Справа № 216/5107/24
провадження 1-кп/216/353/25
іменем України
04 вересня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12024041230001195 від 01.06.2024 року відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженець м. Суми, в силу ст. 89 КК України не судимого, розлученого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, працюючого на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків у КЗ "Палац культури "Карачуни" Криворізької міської ради, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив тяжкий злочин за наступних фактичних обставин:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , на посаді стрілець- снайпер І механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону, у військовому званні «солдат», який на теперішній час самовільно залишив частину відповідно до витягу з наказу №32 від 01.02.2024, в порушенні вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 6,9, 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, •затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-ХІУ, ст. ст. З, 4, 6 Дисциплінарною статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-Х1У, в порушення вимог ст.ст. 3, 28 Конституції України, відповідно до яких людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, умисно з мотивів особистої неприязні, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та свідомо бажаючи їх настання, спричинив тяжкі тілесні ушкодження своєму знайомому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виразилось у заподіянні ножового удару в живіт, та призвело до спричинення тілесних ушкоджень у вигляді проникаючого колото - різаного поранення живота без пошкодження внутрішніх органів, з перетином 10-11 ребер ліворуч, ускладнене поза очеревинною гематомою ліворуч, яке відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Так, 31.05.2024 у денний час військовослужбовець ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своїми знайомими ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 знаходилися в паяльному цеху ТОВ «Смарт Бердс», за адресою: вул. Старовокзальна, 26 в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
В процесі спілкування в приміщенні даного цеху ОСОБА_4 почав глузувати з ОСОБА_6 , викликавши у останнього почуття образи, в наслідок чого у ОСОБА_6 раптово виникли почуття гострої неприязні до ОСОБА_4 та умисел, направлений на заподіяння йому тілесних ушкоджень за вказаних мотивів.
Діючи з цією метою, ОСОБА_6 дістав із власної сумки ніж господарсько- побутового призначення, який носив при собі без визначеної мети, та таким чином підшукав собі знаряддя злочину.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , знаходячись на одинці з ОСОБА_4 в приміщенні паяльного цеху ТОВ «Смарт Бердс», за адресою: вул. Старовокзальна, 26 в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, діючи з метою спричинення останньому тілесних ушкоджень з мотивів гострої неприязні до нього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, утримуючи підшуканий ним ніж господарсько-побутового призначення у правій руці, приблизно о 15:00 годині 31.05.2024 умисно клинком зазначеного ножа завдав потерпілому ОСОБА_4 , який стояв напроти нього звернутим обличчям, одного удару в область живота.
В результаті протиправних дій ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_4 , останньому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото - різаного поранення живота без пошкодження внутрішніх органів, з перетином 10-11 ребер ліворуч, ускладнене поза очеревинною гематомою ліворуч, яке згідно висновку експерта № 1168 від 05.07.2024 року у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя
ІІ. Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
ІІІ. Надані обвинуваченим ОСОБА_6 покази та позиція сторони захисту щодо пред'явленого обвинувачення
ОСОБА_6 визнав, що завдав ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, у чому розкаюється. Зазначив, що вказані дії вчинив через систематичне знущання та образи з боку потерпілого. Надав показання, що 31.05.2024 року у день перебував на робочому місті у цеху ТОВ «Смарт Бердс» та працював. До нього підійшов потерпілий та почав ображати, насміхатися, з того, що обвинувачений раніше відбував покарання в місцях позбавлення волі та є приниженою там людиною нетрадиційної орієнтації. ОСОБА_4 вдарив обвинуваченого з початку по одній, а потім по іншій щоці. ОСОБА_6 не витримав та достав ніж , що був обмотаний чорною стрічкою та вдарив ножем у бік тулуба потерпілого. Після цього витер ніж та попрохав керівництво викликати «шведку». Керівництво відпустило ОСОБА_6 до дому та сказали чекати поліцію. Трохи пізніше обвинуваченому зателефонувала його бабуся та він поїхав до неї допомагати по господарству, де його і затримали. Ніж обвинувачений видав добровільно.
На уточнюючі запитання обвинувачений пояснив, що у них з потерпілим постійно виникали конфлікти через принизливі коментарі останнього. Під час проходження військової служби обвинувачений двічі проходив лікування у госпіталі внаслідок поранення, неодноразово був контужений. Як саме наносив удари ОСОБА_6 пам'ятає смутно, детально розповісти не може, частину подій не пам'ятає зовсім тому, що перебував у стані сильного душевного хвилювання.
Окремо обвинувачений зазначив, що дуже шкодує про вчинене, розуміє, що має нести покарання та відшкодувати завдану шкоду потерпілому. Вказав, що вони з обвинуваченим узгодили розмір суми на відшкодування шкоди - 70000 грн., які він погодився сплатити, на теперішній час обвинувачений знайшов роботу та має стабільний дохід.
