Справа № 936/1106/25
Провадження № 3/936/685/2025
04 вересня 2025 року селище Воловець
Суддя Воловецького районного суду Закарапатської області Павлюк С.С., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Україн, мешканця за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 173-2 КУпАП,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №695611, 12.08.2025, о 16:00 год, ОСОБА_1 знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинив сімейно-побутовий конфлікт по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: висловлювався у її сторону нецензурною лайкою та вдарив рукою по обличчю, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в суд не з'явився, хоча належним чином повідомлявся судом про час та місце розгляду справи надсиланням судових повісток за місцем проживання. Окрім того, відомості про час та місце проведення судових засідань були опубліковані на офіційному сайті «Судова Влада» у автоматичному режимі. Клопотань/заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З огляду на практику, викладену в рішенні ЄСПЛ, зокрема у справі «Пономарьов проти України», заява N3236/03, п.41, від 03.04.2008 сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain) від 07.07.1989).
Разом з тим, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно ч.2 ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по даній справі не є обов'язковою, а тому справу слід розглядати без участі правопорушника, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду і прийняття рішення по такій.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, виходячи з такого.
Диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП встановлює відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, вчиненні особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення установлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №695611 від 12.08.2025, письмовими пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 12.08.2025, письмовими пояснення самого ОСОБА_1 від 12.08.2025 та іншими матеріалами справи.
Оцінюючи вищевказані документи і пояснення, приходжу до переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП. В своїй сукупності дані докази є достатніми.
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність та провадження в справі про адміністративне правопорушення, не встановлено, підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності немає.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність відповідальність, вважаю, що стягнення ОСОБА_1 слід визначити необхідним та достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети, зокрема його виховання в дусі додержання законів України та запобігання вчиненню нових правопорушень, в межах санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення у виді штрафу.
Разом з тим, відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
З наведених міркувань та керуючись ст.ст. 33, 173-2, 268, 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 визнати винним за ч.3 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень 00 копійок в дохід держави.
Роз'яснити, що в разі несплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя С.С. Павлюк