Справа № 385/1037/15-ц
Провадження № 4-с/385/5/25
іменем України
04.09.2025 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Венгрина М. В.,
секретар судового засідання Шевченко Л. О.
за участю: представника скаржниці - адвоката Олійника М. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та бездіяльність органу примусового виконання рішення суду в справі та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно,
встановив:
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Олійника М. Б. звернулась до суду з даною скаргою.
Ухвалою від 22.08.2025 було задоволено заяву про поновлення строку звернення до суду зі скаргою, прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання.
В судове засідання не з'явились представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та державний виконавець, що були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином.
Від Гайворонського ВДВС надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відділу.
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про причини неявки свого представника суд не повідомило, заяв про відкладення розгляду справи не подавало.
Згідно ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Таким чином суд не вбачав перешкод для проведення розгляду скарги за відсутності виконавця та стягувача.
Скарга обґрунтована тим, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки строк пред'явлення такого, враховуючи набрання судовим рішенням законної сили 02.03.2016, сплив 02.03.2019, а виконавче провадження за ним відкрито приватним виконавцем Бершадським С. М. лише 11.05.2019. Внаслідок цього держаний виконавець Гайворонського ВДВС Шевчук Н. І., отримавши виконавче провадження для виконання за територіальністю з Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області, не з'ясувала факт пропуску строку та постановою від 21.07.2025 прийняла до свого провадження, хоча мала відмовитись від вчинення подальших дій та закрити провадження, натомість продовжила незаконну процедуру.
Також виконавиця неправомірно змінила спосіб виконання судового рішення - звернення стягнення на заставне майно шляхом проведення прилюдних торгів, наклавши арешт на грошові кошти боржниці.
В судовому засіданні представник скаржниці - адвокат Олійник М. Б. вимоги скарги підтримав, просив її задоволити. Додатково зазначив, що позиція ДВС про автоматичне прийняття виконавчого провадження ігнорує статтю 2 Закону України “Про виконавче провадження» - принципи законності, верховенства права, справедливості, неупередженості, об'єктивності, співмірності. Постанова про накладення арешту змінює спосіб виконання судового рішення - продаж квартири на торгах, крім того постанова про стягнення винагороди є окремим виконавчим документом, який державний виконавець Шевчук Н. І. до свого виконання не приймала.
Крім того, протокольною ухвалою від 03.09.2025 було залишено без розгляду скаргу в частині вимоги закінчення виконавчого провадження, за клопотанням представника скаржниці.
В поданій письмовій заяві представник Гайворонського ВДВС заперечив проти задоволення скарги. Обґрунтовував тим, що постанова держаного виконавця Шевчук Н. І. від 21.07.2025 про прийняття виконавчого провадження ВП № 59088980 винесена відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказом МУЮ, за якими передача виконавчого провадження здійснюється в порядку, визначеному МУЮ; про передачу виконавчого провадження іншому органу ДВС державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу ДВС , до якого передається виконавче провадження. Державний виконавець, якому передано виконавче провадження, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження матеріалів виконавчого провадження зобов'язаний винести постанову про прийняття виконавчого провадження, яку надсилає сторонам виконавчого провадження. Таким чином інших рішень, про які вказано скаржницею, виконавець приймати не міг. Щодо скасування постанови від 21.07.2025 про арешт коштів боржниці, вказує, що такий накладено виконавцем при виконанні ч. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2019 приватного виконавця Бершадського С. М., яким зазначено про необхідність стягнення виконавчого збору при виконанні виконавчого документа, в сумі 113625,83 грн. При цьому постанова приватного виконавця від 11.05.2019 не оскаржена та не скасована, а отже є чинним рішенням виконавця. Щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, вважав, що таке питання підлягає розгляду судом в межах позовного провадження.
Суд заслухавши пояснення представника скаржниці, дослідивши матеріали скарги, суд встановив таке.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 02.03.2016, за яким видано виконавчий лист № 385/1037/15-ц звернено стягнення на заставне майно на підставі договору іпотеки від 02.06.2008 - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на користь ТОВ “ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 1136258,25 грн, шляхом проведення прилюдних торгів. Строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 02.03.2019. Таке підтверджується копією виконавчого листа, що виданий Гайворонським районним судом Кіровоградської області з відміткою про повернення такого 14.03.2019 державним виконавцем на підставі п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження».
26.02.2019 ТОВ “ОТП Факторинг Україна» звернулось до ВДВС Гайворонського РУЮ в Кіровоградській області з заявою про відкриття виконавчого провадження та примусове стягнення за цим виконавчим листом, що підтверджено копією заяви від 26.02.2019.
Повідомленням від 14.03.2019 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу, у зв'язку з ненаданням підтвердження сплати авансового внеску, що вбачається з повідомлення.
Постановою від 11.05.2019 приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Бершадський С. М. відкрив виконавче провадження № 59088980 за виконавчим листом № 385/1037/15-ц та визначив стягнути з боржниці ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця в розмірі 113625,83 грн.
Постановою від 05.02.2025 державного виконавця Вишневого відділу ДВС у Бучанському районі прийнято виконавче провадження № 59088980.
Постановою від 21.07.2025 державного виконавця Гайворонського ВДВС Шевчук Н. І. прийнято від Вишневого ВДВС виконавче провадження № 59088980.
Іншою постановою державного виконавця Гайворонського ВДВС Шевчук Н. І. від 21.07.2025 накладено арешт на грошові кошти /електронні гроші боржника ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 113465,42 грн.
Скаржниця вказує, що стягувачем пропущено строк пред'явлення виконавчого документу до виконання та, у зв'язку з цим, просить суд визнати його таким, що не підлягає до виконання і скасувати постанову держаного виконавця від 21.07.2025 про прийняття виконавчого провадження.
Суд зазначає, що ВП ВС в постанові від 26.10.2022 у справі № 201/13239/15-ц виснувала, що приписи законодавства для ефективності їхнього застосування слід тлумачити з урахуванням вимоги розумності (розсудливості). У випадку повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання можливість переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання зазначеній вимозі не відповідає. Вочевидь, нерозумно застосовувати інститут переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, коли виконавчий документ був повернутий стягувачеві без прийняття до виконання, зокрема, через пропуск встановленого законом строку пред'явлення цього документа до виконання (пункт 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII), коли виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим статтею 4 Закону № 1404-VIII (пункт 6 частини четвертої цієї статті); коли його пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII). Отже, приписи частини четвертої статті 4 та пунктів 1 і 2 частини третьої статті 5 Закону № 1404-VIII щодо повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання не передбачають можливості застосування приписів статті 12 цього Закону стосовно переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
При цьому ВП ВС відступила від висновку про те, що повернення виконавчого документа без прийняття до виконання перериває строк його пред'явлення до виконання.
Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців (частина перша статті 12 Закону України “Про виконавче провадження»).
Як вбачається в даній справі строк пред'явлення виконавчого листа до виконання - 02.03.2019.
Такий пред'являвся до виконання стягувачем 26.02.2019 до ВДВС Гайворонського РУЮ в Кіровоградській області та повернуто 14.03.2019 державним виконавцем без прийняття до виконання.
Надалі приватним виконавцем Бершадським С. М. постановою від 11.05.2019 відкрито виконавче провадження.
Слід вказати, що в автоматизованій системі виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) відомості про наявність інших виконавчих проваджень щодо ОСОБА_1 , стягувач - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" - відсутні.
Таким чином, з урахування позиції ВП ВС у справі № 201/13239/15-ц строк для предя'влення до виконання виконавчого листа було пропущено.
При цьому відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Згідно з вимогами, передбаченими частиною 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.
