Вирок від 03.09.2025 по справі 522/5282/19

Справа № 522/5282/19

Провадження № 1-кп/522/1806/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року місто Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження №42018161010000184 від 11.05.2018 року, відносно:

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Білгород-Дністровський, Одеської області, громадянки України, українки, з вищою освітою, незаміжньої, яка має на утримані неповнолітню дитину 2008 року народження, колишнього заступника начальника відділу поліції - начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

захисників - ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

обвинуваченої - ОСОБА_11 ,

суд -

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_11 .

Відповідно до обвинувального акту, органами досудового розслідування, ОСОБА_11 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в проханні надати та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

ОСОБА_11 обвинувачується у тому, що вона, перебуваючи на посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто являючись відповідно до п. 2 Примітки до ст. 368 КК України службовою особою, яка займає відповідальне становище, у порушення статей 3, 8, 19, 29, 68 Конституції України, статей 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», ст. ст. 1, 2, 3, 18, 23, 24 Закону України «Про Національну поліцію», 07.08.2018 у денний час доби, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, у невстановленому місці, знаходячись у місті Одеси, із використанням Інтернет з'єднання мобільного додатку «WhatsApp», виказала потерпілому ОСОБА_20 через громадянку ОСОБА_21 прохання надати для неї ( ОСОБА_11 ) неправомірну вигоду матеріального характеру у вигляді грошових коштів у розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 07.08.2018 рок, становило 81 395 грн. 17 коп.) за вчинення в його інтересах дій з використанням наданої ОСОБА_11 влади та службового становища, а саме: за забезпечення ефективності досудового розслідування, шляхом вивчення кримінального провадження № 12017161500003647, надання слідчому вказівок, контролюючи їх виконання або, у випадку необхідності, зміну слідчого для активізації вказаного досудового розслідування та проведення слідчих і процесуальних дій у розумні строки.

Надалі, 09.08.2018 року, о 13 год. 28 хв., ОСОБА_11 , діючи із вищевказаних спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливим мотивом та метою особистого збагачення, перебуваючи у салоні автомобіля ОСОБА_21 марки «Lexus GX 470», державний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований біля будинку АДРЕСА_3 , одержала на своє прохання від громадянина ОСОБА_20 через громадянку ОСОБА_21 неправомірну вигоду матеріального характеру у вигляді грошових коштів у сумі 3000 (три тисячі) доларів США (що відповідно до офіційних даних НБУ станом на 09.08.2018 становило 80 885 грн. 17 коп.) за вчинення в інтересах ОСОБА_20 дії з використанням наданої ОСОБА_11 влади та службового становища, а саме: за забезпечення ефективності досудового розслідування, шляхом вивчення кримінального провадження № 12017161500003647, надання слідчому вказівок, контролюючи їх виконання або, у випадку необхідності, зміну слідчого для активізації вказаного досудового розслідування та проведення слідчих і процесуальних дій у розумні строки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - прохання надати та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Виклад доказів, на яких ґрунтуються висновки суду.

Показання та правова позиція обвинуваченої ОСОБА_11 :

У судовому засіданні ОСОБА_11 свою вину у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопрушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України не визнала повністю і жодним чином не підтвердила фактів викладених в обвинувальному акті та просила її виправдати. Пояснила, що вона працювала заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з 26.02.2018 року. До цього у період з 28.08.2017 року по 20.02.2018 року вона перебувала на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На той час обов'язки та повноваження її ( ОСОБА_11 ), як заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , регулювалися положенням про ІНФОРМАЦІЯ_5 . Але прямого відношення до кримінального провадження, де є потерпілим (заявником) ОСОБА_20 вона не мала, так як у зазначеному кримінальному провадженні визначена група слідчих та процесуальний керівник - прокурор, а тому жодного впливу під час проведення досудового розслідування вищевказаного кримінального провадження вона мати не могла.

Заявника ОСОБА_20 вона бачила, але з останнім не спілкувалась. Неодноразово сам ОСОБА_20 намагався зустрітись з нею з приводу вищевказаного кримінального провадження, дзвонив та просив щоб вона йому допомогла, однак вона його ігнорувала, оскільки не мала як службової можливості, так і бажання йому допомагати.

З ОСОБА_21 вона знайома з 2012 року, оскільки остання була потерпілою у справі, по якій вона проводила досудове розслідування та після того, як вона направила справу до суду з ОСОБА_21 не бачилась. Згодом, у 2017 році, після того, як вона стала начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 до неї на нове місце роботи прийшла ОСОБА_21 і перше, що вона її запитала, чому на роботі її неповнолітня дитина та запропонувала забирати її до себе після школи, допомагаючи їй, вона ( ОСОБА_11 ) погодилась на пропозицію останньої та ОСОБА_21 почала кожного дня забирати після шкоди її дитину, на підставі цього у неї ОСОБА_21 встановилися довірливі взаємини. Крім того, вони неодноразово спілкувалися та зустрічалися, 08.08.2018р. ОСОБА_21 зателефонувала їй та попросила під'їхати до неї, оскільки сказала, що гуляла з собакою, вона ( ОСОБА_11 ) під'їхала до неї та побачила, що ОСОБА_21 сидить у своєму автомобілі. В автомобілі вони поспілкувались та остання одразу її запитала, чи зможуть вони зустрітись завтра, на що вона відповіла заїжджай, вона ( ОСОБА_11 ) настільки їй довіряла, що навіть залишала їй на зберігання свої заощадження. На наступний день, 09.08.2018р., ОСОБА_21 цілий день їй телефонувала, однак у зв'язку з зайнятістю по роботі вона навіть не змогла взяти слухавку. Коли вона зголодніла пішла до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_7 », який знаходився у « ІНФОРМАЦІЯ_8 » неподалік райвідділу де хотіла купити готову їжу. У подальшому, ОСОБА_21 все ж таки додзвонилась до неї та попросила, щоб вона сіла до її автомобілю та поохороняла її пакети. Нібито через переїзд вона почала їй ( ОСОБА_11 ) у автомобілі передавати грошові кошти, як вона зрозуміла що це саме ті грошові кошти, які вона ( ОСОБА_11 ) давала ОСОБА_21 на збереження. Вона ( ОСОБА_11 ) взяла їх та вийшла з автомобіля. Коли переходила дорогу їй гукнув раніше знайомий ОСОБА_22 , який схопив її за руку та у цей час до них підішли працівник правоохоронних органів.

За фактом інкримінованого кримінального правопорушення, зазначила, що за час розмови з ОСОБА_21 жодного разу не конкретизувалось про яку особу йде мова, та про яку суму коштів, а також чиї вони, кому вони належать.

За час досудового слідства, та проведення НСРД жодного разу не зафіксовано прохання або вимагання неправомірної вигоди.

Всі зустрічі, які відбувались між нею та ОСОБА_21 ініціювались останьою, та в протоколах НСРД органом досудового слідства, жодного разу не зазначається, що суть бесіди про ОСОБА_20 або ж він має якесь відношення до суті розмови. В загалі не згадується його ім'я та не можливо встановити, що розмова іде про нього або ж про його справу.

Під час розмови з ОСОБА_21 жодного факту пропозиції, обіцянки або вимагання одержання неправомірної вигоди з її боку зафіксовано не було. Це вказує на те, що ОСОБА_21 «оговорила» її, вказавши недостовірні факти. Вважає, що дїї ОСОБА_21 свідчать про провокацію злочину відносно неї, її підбурюванням та співпрацю з правоохоронними органами, а тому докази отримані таким шляхом не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Крім того, обвинувачена пояснила, що допитані під час судового розгляду справи в якості свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 надали різні покази щодо того, в кого ж вона ( ОСОБА_11 ) вимагала чи погодилась на одержання 3000 доларів США в якості неправомірної вигоди. Так ОСОБА_20 в суді показав, що вона ( ОСОБА_11 ) виказала прохання на надання грошей через ОСОБА_21 . У свою чергу ОСОБА_21 навпаки, зауважила, що через неї вона ( ОСОБА_11 ) не виказувала прохання про надання грошей і про це свідку стало відомо від ОСОБА_20 . Показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 вважає неправдивими, оскільки, як ОСОБА_20 так і ОСОБА_21 залежать від правоохоронних органів. На вказані факти та на факт фальсифікації протоколів про надання грошових коштів, помітку грошових коштів та видачу грошових коштів вона під час судового розгляду справи звертала увагу прокурора, однак останнім з цього приводу не було зареєстровано жодного кримінального провадження.

Таким чином протоколи, складені за результатами проведення НСРД у виді аудіо-відео контролю особи та контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, які відбувалися з травня по серпень 2018 року (з додатками на дисках), а також протокол огляду грошових коштів не можуть вважатись допустимими доказами, оскільки отримані в результаті провокації до вчинення злочину всупереч вимог КПК та в порушення п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через порушення принципу справедливості. Інші, надані стороною обвинувачення докази, зокрема протокол огляду місця події від 09.08.2018 року та інші документи самі по собі, за відсутності інших належних доказів, не є достатніми доказами для доведення її винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, що викладено у клопотанні про визання доказів недопустимими.

Тому на підставі вищевикладеного вона ( ОСОБА_11 ) вважає, що сторона обвинувачення здійснила відносно неї провокацію. Свою провину в інкримінованому кримінальному правопорушенні заперечує.

Показання свідків.

Так, свідок ОСОБА_20 суду надав показання про те, що заяву до військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України про злочин писав власноруч, це було в серпні 2018 року. Із заявою про злочин звернувся до прокуратури на підставі того, що знайома ОСОБА_23 повідомила йому, про те, що необхідно надати подяку начальнику ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_11 у розмірі 3000 доларів США. Зі слів ОСОБА_21 йому відомо, що остання підтримувала гарні стосунки з ОСОБА_11 ОСОБА_21 йому сказала, що для того щоб кримінальне провадження №12017161500003647, досудове розслідування по якому проводилось слідчим відділом Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі, де він є потерпілим, зрушилося з місця та був рух по ньому, необхідно заплатити ОСОБА_11 , яка цю вимогу і висунула. Про те, що він звернувся з заявою до прокуратури ОСОБА_21 не знала. На наступний день, після подання заяви про злочин, у вечірній час, йому на його мобільний телефон номер НОМЕР_2 зателефонував співробітник ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_24 з яким він не був знайомий. Вони домовились про зустріч, та у подальшому він добровільно передав ОСОБА_24 свої грошові кошти в розмірі 3000 доларів США. Крім того, ОСОБА_24 під час спілкування повідомив йому як все буде відбуватися. В подальшому ОСОБА_24 був складений протокол добровільної видачі грошей. Ці події відбувалися у автомобілі ОСОБА_24 біля Мукачівського провулку в м.Одесі, при цьому він не пам'ятає чи були інші особи при вказаних обставинах, однак точно ОСОБА_21 не було. Наскільки йому відомо вказані кошти були вручені ОСОБА_21 , яка мала передати їх ОСОБА_11 . У подальшому ОСОБА_11 була затримана.

З ОСОБА_11 , він ( ОСОБА_20 ) з приводу надання грошей особисто не спілкувався, та остання не пропонувала йому надати гроші, ніяких домовленостей вони не мали. Також, він не був і свідком розмов між ОСОБА_21 та ОСОБА_11 . При цьому, особисто він, як потерпілий у кримінальному провадженні №12017161500003647 від 10.11.2017 року, розпочатому за ст. 190 КК України, під час проведення досудового розслідування з заявами, клопотаннями та скаргами не звертався.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 показав наступне, що він як співробітник ІНФОРМАЦІЯ_10 здійснював супроводження даного кримінального провадження та виконував доручення слідчого та прокурора. Йому відомо, що на початку серпня 2018 року ОСОБА_25 , звернувся до військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України із заявою про вимагання у нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_11 грошових коштів у розмірі 3000 доларів США за сприяння у розслідуванні кримінального провадження, відкритого за заявою ОСОБА_25 . Він точно не пам'ятає чи був він знайомий раніше з ОСОБА_25 . У зв'язку з виконанням службових обов'язків він зателефонував та у подальшому зустрівся з ОСОБА_20 , якій добровільно передав особисті грошові кошти у розмірі 3000 доларів США, а він в свою чергу склав протокол добровільної видачі коштів. Їх зустріч відбулася у Мукачівському провулку в м. Одесі, а саме у його автомобілі, де у присутності понятих він склав протокол добровільної видачі коштів. Після того як ОСОБА_20 добровільно передав кошти ним був складений протокол ідентифікації вказаних коштів та їх помітка спеціальним аерозолем. Протоколи він набрав та роздрукував у своєму автомобілі за допомогою технічних засобів. При цьому, протокол ідентифікації грошових коштів з грифом «таємно» ним складався в автомобілі. У подальшому кошти були вручені ОСОБА_21 , для їх подальшій передачі ОСОБА_11 під контролем, при цьому він не пам'ятає як відбувалась реєстрація вказаного протоколу. Протоколи за участю як ОСОБА_20 , так і ОСОБА_21 він складав знаходячись в одному місці, лише з різницею у часі. З ОСОБА_21 він раніше був знайомий по роботі, оскільки остання раніше також подала заяву про вимагання грошей. Так, ОСОБА_21 двічі зверталась з заявами про злочин, перша її заява була про вимагання 20000 доларів США, а друга - про вимагання вищезазначених 3000 доларів США. Вказані заяви стосувались ОСОБА_11 він здійснював по двом кримінальним провадженням. Також ним по даному кримінальному провадженню складались протоколи негласних слідчих (розшукових) дії (далі НСРД). Дозвіл на проведення НСРД надавався по кримінальному провадженню №42018161010000184 від 11.05.2018 року.

Свідок ОСОБА_26 суду надав покази про те, що в серпні 2018 року, точну дату та час не пам'ятає, він разом зі знайомим ОСОБА_27 йшли до спорткомплексу «Динамо». По дорозі, знаходячись у провулку Мукачівський в м. Одесі їх підізвав співробітник ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_24 та запросив бути понятими. Він та ОСОБА_27 погодились бути понятими, після чого їх запросили до автомобілю марки «Хюндай», який був припаркований неподалік. У цей час в автомобілі знаходився чоловік на прізвище ОСОБА_20 . В подальшому в їх присутності ОСОБА_20 добровільно передав ОСОБА_24 грошові кошти в розмірі 3000 доларів США, після чого були складені відповідні протоколи. Протоколи ОСОБА_24 складалися в салоні автомобіля. Надалі в автомобіль підсіла жінка на прізвище - ОСОБА_21 якій і були передані вищевказані грошові кошти. Вказані протоколи він та ОСОБА_27 підписали власноруч. Раніше він залучався до слідчо-оперативних дій, однак не пам'ятає чи був він до цього знайомий з працівником ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_24 . З обвинуваченою ОСОБА_11 він не знайомий.

Свідок ОСОБА_27 суду надав покази про те, що в один із днів він разом зі своїм знайомим ОСОБА_26 шли до спорткомплексу «Динамо» та біля Мукачівського провулку в м. Одесі до них звернувся співробітник ІНФОРМАЦІЯ_10 та запропонував бути понятим на що вони надали свою згоду, при цьому точну дату, місяць та рік він не пам'ятає. Так, він був понятим при добровільній передачі літнім чоловіком прізвища якого не пам'ятає грошових коштів у розмірі 3000 доларів США. Ці події відбувались в автомобілі марки «Хюндай», який був розташований по провулку Мукачівський в м. Одесі. Співробітник ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_24 склав відповідний протокол, який підписали літній чоловік, він, іншій понятий та ОСОБА_24 . Надалі там же було складено ще один протокол ідентифікації, згідно з яким були переписані вищевказані купюри, які були помічені та передані ОСОБА_21 , яка також у подальшому сіла у салон автомобілю. Вказаний протокол також був підписаний ним. На час допиту в суді свідок показав, що він навчається в академії ІНФОРМАЦІЯ_11 . Раніше він залучався до слідчо-оперативних дій, однак не пам'ятає чи був він до цього знайомий з працівником ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_24 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 дала показання про те, що з обвинуваченої ОСОБА_11 вона знайома, вони підтримували стосунки. ОСОБА_11 неодноразово бувала за місцем її ( ОСОБА_21 ) проживання, залишала свідку свою неповнолітню дитину. Також, ОСОБА_11 залишала їй на зберігання свої грошові кошти, однак конкретні суми вона не пам'ятає. Також, вона знайома з ОСОБА_20 , оскільки осатаній звертався до неї за юридичною допомогою. Так їй відомо, що за заявою ОСОБА_20 слідчим відділом Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснювалось досудове розслідування за фактом шахрайських дії вчинених відносно майна ОСОБА_28 . Адвокати, які працювали разом з нею ( ОСОБА_21 ) надавали правову допомогу ОСОБА_20 з цього питання. Під час розмови з ОСОБА_20 , останній їй повідомив, що він зустрічався з ОСОБА_11 біля ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_12 » та остання запропонувала йому надати 3000 доларів США неправомірної вигоди за сприяння у проведенні досудового слідства по вищевказаному кримінальному провадженню. Про розмову між ОСОБА_11 та ОСОБА_20 , їй розповів останній. В подальшому, точний день вона не пам'ятає, вона прибула до Мукачівського провулку в м. Одесі, де ОСОБА_20 в присутності понятих передав належні йому грошові кошти в розмірі 3000 доларів США співробітнику СБУ, який у подальшому передав вказані кошти їй ( ОСОБА_29 ). Вказані гроші кошти вона поклала до свого автомобілю, які знаходились в ньому до наступного дня. Потім, вже наступного дня, вищевказані грошові кошти, вона знаходячись в салоні свого автомобілю «Лексус» передала ОСОБА_11 . Ініціатором вказаної зустрічі була саме вона ( ОСОБА_21 ), а саме, вона зателефонувала ОСОБА_11 та запропонувала зустрітись. При зустрічі вона завернула гроші в серветку, після чого передала їх ОСОБА_11 . Вказані дії вона вчинила оскільки її поставили перед вибором, зазначивши дослівно - «Своя рубашка ближе к телу». Вказані грошові кошти вона передавала ОСОБА_11 для того, щоб кримінальне провадження, відкрите за заявою ОСОБА_20 зрушилось з місця оскільки слідчі дії по ньому не проводились. Як в даній ситуації мала допомогти ОСОБА_11 свідок суду не пояснила. Також, свідок не змогла точно повідомити суду про те, чи надавала вона згоду на проникнення до її житла та автомобілю. Також, в суді ОСОБА_21 показала, що заяву від 11.05.2018 року від її імені про прийняття заходів до ОСОБА_11 , яка вказала про необхідність дати працівнику органів прокуратури грошових коштів у розмірі 20000 доларів США за сприяння у розслідуванні кримінальних проваджень, де ОСОБА_21 є потерпілою, вона не писала. Однак, будучі допитаної повторно свідок ОСОБА_21 змінила показання в цій частині та вказала, що заяву від 11.05.2018 року до військової прокуратури вона подавала.

Надані сторонами кримінального провадження письмові докази, процесуальні документи та речові докази.

В основу пред'явленого ОСОБА_11 обвинувачення, під час судового розгляду на підтвердження вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, сторона обвинувачення посилалась на такі письмові докази, матеріали негласних слідчих дій та речові докази, а саме:

- рапорт старшого оперуповноваженого в ОВС 1 сектору 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_24 від 10.05.2018 року про отримання інформації про факт вимагання неправомірної вигоди у розмірі 20000 доларів США з боку заступника начальника відділу - начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_11 .. Як зазначено у рапорті, 08.05.2018 року ОСОБА_11 запропонувала ОСОБА_21 , яка є потерпілою у кримінальних провадженнях №12013170110000805, №12013170380000211, №120131705000001086, розпочатих за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України, та досудове розслідування по яким здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_13 , прискорити розслідування вказаних кримінальних проваджень та направити їх на розгляд до суду;

- заяву ОСОБА_21 на адресу військового прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 11.05.2018 року про вжиття заходів до ОСОБА_11 яка повідомила заявницю про те, що спілкувалась з працівником органів прокуратури, та вказала на необхідність надати останьому 20000 доларів США для прискорення проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, де заявниця ( ОСОБА_21 ) є потерпілою;

- заяву ОСОБА_21 на адресу військового прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 11.05.2018 року про надання згоди на співпрацю з правоохоронним органом по кримінальному провадженню №42018161010000184;

- заяву ОСОБА_30 на адресу військового прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 07.08.2018 року, якою останнім повідомлено про вимагання з нього неправомірної вигоди у розмірі 3 000 доларів США начальником слідчого відділу ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_11 за активізацію та належне досудове розслідування по відкритому кримінальному провадженню по його заяві;

- положення про органи досудового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_15 з яких передбачені повноваження керівників слідчого відділу територіального (відокремленого) підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_15 , крім повноважень, передбачених КПК України;

- наказ №570 від 06.07.2017 року про організацію діяльності органів досудового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_15 , яким було затверджено Положення про органи досудового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_15 та Інструкцію з організації діяльності органів досудового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_15 ;

- положення про ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_16 щодо офіційного курсу гривні до іноземної валюти станом на 07.08.2018р., згідно якого 100 доларів США становило 2713.1725 грн.;

- повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_16 щодо офіційного курсу гривні до іноземної валюти станом на 09.08.2018р., згідно якого 100 доларів США становило 2696.1726 грн.;

- протокол огляду місця події від 09.08.2018 року, а саме території - перехрестя вулиць Грецької та Катериниської у м.Одесі. Згідно протоколу на перехресті вулиць у напрямку руху від моря, напроти магазину « ІНФОРМАЦІЯ_17 » на вказаній місцевості знаходиться ОСОБА_11 на місцевості на підлозі між двома клумбами знаходяться грошові кошти (гривні України), ключі з брелком та пакунок з 2 упаковками їжі та серветкою білого кольору. В ході огляду встановлено перелік речей, які знаходились на підлозі, а саме: мобільний телефон «Айфон», грошові кошти - 3 купюри по 20 грн., 1 купюра по 5 грн., та 1 купюра по 2 грн., а всього на загальну суму 67 грн.; чек ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » з магазину на суму 64,22 грн., за купівлю салату «Грецького» та лазаньї м'ясної; зв'язка з 5 ключів, пластикові картки ОККО та брелок «Патрульна поліція України 55 років підрозділу»; 1 пакет з двома упаковками їжі та паперова серветка в якій виявлено грошові кошти в доларах США в купюрах номіналом 100 доларів США, всього 30 купюр на загальну суму 3000 доларів США, ідентифікаційні ознаки купюр відображені на відеозаписі. Також в ході огляду вказаних купюр за допомогою лампи ультрафіолетового випромінювання в ході якого встановлено, що на купюрах знаходяться вкраплення, які світяться в ультрафіолетовому випромінюванні. Весь хід слідчої дії зображено та зафіксовано на відеозапис флеш носія. У вказаному протоколі огляду місця події наявне зауваження ОСОБА_11 про те, що грошові кошти, які описував слідчий у протоколі не світяться під лампою;

- протокол обшуку від 03.08.2018 року, службового кабінету №6 ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою: АДРЕСА_4 , згідно якого на початку обшуку ОСОБА_31 видала матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017161500003647 з яких було знято копії, завірено та вилучено;

- копії матеріалів кримінального провадження №12017161500003647 від 10.11.2017 року за ч.3 ст.190 КК України, які містять: копію витягу з ЄРДР від 10.03.2018р.; копію заяви ОСОБА_20 від 10.11.2017 року про вчинене кримінальне правопорушення; копію корінця повістки про виклик ОСОБА_32 від 20.04.2017р.; ксерокопію паспорту громадянина України ОСОБА_33 та його ідентифікаційний код; ксерокопію паспорту громадянина України ОСОБА_20 ; копію довідки про реєстрацію місця проживання особи №45-99606-ф/л; копію витягу з Єдиного державного демографічного реєстру №5114-645616-2017; копія заяви ОСОБА_33 від 04.04.2014р.; копію пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого ОСОБА_20 від 17.11.2017р.; копію візитівки ОСОБА_34 ;супровідний лист вих. №416 від 19.03.2018р.; копію корінця повістки про виклик ОСОБА_33 від 14.12.2017р.; копію корінця повістки про виклик ОСОБА_35 від 08.12.2017р.; копія корінця повістки про виклик ОСОБА_35 від 29.10.2018р.; копію рапорту слідчого ОСОБА_36 ; копію повістки про виклик ОСОБА_33 від 02.02.2018р.; копію повістки про виклик ОСОБА_35 від 02.02.2018р.; копію договору поруки №06-09/1980 від 29.08.2008р.; копію протоколу допиту потерпілого ОСОБА_20 від 17.11.2017р.; копію супровідного листа №927 від 07.05.2018р.; копію рапорту слідчого ОСОБА_31 ; копію доручення вих. №36/1-св-811 від 11.06.2018р.; копію ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеса ОСОБА_37 від 08.08.2018р. про надання дозволу на привід ОСОБА_32 ; Копію доручення вих. №36/1-св-877 від 25.06.2018р.; копію доручення вих. №36/1-св-811 від 11.06.2018р.;

- протокол обшуку від 09.08.2018 року, згідно якого за місцем мешкання ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_5 нічого не виявлено та не вилучено;

- протокол обшуку від 09.08.2018р., згідно якого за адресою мешкання ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_2 , було виявлено та вилучено: документи щодо професійної діяльності ОСОБА_11 ; обкладинку від стартового пакету з сім картою оператора ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 »; блокнот, скретч-картку від сім-карти оператору ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_20 »; грошові кошти у розмірі 1541 грн., та мобільний телефон марки «Самсунг»;

- протокол обшуку від 09.08.2018 року, а саме приміщення службового кабінету, який знаходиться у будівлі ІНФОРМАЦІЯ_21 за адресою: АДРЕСА_6 , згідно якого було виявлено та вилучено: грошові кошти в сумі 3500 доларів США; грошові кошти в сумі 2900 грн., та 130 доларів США; 15-ть виробів, (14 виробів з металу жовтого та 1 виріб з металу білого кольору); паспорт на і'мя ОСОБА_11 ; технічний паспорт; банківська картка та лист паперу; блокнот за 2018 рік; ноутбук, флеш носій та мобільний телефон iPhone;

- протокол освідування особи від 09.08.2018 року, а саме ОСОБА_11 , яка відмовилась від надання змивів з рук;

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.08.2018 року;

- заява Кисельової до ІНФОРМАЦІЯ_10 від 09.08.2018 року;

- протокол добровільного надання грошових коштів від 09.08.2018 року, згідно якого у період часу з 11 години 00 хвилин до 11 години 40 хвилин, у автомобілі, припаркованому на майданчику, розташованому біля спортивного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_22 » за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_20 в присутності понятих добровільно надав спіробітнику ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_38 грошові кошти у розмірі 3000 доларів США у кількості 30 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, які були у останнього в наявності для документування протиправної діяльності заступника начальника відділу поліції - начальника ІНФОРМАЦІЯ_23 ОСОБА_11 . Згідно протоколу були зазначені серії на номери 30 купюр номіналом по 100 доларів США та здійснено їх копії;

- протокол огляду та вручвення грошових коштів від 09.08.2018 року, згідно якого у період часу з 11 години 53 хвилини до 12 години 20 хвилин, у автомобілі, припаркованому на майданчику, розташованому біля спортивного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_22 » за адресою: АДРЕСА_7 , співробітник ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_24 здійснив огляд та вручив ОСОБА_21 грошові кошти у розмірі 3000 доларів США у кількості 30 купюр номіналом по 100 доларів США кожна, для участі в негласних слідчих діях для документування протиправної діяльності начальника відділу поліції - начальника СВ Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 .. Згідно протоколу були зазначені серії на номери 30 купюр номіналом по 100 доларів США та здійснено їх копії;

- заява від 13.08.2018 року про добровільне надання копії відеозаписів та ДВД диск відеозапису з камери відеоспостереження, розташованої на балконі квартири АДРЕСА_8 ;

- протокол огляду від 13.08.2018 року копії відеозапису з камери відеоспостереження з балкону квартири АДРЕСА_8 зі скріншотами відеозапису;

