Провадження № 22-ц/803/5468/25 Справа № 932/7281/24 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
03 вересня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року про призначення експертизи,-
27 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (а.с. 1-7).
10 грудня 2024 року адвокат Ужва К.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала клопотання про призначення у справі судової будівельно-оціночної експертизи, на вирішення якої просила поставити наступні питання: 1) Яка ринкова вартість нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату проведення експертизи? 2) Яка ринкова вартість квартири, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату проведення експертизи? Представник позивача у судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити. При цьому, просила поставити зазначені питання перед експертом не станом на дату проведення експертизи, а станом на дату відчуження спірного майна. В клопотанні вказано про незгоду позивача з вартістю об'єктів нерухомого майна, яке було відчужено відповідачкою відповідно до договорів купівлі-продажу від 14.02.2024 та 10.02.2024. Згідно звітів оціночної вартості спірного майна, долучених позивачем до позовної заяви, вбачається, що їх ціна суттєво відрізняється від ціни фактичної вартості відповідно до договорів купівлі-продажу проданих відповідачкою. З огляду на значну різницю вартості об'єктів нерухомого майна позивач звертає увагу суду на те, що визначення реальної вартості об'єктів нерухомого майна є фундаментальним для вирішення справи, оскільки розмір позовних вимог напряму залежить від загальної вартості проданих об'єктів спільної сумісної власності подружжя (а.с. 146-147).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року клопотання задоволено. Призначено у справі судову будівельно - оціночну експертизу, проведення якої доручено експертам ДНДІСЕ (вул. Січеславська набережна, 17, оф. 361, м. Дніпро, 49000). На вирішення експерта поставлені питання: 1) Яка ринкова вартість нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату його продажу - 14.02.2024? 2) Яка ринкова вартість квартири, розташованої в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 станом на дату його продажу - 10.02.2024? У розпорядження експертів надано матеріали цієї цивільної справи №932/7281/24. Попереджено судових експертів про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 КК України.
Витрати на проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 . На час проведення експертизи провадження у справі зупинено (а.с. 166-167).
В апеляційній скарзі адвокат Ліфлянчик С.І., який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року скасувати та винести нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про експертизу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у матеріалах даної справи наявні письмові докази відповідачки ОСОБА_2 , а саме: договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.02.2024 року посвідчений приватним нотаріусом Білецькою В.І. та зареєстрований за № 225, а також договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 09.02.2024 року посвідчений приватним нотаріусом Солошенко Ю.В. та зареєстрований за № 501. В цих договорах закріплена ціна, за яку спірні об'єкти нерухомості були відповідачем продані. Ціни були визначені на підставі відповідних оцінок, що надавались нотаріусам при вчиненні правочинів, та саме згідно цим умовам договору відповідач отримав оплату вартості спірних об'єктів нерухомості, сплатив податки та збори. Крім того, позивачем було долучено до матеріалів справи звіти про оцінку майна ЕD240815-11 від 15.08.2024 та ЕD240815-13 від 15.08.2024. Тому, вказане клопотання подане виключно з метою затягування розгляду справи (а.с. 194-196).
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи клопотання адвоката Ужви К.В., яка діє в інтересах ОСОБА_3 , суд першої інстанції, враховуючи предмет та підстави позову, вважав, що дослідження вказаних обставин має значення для вирішення справи, для чого необхідні спеціальні знання.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Частиною першою статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.
Приписами частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, порядок призначення експертизи судом регулюється §6 глави 5 розділу І ЦПК України.
Так, відповідно до частини першої статті 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Частиною другою статті 102 ЦПК України встановлено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Відповідно до ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Згідно з ч.1 ст.104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.
Ураховуючи вищевикладене, експертиза призначається в тому випадку, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи та поданих доказів, при цьому особа, яка заявляє клопотання про призначення експертизи, повинна обґрунтувати та довести необхідність її призначення.
З матеріалів справи вбачається, що 27 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 972 908,50 грн. в якості грошової компенсації від продажу нерухомого майна, яке перебувало у спільній сумісній власності подружжя, а саме: нежитлового приміщення №80, 80а загальною площею 58,3 кв.м поз.1-3, ґанок літ. Б, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та 3 кімнатної квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 70,00 кв.м., житловою площею 42,10 кв.м., визнати спільним сумісним майном дохід у сумі 5 501 000 грн. отриманий ОСОБА_2 від зайняття підприємницькою діяльністю за 2023 рік, стягнути з ОСОБА_2 на корсить ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 2 750 500 грн., що складає частину цього доходу за 2023 рік.
Позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи було долучено звіт про оцінку майна ЕD240815-11 від 15.08.2024 оціночної (ринкової) вартості 3-кімнатної квартири, загальною площею 70,00 кв.м., житловою площею 42,10 кв.м., розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , та звіт про оцінку майна ЕD240815-13 від 15.08.2024 оціночної (ринкової) вартості нежитлового приміщення, загальною площею 58,3 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. а.с. 12-29, 30-51).
Крім того, матеріали справи містять письмові докази відповідачки ОСОБА_2 , а саме: копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.02.2024 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Білецькою В.І. та зареєстрованого в реєстрі за №225, та копію договору купівлі-продажу квартири від 10.02.2024 року посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Солошенко Ю.В. та зареєстрованого в реєстрі за №501 (а.с. а.с. 113-116, 117-120).
В той же час, відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позивачем було проведено не коректну оцінку вартості об'єктів нерухомого майна, через що намагається стягнути з відповідача збільшений розмір грошових коштів. Позивач з даним твердженням не погоджується, оскільки різниця між оціночною вартістю об'єктів нерухомого майна відповідно до звітів про оцінку майна наданих позивачем та фактичною вартістю проданих відповідачкою об'єктів нерухомого майна значно відрізняється. Враховуючи, що одним з принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, суд не має права позбавляти сторону по справі можливості таким чином довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін, а суд зобов'язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов'язків.
Колегія суддів звертає увагу на те, що призначення судової будівельно-оціночної експертизи у даній справі зумовлено тим, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення по суті спору повинно бути законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необхідності призначення у справі експертизи для встановлення обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.
Посилання в апеляційній скарзі на недоцільність призначення експертизи у справі не заслуговують на увагу, оскільки апеляційний суд на даній стадії судового розгляду цього спору не може втручатись у дії суду по визначенню обсягу і достатності доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, перевіривши оскаржувану ухвалу в контексті доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала відповідає нормам процесуального законодавства.
Порушень процесуального права, які могли б призвести до скасування ухвали суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З урахування наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а тому не має підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2025 року про призначення експертизи - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 03 вересня 2025 року.
Судді: