ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18268/25
провадження № 1-кс/753/2502/25
"29" серпня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
слідчої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні, внесене 27 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020003216, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України,
29 серпня 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшло вказане вище клопотання.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 29 серпня 2025 року матеріали клопотання передано судді ОСОБА_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР № 12025100020003216 від 27 серпня 2025 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 27.08.2025 року приблизно о 18 години 00 хвилин ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували за місцем проживання ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , де вживали алкогольні напої. Під час спілкування між ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 виник словесний конфлікт по побутовому пігрунті, до якого також долучився ОСОБА_5 . В ході вказаного конфлікту, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, взявши до рук розкладний ніж туристично-побутового призначення та наніс ОСОБА_8 один удар в область внутрішнього поверхні правого стегна, спричинивши тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення внутрішньої поверхні правого стегна в середній третині з ушкодженням вени. Від отриманого тілесного ушкодження, в результаті крововтрати потерпілий ОСОБА_8 помер.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
Слідчий посилається на те, що підставою звернення з клопотанням про застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 184 КПК України, є встановлення під час досудового розслідування наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У зв'язку з чим у клопотання слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просив суд клопотання задовольнити, посилаючись на доводи вказані у ньому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
В обґрунтування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, для запобігання яких до підозрюваного необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що ризиком того, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового слідства та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення та можливість призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, може навмисно ухилятись від явки до органу досудового слідства та суду, тобто переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, з інформації, наявної у органу досудового розслідування вбачається, що підозрюваний самовільно залишив військову частину і наразі перебуває у розшуку.
Відповідно до рішення ЄСПЛ «Бекчієв проти Молдови» ризик переховування оцінюється також з урахуванням характеру людини, його моральних принципів, місця проживання, місця роботи, статків, сімейних стосунків, відносин з державою.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Ризик впливу на свідків обґрунтовується тим, що свідки- це знайомі/друзі підозрюваного та вони ще не допитані судом.
Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовано тим, що з метою зміни свідками своїх показань може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що ризики вказані прокурором є необґрунтованими, будь-яких беззаперечних доказів того, що ОСОБА_5 самовільно залишив військову частину суду не надано, переховуватись йому не має сенсу, він вину визнає, щиро розкаюється, сприяє слідству всіма засобами. Просив врахувати, що підозрюваний після подій, що стались надавав потерпілому першу медичну допомогу, казав, щоб викликали швидку допомогу, наміру завдавати тілесних ушкоджень він не мав, у життєво важливі органи він не вдарив, заступився за дівчат та хотів лише налякати друга, щоб той перестав поводитись так як він це робив.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію адвоката, вказав, що він не хотів наносити тілесні ушкодження потерпілому, це його друг, він лише заступився за дівчат та намагався заспокоїти друга, слова той не розумів і він вирішив його налякати ножем, але так сталось, що потрапив йому по нозі, розкаюється у тому, що сталось.
Вислухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР №12025100020003216 від 27.08.2025, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
27 серпня 2025 року ОСОБА_5 було затримано у порядку статті 208 КПК України.
28 серпня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України.
В якості підтвердження обґрунтованості підозри органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано наступні докази: протокол огляду місця події від 27.08.2025 року; протокол огляду трупа від 27.08.2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 27.08.2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 27.08.2025 року; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 27.08.2025 року; протокол затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 від 27.08.2025 року; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 27.08.2025 року; лікарське свідоцтво про смерть № 020-2085 від 28.08.2025 року на ім?я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; - інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Так, у пункті 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На думку суду, обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення статті 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, слідчий суддя дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованому злочині, так як надані слідчим докази свідчать про те, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміновані дії при зазначених у клопотанні обставинах.
Крім того, у судовому засіданні підозрюваний не заперечував завдання тілесних ушкоджень потерпілому.
Отже, слідчий суддя вважає, що має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК України. При цьому, злочин, передбачений частиною другоюстатті 121 КК України відповідно до статті 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог частини першої статті 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, слідчий суддя лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із частиною другою статті 177 КПК України окрім обґрунтованої підозри підставою застосування запобіжного заходу є також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Як вбачається з клопотання, відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Водночас, виключно тяжкість вчиненого особою кримінального правопорушення, не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя вважає, що прокурором у судовому засіданні доведено ризик можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, враховуючи, що на даний час до обставин, які підвищують ступінь встановлених ризиків, належить військова агресія Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
Слідчий суддя враховує той факт, що діючий на території України режим обмеження виїзду за кордон військовозобов'язаних чоловіків жодним чином не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки стосується обмеження виїзду за кордон у законний спосіб та не виключає можливості здійснення спроб перетнути кордон незаконно, з огляду на те, що наразі частина державного кордону України не контролюється, а тому такий спосіб не може виключатися, як неможливий.
Слідчий суддя вважає доведеним ризик впливу на свідків, зважаючи на те, що останні є його друзями та вони судом безпосередньо ще не допитані.
Поряд з цим, слідчий суддя вважає недоведеним ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на те, що прокурором у судовому засіданні він необґрунтований.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підозрюваного, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (див. в т.ч. п.80 рішення по справі «Харченко проти України» (заява № 40107/02) та п. 60 рішення «Єлоєв проти України» (заява №17283/02), якими встановлено, що застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою виключно на підставі наявності підозри є прямим порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.
Так статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи; репутацію підозрюваного, його майновий стан; наявність судимостей у підозрюваного.
Слідчим суддею враховуються те, що підозрюваний має місце реєстрації та проживання у м. Києві, одружений, негативних характеристик немає, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався.
Відповідно до положень частини четвертої статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а саме недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За таких обставин, на підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що слідчим у клопотанні та прокурором в судовому засіданні належним чином не доведено підстави необхідності обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а аналіз наведених обставин та вимог закону дозволяє зробити висновок про те, що прокурор у судовому засіданні не довів об'єктивними доказами, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Отже, з урахуванням вище викладеного, на переконання слідчого судді, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особи підозрюваного, його поведінки, зокрема під час затримання та розгляду цього клопотання, стану здоров'я, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде необхідний і достатній для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Встановлено, що підозрюваний проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Поряд з цим, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного не може бути застосований такий запобіжний захід як особисте зобов'язання, оскільки він не буде дієвим у цьому випадку.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно із частиною шостою статті 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
З огляду на викладене, беручи до уваги наявність у підозрюваного постійного місця проживання, враховуючи наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, можливу міру покарання, у випадку визнання його виним, з огляду на положення частини четвертої статті 194 КПК України, слідчий суддя вважає, що у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 необхідно відмовити та обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту терміном на два місяці із покладенням на нього обов'язків, визначених частиною п'ятою статті 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваного, тобто не суперечитимуть пункту 2 частині третьої статті 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.), оскільки саме даний запобіжний захід дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання ним покладених процесуальних обов'язків.
Керуючись статтями 7, 110, 131, 132, 176-178, 181, 183, 186, 193-197, 369-372, 376 КПК України, суд
у задоволені клопотання слідчого - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, окрім часу переміщення до найближчого укриття під час повітряної тривоги та необхідності отримання екстреної медичної допомоги.
Відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; цілодобово не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає - м. Київ, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Вказані обов'язки покладаються на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження строком до 28 жовтня 2025 року.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід; працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням запобіжного заходу у виді домашнього арешту підозрюваного покласти на органи Національної поліції за місцем його проживання.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Повний текст ухвали суду проголошено 4 вересня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1