- протокол огляду від 10.08.2018 року копії відеозапису з камер відеоспостереження з каси №5 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » магазину, розташованому по АДРЕСА_9 , за період часу з 13 години 20 хвилин по 13 годину 23 хвилини 09.08.2018 року зі скріншотами відеозапису;

- висновок експерта №189 від 22.08.2018 року згідно якого надані на дослідження банкноти номіналом 100 доларів США у кількості 30 (тридцяти) купюр на загальну суму 3000 ( три тисячі) доларів США відповідають зразкам грошових знаків Федеральної резервної системи США номіналом 100 доларів, які знаходяться в офіційному грошовому обігу;

- висновок експерта №199 від 11.02.2019 року, згідно якого надані на дослідження об'єкти: мобільний телефон фірми «Apple» iPhone 5S, модель А1533, ІМЕІ: НОМЕР_3 з підключеною SIM-карткою (об'єкт №1); ноутбук фірми «Apple» MacBook Air, модель Ф1466, S/N: FVFWIHUPJWK з підключеним в середині нього твердотільним накопичувачем інформації фірми SAMSUNG, об'ємом пам'яті 128 Гб., S/N: S2XUNY2JB44372, (об'єкт №2); мобільний телефон фірми «Apple» iPhone Х», з підключеною SIM-карткою з логотипом « ІНФОРМАЦІЯ_20 » (об'єкт №3); флеш-носій фірми «Transcend», обємом 4 Гб., (об'єкт №4) знаходяться у робочому стані. Функціональне призначення наданих на дослідження об'єктів: №1, №3 автономний мобільний телефон, з мобільною операційною системою iOS від фірми «Apple», об'єкт №2 портативний персональний комп'ютер з операційною система macOS від фірми «Apple», об'єкт №4 носій інформації, що використовує флеш-пам'ять для збереження даних та підключається до комп'ютера чи іншого пристрою через USB-порт. Відповісти на питання, під якими обліковими записами здійснюється вхід до операційних систем, що встановлені на наданих на дослідження предметах, не виявляється за можливим з причин наведених у дослідницькій частині експертизи. Об'єкти дослідження №1, №2, №3 мають вбудований Wi-Fi-модуль, що надає можливість підключення до всесвітньої мережі Інтернет. Виявити чи здійснювався вхід та робота в мережі Інтернет 3 використанням вищезазначених об'єктів дослідження не виявляється за можливе з причин наведених в дослідницької частині експертизи. Об'єкт №4 носій інформації, вхід та робота в мережі Інтернет за допомогою нього неможливий. Відповісти на питання, чи міститься в пам'яті наданих на дослідження об'єктів програмне забезпечення для входу і роботи в мережі Інтернет, не виявляється за можливим з причин наведених у дослідницькій частині експертизи. Відповісти на питання, з яких ІР-адрес, МАС-адрес здійснювався вхід в мережу Інтернет з наданих на дослідження об'єктів, не виявляється за можливим з причин наведених у дослідницькій частині експертизи. Відповісти на питання, чи міститься в пам'яті наданих на дослідження об'єктів інформація, в тому числі видалена, щодо входу до мережі Інтернет, не виявляється за можливим з причин наведених у дослідницькій частині експертизи. На об'єктах дослідження №1, №2, №3 перевірити наявність інформації з вказаними ключовими словами в тому числі серед видалених, не виявляється за можливим з причин наведених у дослідницькій частині експертизи. На наданому об'єкті №4 інформації, яка у своєму тексті чи назві містить вказані у постанові ключові слова, в тому числі серед видалених, наявним програмно-апаратним комплексом не виявлено. Ілюстративна таблиця №1 до висновку експерта №199 від 11.02.2019 року, на трьох аркушах. Як вбачається з дослідницької частини експертизи, остання призначалась органом досудового розслідування з метою встановити, чи міститься на вищевказаних предметах інформація, в тому числі і видалена, щодо ОСОБА_21 , ОСОБА_20 , а також інші відомості про обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення;

- висновок експерта №18-4297/5312/5313/5321 судової криміналістичної експертизи відео-звукозапису по кримінальному провадженню №42018161010000184 від 11.05.2018 року, складеного 28.02.2019 року, згідно якого на оптичних дисках, позначених експертом, як ОД№647. ОД№680, ОД№ 1077 та ОД№1082 (див. Дослідницьку частину цього Висновку) містяться звукозаписи та відео-звукозаписи «2018 05 22 14 31 chl.mp4»,«180526 1341.avi», «Track «180526 1435.avi», y файлах: 3.wav», Track 18Cep08_0053].mp3», «Track 2 [18Cep09_0035 3 «Track 2.wav», «180526 1318.avi», [18Cep08_0047 18Cep09_0039].mp3», « НОМЕР_4 ОСОБА_39 » та «180809 1325.avi», які досліджувались. Записи очних розмов позначені експертом як фонограми №№1 10 (див. Таблицю №1 у Дослідницькій частині цього Висновку).1-4. Дослівна роздруківка фонограм №№1-10 наведена у Додатку №2 до цього Висновку у суб'єктивному сприйнятті експерта. 5. ОСОБА_11 приймала участь у розмовах записаних у файлах «Track 2.wav», «2018_ 05_ 22_ 14_ 31 _chl.mp4», « ОСОБА_40 », «180526_ 1318.avi», «180526_1341.avi», « НОМЕР_5 .avi», «Track 3 [18Cep08_0047 - 18Cep08_0053].mp3», «Track 2 [18Cep09_0035 - 18Cep09_0039].mp3», «2018_08_09_13_27_ch2.avi» та «180809_1325.avi». Вимовлені ОСОБА_11 репліки у Додатку №2 позначені, як «Ж2». У розмовах записаних y файлах « ОСОБА_41 », «2018_05 22_ 14__31__ch1.mp4», «Track 3.wav», «180526_1318.avi», «180526_1341.avi», Track 3 [18Cep08_0047 - 18Cep08_0053].mp3», «Track 2 [18Cep09_0035 - 18Cep09_0039].mp3». «2018_08_09_13_27_ch2.avi» та «180809 1325.avi» ознак порушення непереривності не виявлено;

- протоколи за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю» зістрічів ОСОБА_42 з ОСОБА_11 , а саме: 22.05.2018р. за адресою: АДРЕСА_10 , навпроти будівлі ІНФОРМАЦІЯ_23 , (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю» за 22.05.2018р. стосовно ОСОБА_11 від 14.06.2018р.); 26.05.2018р., яка відбулась за адресою: АДРЕСА_11 за місцем проживання ОСОБА_21 , (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю» від 15.06.2018р.), 08.08.2018р., яка відбулась у особистому автомобілі (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_21 біля ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_12 », який розташований за адресою: АДРЕСА_12 (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю» за 08.08.2018р. стосовно ОСОБА_11 від 16.08.2018р., у тому числі, зустрічі, яка відбулась 09.08.2018р. у день затримання ОСОБА_11 (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю» за 09.08.2018 року в рамках кримінального провадження №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «відео контролю» за 26.05.2018 року, від 15.06.2018 року, згідно якого на аудіо-відео записі зафіксовано зустріч, яка відбулася 26.05.2018 року, між ОСОБА_21 та ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_11 , (зустріч відбувалася на кухні вказаної квартири), наступного змісту: Близько 13 год. 35 хв. 01 сек. ОСОБА_11 зайшла до кухні та сіла за стіл (фото №1). Під час розмови ОСОБА_11 та ОСОБА_21 (фото №2,3). Близько 15 год. 23 хв. 25 сек. ОСОБА_11 вийшла з кухні, надалі вийшла з квартири та фото таблицею до нього;

- протокол ідентифікації (помітки) грошових коштів, згідно якого в період часу з 11:40 год., по 11:50 год., 09.08.2018 року перебуваючи у власному автомобілі, на майданчику для паркування автомобілів, який розташований біля спортивного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_22 » за адресою: АДРЕСА_7 , старший уповноважений в ОВС 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області ОСОБА_24 на виконання доручення військової прокуратури Одеського Гарнізону Південного регіону України провів огляд та ідентифікацію (помітку) грошових коштів у розмірі 3000 (три тисячі) доларів США, у кількості 30 (тридцять) купюр номіналом по 100 (сто) доларів США кожна, з найменуванням їх серії та номерами. Крім того, згідно протоколу вказані грошові кошти були помічені за допомогою спеціального препарату « ІНФОРМАЦІЯ_24 » шляхом його розприскування, з лицевої сторони;

- протокол про результати контролю за вчинення злочину від 20.08.2018 року, згідно якого на відео-аудіо записі зафіксовано зустріч між ОСОБА_11 , та ОСОБА_21 , у особистому автомобілі (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_21 , навпроти торгівельного центру « ІНФОРМАЦІЯ_25 » біля будинку АДРЕСА_13 . Так, близько 13 год. 27 хв. 26 сек. ОСОБА_11 сіла на переднє пасажирське сидіння власного автомобілю ОСОБА_21 . Близько 13 год. 27 хв. 54 сек. ОСОБА_43 надала серветку ОСОБА_11 . Близько 13 год. 27 хв. 57 сек. ОСОБА_11 тримає в руці надану раніше серветку поки ОСОБА_44 дістає гроші. Близько 13 год. 28 хв. 04 сек. ОСОБА_43 дістала з сумки гроші та поклала у серветку. Близько 13 год. 28 хв. 30 сек. ОСОБА_21 поклала грошові кошти у прозорий поліетиленовий пакет, якій в цей момент тримала ОСОБА_11 . Близько 13 год. 29 хв. 51 сек. ОСОБА_11 виходить з переднього пасажирського сидіння власного автомобілю ОСОБА_21 . Близько 13 год. 29 хв. 58 сек. ОСОБА_11 пересіла на заднє праве пасажирське сидіння власного автомобілю ОСОБА_45 . Близько 13 год. 30 хв. 48 сек. ОСОБА_11 вийшла з автомобілю ОСОБА_21 . Надалі ОСОБА_11 була затримана співробітниками правоохоронного органу;

- протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «відео контролю» за 09.08.2018 року, від 17.08.2018 року, згідно якого на відео-аудіо записі зафіксовано зустріч, яка відбулася між ОСОБА_11 , та ОСОБА_21 , у особистому автомобілі (д.н.з. НОМЕР_1 ) гр. ОСОБА_46 , навпроти торгівельного центру « ІНФОРМАЦІЯ_25 » біля будинку АДРЕСА_13 , наступного змісту: Близько 13 год. 27 хв. 26 сек. ОСОБА_11 сіла на переднє пасажирське сидіння власного автомобілю ОСОБА_21 (фото №1). Близько 13 год. 27 хв. 54 сек. ОСОБА_21 надає серветку ОСОБА_11 (фото №2). Близько 13 год. 27 хв. 57 сек. ОСОБА_11 держить надану серветку поки ОСОБА_21 дістає гроші (фото №3). Близько 13 год. 28 хв. 04 сек. ОСОБА_21 дістала з сумки гроші та поклала у серветку (фото №4, №5). Близько 13 год. 28 хв. 30 сек. ОСОБА_21 поклала грошові кошти у прозорий поліетиленовий пакет, якій в цей момент тримає ОСОБА_11 (фото №6). Близько 13 год. 28 хв. 53 сек. ОСОБА_21 та ОСОБА_11 продовжують розмову (фото №7). Близько 13 год. 29 хв. 51 сек. ОСОБА_11 виходить з переднього пасажирського сидіння власного автомобілю ОСОБА_47 (фото №8). Близько 13 год. 29 хв. 58 сек. ОСОБА_11 пересіла на заднє праве пасажирське сидіння власного автомобілю ОСОБА_21 (фото №9, №10). Близько 13 год. 30 хв. 48 сек. ОСОБА_11 вийшла з автомобілю ОСОБА_21 (фото №11). (зустріч закінчена) та фото таблицею до нього;

- протокол проведення слідчого експерименту від 05.02.2019 року за участі свідка ОСОБА_21 .

Також сторона обвинувачення посилалась на інші письмові докази, а саме:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018161010000184 від 11.05.2018 року про реєстрацію на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК України з наступними обставинами: службова особа одного з правоохоронних органів Одеської області, яка займає відповідальне становище, виказала громадянці ОСОБА_48 прохання надати неправомірну вигоду у сумі 20 тисяч доларів США за вчинення в інтересах громадянки ОСОБА_48 , як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди;

- постанову заступника військової прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 11.05.2018р. про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №42018161010000184 від 11.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- постанову заступника військового прокурора Південного регіону України від 11.05.2018 року про доручення здійснення (проведення) досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018161010000184 від 11.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України слідчим слідчого відділу УСБУ в Одеській області;

- доручення від 11.05.2018 року старшому слідчому в ОВС слідчого відділу УСБУ в Одеській області ОСОБА_49 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018161010000184;

- постанову заступника військової прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 11.05.2018р. про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №42018161010000185 від 11.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018161010000185 від 11.05.2018 року про реєстрацію кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК України з наступними обставинами: службова особа одного з правоохоронних органів Одеської області, яка займає відповідальне становище, виказала громадянці ОСОБА_48 прохання надати неправомірну вигоду у сумі 20 тисяч доларів США за вчинення в інтересах громадянки ОСОБА_48 , як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди;

- постанову заступника військового прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 11.05.2018 року про доручення здійснення (проведення) досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018161010000185 від 11.05.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України слідчим слідчого відділу УСБУ в Одеській області;

- постанову заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України від 12.05.2018 року про об'єднання матеріалів досудового розслідування у кримінальних провадженнях №42018161010000184 та №42018161010000185, яке зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №42018161010000184;

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018161010000359 від 07.08.2018 року про реєстрацію кримінального провадження за ч. 3 ст. 368 КК України з наступними обставинами: службова особа одного з правоохоронних органів Одеської області, яка займає відповідальне становище, виказала громадянину ОСОБА_50 прохання надати неправомірну вигоду у сумі 3 тисяч доларів США за вчинення в інтересах громадянина Ч, як того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди;

- постанову заступника військової прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 07.08.2018р. про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №42018161010000359 від 07.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- постанову заступника військового прокурора Південного регіону України від 07.08.2018 року про доручення проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018161010000359 від 07.08.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України слідчим слідчого відділу УСБУ в Одеській області;

- постанову прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України від 08.08.2018 року про об'єднання матеріалів кримінального провадження №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та матеріалів кримінального провадження №42018161010000359 від 07.08.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України в одне провадження, яке зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №42018161010000184;

- доручення від 09.08.2018 року старшому слідчому в ОВС слідчого відділу УСБУ в Одеській області ОСОБА_51 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018161010000184;

- постанову начальника 1 відділення СВ УСБУ в Одеській області про визначення групи слідчих у кримінальному провадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- постанову виконувача обов'язків військового прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 08.10.2018р. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р до трьох місяців;

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 07.11.2018р. про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р до 10 лютого 2019 року;

- постанова Генерального прокурора України ОСОБА_52 від 22.12.2018р. про визначення (заміну) групи прокурорів у кримінальному провадженні №42018161010000184;

- постанову військового прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 від 21.12.2018 року про визначення підслідності кримінального правопорушення та направлення кримінального провадження №42018161010000184 за підслідністю до територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві. Згідно вказаної постанови ДБР розпочало свою діяльність 27.11.2018 року;

- доручення від 27.12.2018р. про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р. за підозрою ОСОБА_11 слідчому Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР розташованого у м.Миколаєві;

- постановою начальника Другого слідчого відділу СУ ТУДБР розташованого у м.Миколаєві від 27.12.2018р. про призначення слідчої групи у кримінальному упровадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- постанову заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_53 про проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді від 09.08.2018 року, а саме до приміщення службових кабінетів ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою: АДРЕСА_4 ;

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 14.08.2018р. про надання дозволу на проведення обшуку в приміщенні службових кабінетів ІНФОРМАЦІЯ_18 за адресою: АДРЕСА_4 ;

- постанову заступника військового прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_53 про проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді від 09.08.2018 року, а саме до житла, квартири в якій мешкає ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_5 ;

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 14.08.2018р. про надання дозволу на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_5 ;

- постанову заступника військового прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_53 про проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді від 09.08.2018 року, а саме до квартири в якій мешкає ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 14.08.2018р. про надання дозволу на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 ;

- постанову заступника військового прокурора ІНФОРМАЦІЯ_14 про проникнення до житла чи іншого володіння особи до постановлення ухвали слідчого судді від 09.08.2018 року, а саме до приміщення службового кабінету ОСОБА_11 , який знаходиться у будівлі ІНФОРМАЦІЯ_21 за адресою: АДРЕСА_6 ;

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 14.08.2018р. про надання дозволу на проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_11 , який знаходиться у будівлі ІНФОРМАЦІЯ_21 за адресою: АДРЕСА_6 ;

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 14.08.2018р. про арешт майна у кримінальному упровадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- постанову про визнання предмета речовими доказами від 08.10.2018р. у кримінальному упровадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- постанову про передачу речових доказів та інших речей на відповідальне зберігання від 08.10.2018р.

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 20.08.2018р. про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному упровадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 15.08.2018р. про призначення судово-технічної експертизи у кримінальному упровадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 04.09.2018р. про тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальному упровадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 03.09.2018р. про призначення судово-технічної експертизи у кримінальному упровадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- ухвалу слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 10.10.2018р. про призначення експертизи матеріалів і засобів відеозвукозапису у кримінальному упровадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- постанову прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України про розсекречення матеріальних носіїв секретної інформації від 05.02.2019р.;

- клопотання прокурора та ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 14.05.2018р. про надання дозволу строком на 60 днів на проведення відносно ОСОБА_11 негласних слідчих дій;

- клопотання прокурора та ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 14.05.2018р. про надання дозволу строком на 60 днів на проведення відносно ОСОБА_21 негласних слідчих дій;

- постанову прокурора групи прокурорів - прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України про проведення контролю за вчиненням злочину від 01.06.2018 р.;

- клопотання прокурора та ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 03.07.2018р. про надання дозволу строком на 60 днів на проведення відносно ОСОБА_11 негласних слідчих дій;

- клопотання прокурора та ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_27 від 03.07.2018р. про надання дозволу строком на 60 днів на проведення відносно ОСОБА_21 негласних слідчих дій;

- постанову прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України про проведення контролю за вчинення злочину від 08.08.2018р.;

- клопотання прокурора та ухвала Голови ІНФОРМАЦІЯ_27 від 06.11.2018р. про надання дозволу на використання результатів негласної слідчої дії в іншому кримінальному провадженні;

- висновок службового розслідування за фактом надзвичайної події за участю заступника начальника ВП - начальника ІНФОРМАЦІЯ_13 підполковника поліції ОСОБА_11 , під час якого було встановлено, що опитана в ході службового розслідування старший лейтенант поліції ОСОБА_54 пояснила, що будь-яких вказівок щодо вказаного кримінального провадження №1201761500003647 від підполковника поліції ОСОБА_55 не отримувала, так як остання не є її безпосереднім керівником;

- протокол огляду від 02.01.2019 року особової справи ОСОБА_11 №3069;

- постанову слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві від 08.02.2019 року про закриття кримінального правопрушення у кримінальному провадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р.

- постанови слідчих від 08.10.2018р. та 05.02.2019р. про визнання речових доказів у кримінальному провадженні №42018161010000184 від 11.05.2018р.

У свою чергу під час судового розгляду судом були досліджені докази сторони захисту, а саме:

- роздруківки телефонних з'єднань абонента за № НОМЕР_2 , яким користується свідок ОСОБА_20 , вилучених на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 21.09.2018 року;

- роздруківки телефонних з'єднань абонента за № НОМЕР_6 , яким користується свідок ОСОБА_24 , вилучених на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2018 року;

- роздруківки телефонних з'єднань з вказівкою «LAC», «SID» абонента за № НОМЕР_6 , яким користується свідок ОСОБА_24 , вилучених на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2018 року;

- роздруківки телефонних з'єднань абонента за № НОМЕР_7 , яким користується свідок ОСОБА_21 , вилучених на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2018 року;

- роздруківки телефонних з'єднань з вказівкою «LAC», «SID» абонента за № НОМЕР_7 , яким користується свідок ОСОБА_21 , вилучених на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 05.11.2018 року;

- роздруківки телефонних з'єднань абонента за № НОМЕР_8 , яким користується обвинувачена ОСОБА_11 , вилучених на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.09.2018 року;

- роздруківки телефонних з'єднань з вказівкою «LAC», «SID» абонента за № НОМЕР_8 , яким користується свідок ОСОБА_21 , вилучених на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.09.2018 року;

- відповідь ГО « ІНФОРМАЦІЯ_22 » від 13.02.2019 року за №45, з якого вбачається, що громадянам ОСОБА_27 та ОСОБА_26 абонементи на відвідування плавального басейну спортивного комплексу - 2 ( АДРЕСА_7 ) в організації не видавалися;

- копія наказу №26 від 23.04.2018 року першого заступника голови ГО « ІНФОРМАЦІЯ_22 » про призупинення з 24.04.2018 року навчально-тренувального процесу в СДЮСШОР « ІНФОРМАЦІЯ_22 » плавання, груп здоров'я та інших відвідувачів великого басейну спортивного комплексу-2, до особового розпорядження, у зв'язку з проведенням ремонтних робіт;

- документи, надані ІНФОРМАЦІЯ_28 на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_26 від 12.11.2018 року щодо відомостей про притягнення ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_29 , до кримінальної та адміністративної відповідальності;

- відповідь ІНФОРМАЦІЯ_10 від 12.02.19 року за №65/4/У-5/389.

Мотиви суду.

Розглянувши матеріли кримінального провадження в межах висунутого обвинувачення, дослідивши всі надані сторонами докази та провівши демонстрацію проведених в ході досудового слідства відеозаписів, оглянувши речові докази, заслухавши обвинувачену та свідків, суд дійшов наступних висновків.

Суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Допитавши обвинувачену, свідків, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши безпосередньо досліджені всі зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, та сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду з таких підстав.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Пленум Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ при постановленні вироків» від 29 червня 1990 року з послідуючими змінами та доповненнями доводить, що в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, дослідженні в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх відповідності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у статті 368 КПК України.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№475/97-ВР).

У п. 1 ст. 1 цього Закону зазначено, що «Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського Суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції»

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суд практику Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barbera,MesseguandJabardov.Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справ з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов'язок доказування лежить на обвинувачені, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, ОСОБА_57 , judgment of 6 Desember 1988, Series A no. 146, p. 33, §77).

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, а також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: у тому числі подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, відповідно до положень ч.1 ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно зі ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Суд вважає порушенням закону щодо підслідності проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчими СВ УСБУ в Одеській області.

Проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема проведення окремих слідчих (розшукових) дій, заходів забезпечення кримінального провадження, тощо, органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження, закріплені у ст. 9 Кримінального процесуального кодексу України (КПК) та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК України.

Так, постановою заступника військового прокурора Південного регіону України від 11.05.2018 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42018161010000184, постановою від 11.05.2018 року у кримінальному провадженні №42018161010000185 та постановою від 07.08.2018 року у кримінальному провадженні №42018161010000359 доручено слідчим слідчого відділу УСБУ в Одеській області; постановлено матеріали кримінального провадження спрямувати до слідчого відділу Управління СБУ в Одеській області для організації подальшого досудового розслідування. Вказані кримінальні провадження об'єднано в одне з №42018161010000184.

Вказані постанови прокурора про визначення підслідності обґрунтовано тим, що слідчі органів Національної поліції, та органи Державного бюро розслідувань, які ще не розпочали свою роботу та, відповідно, з цих причин, не можуть забезпечити здійснення ефективного досудового розслідування, тому проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні необхідно доручити іншому органу досудового розслідування, а саме слідчим слідчого відділу УСБУ в Одеській області. При цьому заступник керівника регіональної прокуратури керувався ч. 5 ст. 36, статтями 110, 216, 218 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом, при цьому має бути дотримана сукупність наступних умов: докази мають бути отримані тільки уповноваженими на не особами (органами); способами і засобами, які призначені для одержання певних доказів; у процесі отримання доказів мають бути дотримані вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників; докази мають бути закріплені належним чином. При відсутності хоча би однієї складової цих умов доказ визнається недопустимим, а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є, зокрема, докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, у тому числі шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень. Тобто здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_11 , що здійснюється судом, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України, внесено до ЄРДР 11.05.2018 року за №42018161010000184 уповноваженою особою прокуратури і досудове розслідування на підставі постанов заступника військового прокурора Південого регіону України від 11.05.2018 року та від 07.08.2018 року про визначення підслідності кримінального правопорушення, у період час з 11.05.2018 року до 20.12.2018 року проведено слідчими СВ УСБУ в Одеській області.

Підслідність кримінальних правопорушень різним органам досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначається виключно згідно з положеннями ст. 216 КПК України.

Від початку досудового розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні №42018161010000184 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, було відомо, що розслідувана подія відбулась за участі працівника Національної поліції, який згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист суддів, працівників апарату судів і працівників правоохоронних органів» віднесений до правоохоронних органів.

Положеннями ч. 1 ст. 216 КПК передбачено, що слідчі органи Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування. Згідно з вимогами ч. 4 ст. 216 КПК України, саме на слідчих органів державного бюро розслідування покладено повноваження щодо розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів.

Частина 2 ст. 216 КПК України визначає кримінальні правопорушення, які підслідні слідчим органів безпеки, і ця норма не уповноважує органи безпеки здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтею 368 КК України, за якою здійснювалося досудове розслідування.

Частиною 1 розділу XI «Перехідні положення» КПК України (у редакції, чинній станом на 27.12.2017, тобто на момент початку досудового розслідування) встановлено, що до дня введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, - щодо злочинів, передбачених частиною четвертою статті 216 цього Кодексу. Після введення в дію положень частини четвертої статті 216 цього Кодексу кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначеними цим Кодексом, до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років. Після закінчення дворічного строку кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури, у тримісячний строк передаються слідчим органів Державного бюро розслідувань.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу 6 ЗУ «Про державне бюро розслідувань» від 12.11.2015, який набрав чинності 01.03.2016, матеріали кримінального провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають в іншому органі досудового розслідування на стадії досудового розслідування, але відповідно до цього Закону підслідні Державному бюро розслідувань, у тримісячний строк після початку здійснення Державним бюро розслідувань функції досудового розслідування передаються до відповідного підрозділу (органу) Державного бюро розслідувань для продовження провадження. Кримінальні провадження, які до початку діяльності Державного бюро розслідувань розпочаті слідчими органів прокуратури і перебувають на стадії досудового розслідування, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури до закінчення досудового розслідування, але не довше двох років.

Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. Статтею 68 Основного Закону визначено, що всі зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до вимог ст. 3 КПК України, слідчий це службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням: податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю) Національного антикорупційного бюро України тощо, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до п. 2 рішення Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 №9, оскільки Конституція, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Основному Закону і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Згідно з позиціями Конституційного Суду України, одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, установлюваних такими обмеженнями (абз.3 пп.3.1 п.3 мотивувальної частини рішення від 29.06.2010 №17-рп/2010); принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абз.6 пп.2.1 п.2 мотивувальної частини рішення від 20.12.2017 №2-р/2017).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». Якщо національне законодавство допустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

При ухваленні Конституції України у 1996 році прокуратура була позбавлена, зокрема, функції попереднього слідства. Реформування прокуратури було зумовлене виконанням Україною зобов'язань, пов'язаних зі вступом до Ради Європи. Так, у висновку №190(1995) від 26.09.1995 Парламентської асамблеї РЄ щодо заявки України на вступ до Ради Європи зазначається, що роль та функції прокуратури будуть змінені шляхом перетворення цієї інституції в орган, який відповідатиме європейським стандартам. При прийнятті Конституції України вважалося, що функція попереднього слідства зберігатиметься за прокуратурою протягом певного часу.

Відповідно до пункту 9 розділу XV Конституції України (в редакції Закону України №1401-VIII від 02.06.2016 року, що була чинна на день прийняття постанови про визначення підслідності у вказаному кримінальному провадженні), норми якої мають найвищу юридичну силу, прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції.

Конституційний Суд України у рішенні від 10.09.2008 №15-рп/2008 у справі про повноваження прокуратури аналізував питання відповідності Основному Закону положень ст. 17 закону «Про прокуратуру» від 05.11.1991 стосовно проведення попереднього слідства у кримінальних справах слідчими прокуратури та наявності посад слідчих у Генеральній прокуратурі, прокуратурі Автономної Республіки Крим, прокуратурах областей, міст та інших прирівняних до них. У цій справі Суд дійшов висновку про відповідність Конституції України положень законодавства, згідно з якими прокуратура продовжує виконувати функцію слідства на час перехідного періоду до моменту створення системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її діяльність.

З метою недопущення неоднакового застосування та неправильного тлумачення положень розділів X «Прикінцеві положення» та XI «Перехідні положення» КПК України в частині, що стосується діяльності Державного бюро розслідувань України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних кримінальних справ відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про судоустрій статус суддів» у своєму листі від 02.03.2016 надав роз'яснення, що передання матеріалів відбувається відповідно до абзацу 2 пункту 4 розділу VI Закону України "Про Державне бюро розслідувань" та абзацу 2 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" КПК України у тримісячний строк після початку здійснення Державним бюро розслідувань функції досудового розслідування. Тобто початок дії положень ч. 4 ст. 216 КПК України пов'язаний не з моментом набрання чинності законом, який регулюватиме діяльність Державного бюро розслідувань України як державної установи, а з моментом початку здійснення останнім функцій органу досудового розслідування. До того часу згідно з абзацами 1 та 2 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" КПК України повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури.

Державне бюро розслідувань розпочало свою діяльність 27.11.2018 року. Оскільки кримінальне провадження №42018161010000184 зареєстроване 11.05.2018 року, тобто до дня початку роботи органів державного бюро розслідувань, то повноваженнями щодо здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, вчиненого працівником правоохоронного органу були наділені слідчі органів прокуратури.

Таким чином, органи прокуратури лише з 27.11.2018 року остаточно позбавлені повноважень здійснювати досудове розслідування в будь-яких кримінальних провадженнях, що вбачається з Конституції України, зокрема з п. 9 «Перехідних положень», та рішення КСУ №15-рп/2008.

Частиною 5 ст. 36 КПК України передбачено єдину можливість змінити орган, який здійснює досудове розслідування, а саме, право прокурора виключно внаслідок неефективного досудового розслідування доручити здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, в тому числі, в межах одного органу. Винятком із зазначеного правила були кримінальні провадження, підслідні НАБУ. Більше винятків ця норма не містила.

Належний суб'єкт доказування є завжди передумовою допустимості отриманих доказів, що підтверджується усталеною практикою Верховного Суду.

Згідно з КПК України стороною кримінального провадження з боку обвинувачення виступають: прокурор, орган досудового розслідування, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, слідчий, дізнавач, оперативні підрозділи. Отже, прокурор належить до сторони обвинувачення нарівні з іншими її суб'єктами.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Основне навантаження з установлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, звичайно має слідчий, на якого покладається основний тягар збирання доказів під час досудового розслідування відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 36 та ч. 1, ч. 2 ст. 40 КПК України. Водночас законодавець не відмежовує прокурора від діяльності слідчого зі збирання доказів у кримінальному провадженні, а закріплює за ним можливість у необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному КПК України, доручати проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, призначати ревізії та перевірки у порядку, визначеному законом, приймати процесуальні рішення, у випадках, передбачених КПК України, повідомляти особі про підозру, пред'являти цивільний позов, затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акту, клопотань про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.

Але прокурор, який наділений відповідно КПК України повноваженнями особистої участі у збиранні, оцінці та використанні доказів для прийняття відповідних процесуальних рішень, не є відокремленим суб'єктом у збиранні цих доказів, а є лише стороною обвинувачення, яку на досудовому розслідуванні представляє орган досудового розслідування. У цьому кримінальному провадженні - це слідчий відділ УСБУ в Одеській облкасті, який здійснював в період з 11.05.2018 року по 20.12.2018 року досудове розслідування з порушенням правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК, у ході якого і проведено першочергові слідчі та негласні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання доказів обвинувачення.

Згідно зі статтею 2 КПК України до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.

Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20.10.2011 наголошував, що визнаватися допустимими та використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав та свобод людини й громадянина у кримінальному процесі та ухваленні законного і справедливого рішення у справі. Суд у вказаному рішенні зазначив, що аналіз положення ч. 3 ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними незаконним способом, а саме з порушенням конституційних прав та свобод людини й громадянина, з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних, не уповноваженою на те особою тощо.

Докази, отримані у кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом (з рішення ЄС у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Об'єднана палата ККС Верховного Суду у своїй постанові від 24.05.2021 року у справі №640/5023/19 зробила висновок про те, як саме повинна застосовуватись норма права, яка встановлює належну процедуру реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, та наслідків недотримання такої процедури в конкретному кримінальному провадженні. Змістом ч. 5 ст. 36, статей 86, 87, 110, 214, 216 КПК визначається належна правова процедура реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, яка містить такі елементи: а) належний суб'єкт (Генеральний прокурор, керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники); б) оцінка досудового розслідування як неефективного; в) відображення такої оцінки у відповідному процесуальному рішенні - постанові; г) вмотивованість такої постанови. Обов'язковою передумовою реалізації Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками повноважень, передбачених ч. 5 ст. 36 КПК, є оцінка досудового розслідування органом досудового розслідування, встановленим ст. 216 КПК, як неефективного та відображення такої оцінки у постанові з наведенням відповідного мотивування.

Наявність відповідних відомостей, що стосуються конкретного кримінального провадження, щодо його неефективності відповідним прокурором може бути встановлено на будь-якому етапі досудового розслідування, в тому числі і на його початку, та бути підставами для прийняття рішення в порядку і відповідно до вимог ч. 5 ст. 36 КПК України. У кожному конкретному випадку наявність таких підстав має бути обґрунтована у відповідному процесуальному рішенні - постанові прокурора про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, яка має відповідати вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі бути вмотивованою, надавати обґрунтоване пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого рішення.

Постанова про доручення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, її обґрунтування та вмотивування має бути предметом дослідження суду в кожному кримінальному провадженні, яке здійснюється з урахуванням його конкретних обставин. Результати такого дослідження утворюють підстави для подальшої оцінки отриманих у результаті проведеного досудового розслідування доказів з точки зору їх допустимості.

У разі доручення Генеральним прокурором, керівником обласної прокуратури, їх першими заступниками та заступниками здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування без встановлення неефективності досудового розслідування органом досудового розслідування, визначеним ст. 216 КПК, зазначені уповноважені особи діятимуть поза межами своїх повноважень. У такому випадку матиме місце недотримання належної правової процедури застосування ч. 5 ст. 36 КПК та порушення вимог статей 214, 216 КПК України.

Наслідком недотримання належної правової процедури як складового елементу принципу верховенства права є визнання доказів, одержаних в ході досудового розслідування недопустимими на підставі ст. 86, п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК як таких, що зібрані (отримані) неуповноваженими особами (органом) у конкретному кримінальному провадженні, з порушенням установленого законом порядку.

За встановлених судом обставин, посилання прокурора у постановах про визначення підслідності кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (яке відповідно до вимог ст.216 КПК України підслідне слідчим органів державного бюро розслідувань), у кримінальному провадженні №42018161010000184 , не узгоджується з положеннями ч. 5 ст. 36 КПК України, якою керувався прокурор при прийнятті постанов і якою передбачено можливість визначення іншого органу досудового розслідування виключно у разі неефективного розслідування кримінального правопорушення. Даних про неефективність досудового розслідування даного кримінального провадження, як підставу для визначення іншого органу досудового розслідування, а також обґрунтованого пояснення щодо фактичних та юридичних підстав прийнятого прокурором рішення про зміну підслідності, постанови прокурора від 11.05.2018 року та від 07.08.2018 року не містять, тому суд вважає вказані постанови не вмотивованими.

Таким чином всупереч проаналізованим судом вимогам закону прокурором визначено підслідність кримінального правопорушення за слідчим відділом УСБУ в Одеській області, при здійсненні нагляду прокурором у кримінальному провадженні, здійснено досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні №42018161010000184, у ході якого проведено слідчі дії, спрямовані на отримання доказів, що покладено в основу обвинувачення ОСОБА_11 , з порушенням визначених законом правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК України, у той час як вказане кримінальне правопорушення, відповідно до ч. 4 цієї статті підслідне слідчим органів державного бюро розслідувань і до дня початку діяльності останнього кримінальні провадження, які підслідні йому, уповноважені були здійснювати виключно органи прокуратури.

Отже, враховуючи, що слідчий відділ УСБУ в Одеській області, при здійсненні нагляду процесуальним прокурором, діяв поза межами наданих цьому органу досудового розслідування кримінальним процесуальним законом повноважень, то відповідно до вимог ст. 87 КПК України надані прокурором і досліджені судом докази, надані суду на доведення винуватості ОСОБА_11 , здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, шляхом реалізації органом досудового розслідування і прокурором своїх повноважень, не передбачених цим кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 87 КПК України є недопустимими.

Крім того, як було зазначено вище, судом було досліджено протокол добровільного надання грошових коштів, який було складено 09.08.2018 року з 11 години 00 хвилин до 11 години 40 хвилин, на виконання доручення військової прокуратури № 527г від 08.08.2018 року старшим оперуповноваженим з ОВЗ 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області майором ОСОБА_24 , з якого вбачається, що перебуваючи у власному автомобілі на майданчику для паркування автомобілів, який розташований біля спортивного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_22 », за адресою: АДРЕСА_7 , громадянин ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_30 добровільно надав грошові кошти в розмірі 3000 доларів США номіналом по 100 доларів США.

В той же час, згідно роздруківки з'єднань мобільного телефону НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_24 , отриманої на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 05.11.2018 року за клопотанням сторони захисту, вбачається, що у період складання, зазначеного вище протоколу добровільної видачі коштів ОСОБА_20 , саме з 11 години 00 хвилин до 11 години 40 хвилин, ОСОБА_24 знаходився у іншому місці та це достовірно визначається згідно його телефонних дзвінків, які відбувалися у той час, а саме:

- 09.08.2018 року о 10:56 год., з'єднання тривало 06 секунд та місцезнаходження АДРЕСА_14 , що за 2,3 кілометра від Мукачівського провулка в м. Одесі;

- 09.08.2018 року об 11:01 год., з'єднання тривало 05 секунд та місцезнаходження АДРЕСА_14 , що за 2,3 кілометра від Мукачівського провулка в м. Одесі;

-09.08.2018 року об 11:31 год. з'єднання тривало 00 секунд та місцезнаходження АДРЕСА_14 , що за 2,3 кілометра від Мукачівського провулка в м. Одесі;

-09.08.2018 року об 11:32 год., з'єднання тривало 06 секунд та місцезнаходження вул.Єврейська перехрестя Олександрівського проспект в м. Одесі.

Крім того, згідно даних вищевказаного протоколу від 09.08.2018 року свідок ОСОБА_20 також знаходився у АДРЕСА_7 . Вказаний протокол складався співробітником ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_24 у присутності понятих ОСОБА_58 та ОСОБА_26 . При цьому, згідно з даними роздруківки телефонних з'єднань ОСОБА_20 , який користується м.т. НОМЕР_2 , у період з 10:42 год., по 11:42 год., останій знаходився у інших місцях, ніж зазначено у вказаному протоколі та свідчить про неможливість ним передати гроші та підписати протокол їх добровільної видачі, а саме:

- 09.08.2018 року, о 10:42 год., з'єднання тривало 1038 секунд та місцезнаходження АДРЕСА_15 ;

- 09.08.2018 року, об 11:07 год., з'єднання тривало 637 секунд та місцезнаходження АДРЕСА_16 ;

- 09.08.2018 року об 11:18 год., з'єднання тривало 10 секунд та місце знаходження АДРЕСА_17 ;

- 09.08.2018 року, об 11:25 год., з'єднання тривало 98 секунд та місцезнаходження АДРЕСА_18 ;

- 09.08.2018 року об 11:42 год., з'єднання тривало 477 секунд та місцезнаходження АДРЕСА_19 .

Викладені факти виключають проведення вказаної процесуальної дії за участю вищевказаних осіб: ОСОБА_24 та ОСОБА_20 та вказують на суттєві порушення норм кримінально-процесуального законодавства при складенні протоколу добровільного надання грошових коштів від 09 серпня 2018 року.

За таких обставин, відповідно до вимог ст.ст. 86,87 КПК України суд не може визнати вказаний доказ сторони обвинувачення допустимим.

Також, прокурором надано та судом досліджено протокол ідентифікації (помітки) грошових купюр від 09 серпня 2018 року.

Встановлено, що його складено старшим оперуповноваженим з ІНФОРМАЦІЯ_31 майором ОСОБА_24 на підставі доручення прокурора № 526-т. № 527т. від 08.08.2018 року. Всього було помічено 30 купюр номіналом по 100 доларів США загальною сумою 3 000 доларів США за адресою: АДРЕСА_7 .

Зазначені купюри були помічені спеціальним засобом люмінесцентним препаратом «Світлячок-м».

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 104 КПК України протокол складається з описової частини, яка повинна містити відомості про послідовність дій, отримання в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження.

Відповідно до ст. 105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки. Додатки до протоколів повинні бути належним чином упаковані з метою надійного збереження, а також засвідченні підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовлені та/або вилученні таких додатків.

Відповідно до ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення. До складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії. В ході протоколу огляду міста події від 09.08.2018 року, який був наданий стороною обвинувачення вилучено грошові кошти, які вказані в протоколі ідентифікації (помітки) грошових купюр від 09 серпня 2018 року, однак при просвічувані їх ультрафіолетовою лампою встановлено, що люмінесцентного препарату «Світлячок-м» на них немає, про що у протоколі було зазначено ОСОБА_11 .

Також судом установлено, що у протоколі огляду місця події зазначено дату та години його проведення: 09.08.2018 року з 13 год., 36 хв., до 15 год., 05 хв. Згідно з протоколом затримання ОСОБА_11 , вона була затримана 09.08.2018 року о 13 год., 42 хв., тобто через 06 хвилин, а саме під час проведення огляду . Таким чином затримання ОСОБА_11 та огляд місця події розпочато фактично одночасно. На відеозаписі огляду місця події, чітко зафіксовано, як слідчий повідомляє про те, що проводиться огляд місця події безпосередньо після вчинення злочину, за участю ОСОБА_11 .

Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою особою.

Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов'язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору. Згідно ч. 1 ст. 106 КПК України протокол під час досудового розслідування складається слідчим або прокурором, які проводять відповідну процесуальну дію, під час її проведення або безпосередньо після її закінчення.

Натомість складання протоколу про затримання ОСОБА_11 , підозрюваної у вчиненні злочину, було розпочато 09.08.2018 року о 16 год., 55 хв., тобто більше ніж через три години після затримання, а закінчено його складання о 18 год., 45 хв.. Отже, складання протоколу огляду місця події, яке завершено о 15 год., 05 хв., передувало складанню протоколу про затримання. Таким чином всупереч вимогам ч. 1 ст. 106 КПК України протокол про затримання ОСОБА_11 під час її затримання або безпосередньо після затримання складено не було, процесуальні права ОСОБА_11 після її фактичного затримання не роз'яснено.

Кримінально-процесуальним кодексом України не передбачено такого учасника кримінального провадження, як затриманий. Однак, системний аналіз ст.ст. 42, 208, 276 КПК України свідчить про те, що особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення фактично набуває, статусу підозрюваного. У зв'язку з цим, особі, затриманій за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язково вручається пам'ятка про його процесуальні права та обов'язки підозрюваного з їх повідомленням особою, яка здійснює затримання.

Тобто, з моменту фактичного затримання ОСОБА_11 , як підозрюваної у вчиненні злочину, що співпадає по часу з початком проведення огляду місця події, вона має право бути негайно повідомлена, як підозрювана, зрозумілою для неї мовою про підстави затримання та у вчиненні якого злочину вона підозрюється, на роз'яснення прав мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти неї, негайно повідомити інших осіб про її затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 КПК України, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені КПК, а уповноважена службова особа зобов'язана була в силу приписів ч. 4 ст. 208 КПК України негайно (тобто невідкладно, у момент затримання) здійснити таке повідомлення.

З дослідженого під час судового розгляду відеозапису огляду місця події вбачається, що ОСОБА_11 не була негайно повідомлена про її права саме як підозрюваної, в тому числі про право мати захисника під час проведенні такої слідчої дії як огляд місця події.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право на першу вимогу мати захисника, на участь захисника у проведенні процесуальних дій. До протоколу затримання ОСОБА_11 внесені зауваження, що повідомити родичів - матір надалі можливість лише о 16год., 40 хв., адвоката станом на 17 год. 34 хв., не повідомлено та адвоката не надали. Тобто, в силу невиконання уповноваженою службовою особою імперативних приписів кримінального процесуального закону, ОСОБА_11 була позбавлена вчасної правової допомоги.

Таким чином органом досудового розслідування не лише належним чином не забезпечено умов для отримання підозрюваною ОСОБА_11 професійної правничої допомоги під час проведення невідкладних слідчих дій 09.08.2018 року, а навпаки, створено умови для неможливості участі захисника в таких діях. Про затримання ОСОБА_11 центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги було повідомлено з викликом адвоката лише на 19 год.00 хв. 09.08.2018 року. Про права затриманої ОСОБА_11 була повідомлена при підписанні протоколу про її затримання, тобто о 18 год. 45 хв., це більше як через п'ять годин після фактичного її затримання за підозрою у вчиненні злочину та початку невідкладних слідчих дій за її участю.

На підставі викладеного затримання ОСОБА_11 з 13 год., 42 хв. , з моменту його фактичного затримання, до 16 год., 55 хв., моменту початку складання протоколу, суд вважає незаконним, оскільки затримання особи не було належним чином задокументовано і процесуальний статус ОСОБА_11 у цей період залишався невизначеним.

ЄСПЛ трактує таке затримання як порушення підпункту «с» п. 1 ст. 5 Конвенції (рішення від 15.11.2012 року у справі «Гриненко проти України».

Отже, під час проведення огляду місця події ОСОБА_11 не мала процесуального статусу підозрюваного з усім комплексом прав та процесуальних гарантій, передбачених КПК України для такого учасника кримінального провадження. Таким чином, право ОСОБА_11 на захист у кримінальному провадженні під час проведення невідкладних слідчих дій було порушене, тому докази, здобуті органом досудового розслідування внаслідок порушення права ОСОБА_11 на захист, є недопустимими відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України.

В результаті огляду місця події, а саме на перехресті вул. Грецька та Катерининська в м. Одесі на підлозі разом з іншими речами були вилучені грошові кошти у загальній сумі 3000 доларів США, як і зафіксовано у протоколі слідчої дії, і в подальшому постановою старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській області від 08.10.2018 року визнано речовими доказами. Так як предметом оцінки суду виступають не самі докази, а фактичні дані, які набувають значення доказів лише після їх верифікації у суді, тому фактичні дані, що зафіксовані у постанові слідчого від 08.10.2018 року про визнання речовими доказами, з урахуванням факту недодержання конституційних прав і свобод людини під час проведення процесуальних дій, відповідно до ст. 87 КПК України є недопустимими доказами, так як є похідними від згаданого протоколу огляду місця події, який проведено з грубим порушенням кримінального процесуального закону.

Таким чином відомості, що містяться у протоколі огляду місця події від 09.08.2018 року з додатками до нього та протоколі затримання ОСОБА_11 від 09.08.2018 року, не є допустимими джерелами доказів не тільки внаслідок отримання їх органом досудового розслідування без відповідних повноважень, а також як такі, що отримані з іншим порушенням вимог кримінального процесуального закону, зокрема порушення права особи на захист, на підставі ст. 86, ч. 1, п.3 ч.2 ст. 87, ч. 3 ст.89 КПК України.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, сформованою у постановах ІНФОРМАЦІЯ_32 у справі №686/19218/17 від 27.11.2019 та у справі №744/499/19 від 04.06.2020 про те, що проведення слідчих дій після фактичного затримання особи без участі захисника є однозначним порушенням права на захист.

З урахуванням установлених процесуальних порушень, фактів порушення конституційних прав і свобод людини, на підставі ст. 87 КПК недопустимими є і решта зазначених вище доказів сторони обвинувачення, які є похідними від згаданих протоколів слідчих дій, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у Верховним Судом у рішенні від 21.01.2020 у справі №756/8425/17, а також з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 30 червня 2008 року у справі «Гефген проти Німеччини» та від 21 квітня 2011 року, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», згідно з якими якщо джерело доказів є недопустимим, то всі інші фактичні дані, отримані з його допомогою, будуть такими ж. Тому похідні від визнаних недопустимими протоколів слідчих дій докази є недопустимими доказами внаслідок доктрини "плодів отруєного дерева".

Також, як було встановлено судом, згідно досліджених даних роздруківки телефонних дзвінків мобільного телефону НОМЕР_6 , який належить свідку ОСОБА_24 , дослідженої під час судового розгляду, встановлено, що, осатаній 09.08.2018 року, об 11:42:30 год., знаходився в м. Одесі, на перехресті вул. Єврейська, Олександрівський проспект, район ринку « ІНФОРМАЦІЯ_33 », у той же час протокол ідентифікації складався з 11 год. 40 хв., по 11 год., 50 хв. та за таких обставин суд виключає проведення вказаної процесуальної дії за участі ОСОБА_24 ..

Також, стороною обвинувачення у суді, у якості доказу, наданий протокол огляду та вручення грошових коштів від 09.08.2018 року, складений старшим оперуповноваженим з ОВЗ 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області майором ОСОБА_59 на виконання доручення військової прокуратури № 527т від 08.08.2018 року, який складався у період часу з 11 год.,53 хв. до 12 год., 20 хв. При цьому, будучи допитаної в якості свідка ОСОБА_21 в суді вказала, що вказаний протокол складався та гроші їй були вручені, після зустрічі біля ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_12 » за день до того, як вона передала грошові кошти ОСОБА_11 , тобто 08.08.2018 року, які у подальшому до наступного дня (09.08.2018 року) та передачі ОСОБА_11 зберігала у своєму автомобілі «марки «Лексус» д.н.з. НОМЕР_1 та ці викладені обставини свідчать про те, що наданий прокурором у якості доказу протокол огляду та вручення грошових купюр від 09 серпня 2018 року не відповідає дійсності. Всі ці протиріччя та вищевикладені допущення суттєвих порушень вимог кримінально-процесуального законодавства при складанні протоколу добровільної видачі грошових коштів, вказують на необхідність визнання судом цього доказу - протоколу огляду та вручення грошових коштів від 09.08.2018 року на підставі ч.2 ст.87 КПК України недопустимим доказом.

Відповідно до вимог ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті

Частина перша ст. 270 КПК України передбачено, що аудіо, відеоконтроль місця може здійснюватися під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови поведінка осіб у цьому місці, а також інші поді, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка мас значення для кримінального провадження. При цьому, обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи відбувається за правилами ст. 267 КПК України

За змістом ч. 3 ст. 267 КПК України публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.

Саме з цих причин, відповідно до ч. 1 ст. 267 КПК України, слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, між іншим, з метою встановлення технічних засобів аудіо-відеоконтролю особи.

Згідно ч.4 ст. 267 КПК України обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою в ч. 1 ст. 267 КПК України, проводиться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, передбаченому ст.ст. 246, 248, 249 КПК України.

Так, під час судового слідства прокурором надано та досліджено судом у якості доказу протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «Аудіоконтролю» за 22.05.2018 року, складений 16.06.2018 року. При перегляді в судовому засіданні електронного носія інформації DVD-R, який є додатком до вказаного протоколу, вбачається, що аудіо-відеозапис спілкування між особами зафіксований за допомогою аудіо-відеореєстратора, встановленого на протязі декількох діб у автомобілі ОСОБА_60 , де відбулась її зустріч з ОСОБА_11 . Отже, на даному електронному носії зафіксована інформація щодо проведення стосовно ОСОБА_11 НСРД у вигляді аудіо-відеоконтролю особи, оскільки відбулось втручання у приватне спілкування, тобто доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, по спілкування є приватним.

При цьому, як встановлено під час судового розгляду прокурор з клопотанням до слідчого судді щодо отримання дозволу на обстеження володіння особи транспортного засобу ОСОБА_21 , проникнення в автомобіль для встановлення технічних засобів аудіо-відеоконтролю особи не звертався і, відповідно такий дозвіл не отримував, а тому встановлення технічних засобів аудіо-відеоконтролю особи (аудіо-відео реєстратор) для проведення НСРД у вигляді аудіо-відеоконтролю особи ОСОБА_11 відбулось у особистому автомобілі ОСОБА_61 в порушення вимог статті 267 КПК України, якою передбачено проведення обстеження публічно недоступних місць, житла та іншого володіння особи. Допитана під час судового розгляду справи свідок ОСОБА_21 не змогла підтвердити надання дозволу на проникнення для проведення відповідних слідчих (розшукових) дії у належних їй автомобілі та житлі.

Відповідно і аудіо-відеоконтроль особи ОСОБА_11 , проведений у автомобілі ОСОБА_21 за допомогою встановлених поза законом, технічних засобів, результати його проведення, зафіксовані у протоколі та компакт диск « ІНФОРМАЦІЯ_34 » реєстраційний номер 65/4/52-647т від 18.05.2018 року підлягають визнанню недопустимим доказом, про що свідчить відсутність в наданих суду матеріалах кримінального провадження ухвал слідчого судді на дозвіл щодо проникнення в автомобіль або матеріалів щодо згоди власника автомобіля на встановлення технічних засобів для проведення цієї дії.

З цих же підстав суд визнає недопустимими доказами - протокол та додатки до нього за результатами аудіо-відеоконтролю місця від 26.05.2018, складений 15.06.2018 року, з яких вбачається, що аудіо-відеозапис спілкування між особами ( ОСОБА_21 та ОСОБА_11 ), зафіксований за допомогою аудіо-відео реєстратора, проводився у квартирі ОСОБА_21 , однак з наданих прокурором доказів вбачається, що у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_11 прокурор з клопотанням до слідчого судді щодо отримання дозволу на обстеження вищевказаного житла (квартири АДРЕСА_20 ) ОСОБА_46 для встановлення технічних засобів аудіо-відеоконтролю особи не звертався і, відповідно такий дозвіл не отримував. Також не надано суду і матеріалів які б підтверджували згоду власника на проникнення до її житла.

З цих же підстав суд визнає недопустимим доказом - протокол за результатами аудіоконтролю від 08.08.2018, стосовно ОСОБА_11 , складений 16.08.2018 року, з якого вбачається, що аудіоконтроль спілкування між особами: ОСОБА_21 та ОСОБА_11 , проводився у автомобілі ОСОБА_21 (д.н.з. НОМЕР_1 ), біля ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_12 », який розташований за адресою: АДРЕСА_12 , за відсутності рішення суду на дозвіл щодо проникнення в автомобіль та згоди власника автомобіля на встановлення технічних засобів для проведення цієї дії.

Крім того, судом досліджено доказ сторони обвинувачення, а саме протокол за результатами проведення НСРД «відеоконтролю особи» за 09.08.2018 року, який складений 17 серпня 2018 року старшим оперуповноваженим з ОВЗ 2 відділу ГВ БКОЗ УСБУ в Одеській області майором ОСОБА_24 . Матеріали оперативно технічного заходу надійшли з ВОД УСБУ в Одеській області і знаходяться на оптичному носії інформації типу DVD-R «Verbatim», реєст. №65/4/52-1082т від 03.08.2018 року, таємно. На вказаному оптичному диску знаходиться інформація, викладена у протоколі НСРД, а саме, зафіксований відеозапис зустрічі 09.08.2018 року між громадянкою ОСОБА_11 та ОСОБА_21 в особистому автомобілі ОСОБА_21 н.з. НОМЕР_1 напроти ТЦ «Кадор», біля будинку АДРЕСА_3 . При цьому, як встановлено під час судового розгляду прокурор з клопотанням до слідчого судді щодо отримання дозволу на обстеження володіння особи транспортного засобу ОСОБА_21 , проникнення в автомобіль для встановлення технічних засобів аудіо-відеоконтролю особи не звертався, відповідно такий дозвіл не отримував, також не отримував такий дозвіл і від вланика майна. З цієї причини встановлення технічних засобів аудіо-відеоконтролю особи (аудіо-відео реєстратор) для проведення НСРД у вигляді аудіо-відеоконтролю особи ОСОБА_11 відбулось у особистому автомобілі ОСОБА_46 в порушення вимог статті 267 КПК України, що сідчить про недопустимість вказаного доказу.

Усі перелічені докази, на думку суду, були отримані з порушеннями положень КПК України під час проведення зазначених вище негласних слідчих (розшукових) дій, тому вони не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Під час допиту в суді в якості свідка ОСОБА_20 наполягав, що ОСОБА_11 особисто йому не виказувала прохання або вимогу про надання неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США, а про вказане прохання ОСОБА_11 він дізнався зі слів свідка ОСОБА_21 . Також, в суді ОСОБА_20 показав, що грошові кошти в розмірі 3000 доларів США він надав оперуповноваженому ОСОБА_24 на наступний день після того, як подав заяву до військової прокуратури. Однак, згідно протоколу добровільного надання коштів вказаний протокол складений 09.08.2018 року та складався він не на наступний день після надання заяви ОСОБА_20 - 08.08.2018 року, а лише через 2 дня тобто 09.08.2018 року, що також урахуванням вимог ст.85 КПК України, свідчить про недостовірність відомостей викладених у вказаному протоколі.

Крім цього, свідок ОСОБА_20 зазначив, що з оперуповноваженим ОСОБА_24 він не був знайомий до того, як написав заяву про вчинення злочину ОСОБА_11 в військову прокуратуру. Однак, надані суду стороною захисту докази в вигляді даних, наданих оператором мобільного зв'язку ПрАТ « ІНФОРМАЦІЯ_35 » за номером телефону, яким користується ОСОБА_20 , а саме - НОМЕР_2 , вбачається, що ОСОБА_20 почав спілкування телефоном зі старшим оперуповноваженим з ІНФОРМАЦІЯ_31 майором ОСОБА_24 до реєстрації письмової заяви про вчинення злочину, а саме з 26.07.2018 року. Згідно досліджених судом вказаних даних встановлено, що до написання заяви ОСОБА_20 про вчинення злочину 07.08.2018 року, заявник та старший оперуповноважений з ІНФОРМАЦІЯ_31 ОСОБА_24 спілкувались за телефоном більше 30 разів та при таких обставинах, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_24 .

Допитана у суді свідок ОСОБА_21 показала, що саме ОСОБА_20 їй повідомив про прохання ОСОБА_11 , надати 3000 доларів США, зазначивши, що вказані особи бачились без її участі. Також, ОСОБА_20 їй повідомив про умови ОСОБА_11 про те, що грошові кошти вона отримає тільки від неї ( ОСОБА_21 ). Зазначені свідчення свідка ОСОБА_21 спростовуються, як дослідженим у суді протоколом НСРД « ІНФОРМАЦІЯ_36 » за 08.08.2018 рік так і показами свідка ОСОБА_20 , який показав, що з ОСОБА_11 він не зустрічався та вона особисто йому ніяких прохань не виказувала. Далі ОСОБА_43 показала, що наступного дня вона за власної ініціативи зателефонувала ОСОБА_11 та призначила зустріч біля Таврії ТЦ « ІНФОРМАЦІЯ_8 ». Після прибуття на місце зустрічі ОСОБА_11 сіла до неї в автомобіль та отримала грошові кошти.

З огляду на викладене, вбачається наявна провокація в діях ОСОБА_62 про яку свідчать протоколи НСРД та покази ОСОБА_21 , а тому суд має розглядати вказані докази, як отримані шляхом підбурювання особи до вчинення злочину та вони не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

В ході судового розгляду в якості свідків допитано ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , які показали, що були присутні в якості понятих при складанні протоколу добровільного надання грошових коштів від 09.08.2018 року та протоколу огляду та вручення грошових коштів від 09.08.2018 року по справі стосовно ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_7 . Біля вказаної адреси опинилися, оскільки відвідували басейн у спортивному комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_22 ».

Під час дослідження судом доказів наданих сторонами, захистом надано відповідь із ІНФОРМАЦІЯ_22 » 09.08.2018 року, в якому зазначено, що спортивний зал та сауну відвідували працівники ІНФОРМАЦІЯ_37 з 12.30 год., до 15.30 год. В інший час, згідно журналу обліку відвідування спортивних споруд, відвідувачі були відсутні. Наказом організації №26 від 23.04.2018 року з 24.04.2018 року призупинений навчально-тренувальний процес с плавання, груп здоров'я та інших відвідувачів.

Таким чином, отримані відомості від ІНФОРМАЦІЯ_22 » спростовують покази свідків (понятих) ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , що вони опинилися біля спортивного комплексу випадково. Крім того, до показів свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_63 , в частині проведення процесуальних дій (складання протоколу добровільного надання грошових коштів від 09.08.2018 року та протоколу огляду та вручення грошових коштів 09.08.2018 року) за адресою, вказаною у протоколах та зазначений у протоколах час, суд ставиться критично, оскільки як встановлено судом, а ні ОСОБА_24 , а ні ОСОБА_20 не перебували за вказаною адресою.

Викладені обставини вказують на суттєве порушення кримінально-процесуального законодавства під час складання протоколу добровільного надання грошових коштів від 09.08.2018 року та протоколу огляду та вручення грошових коштів від 09.08.2018 року.

Суд звертає увагу на показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 у контексті штучного створення ситуації щодо передачі неправомірної вигоди ОСОБА_11 , провокування ОСОБА_11 на отримання неправомірної вигоди.

Стороною захисту висловлено позицію, що слідство стосовно ОСОБА_11 не було «по суті пасивним», ОСОБА_21 з метою реалізації плану спровокувати ОСОБА_11 на отримання неправомірної вигоди, з часу реєстрації кримінального провадження стосовно ОСОБА_11 здійснювала на неї вплив для того, щоб підштовхнути її до вчинення певних дій, які б інакше не були б вчинені, і робила вона це з метою, щоб зробити можливим їх виявлення та фіксування, що є ознакою провокації злочину. ОСОБА_11 відповідно була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею кримінального правопорушення була суттєвою, з боку ОСОБА_21 та правоохоронців мало місце спонукання ОСОБА_11 до вчинення такого, який не був би вчинений без їх втручання.

У контексті приписів ст. 92 КПК України у разі заявлення стороною захисту явно не безпідставних доводів про наявність провокації, саме сторона обвинувачення повинна довести, що ніякого підбурювання не було.

У своїх рішеннях ЄСПЛ розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з'ясувати, чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; вагомість причин проведення оперативної закупки, чи були у правоохоронних органів об'єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому тягар доведення того, що підбурення не було, покладається на сторону обвинувачення.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів судова практика виробила змістовний та процесуальний критерії. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Вказані вимоги узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року, «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року.

Згідно з рекомендаціями Європейського суду з прав людини з метою перевірки дотримання права на справедливий судовий розгляд у випадку використання таємних агентів Суд, насамперед, перевіряє, чи влаштовувались пастки (те, що зазвичай називається «матеріальним критерієм провокації»), і якщо так, то чи міг заявник у національному суді скористатися цим задля свого захисту (пункти 37, 51 рішення у справі «Баннікова проти Росії» від 04 листопада 2010 року, заява № 18757/06).

Суд визначає пастку як ситуацію, коли задіяні агенти (працівники органів правопорядку або особи, що діють на їх прохання) не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу, за котрою стежать, певний вплив, провокуючи її скоїти правопорушення, яке вона в іншому випадку не вчинила би, з метою зафіксувати його, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне провадження (пункт 55 рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року, заява № 74420/01).

Аби встановити, чи було розслідування «суто пасивним», суд вивчає мотиви, які виправдовували операцію проникнення, і поведінку державних органів, які її здійснювали. Зокрема, встановлює, чи були об'єктивні сумніви у тому, що заявника втягнули у злочинну діяльність або схилили вчинити кримінальне правопорушення.

Доводи сторони захисту щодо провокативних дій зі сторони правоохоронних органів і свідка ОСОБА_21 крізь призму змістовних критеріїв, за якими можливо відрізняти провокування особи на вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції ЄСПЛ від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях перевірені судом при дослідженні наданих сторонами доказів. При з'ясуванні порушених стороною захисту питань суд звертає увагу на:

постійне ініціювання ОСОБА_21 зустрічей з ОСОБА_11 , а саме:

- 22.05.2018 року за адресою: АДРЕСА_10 , навпроти будівлі ІНФОРМАЦІЯ_23 , (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю» за 22.05.2018р. стосовно ОСОБА_11 від 14.06.2018р.);

-26.05.2018 року, яка відбулась за адресою: АДРЕСА_11 за місцем проживання ОСОБА_21 , (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю» та «відео контролю особи» від 15.06.2018р.),

-08.08.2018 року, яка відбулась у особистому автомобілі д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_21 біля ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_12 », який розташований за адресою: АДРЕСА_12 (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю» за 08.08.2018р. стосовно ОСОБА_11 від 16.08.2018р.,)

У тому числі, зустрічі, яка відбулась 09.08.2018 року у день затримання ОСОБА_11 (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - «аудіоконтролю» та «відео контролю особи» за 09.08.2018 року стосовно ОСОБА_11 від 17.08.2018р.), при цьому, однією з найбільш помітних ознак провокації є надмірна наполегливість ОСОБА_64 у спілкуванні із обвинуваченою ОСОБА_11 . Згідно вказаних протоколів, при зустрічі, яка відбулась 22.05.2018 року ОСОБА_21 звертається до ОСОБА_11 промовляючи: «Значит слушай меня, там это вот, все по порядку сейчас разложу. Смотри первое, ОСОБА_65 там с ним?» на що отримала від ОСОБА_11 негативну відповідь, а саме: «Да нет». Крім того, при подальших зустрічах, які були ініційовані ОСОБА_21 з ОСОБА_11 , а саме: 26.05.2018р., 08.08.2018р. та 09.08.2018р. будь-яких висловлювань ОСОБА_11 про необхідність передавати їй грошові кошти у розмірі 3 000 доларів США за забезпечення ефективності досудового розслідування кримінального провадження не вбачається, а зазначено лише у заяві свідка ОСОБА_20 та процесуальних документах сторони обвинувачення.

Крім того згідно з відео та аудіозаписами подій ОСОБА_21 діяла активно, наполегливо, швидко, щоб залишити грошові кошти в пакеті ОСОБА_11 . Суд визначає таку пастку, як ситуацію, коли задіяні агенти не обмежуються суто пасивними спостереженнями протиправної діяльності, а здійснюють на особу певний вплив, провокуючи й скоїти правопорушення. Крім того, всю бесіду між ОСОБА_21 та ОСОБА_11 жодного разу не конкретизувалось про кого йде мова про суму грошей, про те за що вони та чиї. Жодного разу не конкретизувалось, що розмова йде про ОСОБА_20 , (згідно реплік, особа називала інше прізвище - ОСОБА_66 ), що ОСОБА_67 приїхала за його дорученням, що гроші від нього. Згідно наданих суду показань обвинуваченої ОСОБА_11 , остання зазначала, що мова йдеться зовсім про інші гроші, які вона надавала на зберігання ОСОБА_46 , при цьому надаючи свої показання свідок ОСОБА_43 у суді не заперечувала, що зберігала грошові кошти, які належали обвинуваченій.

Крім того, з розмови ОСОБА_21 та ОСОБА_11 жодного факту пропозиції, обіцянки або вимагання одержання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_11 зафіксовано не було та в даних протоколах не міститься жодної інформації щодо обставин, які викладені в обвинуваченні.

Так, стороною обвинувачення не надано доказів прохання та одержання ОСОБА_11 , як службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за забезпечення ефективності досудового розслідування шляхом вивчення кримінального провадження №12017161500003647, надання слідчому вказівок, контролюючи їх виконання, у випадку необхідності, зміну слідчого, забезпечуючи унеможливлення викриття своєї злочинної діяльності. Відомості щодо цього зазначені лише свідками ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які в суді надали суперечливі покази у тому числі кому з них запропонувала ОСОБА_11 надати їй неправомірну вигоду. Так, ОСОБА_21 у суді повідомила, що про прохання ОСОБА_11 надати їй неправомірну вигоди їй відомо від ОСОБА_20 , а ОСОБА_20 навпаки вказав, що про таке прохання він дізнався від ОСОБА_21 . Стороною обвинувачення будь-які інші докази на підтвердження спілкування ОСОБА_11 з ОСОБА_20 надано не було.

На підставі викладеного, суд критично відноситься до показань свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , оскільки вони є особами, які діяли на прохання правоохоронних органів. Окрім цього, у відповідності до ч.2 ст.96 КПК України, для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство, або інші діяння.

В суді свідок ОСОБА_21 надала покази, що була поставлена працівниками правоохоронного органу перед вибором.

При цьому, як встановлено судом ОСОБА_21 згідно даних ІНФОРМАЦІЯ_38 раніше була неодноразово засуджена за шахрайство, підробку документів, штампів, печаток та за дачу хабара, ( в силу ст.89 КК України на час розгляду справи у суді є особою, яка не має судимості).

Надані суду документи свідчать про негативну репутацію свідка, підтверджують його нечесність, його здатність доведення в оману інших осіб, в тому числі до вчинення провокативних дій щодо них.

Крім того, прокурором надано суду постанову слідчого Другого СВ СУ ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві від 08.02.2019р. про закриття кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №43018161010000184 від 11.05.2018р., розпочатого у тому числі і за заявою ОСОБА_21 за фактом прохання надати, вимагання та одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди у сумі 20 000 доларів США від ОСОБА_21 за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Як вбачається з тексту постанови, органом досудового розслідування встановлено, що будь-яких вимог з приводу передачі грошових коштів у якості неправомірної вигоди ОСОБА_11 не висувала ОСОБА_21 .

З досліджених судом доказів, у тому числі протоколів НРСД вбачається, що ОСОБА_11 не повідомляла ОСОБА_21 будь-якої інформації щодо розслідування кримінального провадження №12017161500003647.