Словосполучення «або з інших причин» стосується словосполучення «якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням» та не надає розширеного тлумачення підстав, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Іншими причинами, наприклад, може бути скасування чи зміна рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, коли виконавчий лист ще не виконаний.
Отже, Закон передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Однією з підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є припинення зобов'язання за домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Натомість матеріали справи не містять відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення, на підставі якого видано виконавчий документ.
За вказаних таких обставин, суд приходить до висновку, що скаржницею не наведено у заяві доводів, які б стосувалися питань виконання судового рішення та виконавчого документа, урегульованих ст. 432 ЦПК України. Оспорюваний виконавчий лист не був виданий помилково, а з матеріалів справи не вбачається, що боржницею були виконані зобов'язання за судовим рішенням, тому правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відсутні.
Також суд зазначає, що постанова приватного виконавця від 11.05.2019 про відкриття виконавчого провадження скаржницею не оспорювалась.
Щодо скасування постанови державного виконавця від 21.05.2025 про прийняття до виконання, суд вважає, що виконавицею дотримано вимог ст. 24, 25 Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом МЮУ, щодо дій при отриманні виконавчого провадження від іншого органу ДВС, а тому підстави для скасування такої відсутні.
Щодо постанови державного виконавця від 21.05.2025 про накладення арешту на майно боржниці суд вказує на таке.
Згідно ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 229/1026/21 (провадження № 14-205цс21) вказано, що "частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов'язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону України "Про виконавче провадження", підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця".
У даній справі скаржниця звернулась до суду із скаргою, в якій, зокрема, просила визнати протиправними та скасувати постанову про арешт майна боржника від 21.07.2025, які постановлені державним виконавцем з метою забезпечення сплати боржником виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафу, які не пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні та не містяться в переліку частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Тому суд вважає, що розгляд скарги щодо такої постанови теж має здійснюватись саме в порядку цивільного судочинства.
Таке відповідає позиції ВС, що викладена в постанові від 27.03.2024 в справі № 758/14687/18.
За змістом пункту 5 частини першої Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди є окремими виконавчими документами.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови приватного виконавця стягнення основної винагороди.
Отже, постанова про стягнення основної винагороди є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.
Як вбачається з постанови приватного виконавця Бершадського С. М. про відкриття виконавчого провадження ВП № 59088980 від 11.05.2019, такою, в п. 3 постановлено стягнути з боржника ( ОСОБА_1 ) основну винагороду приватного виконавця у розмірі 113625,83 грн.
Надалі, після прийняття виконавчого провадження ВП № 59088980 21.07.2025 державним виконавцем Шевчук Н. І, нею встановлено, що виконавчий збір та витрати не сплачено і постановою від 21.07.2025 застосовано арешт коштів боржника - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 113465,42 грн при виконанні рішення суду щодо звернення стягнення на заставне майно на підставі договору іпотеки від 02.06.2008 - квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на користь ТОВ “ОТП Факторинг Україна» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 1136258,25 грн, шляхом проведення прилюдних торгів.
При цьому постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання постанови приватного виконавця Бершадського С. М. від 11.05.2019 про стягнення основної винагороди державним виконавцем Шевчук Н. І. не виносилось.
Таким чином суд вважає постанову державного виконавця від 21.07.2025 про арешт коштів боржника такою, що порушує права ОСОБА_1 , є неправомірною та підлягає скасуванню.
У зв'язку з наведеним скаргу ОСОБА_1 слід задоволити частково.
Керуючись ст. 432, 451 ЦПК України,
постановив:
скаргу задоволити частково.
Постанову державного виконавця Гайворонського відділу державної виконавчої служби у Голованівському районі Кіровоградської області Шевчук Н. І. від 21.07.2025 у виконавчому провадженні № 59088980 про арешт коштів боржника ОСОБА_2 - визнати неправомірною та скасувати.
В решті скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: /підпис/ Михайло ВЕНГРИН
Згідно з оригіналом
Суддя Гайворонського
районного суду М.В. Венгрин