Провадження № 1-кс/509/537/25
Справа № 509/2890/25
31 серпня 2025 року. слідчий суддя Овідіопольського районного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника, адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду смт.Овідіополь, в режимі відео конференції, клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУ ОСОБА_7 , погоджене з процесуальним керівником - прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020000689 від 11.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Десантне, Кілійського р-ну Одеської обл., громадянина України, українця, одруженого, з вищою освітою освітою, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді оператора команди бойового управління патрульного катеру «ПК-015» військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», раніше не судимого,
підозрюваного у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Слідчим відділом Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадження № 62025150020000689 відомості по якому внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідування здійснюється групою прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
В відповідності до наданого клопотання, досудовим розслідування встановлено, що pгідно із вимогами ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до указу Президента України ОСОБА_8 . Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України. В подальшому воєнний стан в Україні безперервно продовжувався, в останнє: Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4356-IX від 16.04.2025, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб. Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
21.10.2024 відповідно до Указу президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та набуття чинності Указу президента «Про загальну мобілізацію» та виконання вимог мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України №32/321/501/13т, ОСОБА_5 призвано на службу за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_2 та направлено для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 23.10.2024 р. № 299 солдата ОСОБА_5 було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 21.12.2024 №358 солдата ОСОБА_5 було виключено з особового складу військової частини НОМЕР_3 та направлено для подальшого продовження служби до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.12.2024 № 362 матроса ОСОБА_5 , було зараховано до особового складу частини при військовій частині НОМЕР_4 та призначено на посаду: оператора команди бойового управління патрульного катеру « НОМЕР_5 » (типу «Mark-IV»).
23.12.2024 о 15 годині 40 хвилин матрос ОСОБА_5 був відпущений з розташування військової частини НОМЕР_1 для вирішення побутових проблем у звільнення з часом прибуття до військової частини 09 19 годин 00 хвилин - 24.12.2024, однак зі звільнення вчасно не повернувся, за місцем проживання був відсутній
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу для військовозобов'язаних вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Проходячи військову службу на вищевказаній посаді матрос ОСОБА_9 відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов'язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Однак матрос ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді оператора команди бойового управління патрульного катеру «ПК-015» (типу «Mark-IV») у військовому званні «матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 127-130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, 24.12.2024 не з'явився вчасно на службу без поважних причин понад три доби до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_1 (більш точне місце дислокації зазначити неможливо у зв?язку із введенням на території України воєнного стану) та ухиляється від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
Таким чином, ОСОБА_5 2024 не з'явився вчасно на службу без поважних причин понад три доби до військової частини НОМЕР_1 таким чином вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
20.05.2025 складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке вручене того-ж дня у спосіб, передбачений КПК України, шляхом його надсилання 20.05.2025 «Укрпоштою» за місцем фактичного проживання підозрюваного із описом вкладення, а також нарочно спрямовано у військову частину НОМЕР_1 .
Обставинами, які дають підстави для обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення та застосування запобіжного заходу, відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України є зібрані у кримінальному провадженні докази, зокрема, допити свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , наказ №798 від 24.12.2024 «Про проведення службового розслідування, інші матеріали кримінального провадження.
У зв'язку, з вище викладеним встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі до десяти років, та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 2, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного: згідно п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно ст. 12 КК України відносять до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним (позбавлення волі до 10 років), дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Окрім цього, ОСОБА_5 може уникати проведення слідчих та процесуальних дій, тим самим затягувати розумні строки досудового розслідування; згідно п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; згідно п. 3 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, задля схиляння їх до зміни показань або відмови давати покази шляхом вмовляння, підкупу, погроз, тощо; згідно п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній офіційно не працевлаштований та не має постійного місця роботи.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 тяжкого злочину, характер вчиненого кримінального правопорушення та наявність ризиків, які виражаються у можливості переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків, у цьому провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 може вчинити вищевказані дії у зв'язку з чим, необхідно застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов'язків.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що останній може спробувати втекти та переховуватись від органів досудового розслідування та суду у інших областях України, або взагалі за межами території України, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
Неможливість застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до органу досудового розслідування не надходило звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на неї обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту пов'язана з тим, що вказаний більш м'який запобіжний захід призведе до продовження злочинної діяльності, наддасть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та впливати на розслідування кримінального провадження, або перешкоджати цьому іншим шляхом.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто вказані обставини виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
Враховуючи викладені вище обставини, можливо зробити висновок, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного обов'язків, тому слідчий звертається до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України.
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, що вказує на те що суспільний інтерес перебування підозрюваного під вартою переважає над його особистим, тому у клопотанні не ставиться питання про альтернативне обрання розміру застави, що не суперечить ст. 5 Конвеції з прав людини та основоположних свобод і є відповідним практиці ЄСПЛ.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Беручи до уваги викладене, та те, що підозрюваний ОСОБА_5 після повідомлення про підозру у вчинені тяжкого злочину, знаючи про ступінь тяжкості міри покарання може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може впливати та здійснювати тиск на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати у розслідувані кримінального провадження іншим чином,
В судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили його задовольнити.
Підозрюваний проти задоволення клопотання заперечував та просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Захисник підозрюваного проти задоволення клопотання заперечувала частково, та просила слідчого суддю, в разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Заслухавши пояснення слідчого, прокурора захисника та підозрюваного, дослідивши додані до клопотання докази, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню частково, клопотання захисника підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно ч.5 ст.12 КК України, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років з конфіскацією майна.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків.
Відповідно до ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.9 Конституції України міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011, Суд зазначив (п.175 справи),що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, обрання виключного запобіжного заходу вигляді тримання під вартою підозрюваного не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка 11.09.1997 набрала чинності для України (пункт «с» частини 1 статті 5 Конвенції).
Вирішуючи питання доцільності запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, підстави обрання виключного запобіжного заходу підозрюваному є цілком обґрунтованими, а застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Також, слідчий суддя, з урахуванням всіх обставин справи та досліджених доказів, вважає за необхідне визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 80 (Вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242.240 (Двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України,
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУ ОСОБА_7 , погоджене з процесуальним керівником - прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025150020000689 від 11.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , задовольнити частково.
Клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Застосувати у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ Одеський Слідчий Ізолятор, строком до 16 години 30 хвилин 29.10.2025 року.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 80 (Вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242.240 (Двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , строком до 29.10.2025 року, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду в даному кримінальному провадженні;
-не відлучатися з Одеської області без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
-повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд про зміну свого місця проживання;
-не спілкуватись з іншими учасниками кримінального провадження;
-здати на зберігання до відділення поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що відповідно до ч.ч.8,10,11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію о 16 години 30 хвилин 29.10.2025 р.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 04.09.2025 р. о 08.05.
Слідчий суддя ОСОБА_1