Справа № 521/6308/25
Провадження № 2/521/4191/25
01 вересня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
за участю секретаря судового засідання - Должненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку заочного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради (адреса: 65074, м. Одеса, вул. Косівська, 2-Д), про визнання права власності, скасування запису про державну реєстрацію права власності,
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог 19.05.2025 року просив:
- визнати незаконним та скасувати Рішення № 76919831 від 30.01.2025 р., органу державної влади, нотаріуса чи/або іншого суб'єкта владних повноважень, яке стало підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 ;
- визнати недійсним право власності ОСОБА_1 на 20,5/100 ч. житлового приміщення в кв. АДРЕСА_3 ;
- визнати недійсним запис у Державному реєстрі речових прав на нерухомість майже та їх обтяжень, про право власності ОСОБА_1 на 20,5/100 ч. житлового приміщення в кв. АДРЕСА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на 20,5/100 год. житлового приміщення в кв. АДРЕСА_3 ;
- визнати право власності на 20,5/100 ч. житлового приміщення в кв. АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 ;
- зобов'язати державного реєстратора провести відповідну реєстрацію.
Вимоги обґрунтовано тим, що 06.07.2007 він та його сестра, відповідачка, отримали у дар від матері в рівних частках по 20,5/100 частин зазначеної квартири на підставі нотаріально посвідченого договору. Через хворобу він не зміг своєчасно зареєструвати своє право. При спробі здійснити реєстрацію у 2025 році йому було відмовлено, оскільки право власності на всю квартиру вже було зареєстровано за іншою особою. Позивач вважає, що відповідачка недобросовісно та протиправно привласнила його частку, чим порушила його право власності.
Заяви та клопотання сторін. Інші важливі процесуальні дії.
Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року вжито заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна, про які просив позивач у позовній заяві.
Ухвалою суду від 07 травня 2025 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків. Позивачем недоліки було усунуто у встановлений судом строк.
Ухвалою суду від 21 травня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
У ході підготовчого провадження позивачем було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме - належним чином посвідченої копії спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , з Одеського державного нотаріального архіву. Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 03 липня 2025 року вказане клопотання було задоволено.
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до судового розгляду по суті. Оскільки відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася та не подала відзив, суд, за згодою позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, в судове засідання не з'явилася, відзив на позов не подала. Представник третьої особи також у засідання не з'явився. Зважаючи на наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, дослідивши та всебічно проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 06 липня 2007 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та її дітьми - ОСОБА_1 і ОСОБА_1 (обдаровувані) було укладено договір дарування. На підставі цього правочину дарувальник безоплатно передала у власність обдаровуваним 41/100 частину квартири АДРЕСА_3 , в рівних частках кожному, тобто по 20,5/100 частин. Цей факт підтверджується копією договору дарування від 06.07.2007, посвідченого державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори (а.с. 36), та копією витягу з Державного реєстру правочинів № 4249259 (а.с. 37).
ІНФОРМАЦІЯ_1 дарувальник, ОСОБА_2 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 40).
Після смерті матері відповідачка, ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 30 квітня 2016 року державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на всю 41/100 частину квартири, що належала померлій. Це підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину від 30.04.2016 та матеріалами спадкової справи № 531/2015, витребуваними судом з Одеського державного нотаріального архіву (а.с. 73-104).
28 січня 2025 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до державного реєстратора з метою реєстрації свого права власності на 20,5/100 частин квартири на підставі договору дарування від 2007 року. Йому було відмовлено у вчиненні реєстраційних дій у зв'язку з тим, що право власності на спірне майно вже було зареєстровано за іншою особою (відповідачкою). Дана обставина підтверджується копією рішення про відмову в державній реєстрації прав №76919831 від 30.01.2025 (а.с. 39).
Зміст спірних правовідносин.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо захисту права власності. Позивач стверджує, що він є законним власником 20,5/100 частин квартири на підставі чинного договору дарування 2007 року. Відповідачка, в свою чергу, зареєструвала за собою право власності на цю ж частку на підставі свідоцтва про право на спадщину 2016 року. Спір полягає у визначенні законного власника спірної частки майна та необхідності усунення перешкод у реалізації позивачем своїх прав шляхом скасування державної реєстрації, вчиненої на користь відповідачки.
Застосовні норми права.
Конституція України гарантує непорушність права власності та проголошує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права (стаття 41).
Стаття 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав, серед яких є визнання права та припинення дії, яка порушує право.
Статті 319, 321 ЦК України закріплюють право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також непорушність права власності.
Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема з правочинів.
Статті 717, 719 ЦК України регулюють договір дарування, який у випадку з нерухомістю має бути письмовим та нотаріально посвідченим.
Стаття 391 надає власнику право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права власності, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння.
Статті 1216, 1218 визначають склад спадщини. Ключовим є те, що до складу спадщини входять лише ті права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент його смерті.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
На підставі договору дарування від 06.07.2007, посвідченого державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори Масловою М.В., ОСОБА_2 (дарувальник) безоплатно передала у власність своїм дітям - ОСОБА_1 та ОСОБА_1 - 41/100 частину квартири АДРЕСА_3 , у рівних частках кожному.
Отже, з моменту прийняття дару 06.07.2007 позивач на законних підставах набув право власності на 20,5/100 частин вказаної квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_2 дарувальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .
30.04.2016 державним нотаріусом Сьомої одеської державної нотаріальної контори Михальовою Л.І. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я відповідачки ОСОБА_1 , згідно з яким вона успадкувала після смерті матері всю 41/100 частину квартири.
Позивач стверджує, що імовірно саме на підставі цього свідоцтва відповідачка зареєструвала за собою право власності на частку, що належить позивачу.
Однак, суд зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Оскільки ОСОБА_2 ще за життя, у 2007 році, відчужила 41/100 частину квартири шляхом дарування, ця частина не входила до складу її спадкового майна на момент смерті у 2015 році.
Відповідно, свідоцтво про право на спадщину від 30.04.2016 в частині успадкування 20,5/100 частин квартири, що вже належали позивачу, є таким, що не створює правових наслідків.
Таким чином, відповідачка, не маючи законних підстав, зареєструвала за собою право власності на майно позивача, чим порушила його право, гарантоване ст. 41 Конституції України.
Договір дарування від 2007 року, укладений відповідно до вимог ст. 719 ЦК України, є законною підставою (правочином), на якій позивач набув право власності на свою частку (ст. 328 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину від 2016 року в частині 20,5/100, що належали позивачу, є недійсним, оскільки ця частка не входила до складу спадщини матері на момент її смерті (ст. 1218 ЦК України). Відповідно, реєстрація права власності на підставі цього свідоцтва є безпідставною та порушує право позивача.
Визнання права власності за позивачем та скасування незаконної реєстрації за відповідачкою є належним способом захисту згідно зі ст. 16 та ст. 391 ЦК України, що дозволяє відновити становище, яке існувало до порушення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Договір дарування від 06.07.2007 є чинним правочином, на підставі якого позивач набув право власності.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права власності. Реєстрація права власності на майно позивача за відповідачкою є такою перешкодою. Належним способом захисту в даному випадку є скасування такої реєстрації та визнання права власності за позивачем.
Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування Рішення державного реєстратора №76919831 від 30.01.2025 та зобов'язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії, суд зазначає таке.
Зазначені вимоги є вимогами до суб'єкта владних повноважень - державного реєстратора. Однак, позивач не залучив державного реєстратора до участі у справі як відповідача. Відповідно до засад цивільного судочинства, суд не може ухвалювати рішення щодо прав та обов'язків осіб, які не є стороною у справі. Таким чином, вимоги до державного реєстратора, який не є відповідачем, задоволенню не підлягають.
Водночас, відмова у задоволенні цих похідних вимог не перешкоджає ефективному захисту основного права позивача. Судове рішення про визнання права власності та скасування попередньої реєстрації є самостійною і достатньою підставою для проведення нової державної реєстрації права власності за позивачем у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що основні позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню, а у задоволенні похідних вимог до незалученої особи слід відмовити. Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом другої групи та основні вимоги позивача задоволено, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 16, 328, 391, 1218 ЦК України, суд -
1.Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2.Скасувати державну реєстрацію права власності та відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) права власності на 20,5/100 (двадцять цілих п'ять сотих) частин квартири АДРЕСА_3 .
3.Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_1 ) право власності на 20,5/100 (двадцять цілих п'ять сотих) частин квартири АДРЕСА_3 , на підставі договору дарування від 06 липня 2007 року.
4.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5.Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 04.09.2025 року.
Суддя О.С. Леонов
04.09.25