Провадження № 22-ц/803/8134/25 Справа № 210/4147/25 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
02 вересня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді БондарЯ.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справі, цивільну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 червня 2025 року, постановлену суддею Вікторович Н.Ю. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного судового рішення відсутні),
16 червня 2025 року до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС", заборгованість за кредитним договором №0314/0708/45-021 від 11.07.2008 року у розмірі 19 157,17 (дев'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят сім, 17) дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 02.06.2025 року еквівалентно 795 522,56 грн.
Разом з вказаною позовною заявою на адресу суду також надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, в якій представник просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 997005912110.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що відповідачі навмисно протягом тривалого часу не виконують свої зобов'язання за кредитним договором. Вимоги кредитора про добровільне погашення заборгованості відповідачі залишили без виконання. Відповідачі діють недобросовісно, ухиляються від виконання договірних зобов'язань. За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме за відповідачкою ОСОБА_2 зареєстрована квартира за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 997005912110. Вважають, що є необхідність забезпечити позов у спосіб накладення арешту на вказане нерухоме майно, належне відповідачу ОСОБА_2 . Позивачем виконано оцінку майна, на яке він просить накласти арешт. Ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовно складає 14400 дол. США, що співмірно за заявленою до стягнення сумою боргу за кредитним договором 19 157,17 дол. США. Доцільність застосування саме вказаного виду забезпечення позову пояснюється тим, що арешт зазначеного вище майна унеможливить його відчуження відповідачем до вирішення судового спору.
Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 червня 2025 року заява представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» - Пивоварова Володимира Івановича про забезпечення позову залишена без задоволення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» через свого представника Пивоварова Володимира Івановича оскаржило ухвалу суду в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючи на незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, просить її скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ «Укрдебт Плюс» про забезпечення позову задовольнити. Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 997005912110.
При цьому, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду. Необхідність звернення до суду у позивача виникла у зв'язку з тим, що відповідачі навмисно протягом тривалого часу не виконують свої зобов'язання за кредитним договором.
Вказує, що відповідачі діють недобросовісно, ухиляються від виконання обов'язків, передбачених кредитним договором та договором поруки. Таким чином, ризик унеможливлення виконання нового судового рішення є не припущенням, а доведеним фактом, що підтверджується тривалим невиконанням грошових зобов'язань. Суд першої інстанції безпідставно зазначив, що заява про забезпечення ґрунтується на припущеннях. Проте фактичні обставини - тривале ухилення від виконання зобов'язань є прямими доказами реальної загрози невиконання рішення в майбутньому, а не припущенням.
Вказує, що заявлений спосіб забезпечення позову (накладення арешту на квартиру орієнтовною вартістю 14400 дол. США) є співмірним із сумою позову (19 157,17 дол. США), оскільки відсутнє інше ліквідне майно у відповідача, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зволікання з арештом майна надає відповідачу реальну можливість відчуження єдиного виявленого об'єкта нерухомості - квартири в м. Кривий Ріг. Арешт майна, про який просив позивач, не позбавляє відповідача права користування об'єктом та не передбачає звернення стягнення. Він має виключно запобіжний характер, щоб унеможливити відчуження виявленого об'єкта майна, на яке в подальшому може бути звернено стягнення.
Невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки при наявності значної заборгованості за кредитним договором існує велика ймовірність, що відповідачка може відчужити належне їй на праві власності майно до ухвалення судом рішення в справі третім особам, що призведе до неможливості у майбутньому відновлення порушеного права позивача.
Враховуючи значний розмір заявленої до стягнення суми, доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки такий вид забезпечення позову по-перше, спроможний забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову; по-друге, є адекватним, так як цілком відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається; по-третє, вказаний захід забезпечення позову, в разі його вжиття судом, не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; по-четверте, невжиття судом зазначеного заходу забезпечення позову може призвести (у разі задоволення позову) до утруднення виконання або невиконання рішення суду, що є недопустимим.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
26 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника ТОВ «Укрдебт Плюс» Ковальського Є.В. надійшла заява про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 02.09.2025 на 13:30 годин за відсутності представникаТовариства, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі та просить її задовольнити.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що 11 липня 2008 року Відкритим акціонерним товариством «Сведобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №0314/0708/45-021, відповідно до п.1.4 вказаного договору, кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 45,21 кв.м.
11 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведобанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №0314/0708/45-021-Р-1, відповідно до умов якого, поручитель зобов'язується перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком повчальнику у вигляді кредиту/кредитної лінії згідно з кредитним договором №0314/0708/45-021 від 11 липня 2008 року, у сумі 22 000 доларів США, строком до 11 липня 2028 року.
Предметом розгляду вказаної справи виступає заборгованість яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням умов укладеного Кредитного договору №0314/0708/45-021 від 11 липня 2008 року.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №418237271 від 17.03.2025 року, власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 зазначена ОСОБА_2 .
Згідно долученого до матеріалів Звіту про проведену оцінку від 05.06.2025 р., вартість об'єкта оцінки за адресою: АДРЕСА_3 складає 14 400 дол. США.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, виходив з того, що представник позивача не надав належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду. Дані обставини свідчать про те, що позивачем та його представником не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції та частково погоджується з доводами скаржника, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі №20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Пунктами 1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту та забороною вчиняти певні дії.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Згідно ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Тобто, арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.
У своїй заяві про забезпечення позову позивач обґрунтував правові підстави для вжиття заходів забезпечення позовушляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 , а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 997005912110, тим, що відповідачі навмисно протягом тривалого часу не виконують свої зобов'язання за кредитним договором. Вимоги кредитора про добровільне погашення заборгованості відповідачі залишили без виконання. Відповідачі діють недобросовісно, ухиляються від виконання договірних зобов'язань. Доцільність застосування саме вказаного виду забезпечення позову пояснюється тим, що арешт зазначеного вище майна унеможливить його відчуження відповідачем до вирішення судового спору.
Враховуючи, що між сторонами виник спір з приводу неналежного виконання відповідачами кредитних зобов'язань, розмір кредитного боргу становить19 157,17 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 02.06.2025 року еквівалентно 795 522,56 грн та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, беручи до уваги заявлені позивачем вимоги та вид забезпечення позову, який заявник просить застосувати, колегія суддів з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає за можливе задовольнити частково заяву та забезпечити позов, шляхом заборони відповідачу ОСОБА_2 та будь-яким суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, а самеквартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 997005912110.
Крім того, обрані заходи забезпечення позову не обмежать права відповідача на користування та володіння вказаним нерухомим майном до прийняття судового рішення.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала як така, що суперечить нормам процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» задовольнити частково.
Ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 18 червня 2025 року скасувати.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про забезпечення позову задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та будь-яким суб'єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 997005912110.
Застосувати вказані заходи забезпечення позову з дня винесення судом постанови та допустити її негайне виконання.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2025 року.
Головуючий:
Судді: