Тарутинський районний суд Одеської області
Справа №514/1089/25
Провадження по справі № 2-а/514/31/25
04 вересня 2025 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді - Кравченко П.А.,
при секретарі - Мельниченко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду (с-ще Бессарабське) у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,
04.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якому просить постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2 № 1068 від 05 вересня 2024 року про накладення стосовно нього адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000,00 грн., скасувати. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Свої позовні вимоги обґрунтовує, що постановою № 1068 від 05.09.2024 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн. Згідно зазначеної постанови, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №1068 від 04.09.2024 року, складеного старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_3 , громадянин ОСОБА_1 вчасно не повідомив про зміну своїх персональних даних та не здійснив їх звірку з обліковим даними ІНФОРМАЦІЯ_1 . Своїми діями громадянин ОСОБА_1 не виконав вимоги підпункту 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозов'язаних та резервістів», за що передбачена адміністративна відповідальність ч.3 ст. 210 КУпАП. Позивач зазначив, що протокол йому не вручався та не складався в його присутності. Вважають, що постанова є незаконною, постановлена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Представник позивача Кисса В.І. та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, та просили їх задовольнити.
Відповідач участь у судовому розгляді справи не взяв, про час, день та місце розгляду повідомлені належним чином. Правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.
Норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) визначають певні особливості розгляду термінових адміністративних справ, до категорії яких відносяться провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (параграф 2 глави 11 розділу ІІ КАСУ, ст. 286 КАСУ) .
Відповідно до норм статті 268 КАСУ, які врегульовують питання особливостей повідомлення учасників про дату, час та місце розгляду у такій категорії справ, неприбуття у судове засідання учасника справи повідомленого шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.
Судом встановлено, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 05 вересня 2024 року прийнято постанову, згідно з якою громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 , паспорт гр-на України серія НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст.210 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у сумі 17 000 грн.
За змістом вказаної постанови її прийнято за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення №1068 від 05.09.2024 року, складеного старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 .
Як вбачається зі змісту постанови, вказаним протоколом було зафіксовано, що ОСОБА_1 вчасно не повідомив про зміну своїх персональних даних та не здійснив їх звірку з обліковим даними ІНФОРМАЦІЯ_1 . Своїми діями громадянин ОСОБА_1 не виконав вимоги підпункту 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозов'язаних та резервістів», за що передбачена адміністративна відповідальність ч.3 ст. 210 КУпАП.
Згідно ч. 1ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із статтею 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частина 2ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Частина 3 ст. 210 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Диспозиція ч.3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, і передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акту, відсутність в оскаржуваній постанові посилання на конкретну норму права, яку порушила особа, не дає можливість всебічно, повно і об'єктивно з'ясування обставини справи.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Відповідно до абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Додатку 2 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Крім того згідно вимог ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ь передбачено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України «Про оголошення мобілізації», затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Таким чином, визначено 60-денний строк для уточнення облікових даних, останній день строку припадає на 16.07.2024 року.
Згідно пп. 1 пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, зокрема, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
За змістом спірної постанови своїми діями ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, вимоги підпункту 8 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозов'язаних та резервістів»,
Тобто, згідно вимог закону позивач до 16.07.2024 року був зобов'язаний уточнити свої облікові дані.
Як вбачається з постанови, позивач не повідомив про зміну своїх персональних даних та не здійснив їх перевірку з обліковими даними в період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року, інформація про уточнення даних вчасно до позовної заяви не додано також.
Суд зазначає, що приміткою у ст. 210 КУпАП визначено, що положення ст.210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»(далі - Закон №1951-VIII) до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов'язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Перелік органів, від яких органи ведення Реєстру одержують відповідну інформації наведено у абзацах від третього до двадцятого частини третьої статті 14 Закону №1951-VIII.
Відтак, з огляду на вимоги вказаного вище Закону, а також вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», можливість отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи не виключає обов'язку позивача актуалізувати свої облікові дані в ТЦК.
Суд враховує, що примітку до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. Відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Враховуючи вищевикладені вимоги закону, а також беручи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов'язаним, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року).
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову №1068 від 05.09.2024 року про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, відповідно до п.1 ч.3ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в адміністративному позові ОСОБА_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення слід відмовити.
Керуючись ст.9,210,251,254,256,280,283 КУпАП, ст.2, 5, 20, 72,77,90,139, 159, 205, 229, 241-246,250,255, 268, 286,295,297 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення та складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04.09.2025 року.
Суддя П.А. Кравченко