ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/15628/24
провадження № 2/753/3728/25
03 вересня 2025 року м. Київ
Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М.,
за участюсекретаря судового засідання Овчаренко К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У серпні 2024 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просить:
- стягнути з відповідача-2 заборгованість за період з 01.09.2020 по 23.01.2024 заборгованість за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 11 001,83 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 500,78 грн та 3% річних у розмірі 231,45 грн;
- стягнути солідарно з відповідачів за період з 24.01.2020 по 31.05.2024 заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води в розмірі 25 109,04 грн, інфляційні втрати в розмірі 65,44 грн та 3% річних у розмірі 3,71 грн.
Відповідно до протокола автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Маркєлової В.М.
На запит суду що зареєстрованого місця проживання відповідачів 14.10.2024 надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА».
Позовна заява обґрунтована таким.
Позивач є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 , у тому числі до квартири 48 .
Договір про надання послуг, який був передбачений законодавством на момент виникнення заборгованості між позивачем та відповідачами не укладався, заява-приєднання до умов індивідуальних типових договорів відповідачами також не надавались.
Відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів від оплати отриманих послуг.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу квартири № 641 від 01.10.2019. У період виникнення заборгованості з 01.09.2020 по 31.05.2024 відповідач є споживачем послуг, які надавав позивач.
Згідно даних з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих/знятих з реєстрації осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 у період виникнення заборгованості з 24.01.2022 по 31.05.2024 значились зареєстрованими відповідачі, тому були споживачами послуг, які надавав позивач.
Відповідач ОСОБА_2 своєчасно з 01.10.2021 не вносив плату за отримані послуги з постачання теплової енергії та з 01.09.2020 не вносив плату за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 23.01.2022 в розмірі 11 001,83 грн (теплова енергія 1 577,91 грн, гаряча вода 9 423,92 грн).
Інфляційні втрати становлять 1 500,78 грн.
Розмір 3% річних становлять 231,45 грн.
Таким чином, за період з 01.09.2020 по 23.01.2022 заборгованість становить 12 734,06 грн.
Відповідачі своєчасно з 24.01.2022 не вносили плату за отримані послуги з постачання теплової енергії та з 24.01.2022 за послуги з постачання гарячої води, в результаті чого станом на 31.05.2024 утворилась заборгованість у розмірі 25 109,04 грн (теплова енергія 5 818,39 грн та гаряча вода 19 290,65 грн).
Інфляційні втрати становлять 65,44 грн.
Розмір 3% річних становлять 3,71 грн.
Таким чином, за період з 24.01.2022 по 31.05.2024 солідарному стягненню з відповідачів становлять 25 178,19 грн.
Ухвалою від 21.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив справу в порядку строщеного позовного провадження з викликом сторін для розгляду справи по суті; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи; задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.
19.11.2024 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. на виконання ухвали від 21.10.2024 в частині витребування доказів до суду надійшла копія договору купівлі-продажу квартири.
29.11.2024 у зв'язку з неявкою відповідачів суд відклав розгляд справи на 08 год. 45 хв. 19.12.2024.
19.12.2024 у зв'язку з неявкою відповідачів суд відклав розгляд справи на 12 год. 30 хв. 25.02.2025.
25.02.2025 відповідач-1 подала клопотання про відкладення розгляд справи.
25.02.2025 суд задовольнив клопотання відповідача-1 та відклав розгляд справи на 14 год. 00 хв. 15.04.2025.
Представник відповідачів - адвокат Ющенко О.О. подала відзив на позовну заяву (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.03.2025, зареєстрований судом 12.03.2025 за вх. № 18386/25), у якому сторона відповідачів визнала позов частково - у розмірі 4 405,05 грн. В іншій частині позовних вимог просила відмовити.
На обґрунтування своєї позиції зазначила таке.
Відповідачі не заперечують про наявність заборгованості за теплову енергію та надають квитанцію про сплату такої заборгованості в розмірі 9000,00 грн., що сплачено згідно заборгованості на момент написання цього відзиву.
Однак, нарахований розмір заборгованості за постачання гарячої води Відповідачам є необґрунтованою.
Як зазначив Позивач у позовній заяві, то підставою звернення до суду є наявність заборгованості за період з 01.09.2020 року по 23.01.2022 року та з 24.01.2022 року по 31.05.2024 року за постачання гарячої води.
Відповідно до акту виконаних робіт № 115645 від 6.12.2019 р., в квартирі АДРЕСА_1 встановлений лічильник теплової енергії, заводський номер лічильника 0153157. В цьому акті зафіксовані поточні показники - 0000.
Також відповідачами здійснено повірку вказаного приладу обліку про що видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 002-94745.
Відповідно до акту опломбування від 06.02.2020 року, який підписаний Відповідачем та представником Позивача, встановлена пломба на лічильник гарячої води № 0153157.
Відповідачами було здійснено повірку лічильника гарячої води, яка було оформлена актом надання послуг № 1077313 від 20.02.2025 року, згідно якого зафіксовано показник лічильника гарячої води, що становить 00045 м3.
Виходячи з зазначеного вище, Позивач повинен був здійснити нарахування тільки за спожиту кількість гарячої води, тобто за 00045 м3. Тариф на послугу гарячого водопостачання в м. Києві - 97,89 грн/м?. Такий тариф затверджено розпорядженням КМДА від 22.12.2018 №2340 і він діє з 1 січня 2019 року. Таким чином, заборгованість за постачання гарячої води повинна складати 4405,05 грн. (45*97,89 грн.= 4405,05 грн.).
Натомість, сума заборгованості, вказана Позивачем в позовній заяві, є необґрунтованою, позивачем не наведено ані спосіб обчислення, ані кількість спожитої гарячої води.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі N 401/710/15-ц) зазначено таке. У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Правовідносини, що виникають усфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України "Про житлово-комунальні послуги", а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 N 2189-VIII визначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до ч. 1, п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 вказаного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація; послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
За вимог п. п. 1, 5 ч. 2, ст. 7 цього ж Закону, індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/ тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 1 ст. 9 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 вказаного Закону ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до п. п. 5, 6, ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 N 1875-IV, споживач має право: на зменшення розміру плати за наданіпослуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством; на несплату вартості житлово комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 N 2189-VIII споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 N 401/710/15-ц та у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі N 922/2790/17, від 26.09.2018 у справі N 750/12850/16-ц (провадження N 61-11107св18), від 13.11.2019 у справі N 686/14833/15-ц (провадження N 61-26205св18).
Разом з тим вказаний обов'язок виникає лише в разі отримання споживачем певних послуг.
Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
За приписами частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За вимог ч. ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, на підставі викладеного вище, позовні вимоги є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, оскільки Відповідачі фактично користувалися гарячою водою, тому обов'язок зі сплати заборгованості за постачання гарячої води наявний лише в межах спожитої гарячої води, тобто в розмірі 4405,05 грн.
17.03.2025 позивач засобами поштового зв'язку подала відповідь на відзив (надійшла до суду 19.03.2025, зареєстрована за вх. № 20975/25), у якому зазначив таке.
1. Щодо порядку здійснення нарахувань за послугу з постачання гарячої води
Для коректних нарахувань за спожиті послуги з гарячого водопостачання, відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 270 від 12.10.2018 року, споживачам необхідно дотримуватись правил користування індивідуальними засобами обліку води, а саме: індивідуальні засоби обліку води обов'язково мають бути прийняті на абонентський облік надавача послуг, опломбовані надавачем послуг, вчасно повірені, а їхні показники щомісяця мають передаватись до теплопостачальної організації.
За наявності індивідуального засобу обліку гарячої води нарахування здійснюються виключно за показниками засобу обліку, які повинні щомісяця надаватися споживачами виконавцю послуг (и. 4 ст. 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Наявність в квартирі індивідуального засобу обліку гарячої води/холодної води/теплової енергії, бойлеру не передбачає припинення виконавцем послуги нарахування або нарахування за показниками, з якими роки назад квартирний лічильник був взятий на облік.
Законодавець закріпив за споживачами послуги обов'язок щомісяця подавати виконавцю послуги показники індивідуальних засобів обліку.
Нарахування за послуги з постачання гарячої води здійснюються відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які діяли на момент виникнення заборгованості) (далі - Правила № 630), Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (далі - Правила № 1182).
Відповідно до п. 21 Правил № 630 у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства.
Тож, зняття показань вузлів розподільного обліку води (квартирних лічильників) здійснюється споживачами. Споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку води виконавцю послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів послуги. Так, показання вузлів розподільного обліку води (квартирних лічильників) знімаються споживачем в останній день розрахункового періоду та надаються виконавцеві одним з таких способів, як телефоном, факсом, за допомогою електронних сервісів, запроваджених виконавцем1 або в інший спосіб, доведений до відома споживача, та зазначаються у рахунку на оплату послуг.
У той же час виконавець послуги не має права брати до уваги показники неповіреного індивідуального засобу обліку.
Чинне законодавство не передбачає можливості проведення нарахування коштів за надані послуги на підставі засобів обліку, які належним чином не повірені та не поставлені на облік виконавцем комунальної послуги.
Згідно підпункту З пункту 4 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315, для розподілу не приймаються показання вузла розподільного обліку. приладу розподільного обліку теплової енергії, що зняті (надані), починаючи з дати встановлення Факту виходу його з ладу (закінчення строку повірки засобу вимірювальної техніки. що входить до його складу) або встановлення факту несанкціонованого втручання в його роботу (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування. у тому числі порушення цілісності пломб, тощо), до дати прийняття на абонентський облік відремонтованого чи заміненого вузла розподільного обліку, приладу розподільного обліку теплової енергії або повіреного засобу вимірювальної техніки, то входить до його складу.
Відповідно до частини 4 статті 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
Про необхідність проведення повірки засобів обліку води через міжповірочний інтервал зазначено в кожному технічному паспорті (керівництві з експлуатації), свідоцтві про проведення повірки, а також у акті опломбування лічильника.
Відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Перелік категорій законодавчо врегульованих засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці, затверджено постановою КМУ від 04.06.2015 № 374.
Відповідно до пункту 38 вищевказаної постанови, лічильники води належать до засобів вимірювальної техніки, що підлягають періодичній повірці.
Наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 13.10.2016 № 1747, зареєстрованим у Мінюсті 01.11.2016 за № 1417/29547, для лічильників води та тепло лічильників установлено міжповірочний інтервал - 4 роки.
Згідно чинного законодавства періодична повірка. обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку.
Нарахування плати за спожиту послугу за показниками лічильника, який не пройшов повірку, не передбачено діючим законодавством.
Щодо нарахувань за послуги з постачання гарячої води
Будинок АДРЕСА_1 обладнаний комерційним (загальнобудинковим) засобом обліку постачання гарячої води заводський № 2095546.
Квартира АДРЕСА_1 обліковується як така, шо з 06.02.2020 по 29.02.2024 року була обладнана індивідуальним засобом обліку гарячої води заводський № 0153157. Вказаний індивідуальний засіб обліку було повірено 01.11.2019 року, опломбовано ТОВ «ЄВРОРЕКОНСТРУКШЯ» 06.02.2020 року та прийнято на облік Товариства.
Проте, з 01.09.2020 року по 01.03.2024 року Споживачі ЖОДНОГО разу не передали ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКТТТЯ» показники індивідуального засобу обліку гарячої води заводський №0153157.
Нарахування за послугу з постачання гарячої води здійснювалося:
З 01.09.2020 року по 29.02.2024 року нарахування за послугу з постачання гарячої води здійснювалося по показникам комерційного (загальнобудинкового) засобу обліку заводський № 2095546 відповідно до кількості осіб, зареєстрованих у квартирі (2 особи), оскільки показники індивідуального засобу обліку споживачами не передавалися.
З 01.03.2024 року по 31.05.2024 року, у зв'язку з закінченням терміну повірки індивідуального засобу обліку гарячої води заводський №0153157, його було знято з обліку тов «євро-реконструкція» , нарахування за послугу з постачання гарячої води здійснювалося по показникам комерційного (загальнобудинкового) засобу обліку заводський № 2095546 відповідно до кількості осіб, зареєстрованих у квартирі (2 особи).
З листопада 2021 року по особових рахунках споживачів нараховується за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ). Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, в кожному розрахунковому періоді визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідний обсяг теплової енергії визначається з урахуванням місця приготування гарячої води (у будинку або поза його межами) та наявності циркуляції та визначається як відповідна частка від обсягу теплової енергії використаної на приготування гарячої води:
- за умови наявності циркуляції - 20 %;
- при непрацюючій циркуляції -10 %.
За умови наявності будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії використаної для надання послуги з постачання гарячої води, обсяг теплової енергії витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається з урахуванням показань вузла комерційного обліку та фактичного обсягу спожитої гарячої води мешканцями будинку.
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, визначається в одиницях виміру (Гкал) та розподіляється між усіма споживачами будівлі пропорційно до опалювальних площ їх приміщень. При цьому при розподілі не враховується фактичне споживання гарячої води в одиницях виміру (куб м) у приміщенні споживача.
Відповідно, усі споживачі, в тому числі і ті, що тимчасово не користуються послугою з постачання гарячої води або встановили індивідуальні водопідігрівачі, щомісячно здійснюють оплату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу.
Детальна інформація щодо здійснення нарахувань міститься в деталізованих розрахунках заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Доказів того, що до подання позивачем позовної заяви про стягнення заборгованості відповідачі надавали до теплопостачальної організації свідоцтво про проведення повірки індивідуального засобу обліку гарячої води заводський №0153157, заяву про постановку його на облік Товариства та показники, відповідачами до ТОВ «Євро-Реконструкція» та до суду не надано.
Станом на 13.03.2025 року відповідачі з заявою про повторну постановку на облік індивідуального засобу обліку гарячої води заводський № 0153157 після проведення повірки до Товариства не зверталися, свідоцтво про проведення повірки індивідуального засобу обліку гарячої води заводський №0153157 до Товариства не надавали.
Станом на 13.03.3025 р о к у квартира АДРЕСА_1 обліковується як така, що індивідуальним засобом обліку гарячої води не обладнана.
До відзиву на позовну заяву відповідачами надано копію свідоцтва про повірку індивідуального засобу обліку заводський № 0153157 від 20.02.2025 року, а відповідно дане свідоцтво про повірку може бути підставою для подальшого нарахування коштів за послугу з постачання гарячої води (з моменту проведення повірки 20.02.2025 року) в разі звернення споживача до Товариства з відповідною заявою та документами. Однак, свідоцтво про повірку індивідуального засобу обліку заводський № 0153157 від 20.07.2025 року не є підставою для здійснення перерахунку нарахувань коштів за послугу з гарячого водопостачання за попередній період, коли вказаний засіб обліку був не повірений та знятий з обліку надавача послуги.
ТОВ «Євро-Реконструкція» щомісячно, починаючи з липня 2014 року, на адресу усіх споживачів направляє квитанції, в яких крім відомостей про надані послуги та нараховані за надані послуги кошти, зазначається кількість осіб, що проживають у квартирі, порядок нарахування коштів за гаряче водопостачання (по індивідуальному чи загальнобудинковому лічильнику, чи по нормі споживання на кількість проживаючих осіб) існуючий розмір боргу, у разі його наявності, а також постійно повідомляється про те. шо показання квартирних засобів обліку щомісяця мають зніматися споживачами та надаватися виконавцю послуг, із зазначенням номерів телефонів, електронних адрес та наявних сервісів, за допомогою яких здійснюєтьсязв'язок з теплопостачальною організацією. У разі ненадання показань, нарахування виконуються за показаннями будинкового вузла обліку або нормами споживання.
Відповідачі, із заявами щодо незгоди з приводу розміру нарахованих їм згідно направлених квитанцій коштів за надані послуги до ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» НЕ ЗВЕРТАЛИСЯ, А ВІДПОВІДНО ВИЗНАВАЛИ ФАКТ СПОЖИТИХ НИМИ ПОСЛУГ З УРАХУВАННЯМ ЗРОБЛЕНИХ ПОЗИВАЧЕМ НАРАХУВАНЬ.
II. Щодо часткового погашення заборгованості відповідачами під час розгляду справи у суді
Після подання позивачем позовної заяви до суду, споживачами було здійснено часткову оплату заборгованості по судовій справі № 753/15628/24 у розмірі 9 000.00 грн.
З урахуванням оплати споживачів, заборгованість відповідачів по судовій справі №755/18261/24 станом на 13.03.2025 року становить:
- за послугу з постачання теплової енергії - 0 грн;
- за послугу з постачання гарячої води/гарячого водопостачання 27 110,87 грн (28 714,54 - 1 603,70 = 27 110,87);
- інфляційна складова боргу у розмірі 1 566,22 грн;
- 3 % річних у розмірі 235,16 грн;
Таким чином, станом на 13.03.2025 підлягає стягненню 28 912.25 грн. а також судовий збір у розмірі З 02І3.00 грн.
03.04.2025 представник відповідачів - адвокат Ющенко О.О. подала заперечення (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.04.2025, зареєстрований судом за вх. № 25259/25), у яких зазначила таке.
Твердження Позивача про відсутність повірки лічильника теплової енергії, заводський номер лічильника 0153157 є помилковим, оскільки Відповідачами подано до суду акт виконаних робіт № 115645 від 6.12.2019 р., згідно якого в квартирі АДРЕСА_1 встановлений лічильник теплової енергії, заводський номер лічильника 0153157, повірка була здійснена та дані документи знаходяться у Позивача.
Крім того, в наданих Позивачем розрахунках заборгованості, в графі, що передбачає кількість спожитих послуг, вказані необґрунтовані показники, що не відповідають дійсності та фактично спожитим послугам.
Як зазначено в ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника. Однак, такі вимоги Позивач дотримані не були.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов'язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі. У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, до відповідного вузла обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець комунальної послуги зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Після відновлення надання показань вузлів обліку такими споживачами виконавець відповідної комунальної послуги або інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, зобов'язані провести перерахунок із споживачем, а для вузлів розподільного обліку - з усіма споживачами будівлі.
На даний час, всі показники споживання передані Позивачу, тому останні мав би здійснити перерахунок з Відповідачами.
Відповідно до акту виконаних робіт № 115645 від 6.12.2019 р., в квартирі АДРЕСА_1 встановлений лічильник теплової енергії, заводський номер лічильника 0153157. В цьому акті зафіксовані поточні показники - 0000.
Також відповідачами здійснено повірку вказаного приладу обліку про що видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 002-94745.
Відповідно до акту опломбування від 06.02.2020 року, який підписаний Відповідачем та представником Позивача, встановлена пломба на лічильник гарячої води № 0153157.
До того ж, Відповідачами було здійснено повірку лічильника гарячої води, яка було оформлена актом надання послуг № 1077313 від 20.02.2025 року,згідно якого зафіксовано показник лічильника гарячої води, що становить 00045 м3.
Саме тому, виходячи з зазначеного вище, Позивач повинен був здійснити нарахування тільки за спожиту кількість гарячої води, тобто за 00045 м3. Тариф на послугу гарячого водопостачання в м. Києві - 97,89 грн/м?. Такий тариф затверджено розпорядженням КМДА від 22.12.2018 №2340 і він діє з 1 січня 2019 року. Таким чином, заборгованість за постачання гарячої води повинна складати 4405,05 грн. (45*97,89 грн.= 4405,05 грн.).
Натомість, сума заборгованості, вказана Позивачем в позовній заяві, є необґрунтованою, позивачем не зазначено дійсну кількість спожитої гарячої води.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі N 401/710/15-ц) зазначено таке. У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"). Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України "Про житлово-комунальні послуги", а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", виконавець комунальної послуги має право доступу до житла, інших об'єктів нерухомого майна для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку, в порядку, визначеному законом і договорами про надання комунальних послуг. Відтак, Позивач має змогу самостійно здійснювати проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів, але не здійснював, а натомість нараховував оплату за комунальні послуги на свій розсуд.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 N 2189-VIII споживач має право: на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умовидокументального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 N 401/710/15-ц та у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі N 922/2790/17, від 26.09.2018 у справі N 750/12850/16-ц (провадження N 61-11107св18), від 13.11.2019 у справі N 686/14833/15-ц (провадження N 61-26205св18).
Разом з тим вказаний обов'язок виникає лише в разі отримання споживачем певних послуг.
Таким чином, питання щодо фактичного користування житлово комунальними послугами входить до предмета доказування в справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
Отже, на підставі викладеного вище, позовні вимоги є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню, оскільки Відповідачі фактично користувалися гарячою водою, тому обов'язок зі сплати заборгованості за постачання гарячої води наявний лише в межах спожитої гарячої води, тобто в розмірі 4405,05 грн.
Ухвалою від 15.04.2025 суд постановив залишити позовну заяву без руху, оскільки позовна заява не відповідає вимогам, викладеним у п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України; надав позивачу строк для усунення недоліків; роз'яснив позивачу, що якщо він усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжить розгляд справи, про що постановляє ухвалу, якщо не усуне недоліки позовної заяви у встановлений судом строк, позовна заява залишається без розгляду.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу слід надати обґрунтований розрахунок заборгованості, з урахуванням часткової сплати, яку позивач просить стягнути з відповідача та солідарно з відповідачів у спірний період з його копією відповідно для всіх учасників справи.
29.04.2025 позивач засобами поштового зв'язку подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Заява з додатками надійшла до суду 01.05.2025, зареєстровані судом за вх. № 33371/25.
У заяві позивач зазначив таке.
Після подання позивачем позовної заяви до суду 11.03.2025 відповідачем ОСОБА_2 здійснено часткову оплату заборгованість у судовій справі № 753/15628/24 у розмірі 9 000,00 грн, яку розподілено на погашення заборгованості таким чином:
- 7 396,30 грн зараховано на повне погашення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії за 2 періоди виникнення заборгованості: 1 557,91 грн + 5 818,39 грн = 7 396,30 грн;
- 1 630,70 грн зараховано на часткове погашення заборгованості за послугу з постачання гарячої води за 1-й період виникнення заборгованості (стягнення з ОСОБА_2 за період з 01.09.2020 по 23.01.2024): 9 423,92 - 1 603,70 = 7 820,22 грн.
НарахованоСплаченоЗалишок
1-й період боргу (стягнення з ОСОБА_2 за період з 01.09.2020 по 23.01.2024)
Теплова енергія 1 577,911 577,910,00
Гаряче водопостачання9 423,921 603,707 820,22
Інфляційні втрати1 159,760,001 159,76
3% річних206,120,00206,12
Всього за період, грн12 367,713 181,619 186,10
2-й період боргу (стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за період з 23.01.2024 по 31.05.2024)
Теплова енергія 5 818,395 818,390,00
Гаряче водопостачання 19 148,520,0019 148,52
Інфляційні втрати54,640,0054,64
3% річних3,300,0019 206,46
Всього за період, грн25 024,855 818,3919 206,46
Всього за 2 періоди, грн37 392,569 000,0028 392,56
З урахуванням оплати споживачів у судовій справі з відповідачів підлягає стягненню:
- з ОСОБА_2 заборгованість за послугу з постачання гарячої води у розмірі 7 820,22 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 159,76 грн, 3% річних у розмірі 206,12 грн;
- солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за послугу постачання гарячої води в розмірі 19 148,52 грн, інфляційні втрати в розмірі 54,64 грн та 3% річних у розмірі 3,30 грн.
Ухвалою від 07.05.2025 суд постановив продовжити розгляд справи та призначити наступне судове засідання на 01.07.2025 о 14 год. 40 хв.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі, позов підтримує.
Відповідачі в судове засідання 01.07.2025 не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не подавали, причини неявки не повідомили.
Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Щодо заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає таке.
У заяві позивач просить з урахуванням часткової оплати відповідачами заборгованості стягнути:
- з ОСОБА_2 заборгованість за послугу з постачання гарячої води у розмірі 7 820,22 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 159,76 грн, 3% річних у розмірі 206,12 грн;
- солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість за послугу постачання гарячої води в розмірі 19 148,52 грн, інфляційні втрати в розмірі 54,64 грн та 3% річних у розмірі 3,30 грн.
Враховуючи, що згідно з принципом диспозитивності у цивільному судочинстві особа розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, підстав для її неприйняття суд не вбачає.
Подальший розгляд справи суд здійснюватиме з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Мотиви та норми права, з яких виходить суд.
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 здійснюється позивачем на підставі № 198 від 01.06.2012 (а.с.23)
Щодо заборгованості за період з 01.10.2021 по 23.01.2022.
Відповідач-2 ( ОСОБА_2 ) з 01.10.2019 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.14, 44-45).
Відповідач як власник та споживач житлово-комунальних послуги, згідно ст. 156, 162 ЖК УРСР, зобов'язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 01.10.2021 по 23.01.2022 внаслідок несвоєчасного та не повного виконання обов'язку щодо сплати за послуги з постачання гарячої води у відповідача-2 утворилась заборгованість в розмірі 7 820,22 грн.
Щодо заборгованості за період з 24.01.2022 по 31.05.2024.
Відповідач-1 ( ОСОБА_1 ) зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 24.01.2022.
Відповідач-2 не зареєстрований за вказаною адресою, однак є власником цієї квартири.
Відповідачі не укладали з позивачем договір, однак відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Згідно з наданими позивачем розрахунком заборгованості за період з 24.01.2022 по 31.05.2024 внаслідок несвоєчасного та не повного виконання обов'язку щодо сплати за послуги з постачання гарячої води у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 19 148,52 грн.
Щодо підстав стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води з відповідачів у спірний період.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача зазначила, що за адресою: АДРЕСА_1 встановлено індивідуальний засіб обліку гарячої води заводський номер 0153157, який 06.02.2020 було опломбовано, 20.02.2025 здійснено повірку лічильника та зафіксовано показник лічильника, на підтвердження чого надала копії:
- акта надання послуг від 20.02.2025 з виконання організації метрологічної повірки засобів вимірювальної техніки (а.с.79);
- акта виконаних робіт від 06.12.2019 про встановлення лічильника (а.с.80);
- акта пломбування від 06.02.2020 (а.с.82);
- свідоцтва про повірку вимірювальної техніки від 20.02.2025 (а.с.83).
Позивач не заперечує, що квартира АДРЕСА_1 обліковується як така, що з 06.02.2020 була обладнана індивідуальним засобом обліку гарячої води заводський номер 0153157, який було опломбовано, повірено та прийнято на облік позивача.
Разом із тим, суд зазначає, що стороною відповідача не надано доказів щодо звернення до позивача із незгодою щодо нарахування щомісячної оплати за послуги з постачання гарячої води не за показниками лічильника, доказів щодо звернення із заявами про здійснення перерахунку заборгованості у спірний період до позивача також не надано, тому позивач здійснював нарахування за послуги з постачання гарячої води по показникам комерційного (загальнобудинкового) засобу обліку заводський номер 2095546 та відповідно до кількості споживачів таких послуг у квартирі.
Отже, суд вважає доведеним факт порушення відповідачами у спірний період прав позивача щодо отримання плати за послуги з постачання гарячої води.
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Позивач просить стягнути з відповідача-2 ( ОСОБА_2 ) за період з 01.10.2021 по 23.01.2022:
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії, в розмірі 7,71 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії в розмірі 98,43 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 198,41 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 1 061,33 грн.
Також позивач просить стягнути солідарно з відповідачів за період з 24.01.2022 по 23.02.2022:
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії в розмірі 1,37 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 23,23 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 1,93 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 31,41 грн.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з простроченням відповідачами оплати за спожиті послуги, а також враховуючи здійснену відповідачем-2 часткову сплату заборгованості за послуги після звернення до суду з цим позовом,відповідачі зобов'язані сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати в розмірі, згідно з наданими позивачем розрахунком.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 541 ЦК України визначено, що солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Отже, з відповідача-2 ( ОСОБА_2 ) як власника квартири за період з 01.10.2021 по 23.01.2022 суд стягує:
- заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 7 820,22 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 198,41 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 1 061,33 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії, в розмірі 7,71 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії, в розмірі 98,43 грн, разом - 9 186,10 грн.
З відповідачів-1, 2 за період з 24.01.2022 по 31.05.2024 суд стягує солідарно:
- заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 19 148,52 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 1,93 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 31,41 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії, в розмірі 1,37 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії, в розмірі 23,23 грн, разом - 19 206,46 грн.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 514,00 грн з кожного.
Керуючись нормами ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 267, 268, 273, 274, 279, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» за період з 01.10.2021 по 23.01.2022:
- заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 7 820,22 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 198,41 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 1 061,33 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії, в розмірі 7,71 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії, в розмірі 98,43 грн, разом - 9 186,10 грн.
Стягнути солідарно з 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» за період з 24.01.2022 по 31.05.2024:
- заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 19 148,52 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 1,93 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання гарячої води, в розмірі 31,41 грн;
- 3% річних, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії, в розмірі 1,37 грн;
- інфляційні втрати, нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії, в розмірі 23,23 грн, разом - 19 206,46 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» судовий збір у розмірі 1 514,00 грн.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція», код ЄДРПОУ 37739041, місцезнаходження: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 20.
Відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП невідомий, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКППР НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.09.2025.
Суддя В.М. Маркєлова