ІV. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин
Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України, за встановлених фактичних обставин, повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів - показаннями свідків, письмовими доказами - протоколами слідчих дій та додатками до них, висновками судових експертиз, речовими доказами.
На виконання вимог статті 349 КПК України з'ясовано думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження. Докази зі сторони обвинувачення досліджувалися в першу чергу, сторона захисту, заявила клопотання про виклик у судове засідання свідка захисту, яке було задоволено та який був допитаний після дослідження доказів сторони обвинувачення. Сторона захисту та обвинувачений не заперечувала проти такого порядку дослідження доказів.
Відповідно до статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
За вимогами статті 95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Допит потерпілого проведений з дотриманням положень статей 352, 353 КПК України, потерпілий приведений до присяги та попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів. Сторонам кримінального провадження забезпечена можливість безпосереднього допиту потерпілого під час судового розгляду з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні повідомив, що 31.05.2025 р. він, обвинувачений та інші працівники перебували на території ТОВ «Смарт Бердс». ОСОБА_6 розповідав історію перебування у в'язниці з якої потерпілий пошуткував. Після цього, обвинувачений кудись пішов та повернувся з ножем погрожуючи ним, тоді іншій працівник його заспокоїв. Після обідньої перерви потерпілий зустрів ОСОБА_6 та попередив, щоб той більше не погрожував йому ножем і в той момент обвинувачений вдарив його ножем у ліву частину тулуба. Під час нанесення удару інших людей поряд з ними не було. Потерпілий не одразу зрозумів що трапилось, потім побачив кров та йому викликали «швидку». Був нанесений лише один удар, під час якого нічого не казав, повторно вдарити не намагався. Ані потерпілий, ані обвинувачений алкогольні напої не вживали. Окремо потерпілий зазначив, що цивільний позов в рамках кримінального провадження не подавав, має намір звернутися окремо в порядку ЦПК України після постановлення вироку.
Свідки обвинувачення та захисту допитані з дотриманням положень статті 352 КПК України, приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів. Сторонам кримінального провадження забезпечена можливість безпосереднього допиту свідків під час судового розгляду з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду повідомив, що він знайомий з обвинуваченим, оскільки працювали разом в ТОВ «Смарт Бердс». 31.05.2025 р. свідок знаходився на території вказаного підприємства та йому повідомили, що стався нещасний випадок. Коли свідок прийшов до приміщення де знаходився ОСОБА_4 , останній сидів на підлозі, на його одязі були сліди крові. ОСОБА_4 викликали «швидку», яка його забрала до лікарні. Після чого свідок залишив вказане приміщення. В подальшому, коли свідок повернувся до підприємства там проходили слідчі дії. Пізно у вечорі ОСОБА_4 за допомогою месенджеру зв'язався зі свідком та повідомив, що вийшов з наркозу та розповів, що сталось, а саме, що між ним та ОСОБА_6 відбулась сварка в наслідок якої ОСОБА_6 вдарив його ножем. Які стосунки були у обвинуваченого з потерпілим свідку не відомо. Претензій до ОСОБА_6 щодо виконання ним своїх трудових обов'язків у свідка не має. Охарактеризувати обвинуваченого як людино свідок не може, оскільки з ним майже не спілкувався.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що обвинувачений ОСОБА_6 є її цивільним чоловіком, потерпілого ОСОБА_4 знає, оскільки працює бухгалтером ТОВ «Смарт Бердс» де працює потерпілий, однак, оскільки на виробництві не буває, то з потерпілим не спілкувалась. Очевидцем подій 31.05.2025 р. свідок не була. В обідню перерву того ж дня свідок разом з обвинуваченим ходили пити кофе. Пізніше на роботі дізналась про те, що сталось між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від головного бухгалтера, але подробиць не знала. Коли повернулась до дому ОСОБА_6 вдома не було. Раніше обвинувачений розповідав, що у нього проблеми з колегою, однак не зазначав з ким, некоректні жарти на адресу ОСОБА_6 траплялись приблизно раз на тиждень або два. Схожий за описом ніж бачила у обвинуваченого під час виїздів на пікніки. Чи брав ОСОБА_6 цей ніж на роботу не знає, оскільки вони разом не обідають. Охарактеризувати ОСОБА_6 може як спокійного та вічевого. Після того, що сталось між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 31.05.2025 р. обвинувачений дуже переживав, був у пригніченому стані та зачинився у собі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, знайомий з обвинуваченим та потерпілим оскільки працює разом з ними у ТОВ «Смарт Бердс». Дату та час подій, що сталися між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 точно не пам'ятає. Повідомив, що під час перекуру свідок поцікавився у обвинуваченого чи дійсно він відбував покарання у місцях позбавлення волі. ОСОБА_6 це підтвердив. Почувши розмову ОСОБА_4 почав запитувати у обвинуваченого, а «ким» він був коли «сидів» та чи їв він дірявою ложкою. Після цього потерпілий пошуткував, що ОСОБА_6 напевно їв друшляком, натякаючи на статус ОСОБА_6 у тюремній ієрархії. Після цього, обвинувачений, обурившись підскочив до потерпілого із загрозливим видом. На той час між обвинуваченим та потерпілим було два столи. Свідок бачив, що обвинувачений щось дістав, але чи дістав він ніж з чохла свідок не бачив. Свідок зупинив обвинуваченого та заспокоїв. Раніше, на протязі приблизно пів року, потерпілий систематично образливо шуткував над обвинуваченим з приводу його судимості та зазначав, що він тупий. Очевидцем безпосередньо нанесення удару свідок не був, однак повідомив, що коли потерпілий виписався з лікарні він сам розповідав що трапилось та казав, що коли всі крім ОСОБА_6 та ОСОБА_4 залишили цех, потерпілий підійшов до обвинуваченого з метою з'ясування відносин та звернувся до нього у грубій формі. На що обвинувачений ні чого не кажучи наніс потерпілому удар ножем. Свідок повідомив, що бачив у обвинуваченого ніж, який описав як звичайний туристичний ніж у пластмасовому чохлі. Також свідок повідомив, що раніше ОСОБА_6 агресії не проявляв.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала суду, що вона у складі бригади невідкладної медичної допомоги приїздила на виклик 31.05.2025 р. за адресою де розташоване ТОВ «Смарт Бердс» до потерпілого ОСОБА_4 , виклик був з інформацією про імовірну травму живота. В приміщенні виробництва перебував потерпілий, який притискав до рани рушник. Масивної кровотечі не було. Вони його оглянули та госпіталізували. Потерпілий повідомляв, що сам наштовхнувся на металевий прут. Оглянута рана була схожа на таке поранення, як пояснив потерпілий.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що він у травні 2024 року працював начальником виробництва ТОВ «Смарт Бердс» та був знайомий з обвинуваченим та потерпілим. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у нормальних відносинах не ворогували. 31.05.2025 р. після обіду свідок зайшов до виробничого цеху де побачив потерпілого. Останній повідомив, що його вдарили ножем, але не сказав хто. В цей час інших людей у цеху не було. Свідок провів потерпілого до приміщення офісу де співробітниці викликали «швидку». Бригада невідкладної медичної допомоги приїхала та забрала потерпілого до лікарні. Нічого незвичайного у відносинах між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у той день свідок не спостерігав, про конфлікт ні чого не знає. Поранення свідок бачив та описав як поріз в районі живота, але з якої сторони не пам'ятає. Після травми потерпілому приклали до рани ганчірку.
Допитаний в судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_13 показав, що він у 2024 році працював у ТОВ «Смарт Бердс» та був знайомий з обвинуваченим та потерпілим які так само там працювали. Підтримував нормальні стосунки із потерпілим і з обвинуваченим. Очевидцем конфлікту між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 свідок не був нанесення удару потерпілому не бачив. Про те що сталось дізнався зі слів колег, які повідомили, що ОСОБА_6 наніс ОСОБА_4 поранення ножем у живіт. Бачив потерпілого після поранення у коридорі підприємства. Потерпілий тримався за бік та прохав викликати «швидку». Кров на потерпілому свідок бачив. Потерпілий повідомив свідку, що удар ножем завдав йому ОСОБА_6 . Зазначив, що потерпілий систематично грубо шуткував над обвинуваченим та той не витримав. Охарактеризував ОСОБА_6 як працьовитого, відповідального, який охоче допомагав колегам та залишався після закінчення робочого дня.
Статтею 22 КПК встановлено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, враховуючи, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону, тягар доведення обґрунтованості обвинувачення та, відповідно, надання доказів винуватості покладено на сторону обвинувачення, суд з власної ініціативи не може вживати активних дій для забезпечення явки свідків, які були допитані на стадії досудового розслідування, оскільки це суперечитиме засаді об'єктивності і неупередженості суду, відображеної, зокрема, у частині 6 статті 22 КПК.
Клопотань про допит інших свідків від сторони обвинувачення, а так само і захисту не надходило.
Окрім безпосередньо отриманих під час судового розгляду показів свідків, вина ОСОБА_6 у вчиненні злочину підтверджується дослідженими, з урахуванням позицій учасників судового провадження, письмовими доказами та судовими експертизами.
Постановою про долучення до кримінального провадження речових доказів від 01.06.2024р. і квитанцією до нього долучено до кримінального провадження № 12024041230001195 в якості речових доказів, оглянуті та вилучені наступні речі: змив дистильованою водою на стерильний марлевий тампон зі слідами РБК, який поміщено в паперовий конверт НПУ NPP-0072010; рушник жовто - сірого кольору зі слідами РБК. який поміщено в паперовий конверт НПУ NPP-0072011, ніж в чохлі, який поміщено у паперовий конверт НПУ, зрізи нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_6 , які поміщено у паперовий конверт НПУ, зрізи нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_6 , які поміщено у паперовий конверт НПУ.
Постановою про долучення до кримінального провадження речових доказів від 11.06.2024р. і квитанцією до нього долучено до кримінального провадження № 12024041230001195 в якості речових доказів, оглянуті та вилучені наступні речі: зразок крові підозрюваного ОСОБА_6 , який поміщено в паперовий конверт та скріплено печаткою експертної установи, зразок крові потерпілого ОСОБА_4 , який поміщено в паперовий конверт та скріплено печаткою експертної установи.
Згідно з протоколом огляду місця події від 31.05.2024 із додатками, що слідчим за участі понятих було оглянуто територію, розташовану по АДРЕСА_3 та виявлено, та вилучено змив дистильованою водою на стерильний марлевий тампон зі слідами РБК з підлоги, який поміщено в паперовий конверт НПУ NPP-0072010; рушник жовто - сірого кольору зі слідами РБК, який поміщено в паперовий конверт НПУ NPP-0072011, Огляд проведено за добровільною згодою ОСОБА_9 ..
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.06.2024 р. вбачається, що 01.06.2024 року під час затримання ОСОБА_6 на підставі ст. 208 КПК України, в ході обшуку останнього в приміщені кабінету №103 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, розташованою за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Центрально - Міський район, вуї. Першотравнева, 14, виявлено та вилучено: ніж в чохлі, який поміщено у паперовий конверт НПУ. зрізи нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_6 , які поміщено у паперовий конверт НПУ. зрізи нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_6 , які поміщено у паперовий конверт НПУ.
Згідно висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.06.2024 р. ОСОБА_6 у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння не перебуава.
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зарахування до списків особового складу від 09.05.2023 № 129; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) про зняття з видів забезпечення від 01.02.2024 № 32; матеріалів та акту службового розслідування за фактом залишення місця служби № 537 від 05.02.2024 року, ОСОБА_6 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , на посаді стрільця - снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2024 № 32 знятий з видів забезпечення як такий, що самовільно залишив розташування військової частини.
З протоколів слідчих експериментів із додатками за участю підозрюваного ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_4 , встановлено, що під час їх проведення підозрюваний та потерпілий продемонстрували на території ТОВ «Смарт Бердс», розташованого по вул. Старовокзальна, 26 в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, механізм спричинення (утворення) тілесних ушкоджень виявлених у потерпілого ОСОБА_4 .
Згідно протоколу про відібрання зразків для експертного дослідження від 03.06.2024р. в приміщенні Криворізького міжрайонного відділу ОКЗ «БЮРО СМЕ», слідчим за участі спеціаліста (лікаря) ОСОБА_14 в присутності понятих проведено відібрання зразків крові та слини підозрюваного ОСОБА_6 .
Згідно висновку експерта №81, складеного в період з 03.06.2024 року по 03.06.2024 року встановлено, що кров підозрюваного ОСОБА_6 належить до групи 0 з ізогемоглютинінами анті-А і анті В за ізосерологічною системою АВ0.
При судово-імунологічному дослідженні крові трупа гр. ОСОБА_15 встановлена група крові А з ізогемаглютиніном анти-В. Акт № 362 від 26.09.2022р. При судово-токсикологічному дослідженні крові трупа гр. ОСОБА_15 не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропиловий, пропиловий, ізобутиловий бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти. Акт №2506 від 27.09.2022р.
Згідно висновку експерта №958 складеного в період з 03.06.2024 року по 03.06.2024 року встановлено наступне.
У ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлені садна обох верхніх кінцівок, що підтверджується даними огляду, які виникли від дії тупих твердих предметів.
Виявлені садна обох верхніх кінцівок за своїм характером відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів. П.2.3.5. «Правил судово- медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6. Характер тілесних ушкоджень у нього свідчить про утворення саден від дії тупого твердого предмета (предметів) за механізмом тертя-ковзання.
Ступінь загоєння виявлених ушкоджень (скоринки саден розташовані незначно вище рівня шкіри навколо), свідчить, що термін їх виникнення зазвичай може відповідати близько 2 доби до огляду.
У ОСОБА_6 виявлені садна обох верхніх кінцівок які утворилися одне за одним у різній послідовності.
Виявлені ушкодження виникли від дії якихось тупих твердих предметів з обмеженою поверхнею контакту.
Виявлені ушкодження виникли від дії предметів з силою достатньою для виникнення ушкоджень.
В області верхніх кінцівок виявлено 37 точок прикладень предметів травми.
Область кожного окремого ушкодження доступна для спричинення власною рукою. Локалізація та характер виявлених ушкоджень не характерні для виникнення внаслідок падіння на площину.
Згідно протоколу про відібрання зразків для експертного дослідження від 11.06.2024р. в приміщенні Криворізького міжрайонного відділу ОКЗ «БЮРО СМЕ», слідчим за участі спеціаліста (лікаря) ОСОБА_14 в присутності понятих проведено відібрання зразків крові потерпілого ОСОБА_4 .
Згідно висновку експерта №87, складеного в період з 11.06.2024 року по 11.06.2024 року встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_4 належить до групи В з ізогемоглютинінами анті-А і анті В за ізосерологічною системою АВ0.
Згідно висновку експерта №94 складеного в період з 01.07.2024 року по 04.07.2024 року встановлено наступне.
На марлевій серветці (об. №1) та рушнику (об. №№2-4) встановлена наявність крові, при дослідженні якої виявлений гемоглобін людини.
При серологічному дослідженні крові об. №№1-3 виявлений тільки антиген В, а в об. №4 виявлені антиген В і ізогемаглютинін анти-А за ізосерологічною системою АВ0, що не виключає можливості утворення вказаних слідів за рахунок крові особи (осіб) з групою крові групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0.
Оскільки сліди крові об. №№1-4 могли бути утвореними за рахунок крові особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0, тому не виключена можливість утворення їх за рахунок крові потерпілого ОСОБА_4 , оскільки кров його належить саме до вказаної групи. На підставі отриманих результатів дослідження групової приналежності крові в об. №№1-4 і порівняльного дослідження зі зразком крові підозрюваного ОСОБА_6 , а саме встановлення не збігу групової приналежності крові підозрюваного ОСОБА_6 з груповою приналежністю крові в об. №1 на марлевій серветці, об №№2-4 на рушнику, походження крові в об. №№1-4 від підозрюваного ОСОБА_6 виключається.
Згідно висновку експерта №395-К від 18.07.2024 року встановлено наступне.
ОСОБА_6 в період інкримінованого йому діяння виявляв і в даний час виявляє психічний розлад у формі емоційно нестійкого розладу особистості.
Іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
За своїм психічним станом іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Згідно висновку експерта №1080/1687-БД складеного в період з 01.07.2024 року по 12.07.2024 року встановлено наступне.
На чохлі (об'єкт №1), на клинку (об'єкт №2) і рукоятці (об'єкту №3) ножа, представленого на дослідження, наявність крові не встановлена; епітеліальні клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені.
Оскільки на чохлі від ножа, на клинку і рукоятці ножа, наявність крові не встановлена; епітеліальні клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені, питання слідчого щодо групової та статевої приналежності крові та належності крові потерпілому або підозрюваному відповіді не підлягає.
Як вбачається з протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 03.07.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2024 (строк дії до 18.08.2024р.) вилучено медичну карту стаціонарного хворого на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала у володінні КП «Криворізька міська лікарня №3»КМР».
Згідно висновку експерта №1168 складеного в період з 03.07.2024 року по 05.07.2024 року встановлено наступне.
У ОСОБА_4 виявлене проникаюче колото-різане поранення живота без пошкодження внутрішніх органів, з перетином 10-11 ребер ліворуч, ускладнене поза очеревинною гематомою ліворуч, що підтверджується даними огляд, медичних документів на його ім'я. За своїм характером виявлене ушкодження відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя. П.2.1.3.«к» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.
Ступінь загоєння виявлених у ОСОБА_4 ушкоджень (дані мед.документів), свідчить, що термін їх виникнення може відповідати 31.05.2024 року.
Характер тілесного ушкодження у потерпілого (рана з гострими кутами, рівними краями, рановий канал довжина якого переважає ширину, дані медичних документів) свідчить про утворення рани від дії предмета, що володіє колюче-ріжучими властивостями.
У ОСОБА_4 виявлене 1 колото-різане поранення.
Взаємне розташування потерпілого та нападаючого могло бути різним, могло змінюватися, в момент отримання ушкоджень потерпілий був звернений травмованою ділянкою тіла до предмета травми.
Характер тілесного ушкодження у ОСОБА_4 (рана з гострими кутами, рівними краями, рановий канал довжина якого переважає ширину, дані медичних документів) свідчить про утворення рани живота від дії предмета, шо володіє колюче-ріжучими властивостями.
В області живота потерпілого виявлена 1 точка прикладення фізичної сили.
Ушкодження виникли від дії предмета з силою достатньою для виникнення ушкоджень.
Характер тілесного ушкодження у потерпілого (рана з гострими кутами, рівними краями, рановий канал довжина якого переважає ширину, дані медичних документів) свідчить про утворення рани від дії предмета, що володіє колюче-ріжучими властивостями.
Виходячи з даних медичних документів ушкодження ОСОБА_4 спричинялося у напрямку спереду назад, в іншій частині питання не підлягає відповіді у зв'язку с загоєнням ушкодження, поверхневим описом ушкодження у медичних документах.
Область ушкодження ОСОБА_4 доступна для спричинення власного рукою.
Неможливо визначити стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_4 , оскільки у наданих на експертизу медичних документах аналіз на алкоголь відсутній.
Згідно висновку експерта №1169 складеного в період з 03.07.2024 року по 05.07.2024 року встановлено наступне.
Виявлене у потерпілого ОСОБА_4 ушкодження могло утворитися при механізмі на який вказує підозрюваний ОСОБА_6 , про що свідчить локалізація та характер виявленого у потерпілого поранення.
Виявлене у потерпілого ушкодження могло утворитися при механізмі на який він сам вказує, про що свідчить локалізація та характер виявленого у нього ушкодження.
Окрім того, судом в ході судового розгляду були досліджені документи, що характеризують обвинуваченого, надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, а саме: копію карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 (період лікування з 26.10.2023р. по 27.10.2023р.), довідка військово-лікарської комісії від 09.08.2023р. видана ОСОБА_6 щодо отримання травми, пов'язаної з проходженням військової служби, виписка з медичної картки стаціонарного хворого (лікування у зв'язку з наслідками мінно-вибухової травми, період лікування з 27.10.2023р. по 28.11.2023р), довідка військово-лікарської комісії від 28.11.2023р. видана ОСОБА_6 щодо отримання травми, пов'язаної з проходженням військової служби, копії рентген знімків, виписка з медичної картки стаціонарного хворого (період лікування з 06.07.2022р. по 12.07.2022р), первинна медична картка ОСОБА_6 , виписний епікріз з медичної картки стаціонарного хворого (період лікування з 13.07.2023р. по 09.08.2023р), службова характеристика ОСОБА_6 від 26.07.24р., вимога від 03.06.2024р., військовий квіток, відповіді з медичних закладів щодо відсутності звернень від ОСОБА_6 до лікарів нарколога та психіатра, характеристика з місця проживання ОСОБА_6 .
Суд вважає необхідним зазначити, що самі по собі процесуальні рішення, такі як постанови і доручення, ухвалені під час досудового розслідування, судові рішення, витяги з ЄРДР, а також змагальні документи (клопотання, заяви, скарги тощо) не можуть оцінюватися із точки зору належності, допустимості, достовірності, оскільки не є доказами у значенні статті 84 КПК.
Заяв про порушення визначеного КПК України порядку отримання доказів сторонами не заявлено.
V. Мотиви суду.
Під час розгляду кримінального провадження суд, з дотриманням вимог статей 10, 22 КПК створив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
Відповідно до статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Згідно з частиною першою статті 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
Згідно з статтею 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до статті 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатніми та взаємопов'язаними для прийняття відповідного процесуального рішення.
Правдивість та об'єктивність показань потерпілого та свідків, не викликають сумнівів та суперечностей, узгоджуються як між собою, так і з показаннями обвинуваченого, письмовими матеріалами та висновками судових експертиз. Досліджені судом докази є належними, відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.
Причетність обвинуваченого ОСОБА_6 та його винуватість у завданні ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, не оспорюється обвинуваченим та сторостоною захисту і підтверджується сукупністю досліджених доказів під час судового розгляду.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв'язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 121 КК України за вище встановлених обставин.
Посилання обвинуваченого, що тілесне ушкодження потерпілому було заподіяне обвинуваченим у стані сильного душевного хвилювання суд відхиляє, оскільки воно суперечить дослідженим в ході судового розгляду доказам, зокрема висновку судово-психіатричної експертизи №395-К від 18.07.2024. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_6 під час вчинення кримінального правопорушення перебував у стані сильного душевного хвилювання, суду не надано.
Підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою.
Разом з тим, формулювання обвинувачення згідно обвинувального акту окрім відомостей про поранення живота без пошкодження внутрішніх органів, з перетином 10-11 ребер ліворуч, ускладнене поза очеревинною гематомою ліворуч, містить посилання на наявність тілесних ушкоджень у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної порожнини без ушкоджень внутрішніх органів з пересіченням 5,6 ребер по задньої-паховій ділянці.
Вказані обставини в ході судового розгляду підтвердження не знайшли, оскільки не підтверджуються жодним з досліджених в ході судового розгляду доказів. Окрім того, вказана обставина спростовується висновком експерта №1168 згідно якого у ОСОБА_4 виявлене 1 колото-різане поранення, а саме: проникаюче колото-різане поранення живота без пошкодження внутрішніх органів, з перетином 10-11 ребер ліворуч, ускладнене поза очеревинною гематомою ліворуч. Так саме, наявність окрім вищезазначеного поранення іншого тілесного ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної порожнини без ушкоджень внутрішніх органів з пересіченням 5,6 ребер по задньої-паховій ділянці спростовується показаннями свідків та потерпілого, які зазначають про нанесення потерпілому лише одного удару ножем.
Більш того, аналізуючи текст обвинувального акту, зокрема виклад фактичних обставин справи кримінального правопорушення, який взагалі не містить посилання на зазначене тілесне ушкодження, його зазначення у формулюванні обвинувачення може бути наслідком технічної помилки що виникла під час перенесення тексту у текстовому редакторі Microsoft Word з іншого документу.
Таким чином, суд визнає пред'явлене обвинувачення в частині спричинення потерпілому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесного ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани черевної порожнини без ушкоджень внутрішніх органів з пересіченням 5,6 ребер по задньої-паховій ділянці не доведеним.
VІ. призначення покарання.
Дані про особу обвинуваченого.
ОСОБА_6 в силу ст. 89 КК України не судимий, розлучений, однак проживає обнією сімєю без укладення шлюбу з ОСОБА_10 , на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, працює на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків у КЗ "Палац культури "Карачуни" Криворізької міської ради, проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , стрілець - снайпера 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, отримав травму, пов'язану з проходженням військової служби, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та проходження військової служби характеризується позитивно, має постійне місце проживання.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
Відповідно до статті 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання суд визнає щире каяття обвинуваченого, враховуючи наступне.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання.
Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Під час розгляду провадження ОСОБА_6 висловив жаль щодо спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, визнав вину та обставин вчинення злочину, приніс вибачення потерпілому, усвідомив необхідність нести покарання за вчинене та відшкодувати завдану кримінальним правопорушенням шкоду, узгодив з потерпілим розмір та порядок добровільного відшкодування шкоди, що підтвердив потерпілий.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_6 судом не встановлено.
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання за вчинені кримінального правопорушення (проступку), суд враховує наступне.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках
Відповідно до положень ст. 65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Суд, обираючи вид та міру покарання, діє за своїм внутрішнім переконанням, дотримуючись вимог закону, та не пов'язаний з позицією з цього питання учасників судового провадження, в тому числі прокурора і сторони захисту, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 65 КК України.
За пунктом 4 частини 1 статті 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Обов'язок доказування перелічених обставин згідно зі статті 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Мотиви призначення покарання.
Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК, а саме у виді 6 років позбавлення волі.
Потерпілий при призначенні покарання покладався на розсуд суду, зазначив, що з урахуванням того, що обвинувачений змінив своє ставлення до вчиненого кримінального правопорушення потерпілий не наполягає на реальному відбуванні обвинуваченим призначеного покарання.
Захисник та обвинувачений, посилаючись на щире каяття обвинуваченого, данні про особу обвинуваченого, а також на те, що відшкодувати завдану потерпілому шкоду обвинувачений може лише у разі призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України, оскільки у такому разі продовжить працювати просили призначити покарання без реального його відбуття.
Дискреційні повноваження суду закріплені у національному законодавстві і визнаються Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання для досягнення його цілей, визначених у статті 50 КК України.
Правова позиція щодо дотримання справедливості висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання за повинно бути домірним кримінальному правопорушенню. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд враховує характер, спосіб та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення.
Так, передбачене частиною 1 статті 121 КК України кримінальне правопорушення віднесено до тяжких умисних злочинів щодо життя та здоров'я людини.
Суд при призначенні покарання враховує, що ОСОБА_6 , визнав вину та обставин вчинення злочину, усвідомив протиправності своїх дій їх наслідків та недопустимість такої поведінки в подальшому, приніс вибачення потерпілому, усвідомив необхідність нести покарання за вчинене та відшкодувати завдану кримінальним правопорушенням шкоду, висловив жаль щодо спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Також суд враховує, інші обставини, що характеризують особу обвинуваченого, а саме: позитивні характеристики з місця проживання та проходження військової служби, отримання травми, пов'язаної з проходженням військової служби, намагання обвинуваченого побудувати міцні соціальні зв'язки, що знайшло своє вираження у офіційному працевлаштуванні обвинуваченого та розбудові стосунків з ОСОБА_10 .
Приймаючи до уваги вказані вище обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк передбачений санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, яке буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження нових кримінальних правопорушень.
Підстави для застосування положень статей 69, 69-1 КК України, на думку суду, відсутні.
На переконання суду, з урахуванням наведених вище обставин призначення покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років буде розумною відповіддю держави на вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я людини, надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчинені ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
Разом з тим, враховуючи, що обвинувачений, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, данні про особу обвинуваченого, позицію потерпілого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного покарання, у зв'язку з чим звільняє його від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України. Вказаний строк, на переконання суду, з урахуванням конкретних обставин даної справи та особи обвинуваченого буде необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений довів своє виправлення.
