Справа № 461/7076/25
Провадження № 1-кс/461/5352/25
29.08.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Яворів Яворівського району Львівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину, пенсіонера, раніше не судимого,
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022141350000924, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України,
Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що 15 листопада 2022 року, близько 18 год. 00 хв, командир відділення - водій 53 ДПРЧ 9 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Львівській області старший прапорщик служби цивільного захисту ОСОБА_4 , керуючи механічним транспортним засобом - автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто будучи водієм такого, та рухаючись ним по автомобільній дорозі Н13 сполученням «Львів-Самбір-Ужгород» у напрямку с. Наконечне Перше Яворівського району Львівської області, на ділянці цієї дороги між населеними пунктами - м. Яворів Львівської області та с. Наконечне Перше Яворівського району Львівської області, що приблизно на відстані 278 м від дорожнього знаку «5.51» (Наконечне Перше), яка в цьому місці є дорогою із двостороннім рухом, тобто має по одній смузі для руху в кожному напрямку, а саме одну - в напрямку до с. Наконечне Перше та іншу - до м. Яворів, розділених горизонтальною розміткою 1.1 (вузька суцільна лінія) Розділу 34 ПДР, діючи необережно, із кримінальною протиправною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, порушив вимоги підпункту а) п. 2.9, п. 1.10. (в частині значення терміну «дорожні умови», «дорожня обстановка» та «узбіччя»), підпунктів б) та д) п. 2.3., п. п. 10.1., 12.1., 12.3., 13.1. ПДР, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (в частині обов'язків учасників дорожнього руху).
Вказані порушення виразились в тому, що ОСОБА_4 , керуючи зазначеним вище механічним транспортним засобом у вищеописаному місці та часі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, уважним не був, за дорожньою обстановкою не стежив, без причин технічного характеру змінив напрям руху керованого ним легкового автомобіля праворуч та, перетнувши горизонтальну розмітку 1.2 (широка суцільна лінія) підрозділу 1 Розділу 34 ПДР, виїхав на праве по його напрямку руху узбіччя, по якому в цей момент у попутному напрямку один за одним рухалися велосипедисти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які керували велосипедами марки «Контур» та «Diamant» відповідно.
Після цього, ОСОБА_4 , продовживши рух по узбіччі, на зміну дорожньої обстановки у вигляді появи вищевказаних велосипедистів не реагував, безпечної швидкості руху відповідно до цієї дорожньої обстановки та дорожніх умов, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не вибрав, після виникнення небезпеки для руху у вигляді вищевказаних велосипедистів, яких він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху їх об'їзду, безпечної дистанції до вищевказаних велосипедистів не дотримався, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху.
Внаслідок порушення зазначених вище правил безпеки дорожнього руху, ОСОБА_4 допустив зіткнення керованого ним легкового автомобіля із вищевказаними велосипедами марки «Контур» та «Diamant», під керуванням велосипедистів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно, в результаті чого останньому заподіяно тяжке тілесне ушкодження у вигляді відкритого перелому обох кісток лівої гомілки з наявністю її обширної скальпованої рани.
Слідчий зазначив, що станом на день подання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відтак просить слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав, просив суд таке задовольнити.
Підозрюваний та його захисник проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували та просили обрати більш м'який запобіжний захід. Захисник зазначив, що ОСОБА_4 вину визнає, співпрацює зі слідством. Також, останній має міцні соціальні зв'язки, є пенсіонером, здійснює виплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Вказав, що підозрюваний протягом строку досудового розслідування належним чином виконував покладені на нього обов'язки, з'являвся до слідчого та прокурора за першим викликом, відшкодував потерпілим шкоду завдану ДТП.
Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання частково, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що у проваджені СУ ГУНП у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12022141350000924, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.11.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
28.08.2025 слідчим повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема протоколом огляду місця пригоди від 16.11.2022 року та додатками до нього, висновками судових інженерно-транспортних експертиз, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом слідчого експерименту, проведеним за участю ОСОБА_7 та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності та взаємозв'язку.
Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведене існування ризиків, а саме:
- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду свідчить те, що у разі визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останньому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до восьми років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі;
- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, потерпілих та дослідження їх судом. Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків, потерпілих з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
На виконання вимог закону слідчий суддя розглядає можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор та слідчий на основі наданих доказів не довели наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім.
З огляду на це, враховуючи дані про особу підозрюваного, який є пенсіонером, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню доньку, відшкодував завдану ним шкоду, слідчий суддя приходить до висновку, що вагомі підстави для застосування відносно підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні. Ризик переховування від органів досудового розслідування, хоча і доведений, але не досягає такого рівня інтенсивності, що свідчило б про необхідність обмеження свободи підозрюваного. Так само і реалізацію ризику незаконного впливу на свідків, потерпілих можна запобігти покладенням на підозрюваного певних обов'язків, яких він має дотримуватися, а не ізоляцією підозрюваного від суспільства.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину з необережності, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб.
Крім того, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, при визначенні запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, у зв'язку із встановленням ризиків перешкоджання кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені вказаною статтею.
Такі обов'язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для підозрюваного і здатні запобігти реалізації встановлених вище слідчим суддею ризиків.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого, - задоволити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, терміном на 60 діб, тобто до 27 жовтня 2025 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 діб наступні обов'язки:
1) не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора або суду, з 23:00 год. по 06:00 год., наступної доби;
2) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування із потерпілим ОСОБА_8 , свідком ОСОБА_7 у кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Повний текст ухвали проголошено 02 вересня 2025 року о 16 год. 20 хв.
Попередити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вищевказаних зобов'язань, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконання покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту передати для виконання до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.
Органу Національної поліції негайно поставити ОСОБА_4 на облік, як особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1