Справа № 461/7067/25
Провадження № 1-кс/461/5335/25
28.08.2025 року,слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисників ОСОБА_5 ,
розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Криниця Миколаївського району Львівської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025142400000081 від 13.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 , виконуючи свою роль, спрямовану на реалізацію єдиного злочинного умислу з ОСОБА_7 та іншими невстановленими на даний час особами, щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску, діючи умисно, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, слідуючи попередньо погодженими між собою вказівками з ОСОБА_7 , приступив до виконання плану, відповідно до якого, повинен був сприяти незаконному переправленню осіб через державний кордон України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 28.08.2025, усвідомлюючи можливості незаконного збагачення внаслідок задоволення попиту на незаконний перетин кордону України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не мають права на безперешкодний виїзд за межі України, здійснювали пошук вказаних осіб, з корисливих мотивів та вчинили злочин за наступних обставин.
Так, на початку серпня 2025 року, з метою працевлаштування поза межами України на період військової агресії російської федерації проти України, у ОСОБА_8 виникла необхідність попри встановлені режимом воєнного стану та оголошеною загальною мобілізацією заборони та обмеження виїхати до однієї з країн Європейського Союзу.
Так, ОСОБА_4 реалізуючи спільний злочинний умисел з ОСОБА_7 10.08.2025 о 19:20 зателефонував із свого мобільного телефону НОМЕР_1 до ОСОБА_8 на його мобільний телефон НОМЕР_2 з приводу отримання інформації щодо перетину останнім законним шляхом державного кордону України, як військовозобов'язаною особою в умовах дії на території України правового режиму «воєнного стану».
В свою чергу, ОСОБА_4 , в ході вказаної телефонної розмови, переслідуючи мету незаконного збагачення та маючи умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, усвідомлюючи, що у ОСОБА_8 відсутні законні підстави для виїзду за межі території України в умовах воєнного стану, повідомив останньому, що він разом із ОСОБА_7 , зможе допомогти йому в організації незаконного переправлення, наданні необхідних засобів, порад та усуненні перешкод в проходженні зони прикордонного контролю та саму лінію державного кордону України поза пунктами пропуску в межах Закарпатській області до Республіки Румунія, за що бажає отримати грошову винагороду в сумі 14 000 доларів США. При цьому ОСОБА_4 , зазначив, що частину грошей в сумі 7 000 доларів США необхідно надати останньому безпосередньо перед початком організації процесу незаконного переправлення через державний кордон, а решту 7 000 доларів США ОСОБА_8 повинен передати ОСОБА_4 для нього, ОСОБА_7 та інших невстановлених на даний час осіб за допомогою своїх знайомих, по факту одразу після успішного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску (по так званій «зеленці»).
Окрім цього, ОСОБА_7 реалізуючи спільний злочинний умисел з ОСОБА_4 12.08.225 о 12:54 зателефонував із свого мобільного телефону НОМЕР_3 до ОСОБА_8 на його мобільний телефон НОМЕР_2 та в телефонній розмові підтвердив останньому злочинну схему, яка полягає в одержанні 14 000 доларів США за організації незаконного переправлення, наданні необхідних засобів, порад та усуненні перешкод в проходженні зони прикордонного контролю та саму лінію державного кордону України поза пунктами пропуску в межах Закарпатській області до Республіки Румунія.
Крім цього, ОСОБА_7 реалізуючи спільний злочинний умисел з ОСОБА_4 та іншими невстановленими на даний час особами на організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза пунктами пропуску, з корисливих мотивів 23.08.2025 о 15:08 під час телефонної розмови із ОСОБА_8 та 26.08.2025 в період часу з 13:20 по 13:45 під час особистої зустрічі з останнім на АЗС «WOG», що за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 288, запевнив ОСОБА_8 в успішності безперешкодного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, що свідчить про його активну роль у реалізації єдиного злочинного умислу та корисливий мотив.
Так, 26.08.2025 о 23:05 год. ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_7 , та іншими невстановленими на даний час особами, у порушення вимог ст. 68 Конституції України, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи з ОСОБА_8 в салоні автомобіля марки «Шкода Октавіа» моделі «А5», д.н.з. НОМЕР_4 запаркованого на АЗС «ОККО», що за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. П'ятничани, вул. Львівська, 10 «А» після тривалого обговорення з останнім процесу незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза пунктами пропуску отримав від ОСОБА_8 для себе, ОСОБА_7 та інших невстановлених на даний час осіб, частину раніше обумовленої суми грошової винагороди в сумі 7 000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 26.08.2025 становить 289 800 гривень, за організацію незаконного переправлення ОСОБА_8 через державний кордон України поза пунктами пропуску, сприяння його вчиненню порадами (щодо часу, місця та способу перетину державного кордону), наданням засобів та усунення ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими на даний час особами перешкод (безперешкодне проходження зони прикордонного контролю та самої лінію державного кордону України поза пунктами пропуску в межах Закарпатській області до Республіки Румунія, по так званій «зеленці»).
Після чого, на території АЗС «ОККО», що за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. П'ятничани, вул. Львівська, 10 «А», протиправна діяльність ОСОБА_4 була припинена через його затримання працівниками правоохоронних органів, а одержані ним від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США вилучено.
Слідчий зазначив, що станом на день подання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відтак просить слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засідання клопотання підтримав, просив суд задовільнити його в повному обсязі.
Підозрюваний та його захисник проти обрання запобіжного заходу не заперечували, однак вказували на надмірний розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Захисник зазначив, що повідомлена ОСОБА_4 підозра є не обґрунтованою та не підтверджується належними та допустимими доказами. Вказав, що у підозрюваного не було наміру незаконно переправляти осіб через державний кордон України, а він лише хотів отримати грошові кошти та передати їх знайомому. При цьому докази, що відбулось перетинання державного кордону, як і місце такого перетинання в матеріалах клопотання слідчого відсутні. Вказав, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просив суд врахувати, що у ОСОБА_4 наявні міцні соціальні зв'язки, він проживає з батьком, який страждає на психічну хворобу, навчається у вищому навчальному закладі, працевлаштований. Його дохід на тиждень складає близько 8000 грн.
Вивчивши клопотання, додані до нього документи, якими прокурор та слідчий обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання частково, виходячи з наступного.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції у Львівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 13.08.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025142400000081, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у зв'язку що група осіб, до складу якої входять військовослужбовці одного з військових формувань, діючи з корисливих мотивів, організували схему незаконного переправлення осіб, що підлягають призову на військову службу, через державний кордон України за грошову винагороду.
27.08.2025 о 00 год. 48 хв. у порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
27.08.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України, сприяння його вчиненню порадами, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує, хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд зобов'язані оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема:
- повідомленням ОСОБА_8 в УСБ України у Львівській області про вчинення кримінального правопорушення;
- рапортом про виявлення кримінального правопорушення 4 відділом ГВ ЗНД УСБУ у Львівській області;
- повідомленням про виявлення ознак кримінального правопорушення працівниками відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_2 » Державної прикордонної служби України;
- матеріалами виконаного оперативними співробітниками УСБ України у Львівській області на доручення прокурора та слідчого в порядку ст. 40 КПК України;
- письмовою заявою ОСОБА_8 ;
- протоколами допитів ОСОБА_8 ;
- протоколом огляду, ідентифікації, помічення та вручення грошових коштів та імітаційних засобів;
- протоколом обшуку від 26.-27.08.2025 року;
- протоколом освідування особи від 26.08.2025;
- протоколами допитів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв'язку.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
За такого, доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, про яку повідомлено ОСОБА_4 відхиляються, оскільки обґрунтованість такої підозри підтверджується наявними в матеріалах клопотання доказами, які об'єктивно пов'язують підозрюваного із кримінальним правопорушенням, яке йому інкримінується, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити таке кримінальне правопорушення за викладених у повідомленні про підозру обставин, що є достатнім для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Крім того, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведене існування ризиків, а саме:
- ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду. Даний ризик підтверджується тим, що злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким та у разі доведення вини, останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна і це може стимулювати підозрюваного до втечі;
- ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, тобто знищити, сховати документи, речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Даний ризик підтверджується тим, що на даний час у рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування;
- ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що ризиком у кримінальному провадженні є небажані для провадження наслідки дій підозрюваного, спрямовані на створення перешкод кримінальному провадженню. Ризик стає реальним через невизначеність поведінки особи у певній ситуації, яку (поведінку) неможливо достеменно передбачити. Таким чином, у контексті кримінального провадження ризиком неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного слід вважати таку поведінку цієї особи, настання якої характеризується високим ступенем ймовірності.
На виконання вимог закону слідчий суддя розглядає можливість застосування менш суворого запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі перелічені в статті обставини.
Дослідивши надані сторонами кримінального провадження відомості, слідчий суддя під час застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує таке:
- зібрані під час досудового розслідування докази є вагомими та підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України;
- ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років, тому тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (злочині) є достатньою та співрозмірною для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 дозволяють йому перебувати в слідчому ізоляторі під час досудового розслідування.
Вищевикладене у своїй сукупності свідчить про те, що обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному та обмеження його конституційних прав у даному випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини та відповідає практиці Європейського Суду з прав людини.
При цьому обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.
Отже, на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків.
Щодо розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.
Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом з тим, суд враховує те, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу підозрюваного, належне йому майно, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку неналежного виконання процесуальних обов'язків буде достатнім стримуючим фактором. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених особі, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
Запобіжний захід у вигляді застави не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища особи (підозрюваного, обвинуваченого) та її родини, не є способом покарання, а скерована лише на забезпечення виконання покладених на таку особу обов'язків. При цьому слідчий суддя/суд має тільки переконатися, що обраний розмір застави здатний примусити таку особу виконувати обов'язки і не перешкоджати розслідуванню.
Належного обґрунтування застосування застави у максимальному розмірі, передбаченому КПК України для тяжкого злочину слідчим та прокурором не наведено. Фактично прокурор та слідчий посилаються на категорію злочинів, залишаючи поза увагою принцип презумпції невинуватості.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний працевлаштований, має місце постійного проживання, навчається у вищому навчальному закладі.
На підставі ч.3 ст.183, ч. 5 ст. 182 КПК України, з врахуванням особи підозрюваного, інших обставин встановлених під час розгляду клопотання, в тому числі обставин визначених ст. 178 КПК України, матеріального становища підозрюваного, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків, у сумі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 гривень.
Крім того, у частині 5 ст. 194 КПК України закріплено, що якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором. Такі обов'язки, відповідно до ч. 7 ст.194 КПК України, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Такі обов'язки обумовлюються доведеністю існування ризиків та за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_4 будуть здатними запобігти спробам переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду та незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 369-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого, - задоволити частково.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 діб, тобто до 26 жовтня 2025 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у сумі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одну тисячу шістсот вісімдесят) гривень, та у разі внесення застави покласти на підозрюваного строком на 60 діб наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- не відлучатися з Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні №42025142400000081 від 13.08.2025 року, а саме з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Повний текст ухвали проголошено 02 вересня 2025 року о 16 год. 50 хв.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1