Таке звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням в умовах передбаченого законом контролю за його поведінкою відповідатиме засадам гуманізму, буде співрозмірним характеру вчиненого діяння та його наслідкам і забезпечить досягнення справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Початок строку відбування покарання
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 01.06.2024, обвинувачений затриманий 01.06.2024 о 13:40 год. за адресою Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орловська, буд 19.
Обвинувачений у судовому засіданні підтвердив, що був фактично затриманий 01.06.2024.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 25 грудня 2024 року застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на цілодобовий домашній арешт.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 23 квітня 2025 року застосований до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту змінений в частині умови застосованого запобіжного заходу, а саме покладеного обов'язку цілодобово не залишати житло за місцем мешкання, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло без дозволу суду у суботу та неділю. У понеділок, вівторок, середу, четвер та п'ятницю - заборонити залишати житло з 18.00 до 07.00 наступної доби без дозволу суду.
Відповідно до ч. 5, ч. 7 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
Домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі
Ураховуючи наведене у строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі підлягає зарахуванню строк тримання ОСОБА_6 під вартою в період з 01.06.2024р. по 25.12.2024 р. включно із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Окрім того, у строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі підлягає зарахуванню строк тримання ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом в період з 26 грудня 2024 року по 23 квітня 2025 року. включно із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Так саме у строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі підлягає зарахуванню строк тримання ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом у суботу та неділю в період з 24 квітня 2025 року по день постановлення вироку який складає 38 (тридцять вісім) днів із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Щодо запобіжного заходу
Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку в тому числі зазначає рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, який має застосовуватись до обвинуваченого до набрання вироком законної сили, суд керується таким.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Обвинувачений згідно даного вироку визнаний винним у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, йому призначено покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст.ст. 75,76 КК України.
У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що обвинувачений згідно даного вироку визнається винним у вчиненні тяжкого насильницького злочину, суд приходить до висновку щодо доведеності ризиків, зокрема ризику переховування обвинуваченого через тиск тягаря можливого відбування покарання, та неможливості запобігання вказаному ризику шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт.
Також суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватись від суду, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили продовжити дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обраного відносно обвинуваченого.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження - не застосовувались.
Щодо судових витрат
Процесуальні витрати, у кримінальному провадженні відсутні.
Щодо цивільного позову
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Щодо речових доказів.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
Згідно з частиною 15 статті 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Керуючись ст. ст. 100, 124, 368-370, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч. 1, ч. 3 ст.76 КК України на період іспитового строку покласти на засудженого такі обов'язки :
1)періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
3)не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
На підставі частини 5 статті 72 КК України ОСОБА_6 у зарахувати термін попереднього ув'язнення з в період з 01.06.2024р. по 25.12.2024 р. включно у строк відбування покарання у вигляді позбавлення волі з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі частини 7 статті 72 КК України ОСОБА_6 у зарахувати строк тримання під цілодобовим домашнім арештом в період з 26 грудня 2024 року по 23 квітня 2025 року включно із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
На підставі частини 7 статті 72 КК України ОСОБА_6 у зарахувати строк тримання ОСОБА_6 під цілодобовим домашнім арештом у суботу та неділю в період з 24 квітня 2025 року по день постановлення вироку який складає 38 (тридцять вісім) днів із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід, застосований ухвалою від 16 липня 2025 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді домашнього арешту за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною цілодобово не залишати житло обвинуваченому без дозволу суду у суботу та неділю. У понеділок, вівторок, середу, четвер та п'ятницю - заборонити залишати житло з 18.00 до 07.00 наступної доби без дозволу суду залишити без змін до набрання вироку законної сили.
Речові докази: змив дистильованою водою на стерильний марлевий тампон зі слідами РБК, який поміщено в паперовий конверт НПУ NPP-0072010; рушник жовто - сірого кольору зі слідами РБК. який поміщено в паперовий конверт НПУ NPP-0072011, ніж в чохлі, який поміщено у паперовий конверт НПУ, зрізи нігтьових пластин з правої руки ОСОБА_6 , які поміщено у паперовий конверт НПУ, зрізи нігтьових пластин з лівої руки ОСОБА_6 , які поміщено у паперовий конверт НПУ, зразок крові ОСОБА_6 , який поміщено в паперовий конверт та скріплено печаткою експертної установи, зразок крові ОСОБА_4 , який поміщено в паперовий конверт та скріплено печаткою експертної установи після набрання вироком законної сили - знищити.
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з часу отримання копії вироку.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору та потерпілому.
Вирок складено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті
Суддя ОСОБА_16