Справа №949/1216/25
03 вересня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Тарасюк А.М.,
при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС", третіх осіб: Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС", третіх осіб: Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни та просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №111559 від 20 листопада 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про звернення стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" заборгованості за Кредитним договором №786441008 від 09 лютого 2019 року заборгованості в розмірі 24485,15 грн.
Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати, які понесені нею в даній справі у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу.
Позивач позовну заяву обґрунтовує тим, що у вересні 2024 року вона дізналася, що відносно неї винесено постанову приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. 29 березня 2021 року про відкриття виконавчого провадження.
З вказаної постанови вона дізналася, що приватним виконавцем відносно неї було відкрито, виконавче провадження ВП № 64976301 на підставі виконавчого напису №111559 виданого 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з неї на користь відповідача ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» заборгованості в розмірі 24485,15 грн.
З Виконавчого напису вбачається, що дана заборгованість утворилась через заборгованість за договором № 786441008 від 09 лютого 2019 року, укладеним нею із ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору про Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є ТзОВ «ТАЛІОН ПЛЮМ», правонаступником якого, на підставі Договору Відступлення Прав Вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року є ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС».
У свою чергу, позивач, вважає, що виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
З посиланням на норми законодавства, вказує, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не дотримано приписи ст.ст. 87 і 88 Закону України "Про нотаріат". Зокрема, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання. При наявності заперечень боржника, нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності, нотаріус повинен був відмовити у здійсненні виконавчого напису.
Зазначає, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Позивач зауважує, що Постановою КМУ від 26 листопада 2014 року № 662 внесено ;зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
В свою чергу при вчиненні вище вказаного виконавчого напису нотаріус керувався п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172
Втім, при вчинені виконавчого напису нотаріусом не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час його застосування, а саме 04 червня 2021 року, був визнаний судом незаконним та нечинним, а саме постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили та яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року залишена без змін, а Велика Палата Верховного Суду постановою від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Отже, на переконання позивача, з наведеного вище вбачається, що виконавчий напис №111559 було вчинено, нотаріусом в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.
Тому, враховуючи, що на момент вчинення виконавчого напису приватний нотаріус керувався нечинними положеннями нормативно- правового акту, позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Проте до початку судового розгляду справи від представника позивача - адвоката Сулковського Б.П. через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та без участі її представника - адвоката Сулковського Б.П., позовні вимоги підтримують та просять задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" у судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надав.
Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Правом на подання пояснень щодо позову приватний нотаріус не скористався, будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надав.
Третя особа: приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. у судове засідання не з'явилася, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та трекінг відстеження поштового відправлення. Правом на подання пояснень щодо позову приватний виконавець не скористалася, будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Так, 20 листопада 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_2 , на підставі статтей 87-91 Закону України "Про нотаріат" та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №111559, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором 786441008 від 09 лютого 2019 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА", правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 1 від 21 червня 2016 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи", правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЛІОН ПЛЮС", правонаступником усіх прав та обов'язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року є Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" заборгованість за Кредитним договором 786441008 від 09 лютого 2019 року. Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 04 листопада 2020 року по 04 листопада 2020 року. Сума заборгованості, складає 23285,15 грн. (а.с.17).
На підставі вищевказаного виконавчого напису, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №64976301 від 29 березня 2021 року (а.с.13-14).
Заразом, 12 липня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 27933,67 грн. (а.с.15-16).
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Зі змісту ст. 87 Закону України "Про нотаріат" вбачається, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Аналогічні правила та умови вчинення нотаріусами виконавчого напису містить Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Водночас цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця.
Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати в позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику в порядку, визначеному статтею 84 Закону України "Про нотаріат".
Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не вважається дотриманою (виконана), якщо боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 13 жовтня 2021 року (справа № 554/6777/17).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", такими документами для одержання виконавчого напису є нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", зокрема, це можуть бути платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Приватним нотаріусом Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис на підставі п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса", яким передбачено, що до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів належить така форма договору, як кредитний договір.
Вказаний пункт 2 був включений до Переліку Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662, зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року набрала законної сили цього ж дня 22 лютого 2017 року, отже і пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року також втратив чинність з цього дня.
Тобто з 22 лютого 2017 року нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.
Таким чином, діючим на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26 листопада 2014 року №622, тобто без розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Оскільки виконавчий напис, який є предметом спору в даній справі, вчинено 20 листопада 2020 року, тобто після визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року, що свідчить про те, що приватним нотаріусом Гораєм О.С. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, вже не чинні.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного суду України від 05 червня 2017 року в справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі та встановити й зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
Крім цього, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, зазначений у виконавчому написі, є безспірним.
Отже, суд вважає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити та визнати виконавчий напис №111559 від 20 листопада 2020 року таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., про що свідчить платіжна інструкція №0.0.4331748161.1 від 24 квітня 2025 року (а.с.10).
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Разом з цим, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України, позивачем до позову додано:
- копію договору про надання правової допомоги від 13 вересня 2024 року, укладеного між Адвокатським бюро "Сулковський Богдан та партнери" в особі директора бюро - Сулковський Б. П. та Яковчик О.І., відповідно до якого адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу у обсязі та на умовах, передбачених даним договором;
- копію додатка №1 до договору про надання правової допомоги від 13 вересня 2024 року;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №907;
- акт виконаних робіт від 24 квітня 2025 року.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Втім, клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу, відповідачем суду не подавалося.
Ураховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 10000 грн витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 133-137, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС", третіх осіб: Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, Приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №111559 від 20 листопада 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" заборгованості за Кредитним договором №786441008 від 09 лютого 2019 року заборгованості в розмірі 24485,15 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та 10000 грн. (десять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС", ЄДРПОУ: 42254696, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Сверсюка Євгена, буд. 11-А, офіс 605.
Третя особа: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд. 35.
Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, офіс 71-А.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Тарасюк А.М.