Постанова від 03.09.2025 по справі 954/257/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи: 954/257/24

Номер провадження: 22-ц/819/119/25

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2025 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Склярської І.В.

суддів: Базіль Л.В.

Радченка С.В.,

секретар Андреєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лігінович Наталя Степанівна, на рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 22 жовтня 2024 року ( під головуванням судді Гончаренко О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,

встановив:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лігінович Наталя Степанівна, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 02.11.2002 року відповідач перебував із ОСОБА_4 (на теперішній час ОСОБА_3 ) у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 09.06.2015 року розірвано.

В період шлюбу з відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 народила сина - ОСОБА_5 , батьком якого записано відповідача.

25.09.2015 року між позивачем, та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб.

Посилаючись на те, що до реєстрації шлюбу між ним та матір'ю хлопчика були тривалі інтимні стосунки, а після проведення аналізу ДНК на батьківство у грудні 2023 року він впевнився, що є батьком дитини - ОСОБА_5 , позивач просив визнати його батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести зміни до актового запису №140 від 04.04.2012 року про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського управління юстиції у Херсонської області, а саме: включити запис про батька ОСОБА_1 , прізвище, ім'я та по-батькові дитини вказати - ОСОБА_6 , дату та місце народження дитини залишити без змін та видати нове свідоцтво про народження з урахуванням проведених змін.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 22 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лігінович Наталя Степанівна, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Аргументи учасників справи

(1)Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав недопустимим доказом з підстав невідповідності вимогам статті 102 ЦПК України наданий результат аналізу ДНК, яким встановлено наявність кровного споріднення позивача і ОСОБА_5 .

У зв'язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну всі учасники справи перебувають у країнах ЄС, а тому тест ДНК проводився не на території України.

На підтвердження позовних вимог було надано суду результат аналізу ДНК на батьківство від 11.12.2023 року №1100007837, який проведено Центром ДНК-діагностики акредитованого/сертифікованого Американською асоціацією банків крові, Колегією американських патологів, ISO/IEC 17025, Національною акредитаційною радою Американського національного інституту стандартів, Поправками до програм удосконалення клінічних лабораторних досліджень та Департаментом охорони здоров'я штату Нью-Йорк.

Вважає, що наданий результат аналізу ДНК відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема і нормам статті 102 ЦПК України, оскільки викладений у письмовій формі, визначає перелік матеріалів, які експерт використав та містить опис проведених експертом досліджень, імена учасників тесту, також посвідчений завідуючим лабораторії 11.12.2023 року у присутності нотаріуса Аманда Тодд Штат Огайо, округ Батлер (термін дії ліцензії до 20.07.2027 року).

Крім того, суд не врахував, що відповідач визнає позовні вимоги та не оскаржує результат молекулярно-генетичного дослідження.

Позиція інших учасників справи

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Про час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені у встановленому процесуальним законом порядку.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, адвоката Лігінович Н.С., яка діє від імені ОСОБА_1 , третю особу, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що наданий позивачем на підтвердження пред'явленого позову результат аналізу ДНК, яким встановлено наявність кровного споріднення позивача і ОСОБА_5 , не відповідає вимогам, встановленим статтею 102 ЦПК України до висновку експерта, а тому є недопустимим доказом та не може бути покладений в основу ухваленого судом рішення. Клопотання про призначення експертизи судом сторонами не заявлялося.

В процесі розгляду справи суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , про що в низі реєстрації народжень 04 квітня 2012 року зроблено відповідний актовий запис за №140. Батьками хлопчика значаться: батько- ОСОБА_2 , мати- ОСОБА_4 , які на час реєстрації факту народження дитини перебували у шлюбі між собою.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 09 червня 2015 року, справа №661/1820/15-ц, яке набрало законної сили 22.06.2015 року (а. с. 11, 13).

25 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції у Херсонській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що 25.09.2015року складено відповідний акт за №331 (а. с. 14).

Позивач вважає себе батьком ОСОБА_5 та на підтвердження походження від нього дитини надав суду результат аналізу ДНК на батьківство від 11.12.2023 року №1100007837, який проведено Центром ДНК-діагностики акредитованого/сертифікованого Американською асоціацією банків крові, Колегією американських патологів, ISO/IEC 17025, Національною акредитаційною радою Американського національного інституту стандартів, Поправками до програм удосконалення клінічних лабораторних досліджень та Департаментом охорони здоров'я штату Нью-Йорк.

Із змісту копії наведеного аналізу ДНК на батьківство вбачається, що цей документ є іноземним документом, на якому компетентним органом держави, в якій документ був складений, не проставлено, на час розгляду справи судом першої інстанції, апостиль (а. с.8, 12).

Матеріали справи містять клопотання від 11.06.2024 року відповідача, ОСОБА_2 , підписане електронним підписом, до суду першої інстанції про розгляд справи за його відсутності із зазначенням того, що проти позову не заперечує, оскільки біологічним батьком дитини є ОСОБА_1 , з яким дитина проживає з народження і до сьогоднішнього дня ( а.с.44). У зазначеному клопотанні ОСОБА_2 зазначив свою адресу у м. Нова Каховка Херсонської області.

20.08.2024 року ОСОБА_3 просила долучити до справи заяву свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , ( а.с.56) яку 13.06.2024 року відповідач ОСОБА_2 , адресував на адресу суду першої інстанції та, в якій повідомив, що був зареєстрований як батько ОСОБА_7 на тій підставі, що дитина народилася в шлюбі між ним та матір'ю хлопчика. Йому відомо, що біологічним батьком ОСОБА_7 є ОСОБА_1 . Просив задовольнити позовні вимоги останнього.

Справжність підпису ОСОБА_2 підтверджено паном Робертом Едгаром Буйсманом, призначеним нотаріусом, уповноваженим діяти відповідно до протоколу пана ОСОБА_8 , нотаріуса у місті Маастрихт, Нідерланди, 13.06.2024 року, автентичність підпису якого та відбитку печатки, яким скріплено документ, посвідчено апостилем, проставленим реєстратором окружного суду Лімбурга відповідно до Гаазької конвенції 1961року (а. с. 57-67).

Про застосування позовної давності до спірних правовідносин сторони не заявили.

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Сімейним кодексом України, відповідно до статт і 121 якого, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Статтею 122 СК України визначено походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою та передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК).

Згідно з приписами частини першої статті 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство (стаття 129 СК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно із частиною третьою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта та п'ята статті 267 ЦК України).

У спірних правовідносинах про застосування строку позовної давності не заявлялося.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено судам, що в судовому порядку батьківство може бути оспорено як у випадках, коли в Книзі реєстрації народжень батьками дитини записано осіб, які перебували у шлюбі між собою (статті 122, 124 СК України), так і тоді, коли при реєстрації народження дитини її батьком на підставі спільної заяви батьків або заяви чоловіка, який визнавав себе батьком, записано особу, яка не перебувала у шлюбі з матір'ю дитини (статті 126, 127 СК України).

Передумовою звернення до суду в таких справах є наявність кровного споріднення між особою, яка вважає себе батьком, і дитиною.

У рішенні Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) на підставі його практики вказав, що в подібних справах має враховуватися справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. Усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення (§ 23 рішення). ЄСПЛ звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» ("Kautzor v. Germany"), та від 22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» ("Ahrens v. Germany")).

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Позивачем заявлено вимогу про зобов'язання ВДРАГС внести зміни до актового запису, а саме включити запис про батька ОСОБА_1 , ім'я та по-батькові дитини вказати - ОСОБА_6 , дату та місце народження дитини залишити без змін та видати нове свідоцтво про народження з урахуванням проведених змін.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для з'ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ (постанова Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №382/2559/15-ц).

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана із проведенням судово-медичних і судово-психіатричних експертиз (частини перша та третя статті 7 Закону).

