308/11944/25
02.09.2025 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участі особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення що надійшла із ВП №1 Ужгородського РУП в Закарпатській відносно ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 184 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №249400 від 06.08.2025 вбачається, що 22.07.2025 о 12:10 год. громадянка ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки по вихованню свого малолітнього сина ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме останній в період з 17.06.2025 по 20.06.2025 перебуваючи в обласному оздоровчому Закарпатському санаторії «Малятко» с. Оноківці, Головна, 1 висловлювався відносно ОСОБА_4 03.03.2017 образливими словами та пошкодив його дитячу іграшку. Чим порушила ст.. 150 п.1 Сімейного кодексу, чим вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 ,вину у вчинені правопорушення заперечила повністю.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст.184 КУпАП відповідальність осіб настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Диспозиція ч.1 ст. 184 КупАП є бланкетною, тобто відсилає (посилається) до других законів, нормативних або других актів (інструкцій, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до положень ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.
Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення згідно ст.256 КУпАП зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Так, обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року).
При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати/збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однак наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення зазначеним вимогам не відповідає.
Зі змісту фабули протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 22.07.2025 о 12:10 год. громадянка ОСОБА_1 неналежним чином виконувала свої батьківські обов'язки по вихованню свого малолітнього сина ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме останній в період з 17.06.2025 по 20.06.2025 перебуваючи в обласному оздоровчому Закарпатському санаторії «Малятко» с. Оноківці, Головна, 1 висловлювався відносно ОСОБА_4 03.03.2017 образливими словами та пошкодив його дитячу іграшку. Чим порушила ст. 150 п.1 СК, чим вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст. 184 КУпАП.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності .
Основною й обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу правопорушення є вина. Принцип, відповідно до якого відповідальність можлива лише при наявності вини, сформульований у Конституції України.
Частина 1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітніх дітей.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено які саме дії передбачені ст.150 СК України були вчинені ОСОБА_1 умисно чи з необережності, що призвели до її ухилення від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СК України.
Відповідно ч.1 ст. 150 Сімейного кодексу України, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Тобто, якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно з ст.184 КУпАП (зокрема, про обов'язки, які щодо дітей повинні виконувати батьки, йдеться в ст.ст. 150, 180 СК України та ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», чи ін.).
Поряд із цим в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано у відповідності до диспозиції ч.1 ст. 184 КУпАП, у чому полягає вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Згідно ч.1 ст. 184 КУпАП, відповідальність настає саме за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Натомість у протоколі не розкрито суть вчиненого правопорушення, зазначено загальне формулювання.
Тобто, суть правопорушення, викладена в протоколі про адміністративне правопорушення, хоч формально і зазначено, проте фактично не відповідає тим правовим нормам, які в ньому зазначені, а саме диспозиції ч. 1ст.184 КУпАП.
Згідно чинного КУпАП не передбачено, щоб суд самостійно змінював суть адміністративного правопорушення, зазначеного у протоколі та пред'явленого правопорушнику. Суддя не має можливості, при розгляді справи, кваліфікувати дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за іншою статтею або частиною статті КУпАП.
Крім цього, Європейський суд з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
На підтвердження обставин, викладених у протоколі працівниками поліції до матеріалів справи долучено ряд письмових пояснень осіб, які не вказані в якості свідків в самому протоколі та копії письмових доказів.
Так, згідно матеріалів справи підставою для проведення перевірки стало звернення від 23 липня 2025 року, що надійшло до ВП№1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області щодо звернення до медичної установи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із тілесними ушкодженнями.
Також згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, до поліції 22.07.2025 звернувся батько ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , щодо цькування (булінгу) яких зазнає його син під час перебування в оздоровчому таборі «Малятко».
Згідно протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, до поліції 22.07.2025 звернувся батько ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , саме щодо цькування (булінгу) яких зазнає його син під час перебування в оздоровчому таборі «Малятко», при цьому не зазначаючи конкретних осіб.
Згідно пояснень батька ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , його сина ображали словесно діти. Щодо наявності у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, згідно матеріалів справи він впав, і тому забив коліна.
З досліджених матеріалів справи вбачається, що працівниками поліції не встановлено хто саме із дітей пошкодив дитячі іграшки ОСОБА_4 , оскільки згідно наявних письмових пояснень ОСОБА_4 такий знайшов свою іграшку «гуся» пошкодженою, те не бачив хто саме її пошкодив, а щодо іншої іграшки, то згідно наявних письмових пояснень, зокрема вихователя, діти по черзі підкидували її через, що у неї відірвалась голова, як вказує вихователь іграшку вона полагодила.
При цьому, згідно долученого до матеріалів справи повідомлення в.о. директора Закарпатського обласного дитячого санаторія «Малятко» від 28.07.2025 року на письмовий запит Ужгородського РУП ВП №1 вбачається, що з пояснень працівників санаторію слідує, що між хлопцями групи, в тому числі між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали місце невеликі словесні конфлікти, які швидко закінчувалися, завдяки своєчасному втручанню вихователів. Крім того, встановлено, що образи не були односторонніми, спрямованими виключно на ОСОБА_7 , а носили взаємний двосторонній характер.
Разом з тим, у рапорті від 08.08.2025 старшого інспектора СЮП ВП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції С. Теменко, вбачається, що згідно висновку комісії з розгляду заяви громадянина ОСОБА_5 , від 21.07.2025 Наказ №14-0 від 22.07.2025, інформація щодо вчинення боулінгу не знайшла свого підтвердження, так само і факт нанесення дитині тілесних ушкоджень не знайшов свого підтвердження також. У рапорті зазначено, що в діях громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешк. АДРЕСА_1 , матері малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП (Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей), та порушення вимог ст. 150 Сімейного Кодексу, у зв?язку з чим громадянку ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності згідно зазначеного Кодексу.
Поряд з цим, інших відомостей до матеріалів протоколу не долучено.
Таким чином, вина особи має бути підтверджена сукупністю належних та допустимих доказів, які кожен окремо та у взаємозв'язку між собою поза розумним сумнівом підтверджують обставини викладенні у протоколі, натомість враховуючи наведені вище обставини, відповідні докази, які б давали можливість встановити наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184-1 КУпАП за обставин вказаних у протоколі, в матеріалах справи відсутні.
Разом з тим, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо її неповнолітньої дитини, а також матеріали справи не містять причинного зв'язку між даною подією та незабезпеченням матір'ю, передбачених ч.1 ст.184 КУпАП умов, які виникають з її обов'язків.
Також, згідно ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до п.15 розділу ІІ «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 від 06.11.2015 року, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Однак в порушення вищевказаних вимог закону та ст.256 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодних даних, які б характеризували особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ..
Згідно із ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Велика Палата Верховного Суду у своїй правовій позиції сформульованій у постанові від 11.02.2021 у справі №11-1219сап19 зазначила, що норми КУпАП, які встановлюють процедуру адміністративного розслідування і стадію розгляду справи уповноваженим органом (судом), не містять законодавчих положень, які б за окресленої правової ситуації передбачали можливість повертати справу про адміністративне правопорушення для дооформлення протоколу й належного виконання вимог статті 256 КУпАП у частині забезпечення присутності порушника в суді. Водночас немає й процесуальних норм, які б забороняли, зокрема, судді, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вимагати від уповноваженого органу виконати належним чином вимоги процесуального закону щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення і його реалізації таким чином, щоб можна було вирішити питання про винність особи у вчиненні адміністративного проступку з дотриманням строків розгляду і без порушення прав особи порушника чи осіб, які потерпіли від дій останнього. Принаймні чітких й однозначних положень, які б дозволяли чи забороняли повертати протоколи для забезпечення присутності порушника під час розгляду справи, процесуальне адміністративно-деліктне законодавство не містить.
Зазначені недоліки не дають можливості суду прийняти рішення у відповідності до вимог ст.245 КУпАП та надати об'єктивну оцінку діям особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Строки притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення не сплили.
При доопрацюванні необхідно врахувати вимоги Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС від 06.11.2015 № 1376, згідно якої не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, стосовно якої його складено (п.п. 6, 7 розділу ІІ).
З метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, приходжу до висновку, що матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП необхідно повернути до Відділення поліції №1 Ужгородського районного управління поліції ГУНП у Закарпатської області для належного оформлення, яке провести в стислі строки.
Керуючись ст.ст. 221, 251 ч.1 ст.256, 278 КУпАП, суддя, -
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 184 КУпАП,-повернути до ВП№1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області для усунення вищевиявлених судом недоліків та належного оформлення.
Постанова, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 року в справі №2-рп/2015, оскарженню не підлягає.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Фазикош О.В.