Справа № 451/1201/25
Провадження № 2/451/451/25
іменем України
04 вересня 2025 року місто Радехів
Радехівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Куцик-Трускавецької О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Сологуб М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Стислий виклад позиції
Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» (далі - ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал») (позивач) - ОСОБА_2 , подано на розгляд суду позов до ОСОБА_1 (відповідача), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4156173 від 23.06.2021 в загальному розмірі 47000 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, зокрема, що 23.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №4156173, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні у розмірі 10000,00 грн на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.
27.10.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №78-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4156173 від 23.06.2021.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 47000 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 10000 грн; заборгованість за процентами - 35100 грн; заборгованість за комісією -1900 грн.
05.08.2025 відповідачка - ОСОБА_3 надіслала на розгляд суду відзив на позовну заяву, в якому остання просить суд залишити позовну заяву без задоволення, розгляд справи здійснювати без її участі. В обґрунтування своїх вимог вказує, що не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Відповідачка зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичної видачі кредитних коштів за кредитним договором №4901440 від 23.06.2021, а наданий розрахунок заборгованості не може вважатися належним і допустимим доказом, який підтверджує наявність та розмір заборгованості. Стверджує, що на станом на червень 2021 року перебувала в декретній відпустці по догляду за своїм третім сином, даного кредиту не оформляла, заяви не подавала та з умовами договору не ознайомлювалася. Зверталася до Національного Банку України з метою врегулювання спору спираючись на власні переконання, а саме: що ніяких кредитів не отримувала, чоловік офіційно непрацевлаштований та часто вдається до отримання кредитів, шляхом заволодіння особистих даних відповідачки. Також, остання стверджує, що позивач неправомірно набув право грошової вимоги за кредитним договором.
11.08.2025 на розгляд суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, розгляд справи здійснювати у його відсутності. Зазначає, що 23.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4901440. Відповідно до ч. 1,2 ст. 205 ЦК України - Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У позовній заяві позивач чітко прописав, які саме електронні докази у вигляді письмових копій були долучені до позовної заяви. Також всі додатки до позовної заяви були належно засвідчені підписом, датою такого засвідчення та печаткою. Тому дана копія кредитного договору відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства та надана в належній якості. Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. З огляду на це, можна дійти висновку, що дотримано всіх умов правомірності кредитного договору №4901440 від 23.06.2021 року, передбачених законодавством. Твердження, викладене у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки є безпідставними та суперечить факту погодження відповідачки з умовами кредитного договору. Відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4901440 від 23.06.2021, який є додатком до поданої Товариством позовної заяви містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такого, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договору, адже місить відомості про Позичальника та номер і дату кредитного договору.
У судове засідання сторони участі уповноважених представників не забезпечили.
Заяви та клопотання, подані учасниками справи
25.07.2025 відповідачка ОСОБА_3 подала на розгляд суду заяву, в якій остання просить суд надати матеріали справи на ознайомлення та скерувати на її електронну адресу(а.с.78).
01.08.2025 та 26.08.2025 представник позивача М. Усенко надіслав на розгляд суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, просить суд задовольнити позовні вимоги та проти заочного рішення не заперечує(а.с.81,103).
05.08.2025 АТ КБ «Приватбанк» надіслало на розгляд суду витребувану інформацію(а.с.92).
28.08.2025 відповідачка надіслала на розгляд справи додаткові пояснення із клопотанням про витребування відеозапису з камер спостереження(а.с.105).
Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки про витребування доказів, оскільки останньою не надано повної інформації щодо витребування відеозапису із камер спостереження банку.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 17.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін(а.с.75).
У період із 12.08.2025 до 15.08.2025 головуюча перебувала на лікарняному.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить таких висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
23.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_3 укладено договір про споживчий кредит № 4156173, згідно якого відповідачці було надано кредит на суму 10000,00 грн, строком на 30 днів із 23.06.2021 до 23.07.2021. Комісія за надання кредиту 1900,00 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користуванням кредитом 5100,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.70 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом(а.с.30-37).
Згідно анкети-заяви на кредит №4156173 від 23.06.2021 на веб сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (miloan.ua) через особистий кабінет відповідачка надала всі необхідні дані для встановлення особи та оформлення договору(а.с.28-29).
Згідно паспорту споживчого кредиту № 4156173 відповідач ознайомився з інформацією, яка надавалася споживачу до укладення договору про споживчий кредит та підписана електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор U60344)(а.с.39-40,41).
ОСОБА_1 на картковий рахунок перераховано кошти, згідно договору № 4156173 у сумі 10000,00 грн, що вбачається з копії платіжного доручення № 49503257 від 23.06.2021(а.с.42).
З відомостей про щоденні нарахування та погашення відповідно до договору №4156173 вбачається нарахування процентів згідно п. 1.5.2 п. 1.6 2.3.1.2 договору(а.с.43-44).
27.10.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №78-МЛ, відповідно до якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4156173 від 23.06.2021(а.с.46-54,55,56,57).
Відповідачу було надіслано письмову досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості за договором №4156173 та надано термін для добровільного врегулювання зобов'язання, однак вказана вимога відповідачкою виконана не була(а.с.58).
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_3 ) взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем (ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис».
У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до вимог статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)
Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Приписами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з Законом України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ банкам надано право отримувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Згідно із пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультрактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 23.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №4156173, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в розмірі 10000 грн.
27.10.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №78-МЛ, відповідно до якого, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4156173 від 23.06.2021.
Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості за договором та надано термін для добровільного врегулювання зобов'язання, однак вказана вимога відповідачкою виконана не була.
У свою чергу, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_3 належним чином не виконувала, у зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість.
Позивач виконав свої зобов'язання згідно умов кредитного договору, однак, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки за Кредитним договором.
Разом з тим, відповідачу нарахована комісія за кредитним договором №4156173 від 23.06.2021 у розмірі 1900,00 грн. Вказану суму слід вважати платою за обслуговування кредитної заборгованості, яка за законом повинна надаватись безоплатно, а відтак суд дійшов висновку, що підстави для стягнення суми за надання кредиту в розмірі 1900,00 грн відсутні, за нікчемною умовою договору.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4156173 від 23.06.2021 у розмірі 45100,00 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн; заборгованість за процентами - 35100,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Розподіл між сторонами судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Представник позивача подав заяву про стягнення з відповідача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надання правничої допомоги у визначеному розмірі, до матеріалів справи долучено:
- договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет»(а.с.63);
- детальний опис наданих послуг від 06.07.2025(а.с.65);
- акт наданих послуг від 06.07.2025(а.с.64);
- ордер надання правничої допомоги(а.с.66).
Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.
Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та його необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000 гривень.
Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає стягненню у сумі 4000 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
На підставі статей 207, 514, 526, 611, 626, 628, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 141, 263, Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування» Радехівський районний суд Львівської області,
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, Львівська область, 79029, ЄДРПОУ 35234236, реквізити: НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»(вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, Львівська область, 79029, ЄДРПОУ 35234236, реквізити: НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за кредитним договором №4156173 від 23.06.2021 у розмірі 45100 (сорок п'ять тисяч сто) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал»(вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, 4-й поверх, м. Львів, Львівська область, 79029, ЄДРПОУ 35234236, реквізити: НОМЕР_1 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судовий збір в розмірі 2324,47 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддяО. Куцик-Трускавецька