Справа № 522/10481/25-Е
Провадження № 2/522/5745/25
26 серпня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
До Приморського районного суду м. Одеси 12.05.2025 року через систему «Електронний суд» надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 589,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.06.2018 року відповідач уклав з ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» договір кредитної лінії № L9612978. ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти, в свою чергу відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів в наслідок чого виникла заборгованість. Згідно розрахунку загальний розмір заборгованості становить 12 552 грн., яка складала з заборгованості по тілу кредиту - 5 500 грн., заборгованість по процентами для початково зазначеної тривалості - 1 840 грн., штрафами - 2 722 грн., відсотковою ставкою в день для періоду, що перевищує початково зазначену тривалість Кредиту - 2 490 грн. 06.11.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та позивачем укладено договір відступлення права вимоги № 06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L9612978 за яким позивач набув прав кредитора відносно відповідача на суму 12 552 грн. Позивачем також нараховано на суму заборгованості 3% річних - 1 128,65 грн., інфляційні нарахування - 4 908,79 грн. Отже, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 18 589,44 грн. та понесені судові витрати.
Матеріали позову суддя отримала 13.05.2025 року.
Відповідно до Єдиного державного демографічного реєстру, відповідь № 1371534 від 13.05.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 27.11.2020 року.
До суду 16.05.2025 року надійшла відповідь з ВОМІРМП УПРЕ ГУДМС в Одеській області за № 5188/4144 від 14.05.2025 року щодо місця реєстрації боржника, якою зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 27.11.2020 року, підстава: заява особи.
Зазначену відповідь суддя отримала 19.05.2025 року.
Ухвалою суду від 22.05.2025 року по справі відкрито провадження у спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання на 24.06.2025 року.
У зв'язку з відсутність відзиву судове засідання відкладено на 26.08.2025 року.
У судове засідання 26.08.2025 року сторони не прибули.
Відповідач ОСОБА_1 про час, дату та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, відзив та заяв по суті справи суду не надав.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 1 ст. 279 ЦПК України передбачено що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи повторне належне повідомлення учасників справи та вимоги ст.ст. 178, 279, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними у справі матеріалами, з ухваленням у справі заочного рішення.
Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складення цього судового рішення є 01.09.2025 року.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, врегульовані нормами ЦК України про зобов'язання з повернення кредиту.
Судом встановлено, що 06.06.2018 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» договір кредитної лінії № AG9065083 (в інформаційно-телекомунікаційній системі № L9612978).
Відповідно до умов вказаного договору ліміт кредиту 5 550 грн., строк кредитування до 30 днів, процентна ставка 2,7% в день, 829,07 % річних.
06.11.2018 року між ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» та ТОВ «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 06112018-DG, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги в тому числі за договором кредитної лінії № L9612978 за яким позивач набув прав кредитора відносно відповідача на суму 12 552 грн., що підтверджується реєстром боржників від 06.11.2018 року до Договору відступлення прав вимоги від 06.11.2018 року.
Згідно наданого розрахунку сума заборгованості становить 12 552 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 500 грн., заборгованість по процентами для початково зазначеної тривалості - 1 840 грн., заборгованість за штрафами - 2 722 грн., заборгованість за відсотковою ставкою в день для періоду, що перевищує початково зазначену тривалість Кредиту - 2 490 грн., 3% річних - 1 128,65 грн., інфляційні витрати - 4 908,79 грн.
25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» протоколом № 1706 вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
Наказом № 55-к від 25.07.2024 року внесено зміни про перейменування товариства до облікових та інших документів.
Відповідно до п.п. 6.2, 6.2.2 договору оформлення відступлення права вимоги відбувається в наступному порядку: один раз на два тижні Сторони підписують Акти прийому-передачі та Кредитор передає Новому Кредитору в електронному вигляді реєстри боржників, що передаються Кредитором Новому Кредитору в рамках даного договору. Для підтвердження дійсності прав вимог, що відступаються, Кредитор надає Новому Кредиторові документацію в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управлений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Таким чином, суду необхідно з'ясувати обсяг і зміст прав, які перейшли до позивача, як нового кредитора, від ТОВ «ФК «Дінеро» та чи існували ці права на момент їх переходу.
У матеріалах справи наявний договір про відступлення прав вимоги № № 06112018-DG, укладений 06.11.2018 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та ТОВ «ФК «Дінеро».
Разом з тим, ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення прав вимоги № № 06112018-DG, який є оплатним.
Крім того, до позовної заяви додано загальні умови договору кредитної лінії. Вказаний документ не містить дати та часу його складення, будь-яких відомостей про його редакцію, ким та в якому порядку він виданий або затверджений. Документ містить посилання на сторінку www.dinero.com.ua в мережі Інтернет, а також в його тексті вказується, що договір кредитної лінії, який укладається між сторонами у разі видачі кредиту, складається із спеціальних умов договору кредитної лінії (надалі Спеціальні умови кредиту) та Загальних умов договору кредитної лінії (далі Загальні умови кредиту), а також змін та доповнень до них. Кредитодавцем є ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро».
Відповідно до п. 2.1.1.1-2.1.1.2 Загальних умов, позичальник створює особистий кабінет на порталі (веб-сайті кредитодавця www.dinero.com.ua), куди в подальшому отримує пропозицію кредитодавця Спеціальних умов кредиту.
Відповідно до п. 2.1.1.3 Загальних умов, натискаючи кнопку «Прийняти», позичальник підтверджує, зокрема, встановлення договірних відносин із кредитодавцем та складення договору.
Однак, вказаний документ не містить жодних даних щодо позичальника, в ньому не згадується імені будь-якої фізичної особи, графа для підпису кредитодавця та позичальника, що, згідно Загальних умов, мають бути підписані електронним цифровим підписом порожні.
Окрім того, у спеціальних умовах для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG9065083 (в інформаційно-телекомунікаційній системі № L9612978 від 06.06.2018 року графа для підпису як з боку позичальника, так і кредитодавця не заповнена.
Крім того позивачем до позову не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів на рахунок відповідача, зокрема як і самого договору № AG9065083 (в інформаційно-телекомунікаційній системі № L9612978 від 06.06.2018 року, первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» відповідачу, на підставі договору банківських виписок тощо, хоча позивач був зобов'язаний подати суду всі наявні в нього докази на підтвердження обставин, що є підставою його позовних вимог.
Також суд звертає увагу на те, що розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, щоб дозволили суду перевірити, чи дійсно кошти передані позичальнику у кредит.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано виписку з рахунку станом на 06.11.2018 року.
Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже надана банком виписка за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 в справі № 278/2177/15-ц: виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Застосовуючи даний підхід до цієї справи, суд звертає увагу, що надана виписка не є первинним документом банківської установи, не підтверджує належним чином факту отримання кредиту чи користування ним.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази кожен окремо та у їх сукупності, на підставі вказаних норм закону, беручи до уваги наведені обставини та те, що позивач не довів факту набуття ним права грошової вимоги до відповідача, суд убачає необхідним у задоволенні позовних вимог відмовити.
Щодо вимоги про стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, то вказані вимоги є похідними від основної позовної вимоги. Оскільки суд не задовольняє основну позовну вимогу, то і в задоволенні похідної вимоги слід відмовити.
Стосовно інших доводів сторони позивача, суд зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення. Обов'язок щодо обґрунтування рішення може бути різним, залежно від характеру рішення.
В рішенні Європейського суду з прав людини, у справі «Серявін та інші проти України» вказано, що п. 1 ст. 6 Конвенції, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не має сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку є різним, залежно від характеру рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові на позивача.
Оскільки у позові відмовлено, судові витрати понесені позивачем не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Щодо вимоги про поновлення строку позовної давності для подання позову
У відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Тобто, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.
Оскільки у даній справі відсутні підстави для задоволення позовних вимог та відповідач не заявила про необхідність застосування позовної давності, а тому дане питання судом не досліджується.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 207, 525, 526, 530, 549, 610-612, 626, 629, 638- 640, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 43, 64, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 267, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення суду складено 01.09.2025 року.
Суддя: Домусчі Л.В.