Провадження № 22-ц/803/7155/25 Справа № 202/617/25 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
02 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Коляди Я.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року про забезпечення позову
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Кучеренко Євген Анатолійович, ОСОБА_3 , про витребування майна, -
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Кучеренко Євген Анатолійович, ОСОБА_3 , про витребування майна.
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частину будівлі магазину (літ. А-2), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору дарування від 21 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2092, та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_1 .
Заява обґрунтовувалась тим, що позовна заява подана з вимогою витребувати з чужого незаконного володіння належної ОСОБА_2 1/2 частини будівлі магазину, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку підтверджено чинним договором дарування від 09 грудня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Також, право власності ОСОБА_2 на зазначене майно підтверджене рішеннями судів усіх інстанцій, у тому числі постановою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 202/11928/14-ц, провадження № 61-5929св23, якою остаточно встановлено дійсність договору дарування та відмовлено в задоволенні вимог щодо його недійсності.
Незважаючи на наявність чинного і не скасованого запису в Реєстрі прав про право власності позивача, відповідач незаконно, на думку позивача, утримує спірне майно та продовжує його фактичне володіння.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено частково.
В інтересах ОСОБА_2 накладено арешт на 1/2 частину будівлі магазину (літ. А-2), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши відчуження 1/2 частини будівлі магазину, що знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_1 .
У поданій 27 травня 2025 року апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що позивачем у заяві не зазначено причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, а також обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, що у разі, якщо позов не буде забезпечено, то це порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що наданими доказами підтверджено необхідність забезпечення позову у вказаний спосіб, підтверджено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого судового рішення про задоволення позову, тому суд дійшов висновку про необхідність забезпечення у вищевказаний спосіб виконання ймовірного судового рішення, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову позовним вимогам у цій справі, оскільки невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення цього позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2024 року у справі № 405/2886/23 (провадження № 61-13530св23) зазначено, що:
«Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23».
Врахувавши обґрунтованість ризиків невиконання можливого рішення суду, та те, що вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов'язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачу в його правах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову.
В суді апеляційної інстанції колегією було досліджено також оригінал ухвали суду першої інстанції, яка оскаржується (т.1 а.с.232).
Колегія суддів вважає, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову є цілком співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки, між сторонами існує спір щодо нерухомого майна та про його витребування на користь позивача, а саме 1/2 частки будівлі магазину (літ. А-2), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки, арештоване майно фактично перебуває у його володінні, а буде обмежена лише можливість розпоряджатися ним.
Доводи апелянта в апеляційній скарзі про те, що у заяві про забезпечення позову не вказано наявність реальних ризиків істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, - колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
Аргумент апеляційної скарги стосовно обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді питань про забезпечення позову суд лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі, яка переглядається, вже ухвалено рішення. Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 05 серпня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Кучеренко Є.А., ОСОБА_3 , про витребування майна.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частку будівлі магазину (літ.А-2) за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для забезпечення позову у цій справі, безпідставності застосування заходів забезпечення позову є необґрунтованими.
Також, колегією перевірено, що на час задоволення заяви позивача щодо забезпечення позову судом було визначено коло осіб у даному спорі, яке не змінилось і на час ухвалення судового рішення по суті спору. Відповідачка, на час розгляду справи, як в суді першої інстанції, так і апеляційної є зареєстрованою в Реєстрі прав власності співвласницею 1/2 частини спірного майна (а.с.65-68).
Як підтвердив в суді апеляційної інстанції представник позивача, спір у позивача існує саме до відповідачки ОСОБА_1 .
Оскаржувана ухвала не порушує прав інших осіб.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 травня 2025 року про забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 2 вересня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 3 вересня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров