Справа № 947/31125/25
Провадження № 1-кс/947/13017/25
03.09.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого детектива Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001528 від 14.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 255-1 КК України, -
Прокурор в рамках кримінального провадження № 12023160000001528 від 14.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 255-1 КК України звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту з метою збереження речових доказів на майно, яке 22.08.2025 року було виявлено та вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого зазначено у клопотанні.
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити та розглянути за його відсутності.
Власник майна ОСОБА_5 подав до суду заяву, в якій зазначив, що заперечує проти арешту грошових коштів, а саме: 60 000 гривень, 22 200 доларів США та 5 850 Євро, посилаючись на те, що вилучені грошові кошти належать його батьку ОСОБА_6 . Клопотання просив розглянути за його відсутності.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приймаючи до уваги заяви учасників процесу, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що ТУ БЕБ в Одеській області на даний час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023160000001528 від 14.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 255-1 КК України за фактом організації діяльності в сфері незаконного грального бізнесу на території Одеської області.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 , не підкорюючись вимогам чинного законодавства України та загальноприйнятим правилам поведінки в суспільстві, використовуючи свої особисті якості та можливості, здобув повагу та авторитет серед осіб кримінальної спрямованості, які також підтримують «воровські традиції», як особа в статусі суб'єкта злочинного впливу.
Також, ОСОБА_7 взяв на себе функцію накопичення та утримання грошових коштів, майна чи інших активів (доходів від них), для наповнення так званого «воровського общака», здійснення розподілу коштів та майна серед осіб злочинного середовища, у тому числі доходів, одержаних злочинним шляхом.
У результаті чого, ОСОБА_7 , використовуючи кримінальне прізвисько « ОСОБА_8 », перебуваючи у так званому статусі «бродяги», як особа, яка веде «правильний» для «воровських» традицій спосіб життя, приблизно у серпні-вересні 2023 року, маючи рішучий, вольовий характер та лідерські якості, підтримуючи постійний зв'язок з іншими суб'єктами злочинного впливу, так званими «смотрящіми» та «положенцями», почав встановлювати на території Ізмаїльського та Болградського районів Одеської області свій злочинний вплив.
Крім того, ОСОБА_7 , починаючи з 2023 року, більш точний час не встановлено, діючи з метою з метою генерації нелегального прибутку, взяв на себе роль економічної складової серед осіб злочинного світу міста Ізмаїл та Ізмаїльського району Одеської області, та спільно з ОСОБА_5 та ОСОБА_9 організували діяльність незаконного грального закладу, в якому проводились азартні ігри у карткову гру у «покер».
Діяльність вказаного ігрового закладу на території м. Ізмаїл Одеської області повністю контролювалась ОСОБА_7 , а дохід від проведення незаконних азартних ігор розподілявся ОСОБА_7 між ним та іншими співучасниками, при цьому, окрема частина такого доходу призначалась на наповнення так званого «воровського общака» та забезпечення так званого «грєву» для осіб, які перебувають у місцях несвободи.
Відповідно до визначених обов'язків, ОСОБА_5 здійснював функції керівника (адміністратора) грального закладу та здійснював загальне керівництво гральним закладом, безпосередньо контролював ОСОБА_9 , якому надавав вказівки у телефонному режимі повідомляти гравців про день та час проведення азартних ігор, погоджував кандидатури осіб - потенційних гравців, отримував від ОСОБА_9 звіти щодо коштів, які програвались чи вигравались гравцями за результатами проведеної гри, а також про наявність боргів, які накопичувались у гравців, про що доповідав ОСОБА_7 , визначав розмір заробітної плати дилерів, вів облік коштів, які витрачались на закупівлю побутової хімії, засобів гігієни та напоїв для грального закладу, а також на оплату комунальних послуг, надавав вказівки ОСОБА_9 щодо здійснення зазначених покупок та платежів.
Відповідно до визначених обов'язків, ОСОБА_9 здійснював функції розпорядника гри та вів облік ігрових фішок, безпосередньо наглядав за проведенням гри, перебуваючи у гральному залі, а також виконував функцію касира, тобто вів облік коштів, які програвались чи вигравались гравцями в процесі гри, отримував від гравців гроші за програши та виплачував виграші, доповідав ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про наявність боргів, які накопичувались у гравців, спостерігав за дисципліною гравців під час проведення азартних ігор, у телефонному режимі повідомляв гравців про день та час проведення азартних ігор, запускав гравців до грального закладу, закупав напої для грального закладу, здійснював оплату комунальних послуг, прибирав приміщення грального закладу.
Відповідно до визначених обов'язків, ОСОБА_10 здійснював функції дилера (круп'є), тобто безпосередньо проводив азартну гру в «покер» з відвідувачами грального закладу, та при кожній новій роздачі ОСОБА_10 карт та здійсненням гравцями кінцевих ставок, із загальної кількості фішок, які перебували на гральному столі (так званий «банк»), ОСОБА_10 забирав по однієї фішці, що у свою чергу було доходом грального закладу.
Відповідно до визначеної ОСОБА_10 ролі, він безпосередньо підпорядковувався розпоряднику гри ОСОБА_9 .
Так, 03.04.2025 року ОСОБА_5 , зателефонував ОСОБА_9 та повідомив про те, що до грального закладу прибуде особа (на ім'я ОСОБА_11 ), якого можливо допустити до участі в азартній грі.
Того ж дня, о 19:31, ОСОБА_12 , який діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, за згодою ОСОБА_5 , прибув до незаконно організованого ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 грального закладу за адресою: АДРЕСА_2 , де у процесі гри у «покер», ОСОБА_12 отримав відповідні комбінації карт, виграв та при завершенні гри, ОСОБА_9 відразу виплатив ОСОБА_12 в якості виграшу гроші у сумі 2 500 гривень.
Разом з цим, про хід гри та результати її проведення, розміри програшів та виграшів, виплату виграшів, наявності та суми боргів, у тому числі про гру ОСОБА_12 , наступного дня ОСОБА_13 доповів ОСОБА_5 .
Крім того, 29.04.2025 року о 18:44 ОСОБА_12 , який діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, прибув до незаконно організованого ОСОБА_7 ОСОБА_5 та ОСОБА_9 грального закладу за адресою: АДРЕСА_2 , де у процесі гри у «покер», ОСОБА_12 , не отримавши відповідної комбінації карт, програв 14 600 гривень, які ОСОБА_12 передав ОСОБА_9 .
Разом з цим, при кожній новій роздачі дилером (круп'є) карт та здійсненням гравцями кінцевих ставок, із загальної кількості фішок, які перебували на гральному столі (так званий «банк»), круп'є забирав по однієї фішці, що у свою чергу було доходом грального закладу.
Разом з цим, про хід гри та результати її проведення, розміри програшів та виграшів, виплату виграшів, наявності та суми боргів, у тому числі про гру ОСОБА_12 , наступного дня ОСОБА_13 доповів ОСОБА_5 .
Крім того, 15.08.2025 року о 20:30 ОСОБА_12 , який діяв на підставі постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, прибув до незаконно організованого ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 грального закладу за адресою: АДРЕСА_2 , де зателефонував ОСОБА_9 , який впустив його в середину приміщення та провів до грального залу.
Знаходячись всередині приміщення ОСОБА_9 , на прохання ОСОБА_12 , передав йому спеціальні гральні фішки для гри в «покер» на суму еквівалентну 3 500 гривень.
Після цього, ОСОБА_12 пройшов та присів за ігровий стіл, за яким функції дилера (круп'є) виконував ОСОБА_10 . Здійснюючи ставки разом з іншими учасниками, що перебували за столом, ОСОБА_12 грав у карткову азартну гру «покер», та періодично програючи та виграючи, ОСОБА_12 отримував від ОСОБА_9 додаткові фішки для продовження гри, облік яких вів ОСОБА_9 .
Не отримавши відповідної комбінації карт, ОСОБА_12 програв усі фішки, у результаті чого, відповідно до обліку, який вів ОСОБА_9 , у ОСОБА_12 сформувався борг перед гральним закладом на загальну суму 1000 гривень, які ОСОБА_12 передав ОСОБА_9 .
Разом з цим, при кожній новій роздачі ОСОБА_10 карт та здійсненням гравцями кінцевих ставок, із загальної кількості фішок, які перебували на гральному столі (так званий «банк»), ОСОБА_10 забирав по однієї фішці, що у свою чергу було доходом грального закладу.
Після закінчення гри, ОСОБА_12 залишив вказане приміщення.
Разом з цим, про хід гри та результати її проведення, розміри програшів та виграшів, виплату виграшів, наявності та суми боргів, у тому числі про гру ОСОБА_12 , наступного дня ОСОБА_13 доповів ОСОБА_5 .
За викладених обставин, 22.08.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено:
-грошові кошти: 60 купюр номіналом 1000 гривень, 221 купюру номіналом 100 доларів США, 50 купюр номіналом 1 долар США, 1 купюру номіналом 50 доларів США, 23 купюри номіналом 50 євро, 13 купюр номіналом 200 євро, 21 купюру номіналом 100 євро;
-дві коробки з гральними фішками з написом «Izmail Poker Club»;
-пакет «АТБ», в якому містяться гральні фішки насипом різного номіналу;
-чотири блокноти з чорновими записами.
Постановою детектива вище перелічене вилучене в ході обшуку майно, у відповідності до ст. 98 КПК України, визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, оскільки в органу досудового розслідування є достатньо підстав вважати що воно набуте незаконним шляхом, є засобами вчинення кримінального правопорушення, які зберегли на собі сліди, може містити відомості щодо обставин вчинення кримінальних правопорушень, виявити які вдасться лише за допомогою проведення додаткових слідчих дій та відповідних експертиз із залученням судових експертів.
Слідчий суддя, на підставі долучених до клопотання матеріалів, прийшов до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою збереження речових доказів якими можливо є вилучені речі, які мають суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Так, грошові кошти вилучені під час обшуку імовірно набуті від послуг з проведення азартних ігор без відповідних дозвільних документів, а тому відповідають критеріям речових доказів в рамках кримінального провадження та до моменту встановлення законності їх походження потребують збереження на даній стадії досудового розслідування.
Також, імовірно вилучені гральні фішки використовувалися для здійснення незаконної діяльності, а тому вони відповідають критеріям речових доказів в рамках кримінального провадження та потребують збереження на даній стадії досудового розслідування.
Як зазначає детектив, за результатами проведення попереднього огляду вилучених блокнотів встановлено, що в них зберігаються відомості, які містять інформацію щодо обставин, які досліджуються в межах вказаного кримінального провадження, зокрема які вказують на причетність конкретних осіб до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а тому, на думку слідчого судді, вказані блокноти можуть бути використані в подальшому для підтвердження обставин, що підлягають доказуванню та потребують збереження.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно імовірно є речовими доказами в рамках кримінального провадження.
При цьому, оскільки майно імовірно є речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливого зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії, у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
У зв'язку з викладеним, з метою забезпечення досягнення завдань кримінального провадження наявна необхідність в накладенні арешту майна на вилучене під час обшуку майно.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження, після огляду та дослідження майна, буде спростовано відповідність зазначеного майна критеріям речових доказів, зацікавлені особи, в порядку ст. 174 КПК України, мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про який йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає, внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого детектива Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12023160000001528 від 14.12.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 203-2, ч. 1 ст. 255-1 КК України - задовольнити.
Накласти арешт із забороню розпорядження та користування на майно, яке 22.08.2025 року було виявлено та вилучено за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:
-грошові кошти: 60 купюр номіналом 1000 гривень, 221 купюру номіналом 100 доларів США, 50 купюр номіналом 1 долар США, 1 купюру номіналом 50 доларів США, 23 купюри номіналом 50 євро, 13 купюр номіналом 200 євро, 21 купюру номіналом 100 євро;
-дві коробки з гральними фішками з написом «Izmail Poker Club»;
-пакет «АТБ», в якому містяться гральні фішки насипом різного номіналу;
-чотири блокноти з чорновими записами.
Виконання ухвали покласти на старшого детектива Територіального управління БЕБ в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя ОСОБА_1