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне саме прокурор. Окрім того, процесуальна оцінка зазначених вище обставин, згідно з вимогами чинного КПК України, можлива лише при ухваленні остаточного судового рішення, передбаченого КПК України, тобто за наслідками лише судового розгляду кримінального провадження з дотриманням вимог, передбачених статтями 318-380 КПК України. Як вбачається зі змісту обвинувального акту у даному кримінальному провадженні прокурором повністю дотриманні вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки обвинувальний акт містить чітку його структуру, а саме формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які він вважає встановленими, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення. Незгода сторони зі змістом акту або його обсягом не вказує на невідповідність акту положенням статті 291 КПК України і фактично зводяться до заперечень винуватості особи, що не є предметом дослідження на відповідній стадії, а тому відхиляються судом як необґрунтовані. При цьому суд зазначає, що на стадії підготовчого провадження, суд повинен перевіряти зміст обвинувального акту лише на предмет його відповідності вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, а не вдаватись до оцінки тих обставин, які є предметом судового розгляду, межі якого визначаються в порядку, передбаченому ст. 337 цього Кодексу.
Кримінальне провадження підсудне Подільському районному суду міста Києва, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 .
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні, колегіально судом у складі трьох суддів.
Щодо клопотання прокурора з приводу продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України). Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано тим, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 12 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу. Під час розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
З урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, що інкриміноване ОСОБА_6 , а саме вчинення кримінального правопорушення, найсуворіше покарання за яке передбачене у виді довічного позбавлення волі (ч. 2 ст. 111 КК України), суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу під час досудового розслідування та на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.
Означене покарання в разі визнання ОСОБА_6 винуватим в сукупності з іншими обставинами, може свідчити про існування мотивів та підстав для обвинуваченого переховуватися від суду.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення, або продовження вчиненого кримінального правопорушення, суд оцінює як високий, оскільки, злочин, інкримінований ОСОБА_6 вчинявся протягом тривалого часу в інтересах РФ, і наявність стійких соціальних зв'язків та місця роботи, жодним чином не впливала на мотиви його вчинення, а тому, враховуючи, що військовий стан наразі триває, збройна агресія РФ також не припинилась, тому підстави вважати, що вказаний ризик зменшився, у суду відсутні.
На підставі вищевикладеного, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому та позбавляє його можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам переховуватися від суду, а також можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, беручи до уваги відсутність обставин, які б перешкоджали обвинуваченому знаходитись у місцях попереднього ув'язнення, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб. Крім того, ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України. Таким чином, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, суд, враховуючи кваліфікацію дій обвинуваченого, підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, а також продовження правового режиму воєнного стану, не визначає обвинуваченому ОСОБА_6 розмір застави.
Керуючись ст.ст.178,179,194,217,314-316,334 КПК України суд, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 - відмовити.
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000504 від 23.04.2025 стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України на 11 вересня 2025 року на 10 годину 00 хвилин у приміщенні Подільського районного суду міста Києва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Хорива, буд. 21.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні, колегіально судом у складі трьох суддів.
Судове засідання проводити за участю прокурора, обвинуваченого, захисника.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб, а саме до 02.11.2025 включно.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначати.
Ухвала в частині продовження дії запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_8
Суддя ОСОБА_9
Суддя ОСОБА_10