Справа № 724/2488/25
Номер провадження2/717/509/25
03.09.2025 селище Кельменці
Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого - судді Телешмана О. В.,
з участю секретаря судового засідання Глібіщук М. Л,
представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася.
Представник позивача ОСОБА_1 подав до суду позовну заяву у якій просить:
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» суму заборгованості за кредитним договором № 1424362785919 від 30.08.2024 року в розмірі 23034 гривень, з яких:
-5500 грн - заборгованість за кредитом;
-6534 грн - заборгованість за несплаченими відсотками;
-11000 грн - штраф;
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028 грн та 10600 гривень на правничу допомогу.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кельменці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -
Представник позивача у судове засідання не з'явився. У поданому до суду клопотанні представник позивача Грушевий Ю. В. просить розглянути справу за його відсутності та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 викликалася до суду в порядку, встановленому ЦПК України, проте в судове засідання не з'явилася.
Суд ухвалив розглядати справу заочно та ухвалити заочне рішення у справі.
Інші процесуальні дії у справі не вчинялися. Інші заяви та клопотання не надходили.
Судом встановлено, що 30.08.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ») та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 1424362785919 з додатками відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 5500 гривень, що підтверджується зазначеним договором про надання грошових коштів у кредит продукту «Старт» №1424362785919 з додатками, паспортом кредиту до даного договору, довідкою про ідентифікацію, листом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «контрактовий дім» від 27.05.2025 року № 7/11356.
Кінцевою датою повернення кредиту визначено 28.12.2024 року зі сплатою відсотків у розмірі, встановленому договором. При цьому, розділом 3 договору передбачено, що у випадку невиконання зобов'язання по поверненню заборгованості в строк встановлений договором проценти нараховуються і за період прострочення з моменту виникнення такої прострочки.
Договір про надання фінансового кредиту, укладений між сторонами в електронній формі, містить електронні підписи відповідача та представника позивача, тому має силу договору, укладеного у письмовій формі та підписаного сторонами, що відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію».
Позивачем не надано доказів на підтвердження невідповідності умов договору про надання фінансового кредиту вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається та виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним підписом є оригіналом.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом відсилання до нього за умови забезпечення безперешкодного доступу сторін до такого документа.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою сторін вважається укладеним в письмовій формі. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. З урахуванням викладеного слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі № 524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).
Отже, між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та відповідачем, відповідно до ст. 1046 ЦК України, склалися зобов'язальні правовідносини з приводу позики грошових коштів, тобто грошові зобов'язання.
Відповідач не виконала свої зобов'язання за договором щодо оплати частини боргу у встановлений договором строк та не повернула ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» 5500 гривень заборгованості за кредитом, 6534 грн боргу за відсотками, а також позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 11000 гривень.
Вказані обставин стверджуються вказаним вище кредитним договором та розрахунком заборгованості.
Згідно ч.1. ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Суд вважає, що позовні вимоги в частині сплати штрафу в розмірі 11000 гривень за кредитним договором не підлягають задоволенню, оскільки пунктом 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд не вважає за можливе нарахування та стягнення неустойки відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» в період дії в Україні воєнного стану, виходячи з такого.
Відповідно до п.1), п.2) ч.2 ст.10 Закону України «Про нормотворчу діяльність» закон приймається у формі: 1) кодексу України (далі - кодекс) та закону України (далі - первинний закон).
Згідно ч. 2 ст. 66 Закону України «Про нормотворчу діяльність» разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати норму пункту 18 Розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, як пріоритетну норму права, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування» в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.
Станом на 07.07.2025 року відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, щодо оплати боргу та не повернув позивачу борг по тілу кредиту в розмірі 5500 грн і по процентах в розмірі 6534 грн.
Отже, суд вважає, що загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 5500 + 6534 = 12034 гривень .
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Проте, відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов'язань за договором позики грошей, порушив свої зобов'язання по поверненню суми позики за цим договором.
Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк встановлений договором.
Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює кредитні та зобов'язальні правовідносини, суд вважає, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 «Споживчий центр» про стягнення заборгованості підлягає задоволенню частково і з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість по тілу кредиту в розмірі 5500 грн та по процентах в розмірі 6534, а всього в сумі 12034 гривень 99 копійок.
Суд вважає, що в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 11000 гривень штрафу слід відмовити за безпідставністю.
У порушення вимог ст. 81 ЦПК України відповідач не надала суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував відсутність у неї заборгованості перед позивачем.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 3, 4, 6 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому можливого впливу результату на репутацію сторони або публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (подання явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне заперечення обставин, безпідставне завищення позовних вимог тощо;
4) дії сторін щодо досудового врегулювання спору та під час розгляду справи а також стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, коли сторона доведе, що не могла передбачити ці витрати на час подання попереднього розрахунку.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу, (у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката) визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, сплаченої або такої, що підлягає сплаті;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації необхідних витрат адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом ;
3) обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт;
4) ціною позову та /або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання.
Витрати позивача на правничу допомогу в даній справі склали 10600 гривень, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 02.01.2025 року №1, актом виконаних робіт від 26.06.2025 року до вказаного договору, ордером на надання правничої допомоги та платіжною інструкцією №LK706/7 про оплату за надання правничої допомоги за вказаним вище договором.
Відповідач не заявляла клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність та безпідставність.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, якщо доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає, що слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» 1581,96 гривень судових витрат у вигляді судового збору та 5537,92 гривень витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 205-207, 509, 525, 526, 527, 530, 551, 599-601, 604-609, 611, 612, 625, 629, 639, 652, 1046 - 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 2-13, 76-80, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-282ЦПК України, суд -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40860735) 12034 (дванадцять тисяч тридцять чотири) гривні заборгованості за кредитним договором, 1581 ( одну тисячу п'ятсот вісімдесят одну) гривню 96 (дев'яносто шість) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору та 5537(п'ять тисяч п'ятсот тридцять сім) гривень 92 (дев'яносто дві) копійки витрат на правничу допомогу.
В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 11000 (одинадцять тисяч) гривень штрафу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - якщо рішення не скасовано - воно набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд даного заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо таку заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2025 року.
Суддя Телешман О.В.