Справа № 643/11561/25
Провадження № 1-кс/643/3911/25
22.07.2025
Слідчий суддя Салтівський районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Салтівського районного суду міста Харкова клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62023170020000240 від 15.02.2023, -
До слідчого судді 11.07.2025 з клопотанням звернувся вказаний представник власника майна, який клопоче про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді від 16.02.2023, на автомобіль «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_1 Представник своє клопотання мотивує тим, що з вказаним майном проведені всі необхідні слідчі дії (автотехнічна експертиза технічного стану транспортного засобу), а його зберігання на спеціальному майданчику, з урахуванням воєнного стану, може призвести до знищення цього автомобілю. З огляду на викладене, представник вважає, що підстави для арешту відпали, тому прохає його скасувати..
Представник у судове засідання не з'явився, подав відповідну заяву, у якій просив клопотання задовільнити з мотивів викладених у ньому.
Представники сторони обвинувачення у судове засідання не з'явилися з невідомих суду причин. У письмових запереченнях слідчий зазначив, що у справі проводиться судова автотехнічна експертиза.
Дослідивши клопотання з додатками та заперечення слідчого слідчий суддя доходить до наступного.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з приписами ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Віднесення майна до речових доказів, на даній стадії кримінального провадження є виключною дискрецією сторони обвинувачення. Відповідне процесуальне рішення не є предметом самостійного оскарження у порядку, передбаченому главою 26 КПК України. Більш того, оцінюючи відповідне процесуальне рішення у контексті обґрунтованості арешту майна, слідчий суддя не може не погодитися, що автомобіль, який брав участь у ДТП обґрунтовано віднесено до категорії речових доказів, на переконання слідчого судді, дострокове скасування арешту навіть у частині правомочностей власника щодо володіння та користування створить реальні ризики: знищення або пошкодження майна; зміни його фізичних властивостей, що унеможливить проведення експертиз; відчуження майна на користь третіх осіб без відповідної державної реєстрації правочину. Таким чином, скасування арешту нівелюватиме мету, задля якої він застосований.
Щодо позиції представника про те, що з автомобілем проведено всі необхідні слідчі дії, слідчий суддя зауважує, що з клопотання та заперечені вбачається, що у справі проведено лише автотехнічну експертизу технічного стану транспортного засобу. Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» вказана експертиза виконує завдання із установлення несправностей транспортного засобу (далі - ТЗ), які загрожували безпеці руху, причин їх утворення та часу виникнення (до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) чи внаслідок неї або після неї), можливості виявлення несправності звичайно застосованими методами контролю за технічним станом ТЗ; визначення механізму впливу несправності на виникнення та розвиток пригоди. Виконуючи відповідну постанову, експерти відповідають на питання: «Які несправності, виходячи з вимог Правил дорожнього руху до технічного стану ТЗ, мала (мав) система (механізм, вузол, агрегат) даного ТЗ? », «Чи є в досліджуваному ТЗ несправності, які могли бути технічною причиною виникнення ДТП?», «Коли, відносно моменту ДТП, її настання чи в процесі її розвитку, виникли дані несправності?», «Яка причина відмови даного механізму, системи (рульового управління, гальмової системи тощо) ТЗ?», «Чи мав водій можливість виявити несправність до моменту ДТП?», «Чи мав водій технічну можливість запобігти пригоді за наявності даної несправності?». Отже, проведення вказаної експертизи повно не охоплює питання, що належать до предмету доказування у праві про ДТП, які мають вирішуватися експертним шляхом.
Слідчий суддя враховує, що на даний час у справі виконується інша судова експертиза, для проведення якої може знадобитися транспортний засіб, який брав участь у ДТП.
При цьому, методика розслідування ДТП передбачає проведення низки інших експертних досліджень, зокрема автотехенічних з метою визначення механізму ДТП, встановлення швидкості руху, гальмівного шляху, можливості уникнення зіткнення; транспортно-трасологічних з метою дослідження слідів на автомобілі та їх відповідність іншим учасникам ДТП (пішоходу, іншому авто, об'єкту дороги), співставлення пошкоджень на автомобілях для встановлення місця та механізму зіткнення; експертизи обставин ДТП комплексна (автотехнічна + трасологічна + фототехнічна) з метою комплексного моделювання пригоди, перевірки показань учасників щодо швидкості, траєкторії руху та можливостей уникнення наїзду. Для всіх цих досліджень як об'єкт експертизи може знадобитися автомобіль, який брав участь у ДТП.
Про недоцільність скасування арешту майна свідчить і можлива потреба проведення повторних експертиз. Так, сторона у справі може клопотати про проведення додаткової чи повторної експертизи, і для цього автомобіль знову знадобиться.
З погляду на необхідність забезпечення достовірності доказів, на переконання слідчого судді, скасування арешту майна є також недоречним. Так, аж до закінчення розгляду справи судом автомобіль зберігає своє значення як безпосередній носій інформації про обставини пригоди. При цьому, згідно зі ст. 100 КПК України, остаточне рішення про долю речових доказів приймає суд у вироку чи ухвалі. Тобто саме суд, що слухатиме справу по суті, має вирішувати питання про зняття арешту.
З огляду на викладене автомобіль - це ключовий речовий доказ у справі про ДТП. До його повного дослідження експертами і судом, скасування арешту є недоцільним, адже це може унеможливити встановлення істини у провадженні. Тому арешт доцільно зберігати щонайменше до ухвалення остаточного рішення судом.
Таким чином, на переконання суду на даний час інтереси суспільства переважають над інтересами власника арештованого майна та реалізація її життєвих потреб не можлива без використання арештованого майна.
Слідчий суддя зауважує, що арешт з майна може бути знято у разі необґрунтованості його накладення та (або) відпадання підстав, передбачених для його накладення. Арешт накладено обґрунтовано, а на момент розгляду клопотання такі підстави не відпали, а навпаки - потреба у збереженні речових доказів зберігається до дослідження майна судом по суті.
Беручи до уваги наведене, слідчий суддя переконаний, що клопотання про скасування арешту майна є передчасним, не ґрунтується на законі та підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 309, 369-372, 376, 395 КПК України, -
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №62023170020000240 від 15.02.2023 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя ОСОБА_1