Справа № 336/8312/25
Пр. 1-кс/336/715/2025
04 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання ОСОБА_2 , розглянула у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в залі суду в м.Запоріжжі скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 щодо незаконного утримання особи, подану в порядку ст.206 КПК України, -
за участі сторін: заявниці ОСОБА_3 , -
01.09.2025 до слідчого судді звернулась заявниця ОСОБА_3 із вказаною заявою в порядку ст.206 КПК України. За змістом уточненої заяви, поданої 04.09.2026 стверджує, що в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м.Запоріжжя знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення яке набрало законної сили. Так, ОСОБА_4 , 1978 р.н., незаконного утримується озброєними людьми у військових одностроях у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . З урахуванням положень ст.206 КПК України, заявниця просить: постановити ухвалу, якою зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою якого тримається ОСОБА_4 , 1978 р.н., негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування пдстав позбавлення свободи, за результатами розгляду обставин незаконного тримання ОСОБА_4 , 1978 р.н., звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, іпд вартою яких тримається ця особа, не надасть судового рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення волі.
З метою підготовки справи до розгляду слідчим суддею скеровано запити (01.09.2025) начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 для з'ясування відомостей, чи дійсно ОСОБА_4 незаконно утримується в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також начальнику відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 для надання відомостей щодо незаконного утримання вказаної особи, а також чи внесено відомості до ЄРДР за заявою адвоката ОСОБА_7 від 19.08.2024, ЄО №19914.
В судовому засіданні, призначеному на 01.09.2025 на 16-30 годину, оголошено перерву до отримання відповідей на запити.
Після оголошеної перерви судовий розгляд скарги продовжений 04.09.2025. Особа, яка звернулась зі скаргою, після проголошення відповідей на запити та поставлення на обговорення питання щодо наявності підстав для залишення заяви без розгляду за відсутності предмету розгляду проти залишення скарги без розгляду заперечувала.
Судом під час судового засідання також роз'яснено заявниці, що витребування медичних документів за відсутності інформації про незаконне утримання ОСОБА_4 , а також документів щодо військового обліку особи, не відноситься до предмету розгляду в даній справі.
Крім того, слід зауважити, що здійснення мобілізації, а також законність дій в межах мобілізаційних процедур не є компетенцію слідчого судді за відсутності кримінального провадження.
Розглянувши скаргу, дослідивши наявні письмові докази, зокрема, отримані відповіді на запити слідчого судді, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення скарги без розгляду у зв'язку із таким.
Слідчим суддею встановлено, що згідно з відповіддю начальника відділу поліції №3 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 від 02.09.2025, вх.№28921/25-вх., звернення до чергової частини відділу поліції за фактом незаконного утримання ОСОБА_4 не надходило будь-яких повідомлень. До Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо незаконного утримання ОСОБА_4 не вносились.
Крім того, 02.09.2025 за вх.№28889/25-вх. надійшла відповідь т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_9 , за змістом якої військовозобов'язаний 30.08.2025 ОСОБА_4 зупинений працівниками поліції України, військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 , взято вказану особу на військовий облік з метою проведення заходів по мобілізації. ОСОБА_4 надано направлення на проходження військово-лікарської комісії, за результатами якої він визнаний придатним для проходження військової служби військово-лікарською комісією, крім того, 30.08.2025 ОСОБА_4 знятий з військового обліку у зазначеному ТЦК у зв'язку із призовом на військову службу по мобілізації та направлений до військової частини НОМЕР_1 . У відповіді наголошено, що під час здійснення заходів по мобілізації посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_4 незаконні дії не вчинялись.
При розгляді скарги суд враховує такі норми чинного законодавства.
Відповідно до положень ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
Так, статтею 206 КПК України регламентовано загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, проте, вказану норму належить застосувати у комплексі із іншими нормами КПК України, в тому числі з загальними положеннями КПК України, які визначають статус слідчого судді та межі його повноважень.
Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.
Разом з цим, згідно з п.10 ч.1 ст.3 КПК України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
П.5 ч.1 ст.3 КПК України чітко врегульовано, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
В результаті аналізу наведених вище нормативних положень КПК України слід виснувати, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у певному кримінальному провадженні виключно на стадії його досудового розслідування.
Відповідно, його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, яке здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законам України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу»).
За змістом ч.1 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
За приписами ст.3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи для тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, з положень ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» випливає, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу дотримуватись прав фізичної особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Зі змісту скарги не вбачається, що відносно ОСОБА_4 здійснюється кримінальне провадження і що останній тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення».
Слід наголосити, що за змістом ч.2-5 ст.206 КПК України, на положення яких наводить посилання заявниця в обґрунтування скарги, врегульовано, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Відповідно, слідчий суддя за наслідками розгляду скарги, поданої у порядку ст.206 КПК України, виключно на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою за наявності чітко визначених підстав: 1) не надання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) не доведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Натомість, зі змісту поданої скарги, ОСОБА_4 не утримається під вартою, в тому числі й у зв'язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст.208 КПК України, та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою (в порядку ст.207 КПК України), крім того, не утримується правоохоронними органами у зв'язку із досудовим розслідуванням кримінального правопорушення. Не встановлено таких відомостей й за результатами здійснення запитів слідчим суддею.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для розгляду даної скарги в порядку ст.206 КПК України, що не має відношення до жодного кримінального провадження.
Слід зауважити, що згідно з п.1,3 Постанови КМУ від 23.02.2022 №154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки координується та спрямовується Міноборони.
Крім того, нормою ст.1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» унормовано статус і призначення Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Так, військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.
У даному випадку, належним способом реагування на можливі порушення, окреслені в скарзі, є звернення до Військової служби правопорядку та Міністерства оборони України, а для судового захисту заявниця вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду.
Крім того, слідчий суддя зауважує, що положеннями КПК України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України, адже ця категорія справ відмінна від тих, що подаються у відповідності до ст.303 КПК України.
Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.22 КК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Отже, доведення обґрунтованості скарг і доводів за ними законом покладено саме на сторону, яка звернулась до суду.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні урегульований КПКУкраїни. Проте, як вбачається із змісту скарги, у даному випадку має місце незгода заявниці саме із діями посадових осіб РТЦК та СП, пов'язаними з мобілізацією. Згідно з нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Враховуючи викладене, а також ту обставину, що прийняття певного рішення згідно зі ст.206 КПК України неможливе з підстав, окреслених вище, слідчим суддею встановлено підстави для повернення скарги без розгляду.
Керуючись ст.2, 3, 7, 9, 22, 26, 214, 206-208, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу повернути без розгляду.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню, може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду складений і оголошений 04.09.2025 о 12-15 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1