Статтею 9 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 9 Закону).

Цим же Законом врегульовано питання залучення фахівців з інших держав для спільного проведення судових експертиз та визначено, що керівники державних спеціалізованих установ, що проводять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або особи, що призначили судову експертизу, включати до складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального законодавства України.

На виконання вимог частини п'ятої статті 12 ЦПК України, суд першої інстанції роз'яснив стороні позивача необхідність у вчиненні такої процесуальної дії, яка б давала можливість підтвердити доводи позовних вимог за допомогою судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи, однак, як зазначено в описовій та мотивувальній частинах рішення суду, представник позивача від проведення такої експертизи відмовилася. Відомості про роз'яснення судом першої інстанції наслідків недотримання положень ч.8 ст. 95 ЦПК України, відсутні.

За поясненнями представника позивача та матері дитини, ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 , а також дитина ОСОБА_9 , знаходяться за кордоном; у зв'язку з повномасштабним російським військовим вторгненням в Україну всі учасники справи переїхали до Європи, де і проведено тест ДНК.

ЄСПЛ, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства» (рішення від 07 травня 2009 року у справі Калачова проти Російської Федерації).

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Наданий позивачем у цій справі результат аналізу ДНК на батьківство від 11.12.2023 року №1100007837, який проведено Центром ДНК-діагностики акредитованого/сертифікованого Американською асоціацією банків крові, Колегією американських патологів, ISO/IEC 17025, Національною акредитаційною радою Американського національного інституту стандартів, Поправками до програм удосконалення клінічних лабораторних досліджень та Департаментом охорони здоров'я штату Нью-Йорк є іноземним документом, який може бути доказом у цивільному судочинстві з врахуванням вимог частини восьмої статті 95 ЦПК України, відповідно до якої іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На підставі Закону №2933-ІІІ від 10.01.2002 року, який набув чинності 22.12.2003року, Україна приєдналася до Конвенції, що скасовує легалізацію іноземних офіційних документів 1961року.

Наведеною Конвенцією, до якої приєдналися також Сполучені Штати Америки, визначено поняття офіційних документів та передбачено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для

посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що

його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою (статті 2-4 Конвенції).

Наведені норми іноземного документу, аналізу ДНК, дотримані та звіт ДНК- тесту від 11.12.2023 № 1100007837 містить відомості про імовірність батьківства ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_5 : 99, 99997%.

Оскільки аналіз ДНК на батьківство, від 11.12.2023 року №1100007837, який проведено Центром ДНК-діагностики акредитованого/сертифікованого Американською асоціацією банків крові, Колегією американських патологів, ISO/IEC 17025, Національною акредитаційною радою Американського національного інституту стандартів, Поправками до програм удосконалення клінічних лабораторних досліджень та Департаментом охорони здоров'я штату Нью-Йорк, вже під час розгляду судом апеляційної інстанції, апостилірован, тобто містить проставлений компетентним органом

держави, в якій документ був складений, апостиль, цей документ може визнаватися письмовим доказом та може підтверджувати походження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від ОСОБА_1 .

З урахуванням предмету спору у цій справі, закон не передбачає з'ясування думки дитини щодо встановлення стосовно неї батьківства.

За наведених обставин, наявні підстави для задоволення вимог про визнання батьківства.

Щодо вимог позивача про зобов'язання Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) внести зміни до актового запису №140 від 04.04.2012 року про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського управління юстиції у Херсонської області, а саме: включити запис про батька ОСОБА_1 , прізвище, ім'я та по-батькові дитини вказати - ОСОБА_6 , дату та місце народження дитини залишити без змін та видати нове свідоцтво про народження з урахуванням проведених змін, який у справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, то вони підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покласти на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов'язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов'язки цих третіх осіб.

Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Відповідно до п.1.5 розділу I Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5, якщо підставою для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування) є рішення суду або якщо певне рішення суду є необхідним для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування), внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії (скасування) за зверненням заявника проводиться виключно на підставі примірника рішення суду в електронній формі, отриманого у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром судових рішень та Державним реєстром актів цивільного стану громадян, що здійснюється інформаційно-комунікаційними засобами в електронній формі у порядку, встановленому Державною судовою адміністрацією України спільно з Міністерством юстиції України.

Відповідно до ст. 134 Сімейного Кодексу України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

З урахуванням приписів статті 134 Сімейного Кодексу України та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, з урахуванням того, що ОСОБА_1 надано докази того, що він є біологічним батьком ОСОБА_5 , колегія суддів вважає за необхідне з урахуванням вимог позову, Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, тверджень представника позивача та третьої особи, матері дитини, щодо технічної помилки пропуску у резолютивній частині позову, щодо зазначення прізвища дитини вказати « ОСОБА_10 », по-батькові дитини вказати « ОСОБА_6 », та виключити з актового запису про народження дитини відомості про батька - ОСОБА_2 , оскільки запис про батька дитини не може мати в собі записи про двох батьків, внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини ОСОБА_5 .

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення ( ч.2 ст. 374 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, вищенаведені обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 376,382 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Лігінович Наталя Степанівна, задовольнити частково.

Рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 22 жовтня 2022року скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову частково.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер платника податку НОМЕР_1 , громадянина України, батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Каховка Херсонської області .

Виключити з актового запису №140 від 04 квітня 2012 року про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зробленого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області, відомості про батька - ОСОБА_2 .

Внести зміни до актового запису №140 від 04 квітня 2012 року про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Нова Каховка Херсонської області , складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новокаховського управління юстиції Херсонської області, а саме: включити запис про батька: « ОСОБА_1 » , прізвище дитини вказати « ОСОБА_10 », по-батькові дитини вказати « ОСОБА_6 », дату та місце народження дитини залишити без змін.

У задоволенні вимог про зобов'язання видати нове свідоцтво про народження з урахуванням проведених змін, - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий І.В. Склярська

Судді Л.В. Базіль

С.В. Радченко

Повний текст постанови суду складено 04 вересня 2025 року

Суддя І.В. Склярська

Попередній документ
129953177
Наступний документ
129953179
Інформація про рішення:
№ рішення: 129953178
№ справи: 954/257/24
Дата рішення: 03.09.2025
Дата публікації: 05.09.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Херсонський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про встановлення батьківства або материнства
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (03.09.2025)
Результат розгляду: змінено частково
Дата надходження: 14.03.2024
Предмет позову: про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини
Розклад засідань:
11.06.2024 09:00 Нововоронцовський районний суд Херсонської області
21.08.2024 11:00 Нововоронцовський районний суд Херсонської області
22.10.2024 11:10 Нововоронцовський районний суд Херсонської області
15.01.2025 13:20 Херсонський апеляційний суд
12.02.2025 14:40 Херсонський апеляційний суд
12.03.2025 13:30 Херсонський апеляційний суд
09.04.2025 13:30 Херсонський апеляційний суд
07.05.2025 10:45 Херсонський апеляційний суд
28.05.2025 11:15 Херсонський апеляційний суд
16.07.2025 11:45 Херсонський апеляційний суд
03.09.2025 09:00 Херсонський апеляційний суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
ГОНЧАРЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
ПУЗАНОВА ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА
СКЛЯРСЬКА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА
суддя-доповідач:
ГОНЧАРЕНКО ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ
ПУЗАНОВА ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА
СКЛЯРСЬКА ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА
відповідач:
Ткаченко Андрій Олексійович
позивач:
Лук’яненко Сергій Володимирович
представник позивача:
Лігінович Наталя Степанівна
суддя-учасник колегії:
БАЗІЛЬ ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА
БЕЗДРАБКО ВІКТОРІЯ ОЛЕКСІЇВНА
РАДЧЕНКО СЕРГІЙ В'ЯЧЕСЛАВОВИЧ
третя особа:
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)
Лук’яненко Інна Миколаївна