Аналізуючи усі докази у справі, суд дійшов висновку, що наданню неправомірної вигоди передувала штучно створена ситуація самим свідком ОСОБА_21 , яка зверталась до правоохоронних органів з заявою про вчинення іншого злочину, що не може бути оцінена як «пасивна поведінка». Навпаки її поведінка була «активною» ще до звернення ОСОБА_20 з письмовою заявою про злочин, оскільки від неї виходила ініціатива домовитися з ОСОБА_11 про зустрічі. При цьому, свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_20 не надавали логічних пояснень з приводу обставин справи, а навпаки їх пояснення були суперечливими. При цьому, ані ОСОБА_20 , ані ОСОБА_21 , будучи допитаними у суді, не надали показів, що обвинувачена ОСОБА_11 виказала своє прохання щодо отамання неправомірної вигоди матеріального характеру у вигляді грошових коштів у розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США із використанням Інтернет з'єднання мобільного додатку «WhatsApp», як це випливає з формулювання обвинувачення по даній справі.

Метою всіх дій ОСОБА_21 стосовно ОСОБА_11 було вручення їй грошових коштів належних ОСОБА_20 і документування цього. Без активної діяльності ОСОБА_21 обвинувачена грошових коштів не отримала би, докази того, що обвинувачена ініціювала отримання грошових коштів через ОСОБА_21 відсутні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що без втручання правоохоронних органів із залученням ОСОБА_21 злочин ОСОБА_11 не був би скоєний, в діях заявника ОСОБА_21 та правоохоронців ще до письмового звернення ОСОБА_20 про злочин і до затримання ОСОБА_11 містяться ознаки провокації ОСОБА_21 на вчинення злочину з метою його зафіксувати, тобто отримати доказ і розпочати кримінальне провадження.

Саме стороні обвинувачення потрібно довести, що ніякого підбурювання не було (рішення у справах Akbayandothers v. Germany від 15.10.2020, заява № 40495/15 та інші, § 118; постанова ККС ВС у справі № 1715/6764/12 від 10.06.2020).

З моменту, коли сторона захисту почала стверджувати про існування провокації злочину, обов'язок доказування відсутності підбурювання лежить на стороні обвинувачення. За результатом розгляду справи судом встановлено, що сторона захисту ОСОБА_11 наголошувала на провокацію останньої на вчинення злочину, доводячи свою позицію протягом всього судового розгляду. Однак прокурором у відповідь не доведено що підбурення та провокація ОСОБА_11 на вчинення злочину не існували. Відповідна заява захисту залишилася також поза увагою прокурора після надання показань обвинуваченою.

За таких обставин надані суду докази: аудіо та відеозаписи, здійснені в ході негласних слідчих (розшукових) дій визнаються недопустимими і не можуть бути покладені в обґрунтування судового рішення.

Інші досліджені судом докази, у тому числі показання свідків, не спростовують провокаційні дії ОСОБА_21 стосовно ОСОБА_11 і не доводять винуватість останньої.

Сторона обвинувачення ставить у вину ОСОБА_11 вчинення службового корупційного правопорушення за такими кваліфікуючими ознаками: прохання надати та одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Таким чином, суд повинен дати відповідь чи справді ОСОБА_11 є такою службовою особою, що має відповідні повноваження за вчинення яких йому була надана неправомірна вигода, та чи є в діях особи ознаки вимагання такої вигоди.

Службова особа поліції, яка порушила вимоги закону або неналежна виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 Закону України «Про національну поліцію», одним з основних завдань та обов'язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов'язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків.

Відповідно до вимог статей 2, 3, 18, 23, 24 Закону України «Про національну поліцію», поліцейським забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.

Статтею 23 Закону встановлено, що одними із основних повноважень поліції є виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вжиття заходів з метою виявлення кримінальних правопорушень, припинення виявлених кримінальних правопорушень, здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності, розшук та доставка осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом.

Також ч.ч. 8, 19 ст. 3 КПК України визначено, що керівником органу досудового розслідування, у тому числі, є керівник слідчого відділу та відділення органів Національної поліції, які є стороною кримінального провадження.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України, п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу», службовими особами, які займають відповідальне становище, відносяться до категорії «Б» посад державної служби, серед інших, є й керівники структурних підрозділів (їх одиниць) органів державної влади.

Таким чином, заступник начальника відділу поліції - начальник слідчого відділу Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Частиною 4 ст. 38 КПК України визначено, що орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Відповідно до ст. 39 КПК України керівник органу досудового розслідування уповноважений, визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування, ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим, погоджувати проведення слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх проведення, здійснювати досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.

Згідно із п. 4 Розділ V «Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України», затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_39 № 570 від 06.07.2017, начальник слідчого відділу територіального (відокремленого) підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_15 , крім повноважень, передбачених КПК України керує діяльністю слідчого відділу та є відповідальним за виконання покладених на нього завдань, дотримання підпорядкованими слідчими вимог законодавства України, вивчає кримінальні провадження про тяжкі та особливо тяжкі злочини, в яких у 10-денний строк після внесення слідчим відомостей до ЄРДР не складено письмове повідомлення про підозру; за результатами надає слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора, контролює їх виконання.

Положенням про Приморський відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області визначено, що вищевказаний відділ здійснює свої повноваження на території Приморського району м. Одеси, у зв'язку з чим координує та контролює діяльність територіальних відділень поліції у межах повноважень, відповідно до перспективного та поточного планування, у встановленому порядку здійснює перевірки службової діяльності територіальних відділень поліції, контролює у територіальних відділеннях поліції заяви та повідомлення про вчиненні кримінальні правопорушення.

Так, згідно із сформованим стороною обвинувачення викладом фактичних обставин, відповідно до положення про Приморський відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, ст. 39 КПК України, координує діяльність відділів поліції та керує діяльністю слідчого відділу та є відповідальним за виконання покладених на нього завдань, дотримання підпорядкованими слідчими вимог законодавства України, вивчає кримінальні провадження про тяжкі та особливо тяжкі злочини, в яких у 10-денний строк після внесення слідчим відомостей до ЄРДР не складено письмове повідомлення про підозру; за результатами надає слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора, контролює їх виконання.

На підтвердження даного твердження, прокурор надав належним чином завірену копію Положенням про ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У вказаному положенні зазначено у тому числі повноваження, обов'язки та права начальника слідчого відділу.

Як вбачається із наданих стороною обвинувачення доказів, всупереч сформованому прокурором обвинуваченню, ОСОБА_11 як начальник свідчого відділу не уповноважений надавати (погоджувати) рішення прийняті слідчим, у провадженні якого перебуває справа.

Повноваження слідчого органу досудового розслідування регулюється приписами ст. 40 КПК України, у відповідності до приписів якої слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Так, об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК, полягає в прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні службовою особою неправомірної вигоди, а так само проханні надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Одержання неправомірної вигоди це прийняття службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Діяння, за яке службова особа одержує неправомірну вигоду, повинне бути зумовлене її службовим становищем і безпосередньо пов'язане зі службовими повноваженнями. Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, якщо службова особа одержала її за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Використанням службовою особою свого службового становища є вчинення як дій, які безпосередньо входять до кола її повноважень так й такі, які вона хоча й не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу. Не може кваліфікуватися за ст. 368 КК одержання службовою особою незаконної винагороди за виконання таких дій, при вчиненні яких вона використовує не службове становище, а, наприклад, дружні, родинні, особисті відносини та зв'язки з іншими, у тому числі й службовими особами. Поза використанням свого службового становища особа діє як приватна.

У наданих і досліджених документах, відсутні підстави вважати, що дії, які ставляться у обвинувачення ОСОБА_11 могли бути вчинені нею, зважаючи на її службове становище, що саме по собі виключає можливість прохання особою неправомірної вигоди.

Саме прокурор повинен надати усі необхідні і достатні докази на підтвердження фактичних обставин викладених у вироку. Суд не може обґрунтовувати висновок про винуватість особи, ґрунтуючись на неперевірених твердженнях чи надуманих обставинах. Більше того, суд не може самостійно віднаходити докази, на підтвердження позиції сторони обвинувачення.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б з достовірністю і достатністю вказували на вчинення обвинуваченою злочину передбаченого ч. 3 ст. 368 КПК України стороною обвинувачення не надано.

Відповідно до ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі "Козинець проти України", заява №75520/01, п.54, від 6 грудня 2007 року із внесеними змінами від 27 лютого 2008 року, рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п.150, від 21 квітня 2011 року, та рішення у справі "Яременко проти України", заява № 32092/02, п.57, від 12 червня 2008 року).

У постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 квітня 2020 року зазначено, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Кожен факт причетності особи до вчинення злочину та винності має бути підтверджений повнотою зібраних доказів, проте, жодні з наведених показань свідків та доказів, наданих суду стороною обвинувачення не містять достатньої сукупності відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК суд з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Разом з тим ці положення не вказують на те, що у разі не підтвердження за результатом судового розгляду висунутого особі обвинувачення сторона обвинувачення може очікувати, що суд самостійно віднайде в діях цієї особи будь який інший склад злочину і ухвалить обвинувальний вирок, оскільки саме доведення перед судом винуватості особи у вчиненні злочину є прямим обов'язком сторони обвинувачення.

Таким чином, якщо під час судового розгляду суд дійде висновку про недоведеність у діянні службової особи складу кримінального правопорушення, що інкримінувався їй органом досудового розслідування, а сторона обвинувачення не надасть доказів про наявність у діях цієї особи іншого, менш тяжкого складу кримінального правопорушення, то суд з власної ініціативи не повинен змінювати кваліфікацію дій особи. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 243/1573/17.

Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд дійшов до висновку, що пред'явлене обвинувачення за ч. 3 ст. 368 КК України не підтверджено в результаті судового розгляду, а обвинувачена має бути виправданою у зв'язку із недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом

при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2018 року, після вступу вироку в законну силу, необхідно скасувати.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. Отже, процесуальні витрати на залучення експертів стягненню не підлягають, оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обраний обвинуваченій ОСОБА_11 , після набрання вироку законної сили, необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст. 100, 124, 368-374, 376, 395, 532, 615 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_11 , визнати невинуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України та виправдати її, у зв'язку з недоведеністю вчинення нею вказаного кримінального правопорушення.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, обраний обвинуваченій ОСОБА_11 , після набрання вироку законної сили, - скасувати.

Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, в сумі 4 104 (чотири тисячі сто чотири гривні) 60 копійок, віднести на рахунок держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 30.08.2018р. на майно, яке було виявлено та вилучено 09.08.2018р.а саме:

- в м. Одесі, на перетині вулиць Катериненської та Грецької, на тротуарі, напроти входу до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_17 », а саме: грошові кошти у доларах США, 30 купюр номіналом 100 доларів США, всього 3000 доларів США; зв'язка з 5 ключів, з брелком та пластиковою картою; чек з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » на суму 64,22 грн.; пакет з серветкою білого кольору; мобільний телефон Iphone;

- в АДРЕСА_21 , другий поверх, службовий кабінет № 5, а саме: Ноутбук фірми «Аррі» марка «МасBookAir»; Флеш-носій електронної інформації марки «Transcend» в корпусі білого кольору, об'ємом 4Гб, Блокнот за 2018 рік з обкладинкою бежевого кольору за 2018 рік, заповнений рукописними текстами різних кольорів; Грошові кошти: 24 купюри номіналом 100 доларів США та 12 купюр номіналом 50 доларів США, всього 3000 доларів США; Грошові кошти: 5 купюр номіналом 100 доларів США, всього 500 доларів США; Грошові кошти: 4 купюри номіналом 5 доларів США, І купюра номіналом 10 доларів США та 1 купюра номіналом 100 доларів США, всього 130 доларів США: Грошові кошти: 3 купюри номіналом 500 грн. та 7 купюр номіналом 200 грн.. всього 2900 грн.; Металева коробочка з зображенням дівчини в бікіні в якій знаходяться ювелірні вироби з металу жовтого кольору в кількості 14-ти штук: три ланцюжка, три браслета, п'ять кілець, один натільний хрестик, дві парти сережок; Мобільний телефон марки «iPhone» в корпус білого кольору в не робочому стані; Листи аркушів для нотатків з рукописними текстами, виконаними барвником чорного кольору: «17024»; «171094 Закр возобн»; «Вознесенский переулок 12000 (грошовий знак долара США)»; Ювелірний виріб у вигляді пари сережок х металу білого кольору в поліетиленовому пакеті з фірмовою биркою «Golden club УзГ», після вступу вироку в законну силу - скасувати та повернути вказане майна їх належним власникам.

Речові докази у кримінальному провадженні № 42018161010000184, після вступу вироку в законну силу, а саме:

- купюри номіналом по 100 (сто) доларів США, з наступними серіями та номерами: LG82746823B; D05227120C; LF15345503C; LL66928225H; LB02947117U; LG40422474E; LF77657316B; LF77657317B; LF77657255B; MB400986211; MB400986961; MB400986931; LB33677018M; MB81724537C; LB23589954K; LL63738500H; LB91765343R; LL37891562C; LA80846306B; LI16147788B; LB36030362J; LB60393897C; LG14023525A; LL00480967J; LB00472421C; LB23589953K; LB95211431E; LB00474579C; LB32242426H; LL81516786D, повернути належному власнику ОСОБА_20 :

- оптичні диски марки «Verbatim DVD-R 4.7 GB. 16x, 120 min» з наступними номерами: № 65/4/52-647 від 18.05.18, розсекречено за акт № 65/4-7067 від 17.09.18; № 65/4/52-680 від 21.05.18, розсекречено за актом № 65/4-7067 від 17.09.18; № 65/4/52-1077т від 01.08.18, розсекречено за актом № 65/4-7067 від 17.09.18; № 65/4/52-1082т від 03.08.18, розсекречено за актом № 65/4-7067 від 17.09.18; № 65/4/52-1099т від 08.08.18, розсекречено акт № 65/4-7067 від 17.09.18; № 65/4/52-983 г від 16.07.18, розсекречено акт № 65/4-7067 від 17.09.18, на яких містяться результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42018161010000184 від 11 травня 2018 року, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до ІНФОРМАЦІЯ_40 через ІНФОРМАЦІЯ_41 . Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження. Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: