Провадження № 33/803/2256/25 Справа № 199/8939/25 Суддя у 1-й інстанції - ЩЕРБИНА-ПОЧТОВИК І. В. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
28 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Свіягіна І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника адвоката Зіненко А.О., діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого у будинку АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2000 (дві тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 34000 (тридцять чотири) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 грн., -
постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним, в тому, що він 01.06.2025 року о 18:45 годині біля будинку №1 по провул. Курчатова в місті Добропіллі, керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Е300 D» державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 - відмовився. Правопорушення вчинено вдруге протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 130 КУпАП, повторно протягом року.
На зазначену постанову захисник адвокат Зіненко А.О., діюча в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування своїх вимог вказує, що постанова суду щодо ОСОБА_1 є незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зауважує, що суд не має права накладати стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом не особу, яка не має такого права.
Наголошує, що місцевий суд в мотивувальній частині постанови, вважав за необхідне накласти адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки такого права у нього не має, однак в резолютивній частині постанови застосував адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на 3 роки, що є грубим порушенням матеріального права.
Стверджує, що матеріали справи не містять даних про причини зупинки транспортного засобу та вони не наголошені ОСОБА_1 , що є підставою для визнання дій працівників поліції неправомірними.
Вказує, що ознаки сп'яніння не зафіксовані, а відмова прямувати до медичного закладу була виявлена необхідністю терміново виконувати бойове завдання. Наголошує, що поведінка ОСОБА_1 була адекватною, він розмовляв чітко, самими працівниками поліції прокоментовано, що зіниці реагують на світло, що не свідчить про наявність ознак сп'яніння.
Вказує на порушення порядку складання протоколу, оскільки працівник поліції, який здійснив зупинку не представився та не повідомив причин зупинки, що є порушенням норм КУпАП та Інструкції. Відсутність фіксації цього також підтверджує недотримання норм Закону.
Наголошує, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, однак зазначене не може автоматично свідчити про вчинення нового правопорушення. У судовому засіданні першої інстанції, захисник просила відкласти розгляд для надання доказів спростування зазначених даних, що судом першої інстанції проігноровано.
Зауважує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та виконував бойові завдання, що вимагали терміновості, вказане підтверджується показаннями командира, при цьому не було інших осіб, які б могли замінити ОСОБА_1 .
Вказує, що направлення на огляд не було видане співробітниками поліції ОСОБА_1 , а наявне направлення в матеріалах справи не містить підпису останнього, що суперечить вимогам Інструкції. Вказане унеможливлює спростувати факт перебування у стані сп'яніння та пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
ОСОБА_1 та його захисник Зіненко А.О. у засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлені про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи. Надали заву про розгляд скарги за їх відсутності.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КУпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвеції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Частиною 6 ст.294 КУпАП встановлено, що неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КУпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 та його захисника адвоката Зіненко А.О. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, - суд апеляційної інстанції прийшов до наступних висновків.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 130 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за ознакою відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто в даному випадку доведенню підлягає факт керування транспортним засобом та факт виявлення у водія ознак сп'яніння.
Суд першої інстанції, визнав, що факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 348365; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Відповідно до ч.1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції «про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, вимозі поліцейського до водія щодо проходження огляду на стан сп'яніння, обов'язково передує виявлення у водія ознак сп'яніння та весь перебіг подій проведення огляду фіксується технічними засобами, зокрема факт виявлення ознак сп'яніння, факт проходження огляду на стан сп'яніння або відмови від його проходження.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Разом з цим, наданий поліцейськими відеозапис містить сім файлів, перший файл розпочинається з 18-58 години, на якому відображено вже розмову ОСОБА_1 , його командира та працівника військової служби правопорядку, щодо факту неможливості проходження медичного огляду ОСОБА_1 через брак часу, про також наголосив його командир. Крім того, під час розмови працівник військової служби правопорядку зазначив, що у ОСОБА_1 трішки розширені зіниці, інших ознак він не бачить. На вказані обставини ОСОБА_1 зауважив, що працівниками поліції було наголошено, що у ОСОБА_1 зіниці очей навпаки звужені, тобто реагують на світло.
Інші 6 файлів містять факт розмови ОСОБА_1 , його командира, службової особи ВСП та працівників поліції та складання протоколу щодо ОСОБА_1 .
Апеляційний суд наголошує, що матеріали справи, зокрема відеозапис поліцейських взагалі не містить фіксації виявлення та оголошення ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, не містять факт перевірки реакції зіниць очей за допомогою ліхтарика. Про такий факт перевірки і не міститься даних у відеофайлах, які долучені до матеріалів справи.
Отже, жодних даних, тобто підстав для вимоги поліцейського у проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння матеріали справи не містять. Навпаки, під час розмови ОСОБА_1 зазначає, що напередодні притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, проте в тому випадку він дійсно перебував в стані алкогольного сп'яніння, а цього дня він тверезий.
Крім того, відповідно до п.4 Розділу І наведеної вищенаведеної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Разом з цим, в протоколі про адміністративне правопорушення формально зазначені ознаки сп'яніння, скільки жодна з них поліцейським не виявлена та не наголошена водієві, до вимоги пройти огляд на стан сп'яніння, матеріали справи таких даних не містять. не наголошена ОСОБА_1 , як підстава для пропонування пройти огляд на стан сп'яніння.
Наведені обставини вказують на грубе порушення порядку проведення огляду водія на стан сп'яніння та відсутність правових підстав для висування вимоги у проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Отже, апеляційним судом встановлено порушення поліцейськими порядку проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Поміж іншим, апеляційним судом встановлено, що як на доказ вини до протоколу про адміністративне правопорушення додано відеозаписи поліцейського, які складається з семи файлів 0000002_00000020250601192830_0036 МР4; 0000002_00000020250601192330_0035 МР4; 0000002_00000020250601191830_0034 МР4; 0000002_00000020250601191329_0033 МР4; 0000002_00000020250601190829_0033 МР4; 0000002_00000020250601190329_0031 МР4; 0000002_00000020250601185829_0030 МР4 при відтворені яких, не міститься жодної назви, номеру портативної камери поліцейського, прізвище поліцейського та інших властивостей притаманних тим, які відображаються при записі на боді-камеру поліцейських.
Дослідивши вказані докази, апеляційний суд зазначає, шо статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Тобто, положення вказаного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Досліджуючи наданий відеозапис правопорушення, що є додатком до протоколу, встановлено, що фіксування проводилось не на камеру, яка закріплена на форменому одязі поліцейського, не за допомогою спеціальних технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення. Вказаний запис не містить будь-яких ознак, які відповідають критеріям спеціального технічного засобу, в розумінні вимог ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», зокрема на вказаному записі не міститься відповідного реєстраційного номеру, прізвища посадової особи, яка використовує пристрій, індивідуальний номер пристрою або інших визначальних характеристик.
Поряд з цим Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відео фіксацію.
Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу II Інструкції портативний відео реєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Портативні відео реєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відео реєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Відповідно до п.4 Розділу ІІ вказаної Інструкції 4. під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відео реєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відео реєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відео реєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Апеляційний суд наголошує, що діючий Закон не дозволяє працівникам поліції здійснювати фіксацію порушень ПДР на особисті мобільні телефони або інші фіксуючі пристрої. Всі прилади відеофіксації, зокрема такі як портативні відеореєстратори на форменому одязі поліцейського чи відеореєстратори на службових транспортних засобах мають бути виключно службовими. Всі відеозаписи мають належно реєструватися, зберігатися, видаватися лише під розписку у спеціальних журналах та використовуватись виключно у службових цілях.
Таким чином, зроблений працівниками поліції відеозапис з невідомого пристрою не може бути належним доказом у справі про притягнення водія до адміністративної відповідальності за порушення ПДР.
За наведених вище обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із порушенням інспектором поліції порядку проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, який підтверджений належними та допустимими доказами.
Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП).
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається достатніх та переконливих доказів, які б беззаперечно доводили факт скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 заслуговують на увагу.
За вказаних обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю з підстав, визначених п.1ч.1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_2 , діючої в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, - скасувати.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА