Справа №705/4303/25
2/705/2833/25 УХВАЛА
04 вересня 2025 року Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковський Р.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 матеріали вказаної позовної заяви передані в провадження судді Піньковському Р.В.
Вивчивши позовну заяву з додатками, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід від розгляду вказаної справи з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає самовідводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у ст.ст. 36, 37, 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом. При цьому, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнівів у безсторонності судді та всього складу суду при розгляді даного позову.
Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність влади» № 8 від 13.06.2007 наголошується, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
У статті 15 Кодексу суддівської етики України, затвердженого XI черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Неупередженість є необхідною умовою виконанням суддею своїх обов'язків.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено ст.40 ЦПК України, відповідно до положень якої питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить до висновку про його обґрунтованість.
Суддя вважає, що є достатньо підстав для самовідводу у вказаній справі, оскільки позивачем у справі є ОСОБА_1 , яка протягом 2023-2025 років працювала на посаді помічника судді в Уманському міськрайонному суді Черкаської області та мала певні робочі стосунки з суддею Піньковським Р.В., що є обставиною, яка може викликати у стороннього спостерігача сумнів у безсторонності та неупередженості судді.
Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів цивільного процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору. Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб'єктів, що з'ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Беручи до уваги вищевикладене, виходячи з необхідності уникнення напруження та недовіри у судовому провадженні, з метою забезпечення права сторін на справедливий суд, а також для попередження виникнення у сторін будь-яких сумнівів в неупередженості та безсторонності судді, що в подальшому може негативно вплинути на об'єктивність постановленого рішення у справі, суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню самовідвід судді від розгляду даної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36-41 ЦПК України, суд -
Задовольнити самовідвід судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковського Романа Володимировича від розгляду цивільної справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору недійсним.
Справу передати до канцелярії суду для визначення судді, який буде розглядати справу, в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р. В. Піньковський