Справа № 352/1985/25
Провадження № 1-кп/352/271/25
04 вересня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №62025140150000561 від 31 липня 2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, громадянина України, неодруженого, проходить військову службу за призовом під час мобілізації в Національній гвардії України на посаді помічника гранатометника 1-го відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання - «солдат», брав безпосередню участь у заходах, пов'язаних із стримуванням та відсічі збройної агресії російської федерації, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,
Військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, 15.03.2025 о 17 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні магазину «Фреш», що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Короля Данила, 37, незаконно, в порушення ст. ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено та яку включено до списку № 2 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) в невстановленій точно досудовим розслідуванням кількості, але не менше, ніж 1,4912 грама, шляхом отримання в поштоматі ТОВ «Нова Пошта» №32510 поштового відправлення за експрес- накладною № 20400446406589 за допомогою встановленого на власному мобільному телефоні Moto g04s, imei: НОМЕР_2 , додатку «Нова Пошта», після чого покинув приміщення вказаного магазину, зберігаючи отриману особливо небезпечну психотропну речовину при собі з метою подальшого збуту іншим наркозалежним особам на території Івано-Франківської області, зокрема своїм співслужбовцям.
Він же, діючи умисно та повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, 31.05.2025 о 16 год. 26 хв., перебуваючи в приміщенні відділення № 2 ТОВ «Нова пошта», що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Івано- Франківський район, м. Тисмениця, вул. Кості Левицького, 85-Б, незаконно, в порушення ст. ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», без передбачених даним законом дозволів, цілей та порядку, придбав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено та яку включено до списку № 2 таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, - PVP (1-феніл-2- піролідин-1-іл-пентан-1-он) в кількості 1,421 грама, шляхом отримання поштового відправлення за експрес-накладною №20451175003197 (після переадресації № 59001387343592) за допомогою встановленого на власному мобільному телефоні Moto g04s, imei: НОМЕР_2 , додатку «Нова Пошта», після чого покинув приміщення вказаного відділення, зберігаючи отриману особливо небезпечну психотропну речовину при собі з метою подальшого збуту іншим наркозалежним особам на території Івано-Франківської області, зокрема своїм співслужбовцям, до моменту затримання працівниками правоохоронних органів, а саме 16 год. 28 хв. 31.05.2025.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст.307 КК України визнав у повному обсязі, по суті обвинувачення пояснив, що дійсно 15 березня 2025 року у вечірній час, перебуваючи в приміщенні магазину «Фреш» у відділенні Нової пошти, він отримав психотропну речовину PVP, яку заздалегідь замовив у невстановленої особи через мобільний застосунок «Telegram». Вказану речовину він мав намір у подальшому збути своїм знайомим. Крім того, 31 травня 2025 року, приблизно о 16:00, у відділенні Нової пошти в місті Тисмениця по вулиці Кості Левицького, він також отримав психотропну речовину PVP, яку планував реалізувати іншим особам, зокрема своїм співслужбовцям, залежним від наркотичних засобів. У той же день, 31 травня 2025 року, він був затриманий працівниками поліції. Під час затримання він добровільно видав заборонену речовину правоохоронцям. Надалі він активно сприяв слідству, не ухилявся від участі у проведенні всіх необхідних слідчих дій, надавав пояснення, співпрацював зі слідчими органами. На теперішній час він щиро розкаявся у вчиненому, визнає свою провину та просив суд врахувати його поведінку після затримання як таку, що свідчить про його готовність виправитися. З огляду на це він просив суд призначити йому покарання із застосуванням положень статті 69 Кримінального кодексу України.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого і дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 .
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 307 КК України як незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних психотропних речовин, вчинене повторно.
При обранні міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
За загальними положеннями призначення покарання, які зазначені в приписах частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, згідно із вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, ОСОБА_5 вчинив злочин віднесений до категорії тяжких злочинів, раніше не судимий, не одружений, проходить військову службу за призовом під час мобілізації в Національній гвардії України на посаді помічника гранатометника 1-го відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , військове звання - «солдат», брав безпосередню участь у заходах, пов'язаних із стримуванням та відсічі збройної агресії російської федерації, що підтверджується відповідною довідкою №653 від 23.08.2025.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66 КК України суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 ККУ судом не встановлено.
Із врахуванням обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 за вчинені ним злочини покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки на думку суду його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, вважаючи дане покарання необхідним для його перевиховання та попередження вчинення нових злочинів.
Водночас, як сторона захисту, просила суд призначити покарання ОСОБА_5 із застосуванням положень ст. 69 КК України, а саме: призначити покарання менше ніж передбачено санкцією статті та не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна.
У кримінальних провадженнях № 205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
У кримінальному провадженні № 167/341/16-к у постанові від 24 травня 2018 року, Верховний суд вказав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання або призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 69 КК України передбачено, що на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов'язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Проте застосування даної норми може відбуватись лише за наявності певних обставин, а саме наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного.
У справі № 629/2739/18 від 03.02.2021 ККС ВС зазначив, що положення ч. 1 ст. 69 КК України надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд приймає до уваги сукупність вище перелічених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: щире каяття; активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень. Окрім того, суд приймає до уваги відсутність даних про наявність у обвинуваченого будь-якого нерухомого майна, що відповідною інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно.
Враховуючи сукупність вище перелічених пом'якшуючих покарання обставин, відповідно з вимогами ст. 69 КК України, суд переконаний у можливості при призначенні ОСОБА_5 основного покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 307 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті та не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна.
У зв'язку із призначенням обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою останньому до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у випадку винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експерта, тому з обвинуваченого підлягають стягненню витрати в сумі 5 348 грн. 40 коп.
Долю речових доказів необхідно вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України,
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням положень ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк три роки без конфіскації майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з дати затримання - 31 травня 2025 року.
На підставі ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_5 , строк попереднього ув'язнення у строк відбування покарання з дати затримання - 31 травня 2025 року по день набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого суддів від 04 червня 2025 року на мобільний телефон Moto G04s, пакет з «Нової пошти», білий пластиковий пакет та білу круглу коробку, електронні ваги сірого кольору.
Речові докази: Мобільний телефон, що належить ОСОБА_6 , в якому міститься SIM-карта з номером телефону НОМЕР_3 іMEI: НОМЕР_2 , електронні ваги сірого кольору - конфіскувати в дохід держави; мобільний телефон, який належить ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , повернути власнику ОСОБА_7 ; ZIP-пакет, в якому міститься біла порошкодібна речовина (PVP), пакет з «Нової пошти», білий пластиковий пакет, білу круглу коробку - знищити.
Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України за:
-висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № СЕ-19/109-25/6589-НЗПРАП від 28.04.2025 в розмірі 1 782 грн. 80 коп.;
-висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № СЕ-19/109-25/10866-НЗПРАП від 29.07.2025 в розмірі 1 782 грн. 80 коп.;
-висновок судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів № СЕ-19/109-25/8729-НЗПРАП від 10.06.2025 в розмірі 1 782 грн. 80 коп.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_9