Справа № 643/12105/25
Провадження № 1-кс/643/4099/25
07.08.2025
Слідчий суддя Салтівський районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Салтівського районного суду міста Харкова клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 - про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22023220000001560 від 30.11.2023, -
До слідчого судді 23.07.2025 з клопотанням звернувся вказаний представник, який повідомив, що під час розслідування зазначеного кримінального провадження вилучено належний його клієнтові грошові кошти. Представник вказав, що ОСОБА_3 не має процесуального статусу у кримінальному провадженні та взагалі не має до нього відношення, його гроші не може бути речовим доказом, тому арешт накладено необґрунтовано, у зв'язку з чим прохає його скасувати.
Представник у судове засідання не з'явився, просив судовий розгляд проводити без нього, клопотання підтримав
Представники сторони обвинувачення до суду не з'явилися, слідчим подано заяву, з якої вбачається, що грошові кошти мають статус речового доказу у кримінальному провадженні, на підтвердження причетності ОСОБА_3 до протиправної діяльності, що розслідується, надав копії протоколів НСРД.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з приписами ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Віднесення майна до речових доказів, на даній стадії кримінального провадження є виключною дискрецією сторони обвинувачення. Відповідне процесуальне рішення не є предметом самостійного оскарження у порядку, передбаченому главою 26 КПК України. На переконання слідчого судді, дострокове скасування арешту навіть у частині правомочностей власника щодо володіння та користування створить реальні ризики: знищення або пошкодження майна; зміни його фізичних властивостей, що унеможливить проведення експертиз.
Слідчий суддя зазначає, що відповідно до ст.ст. 131, 132 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який може застосовуватися виключно за наявності визначених законом підстав та з дотриманням принципу пропорційності між обмеженням права власності особи і завданнями кримінального провадження.
Згідно з п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України арешт у такому випадку може бути накладений на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України.
З наданих матеріалів вбачається, що грошові кошти, вилучені у ОСОБА_3 , стороною обвинувачення визнані речовим доказом, оскільки, за даними слідства, вони пов'язані із протиправною діяльністю, що розслідується. На підтвердження цього до суду долучені копії протоколів негласних слідчих (розшукових) дій, які свідчать про можливий зв'язок вилучених коштів з обставинами кримінального правопорушення.
Доводи представника про те, що власник коштів не має процесуального статусу у кримінальному провадженні та не причетний до вчинення злочину, не можуть бути враховані слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна, оскільки відповідно до закону (ч.3 ст.170 КПК України) арешт з метою збереження речових доказів може бути накладено і на майно осіб, які не мають процесуального статусу.
Крім того, процесуальне рішення сторони обвинувачення про віднесення вилучених коштів до категорії речових доказів є дискреційним і не підлягає самостійному оскарженню у порядку глави 26 КПК України. При цьому завданням слідчого судді є перевірка наявності підстав вважати, що майно може містити або зберігати відомості, які мають доказове значення для кримінального провадження, а також чи існує потреба у забезпеченні його збереження.
На переконання суду, передчасне скасування арешту на грошові кошти призведе до ризиків їх втрати чи знищення як об'єкта доказування, що унеможливить подальше проведення необхідних процесуальних дій та експертних досліджень. Саме тому застосований арешт відповідає завданням кримінального провадження та є необхідним заходом забезпечення.
Виходячи з наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання представника є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, -
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 - про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №22023220000001560 від 30.11.2023 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1