Великоолександрівський районний суд Херсонської області
Справа № 650/2642/25
Провадження № 2/650/1911/25
17 липня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді Хомик І.І.,
за участі секретаря - Ткаченко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «САРМАТ-СК», про визнання припиненими трудових відносин,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САРМАТ-СК», про визнання припиненими трудових відносин. Позовні вимоги мотивує тим, що позивач працював на посаді Директора ТОВ «САРМАТ-СК», яке розташоване за адресою: 75700, Україна, Скадовський район Херсонська область місто Скадовськ, вулиця Чапаева, будинок, 211.
З лютого 2022 року у зв'язку з окупацією м. Скадовськ, ТОВ «САРМАТ-СК» не займається та не опікується своїм підприємством, ТОВ «САРМАТ-СК» найманих працівників не має, а також підприємством не виконуються поставлені економічні завдання, внаслідок чого позивач втратив матеріальну (економічну) та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді Директора у ТОВ «САРМАТ-СК». Позивач бажає змінити місце робити та сферу діяльності. Крім того, належного зв'язку із засновниками (учасниками) ТОВ «САРМАТ-СК» немає, що є перешкодою у вільному (прямому) звільненні Позивача з посади директора за власним бажанням у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду.
У судове засідання позивач не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ «САРМАТ-СК» у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, про що свідчить оголошення на веб-сайті «Судова влада».
Дослідивши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором; у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до вимог п. 8 Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 08.06.2001 року №260, у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають центр зайнятості незалежно від місця реєстрації трудового договору.
Відповідно по п. 4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
У разі виникнення трудового спору між сторонами трудових відносин роботодавця та найманим працівником, а також відсутності однієї із сторін в центрі зайнятості підставою для зняття трудового договору з реєстрації в державній службі зайнятості є рішення суду, яке набрало чинності щодо припинення дії договору.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом ОСОБА_1 з 21 вересня 2018 року перебував посаду директора ТОВ «САРМАТ-СК», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , наказом № 1909 від 19.09.2018 року.
У зв'язку з окупацією м. Скадовськ Херсонської області з лютого місяця 2022 року підприємство ТОВ «САРМАТ-СК» не займається виробничою діяльністю, ТОВ «САРМАТ-СК» найманих працівників не має, окрім позивача, а також підприємством не виконуються поставлені економічні завдання. Підприємство не здійснює свою діяльність, в зв'язку з чим позивач позбавлений можливості розірвати трудові відносини відповідно до вимог чинного законодавства про працю.
Позивач, перебуває на посаді директора ТОВ «САРМАТ-СК», тому припинення його повноваження відповідно до Статуту підприємства, належить Загальним зборам учасників. Відповідно до п. 11.2. Статуту - директор Товариства підзвітний Загальним зборам учасників та організує виконання їх рішень. 19 березня 2024 року написав Загальним зборам учасників ТОВ «САРМАТ-СК» заяву про звільнення та намагався її направити за юридичною адресою Товариства. Лист із заявою про звільнення направив 20 березня 2024 року через відділення УКРПОШТА на, що отримав відмову, що підтверджується листом AT «УКРПОШТА» від 26.03.2024 № 1853-Д-20240325101 55-В. Оскільки м. Скадовськ, Херсонської області є тимчасово окупованою територією, відділення поштового зв'язку Укрпошта там не працюють та обмін поштовими відправленнями з тимчасово окупованими територіями не здійснюється.
Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП України).
Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права особи, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України), як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.
У постанові від 19 вересня 2019 року у справі № 233/2529/18 Верховний Суд, встановивши, що відповідач ні після отримання заяви позивача про розірвання трудового договору, ні після відкриття провадження у справі, не вчинив жодних дій, спрямованих на розірвання трудового договору, дійшов висновку, що відповідно до вимог частини другої статті 5ЦПК України та виходячи з того, що пред'явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем і відповідачем, ефективним і таким, що не суперечить закону буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Трудове законодавство передбачає можливість звільнення працівника за його ініціативою. При цьому, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник та внести відповідні записи до трудової книжки працівника.
Позивач бажає припинити трудові відносини з ТОВ «САРМАТ-СК», однак місцезнаходження відповідача є тимчасово окупована територія, що дає підстави вважати, що відповідач припинив свою діяльність. Відсутність будь-яких засобів зв'язку з ТОВ «САРМАТ-СК» позбавляє позивача можливості розірвати трудові відносини з останнім у спосіб, передбачений КЗпП України.
Викладене свідчить, що за обставин, коли працівник позбавлений можливості розірвати трудовий договір з роботодавцем у порядку, передбаченому КЗпП України, то ефективним способом захисту порушеного права працівника буде ухвалення судом рішення про визнання трудових відносин між сторонами припиненими. Отже, права позивача підлягають захисту шляхом визнання трудових відносин з відповідачами припиненими за рішенням суду.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 13, 258, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «САРМАТ-СК», про визнання припиненими трудових відносин - задовольнити.
Припинити трудові відносини ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) з ТОВ «САРМАТ-СК» (Код ЄДРПОУ: 40245915) у зв'язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора, за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Херсонського апеляційного суду безпосередньо або через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ірина ХОМИК