Справа № 758/15847/24
Категорія 55
01 вересня 2025 року місто Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Лукавої Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», про стягнення коштів
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (надалі за текстом - відповідач), про стягнення безпідставно набутих коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постановою ВП № НОМЕР_2 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 4228 від 23.05.2018 року про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 48 492,39 грн. Разом з тим, Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27.09.2024 року вищевказаний виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню. Оскільки виконавчий напис на підставі якого здійснювалось стягнення з позивача коштів - скасований, позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою повернути стягнуті кошти за виконавчим написом нотаріуса.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2024 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відзив на позов представником відповідача поданий, у якому останній просив застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
Станом на дату розгляду справи, на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
23.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис № 4228 про стягнення з позивача заборгованості 48 492,39 грн. (а.с. 17).
28.06.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 (а.с. 7).
Постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису №4228 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 18-19).
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27.09.2024 вищевказаний виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню (а.с. 21-25).
У ході виконавчого провадження з позивача утримано 4 033,52 грн. (а.с. 20).
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.1212 ЦК України, на яку правомірно посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Із аналізу ст.1212 ЦК України, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Суд вважає, що під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Позивачем, як передбачено ст. 444 ЦПК України, до позову долучено документи, які підтверджують те, що суму, списано з позивача на підставі постанови приватного виконавця.
Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Враховуючи, що Рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 27.09.2024 року виконавчий напис приватного нотаріуса №4228 від 23.05.2018 року визнано таким, що не підлягає виконанню, а відповідачем не наведено доводів та не надано жодних доказів на підтвердження існування інших зобов'язань з позивачем, як на підставу отримання ним грошових коштів, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь Держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.
Так, відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої цієї статті визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. позивачем надано суду копію договору про надання правничої (правової) допомоги, що укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «См Лоу Едженсі» №043 від 10.12.2024 року; копію специфікації № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги №043 від 10.12.2024 року; копію акту № 1 від 10.12.2024 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Ураховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, враховуючи, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відтак, представник не приймав участі у засіданнях, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 13, 19, 76, 81, 82, 141, 223, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 289, 352, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», про стягнення коштів - задовольнити;
Стягнути на користь ОСОБА_1 з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом грошові кошті в сумі 4 033 (чотири тисячі тридцять три) гривні 52 копійки;
Стягнути на користь ОСОБА_1 з акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» витрати на правову допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень, судовий збір у сумі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок;
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
відповідач - акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, б. 4, код ЄДРПОУ 14282829);
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя В.В. Гребенюк