ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-а
справа № 753/3215/25
провадження № 4-с/753/66/25
"11" березня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.
при секретарі ВОЛОДЬКО С.С.
за участю
представника скаржника Москаленка А.А.;
заінтересовані особи не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», заінтересовані особи: приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна, ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дій та скасування постанови, -
У лютому 2025 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі по тексту - ПрАТ «АК «Київводоканал») звернулося до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л., у якій просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. та скасувати постанову про зняття арешті з коштів від 04 лютого 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Свої вимоги мотивував тим, що 06 лютого 2024 року рішенням Дарницького районного суду м. Києва (№ 753/22140/23) було задоволено позов ПрАТ «АК «Київводоканал» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь позивача боргу в розмірі 42 505,46 грн.
На виконання вказаного рішення, 02 жовтня 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист. 03 грудня 2024 року товариством подано до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. заяву про примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа від 02 жовтня 2024 року. 10 грудня 2024 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. 10 грудня 2024 року приватний виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винесено постанову про арешт коштів боржника на загальну суму стягнення у розмірі 49 740,13 грн.
04 лютого 2025 року до приватного виконавця надійшла заява від боржника про зняття арешту з коштів на підставі доданої до заяви довідки АТ «Державний ощадний банк України» про те, що відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України» призначений для зарахування соціальних виплат. 04 лютого 2025 року приватним виконавцем на підставі зазначеної заяви боржника була винесена постанова про зняття арешту з коштів, які містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України».
Товариство вважає, що постанова про зняття арешту з коштів від 04 лютого 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винесено приватним виконавцем з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та підлягає скасуванню. АТ «Державний ощадний банк України» на який покладено обов'язок визначити статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на нього, постанову виконавця від 10 грудня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 про накладення арешту на кошти боржника на рахунок № НОМЕР_1 виконано, що свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Рахунок № НОМЕР_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу, у зв'язку із чим просить скаргу задовольнити.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року відкрито провадження за поданою скаргою та призначено судове засідання.
Павелків Т.Л. подала до суду письмові пояснення по справі, у яких заперечує проти доводів ПрАТ «АК «Київводоканал» про протиправність дій приватного виконавця при винесенні постанови про зняття арешту з коштів від 04 лютого 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, оскільки рахунок не є зі спеціальним режимом використання. В обґрунтування своїх заперечень зазначає про те, що приватний виконавець, керуючись статтею пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» діяла у межах своїх повноважень та у спосіб визначений виконавчим документом, при цьому не порушив жодної норми чинного законодавства України.
Представник заявника в судовому засіданні просила скаргу задовольнити.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, заслухавши думку представника заявника, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з частиною першою статті 18 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За правилами статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Так, представником заявника дотримано строки звернення зі скаргою до суду.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, пенсію як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частини друга, третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
При цьому, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною, встановленою законом.
У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою (стипендією, пенсією тощо) боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Судом встановлено, що 02 жовтня 2024 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі за позовом ПрАТ «АТ «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 42 505,46 грн (справа № 753/22140/23).
03 грудня 2024 року ПрАТ «АТ «Київводоканал» направив приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва заяву по примусове виконання рішення у справі № 753/22140/23.
10 грудня 2024 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
10 грудня 2024 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.В. накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
04 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Павелків Т. В. заяву про зняття арешту з пенсійної картки у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 04 лютого 2025 року № 100-40/0108/294, яка видана ОСОБА_1 про те, що вона має відкритий 19 жовтня 2016 року в АТ «Ощадбанк» картковий соціальний рахунок № НОМЕР_1 на який надходять щомісячні цільові соціальні виплати.
04 лютого 2025 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.В. знято арешт з коштів боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Розглядаючи скаргу в межах наведених в ній доводів, проаналізувавши у сукупності надані докази і застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд не встановив протиправності в діях приватного виконавця Павелків Т.В. у даному виконавчому провадженні, і не вбачає підстав визнання дій приватного виконавця неправомірними та як наслідок скасування оскарженої постанови.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись стст. 247, 258-260, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», заінтересовані особи: приватний виконавець Павелків Тетяна Леонідівна, ОСОБА_1 , про визнання неправомірними дій та скасування постанови - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ КАЛІУШКО Ф.А.