Справа № 740/4992/25
Провадження № 1-кп/740/535/25
04 вересня 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного провадження за відсутності учасників судового провадження в приміщенні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області кримінальне провадження, зареєстроване 13.08.2025 у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025275490000202, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шатура Ніжинського району Чернігівської області, громадянина України, неодружений, непрацює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимий вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.11.2024, який змінений ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2025 за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 51 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України,
07.11.2024 ОСОБА_2 був засуджений Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 286-1 КК України до 1 року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2025 вирок змінено, та призначено покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 51000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
Незважаючи на це, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про призначене йому покарання відповідно до вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.11.2024 та ухвали Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2025, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи реальну можливість виконувати судове рішення в частині призначеного покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами та будучи зобов'язаним це робити, продовжив займатися вказаною діяльністю та 20.03.2025 об 11 годині 58 хвилин здійснював керування автомобілем марки "ВАЗ 2105", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м. Ніжин Чернігівської області по вул. Шевченка, що було зафіксовано в результаті зупинки вищевказаного автомобіля співробітником ВРПП Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області та притягнення засудженого ОСОБА_2 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_2 не виконав покладений на нього обов'язок, визначений ст.34 Кримінально-виконавчого кодексу України, у виді виконання судового рішення та ухилився від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, призначеного йому вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07.11.2024 та ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2025.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю.
Частиною 2 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
Прокурор звернувся з обвинувальним актом із клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
До обвинувального акта долучена письмова заява обвинуваченогоОСОБА_2 , складена у присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 , відповідно до якої обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без його участі, ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч. 1 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
З урахуванням наведеного, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, знайшла своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом. Дії обвинуваченогоОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст.389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді позбавлення права займатись певною діяльністю.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, обставини його вчинення - через кілька днів після прийняття щодо ОСОБА_2 ухвали апеляційного суду про позбавлення права керування транспортними засобами, що свідчить про відверте нехтування обов'язковістю судового рішення за умов відсутності у справі відомостей про наявність поважних причин через які б ОСОБА_2 був вимушений вдатися до керування автомобілем, особу винного, який судимий за нетяжкий злочин, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання, і дійшов висновку, що досягнення мети визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень можливе при призначенні покарання у виді обмеження волі в мінімальних межах.
Ураховуючи, що за ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2025 основне покарання у виді штрафу ОСОБА_2 відбув і сплатив повністю штраф 10.04.2025, а додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 роки повністю не відбув і невідбута частина становить 2 роки 6 місяців 6 днів, остаточне покарання слід призначити на підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, і до основного покарання, призначеного за цим вироком, згідно з ч. 3 ст. 71 КК України приєднати невідбуту частину додаткового покарання за ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2025. Таке застосування закону України про кримінальну відповідальність узгоджується з висновками, наведеними Верховним Судом у постанові від 21.01.2025 у справі № 502/2200/23, провадження № 51-3045км24.
Щодо обчислення строку додаткового покарання суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України при призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі на певний строк - воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав законної сили. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 77 цього Кодексу - з моменту набрання законної сили вироком.
Отже, строк призначеного за ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2025 щодо ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення на 3 роки права керування транспортними засобами як додаткового до штрафу обчислюється з моменту набрання нею 11.03.2025 законної сили.
За цим вироком суд приєднує до основного покарання у виді обмеження волі невідбуту частину додаткового покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю, а саме керування транспортними засобами, що станом на 04.09.2025 становить 2 роки 6 місяців 6 днів.
За таких обставин, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 55 КК України, та тієї обставини, що відбуття додаткового покарання на час ухвалення вироку триває, за цим вироком строк додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на2 роки 6 місяців 6 днів слід рахувати з дня ухвалення вироку і до дня прибуття і постановки ОСОБА_2 на облік у виправному центрі, після чого воно поширюється на увесь час відбування основного покарання у виді обмеження волі, і крім цього, на строк, встановлений вироком суду, але з вирахуванням з нього строку, що пройшов з дня ухвалення вироку і до дня прибуття і постановки ОСОБА_4 на облік у виправному центрі.
Окрім тимчасового доступу до речей та документів, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався, підстав для його обрання при ухваленні вироку не встановлено. Речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні, цивільні позови не заявлялися.
Керуючись ст. 374, 381-382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ч. 1, 3 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до основного покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину додаткового покарання за ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11.03.2025 та остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки 6 місяців 6 днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки 6 місяців 6 днів - виконувати самостійно.
Строк покарання у виді обмеження волі на 1 рік обчислювати з дня прибуття і постановки ОСОБА_2 на облік у виправному центрі.
Строк покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на2 роки 6 місяців 6 днів обчислювати з дня ухвалення цього вироку і до дня прибуття і постановки ОСОБА_2 на облік у виправному центрі, після чого воно поширюється на увесь час відбування основного покарання у виді обмеження волі, і крім цього, на строк, встановлений вироком суду, але з вирахуванням з нього строку, що пройшов з дня ухвалення вироку і до дня прибуття і постановки ОСОБА_2 на облік у виправному центрі.
На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, а саме, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1