Справа №:755/7275/25
Провадження №: 2-а/755/256/25
"03" вересня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про скасування постанови про адміністративного стягнення, -
30 квітня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про скасування постанови про адміністративного стягнення.
Відповідно до позовних вимог, позивач просить суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4560904 від 23 квітня 2025 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 23 квітня 2025 року поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Черкаській області капралом поліції Керекешою К. М. складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4560904, згідно якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 340,00 грн.
Позивач не згоден з притягненням його до адміністративної відповідальності у зв'язку з тим, що відповідачем не долучено жодних доказів, які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, патрульним поліцейським порушено порядок розгляду справи, що виразилося у тому що ним не прийнято до уваги пояснення та заперечення позивача.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Згідно зворотнього повідомлення про вручення Департамент патрульної поліції отримав позовну заяву з додатками 30 травня 2025 року та 11 червня 2025 року засобами потового зв'язку направи на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з тих підстав, що постанова складена у повній відповідності з Інструкцією, патрульний поліцейських прийняв до уваги пояснення та заперечення позивача та прийняв оскаржувану постанову.
Вказує, що вина позивача підтверджується наданими доказами які додано відповідачем до матеріалів справи.
23 червня 2025 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вказуючи про відсутність доказів вчинення правопорушення та зазначає, що під час зупинки транспортного засобу він підпадав під виключення на які розповсюджується дія знаку 3.3. оскільки позивач відносився до категорії транспортних засобів, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні.
Суд, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушеннямінакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 23.04.2025 року поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві капралом полції Керкешом К.М. винесена постанова в справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №1560904 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,000 грн.
Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, 23.04.2025 року о 01 год. 59 хв. водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «МЛ75Е» д.н.з. НОМЕР_1 порушив вимоги заборонного знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» чим порушив п. 8.4в ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність, згідно частини 1 статті 122 КУпАП.
Відповідно до пункту 8.4в Правил дорожнього руху України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Дорожній знак передбачений пунктом 3.3 ПДР України вказує, що забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знаку не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знаку, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.
Не поширюється дія знака:
на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення;
на вантажні автомобілі, які мають скісну білу смугу на зовнішній бічній поверхні або перевозять групи людей.
Зона дії знака - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого виявляє причини та умови, що спричиняють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Поліцейські, під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, керуються наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».
Відповідно до п. 4 Розділу 1 Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно п. п. 1, 2, 8 Розділу 3 Інструкції, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.05.2015 № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення у пункті 2.4 мотивувальної частини цього рішення зазначив, що підстав для ототожнення місця вчинення адміністративного правопорушення з місцем розгляду справи про таке правопорушення немає, а словосполучення "на місці вчинення правопорушення" і "за місцем його вчинення", які містяться у статтях 258, 276 Кодексу, мають різне цільове спрямування і різний правовий зміст. Зокрема, словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Конституційний Суд України у пункті 2.3 мотивувальної частини вказаного рішення зазначив, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
В той же час, вказане Рішення Конституційного Суду України ухвалено до внесення змін до законодавства про адміністративні правопорушення Законом України від 14.07.2015 №596-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху", яким розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративні правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
Отже, наведені норми в їх сукупності свідчать про наявність у поліцейського як посадової особи Національної поліції повноважень щодо здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, які реалізуються, крім іншого, шляхом розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення у разі виявлення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до вимог ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особив його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.
Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За нормою ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу порушника. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. При складанні протоколу порушникові роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. При цьому, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України)
Судом встановлено, що згідно характеристик, транспортний засіб «Івеко МЛ75Е», яким керував позивач під час вчинення адміністративного правопорушення, вантажного типу, повна маса якого становить 7 490 кг, з власною масою 4 860 кг, а отже, на вказаний автомобіль поширюється дія знаку передбаченого пунктом 3.3 ПДР України.
Аналізуючи надані відповідачем світлини та скріншоти з загальнодоступного сервісу карт, на них позначено напрямок руху позивача в момент зупинки, місцерозташування патрульних поліцейських та розташування дорожнього знаку, який забороняє рух вантажних автомобілів, чого для розумної, розсудливої людини достатньо для встановлення наявності у позивача порушення правил дорожнього руху, передбаченого пунктом 8.4в ПДР України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну програму інформатизації» електронні інформаційні ресурси - систематизовані відомості і дані, створені, оброблені та збережені в електронній формі за допомогою технічних засобів та/або програмних продуктів.
Отже, враховуючи сучасний розвиток інформаційних та цифрових технологій, дані з Google Maps, який є безкоштовним картографічним вебсервісом від компанії Google, а також набором застосунків, побудованих на основі цього сервісу й інших технологій Google, можна вважати допустимими та достовірними доказами, оскільки вони збираються з різних джерел, таких як супутники, автомобільні камери, додатки користувачів та інших джерел, а також з урахуванням того, що Google постійно оновлює та перевіряє дані, щоб забезпечити їх точність та актуальність.
На сьогодні у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб'єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб'єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб'єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом».
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22 та від 4 квітня 2023 року у справі № 160/23388/21.
Згідно товарно - транспотрної накладної від 22 квітня 2025 року №MF0017823, пункт призначення позивача у місті Черкаси: вул. Смілянська, буд. 135.
Зважаючи на викладене, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши всі наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕНА №4560904 від 08.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, складена у повній відповідності з діючим законодавством, в той же час, позивачем не заперечується сам факт проїзду на вантажному автомобілі в зоні дії знаку передбаченого пунктом 3.3. ПДР України, однак, підприємство, яке обслуговує позивача не знаходиться в зоні його дії, за даними Google Maps найближчий маршрут до підприємства знаходиться через об'їздну дорогу, якою позивач мав скористатись керуючи вантажним автомобілем.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, оцінивши наведені позивачем доводи на підтвердження заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки постанова винесена уповноваженої особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено.
Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені доводи з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 7, 222, 251, 252, 256, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 2, 4, 5, 6, 7, 211, 217, 241, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про скасування постанови про адміністративного стягнення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 03.09.2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України(03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 2978618577).
Суддя -