Справа № 367/164/24
Провадження №1-кп/367/415/2025
Іменем України
20 серпня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені Київської області клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області у кримінальному провадженні № 12023111050004148 від 09.10.2023 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
встановив:
Ірпінським міським судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12023111050004148 від 09.10.2023 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, в якому відносно обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено, останній раз - до 28.08.2025 включно.
20.08.2025 у судовому засіданні прокурор просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів. В обґрунтування необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 прокурор зазначив, що встановлені під час досудового розслідування ризики на даний час не зменшилися, а інший, більш м'який вид запобіжного заходу, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможе запобігти встановленим при обранні йому запобіжного заходу ризикам. Зазначив, що в разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, обвинувачений ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності може незаконним шляхом підбурювати, вмовляти, залякувати та впливати на показання свідків, які ще не допитані безпосередньо в суді у кримінальному провадженні. Також зазначив, що обвинувачений не мав офіційного місця роботи, офіційного джерела доходу. Наголосив, що ОСОБА_5 раніше судимий 05.07.2023 Ірпінським міським судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, йому призначено покарання - 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та повторно вчинив кримінальне правопорушення проти власності. Вважав, що менш суворий запобіжний захід, у тому числі домашній арешт, не зможе забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на обвинуваченого обов'язків і дотримання останнім належної процесуальної поведінки, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора та продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , в обґрунтування вказаних доводів зазначила, що стороною обвинувачення не надано доказів існування ризиків, які б виправдовували тримання обвинуваченого під вартою, а відтак, просила змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт. На підтвердження своїх доводів надала копію договору оренди від 17.08.2025, укладеного між ОСОБА_6 та цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав доводи захисника та також просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора щодо продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
За правилами ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до приписів ч.ч. 3-5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
За даних обставин суд має встановити, чи є найсуворіший запобіжний захід тримання під вартою, пропорційним та адекватним засобом забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого; чи наявні ризики на підтвердження необхідності його подальшого застосування та чи доведена прокурором та обставина, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
У той же час, суд враховує, що з часом ризики, які були підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу об'єктивно не можуть бути доведені прокурором, а сама по собі тяжкість злочину не може бути підставою для продовження такого суворого запобіжного заходу.
Так, в судовому засіданні прокурором доведено існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом із тим, прокурором не було доведено, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту та покладання на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Так, судом враховується, що свідки та потерпілий у даному кримінальному провадженні вже допитані, а отже прокурором на даний час не доведено п. 3 та 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Обґрунтовуючи ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, прокурором зазначено, що ОСОБА_5 раніше судимий 05.07.2023 Ірпінським міським судом Київської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, та повторно вчинив кримінальне правопорушення проти власності.
При цьому, згідно відомостей з Єдиного реєстру судових рішень ухвалою Ірпінського міського суду від 11.12.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від відбування покарання, призначеного вироком Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2023, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі, у зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що наявність ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст.177 КПК України, стороною обвинувачення не доведено.
Крім того, судом враховується позиція сторони захисту, так захисником ОСОБА_8 на підтвердження того, що зазначеним прокурором ризикам можливо запобігти застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, надала копію договору оренди квартири від 17.08.2025, укладеного між ОСОБА_6 та цивільною дружиною обвинуваченого ОСОБА_7 , а також її письмову заяву, в якій остання зазначила, що має з обвинуваченим спільну малолітню дитину ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підтвердження чого долучено копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.08.2022. Вищевказані обставини свідчать про наявність соціальних зв'язків в обвинуваченого.
Таким чином, суд вважає, що прокурором не доведено, з урахуванням наведених стороною захисту обставин, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать запобігання доведеним ризикам, тобто не доведені обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ч. 5 цієї статті, необхідність яких встановлена з наведеного прокурором клопотання.
Суд вважає, що з урахуванням стадії розгляду кримінального провадження, тривалості тримання обвинуваченого під вартою, наявності у нього соціальних зв'язків, місця проживання, відсутності нових обставин, які б виправдовували подальше його тримання під вартою, відсутності доказів на підтвердження таких обставин, на даний час подальше застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу не є пропорційним.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 27.03.2018 у справі «Войкін та інші проти України» зазначив, що з метою дотримання пункту 1 статті 5, тримання від вартою, яке розглядається, в першу чергу має бути «законним», у тому числі з дотриманням встановленого законом порядку; у зв'язку з цим Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства та встановлює обов'язок забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Проте, вона також вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5, а саме захисту осіб від свавілля. Крім того, тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що воно може бути виправдане лише тоді, коли були розглянуті інші, менш суворі заходи, і вони були визнані недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, які можуть вимагати тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідності позбавлення свободи вимогам національного законодавства недостатньо; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку».
З огляду на наведене, суд вважає, що зі спливом певного проміжку часу, ризики, які слугували підставою для тримання ОСОБА_5 під вартою, вже не виправдовують застосування до нього на стадії судового розгляду самого суворого запобіжного заходу із переліку, який визначено в статті 176 КПК України, а обставини, викладені захисником, дозволяють змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, який може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Окрім того, суд враховує, що згідно із рішенням ЄСПЛ від 4 липня 2019 року у справі «Корбан проти України», а саме пунктом 138, домашній арешт вважається з огляду на його рівень та суворість позбавленням волі у розумінні цього положення.
За встановлених обставин суд вважає, що інший більш м'який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт з покладенням відповідних обов'язків, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 , в тому числі в умовах контролю з боку працівників органу Національної поліції.
З огляду на викладене вище, клопотання прокурора не підлягає задоволенню. Натомість клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт слід задовольнити, змінити застосований до нього запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт з покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Згідно із частиною шостою статті 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 197, 199, 331 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Бучанської окружної прокуратури Київської області про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.
Змінити запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 , у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 (шістдесят) днів за адресою: АДРЕСА_1 .
Звільнити з під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду, негайно.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 :
- цілодобово не залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу на це суду або прокурора;
- утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками в даному кримінальному провадженні з приводу пред'явленого обвинувачення;
- здати на зберігання до Відділення поліції № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, які дають право на виїзд за межі України;
- з'являтись до суду, прокурора на першу вимогу.
Зобов'язати працівників ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області поставити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на облік за місцем домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , та повідомити про це суд.
Виконання ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту покласти на ВП № 1 Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.
Початок строку дії ухвали суду про запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обчислювати з 20.08.2025 до 18.10.2025 включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Ухвала підлягає негайному виконанню та в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1